Ухвала

від 09.08.2022 по справі 910/7113/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

10.08.2022Справа № 910/7113/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (01024, м. Київ, вул. Антоновича, 14, кв. 26) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бфпластек" (01011, місто Київ, вул. Рибальська, будинок 22) про стягнення 420332,70 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бфпластек" (далі-відповідач) про стягнення 420332,70 грн.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача (орендар) суму основної заборгованості по орендній платі за договором оренди №290421-ОР від 29.04.2021 року у розмірі 420332,70 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви та доданих до неї документів за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області з огляду на таке.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за договором оренди №290421-ОР укладеного 29.04.2021 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бфпластек" (орендар).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові споруди: склад 1440 (одна тисяча чотириста сорок) квадратних метрів та Ангар 360 (триста шістдесят) квадратних метрів, що належать на праві власності орендодавцю та розташований за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 127.

Приписи статті 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Вочевидь, термін «з приводу», що використаний законодавцем у юридичній конструкції ч. 3 ст. 30 ГПК України, в силу своєї загальності, може мати найширше тлумачення, яке тільки забажають учасники конкретного спору і суд. Саме тому тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України не може мати виключно казуального характеру (тлумачення з конкретної справи і стосовно конкретного випадку), оскільки це з невідворотністю призведе до того, що в окремих справах якісь категорії спорів, з числа неочевидних в аспекті ч. 3 ст. 30 ГПК, будуть віднесені до виключної підсудності, а деякі будуть виключені з неї. В підсумку такий підхід створить значну правову невизначеність, яка суперечить меті правосуддя і є неприпустимою. Тому вочевидь, що тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України, як і інших правових норм, повинно відбуватися не виключно казуальним шляхом, а з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою.

Встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у постанові від 13.07.1995 у справі «Miloslavsky vs United Kingdom» (заява №18139/91), у даному випадку на прикладі (стосовно) змісту терміну «передбачений законом» сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону. Саме цим підходом і повинний керуватися кожний суд при тлумаченні норм права. Зазвичай порада юриста ґрунтується на усталеній практиці застосування судами конкретної правової норми. Норми процесуального права не є виключенням.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у справі у справі № 911/2390/18 (постанова від 16.02.2021р.) вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018р. та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018р., до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди №290421-ОР від 29.04.2021 року стосуються зокрема, стягнення орендної плати за користування об`єктом оренди, а саме: нежитлові споруди - склад 1440 (одна тисяча чотириста сорок) квадратних метрів та Ангар 360 (триста шістдесят) квадратних метрів, що розташований за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 127, тому даний спір у відповідності до вимог частини третьої статті 30 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням майна, тобто Господарським судом Київської області.

Водночас, поняття виключної підсудності позбавляє не тільки суд, а і самого позивача в усіх випадках змінювати місце розгляду господарського спору. Відповідно до ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються, проте, порушення виключної територіальної підсудності матиме прямим правовим наслідком ухвалення рішення з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У зв`язку з викладеним, з огляду на місцезнаходження нерухомого майна з приводу якого виник спір, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду та імперативний припис ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бфпластек" про стягнення 420332,70 грн. слід направити за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, матеріали позовної заяви підлягають передачі до Господарського суду Київської області за територіальною підсудністю для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 30, 31, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Передати матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бфпластек" про стягнення 420332,70 грн за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області (вулиця Симона Петлюри, 16, Київ, 01000).

Ухвала набрала законної сили 10.08.2022 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ