Постанова

від 09.08.2022 по справі 400/587/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа №400/587/20

адміністративне провадження №К/9901/836/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Шарапи В.М., Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка» до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської області про визнання протиправними та скасування постанови і припису, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Лісовської Н.В. від 12.06.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Єщенка О.В., Танасогло Т.М., Шляхтицького О.І. від 26.11.2020,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка» (далі також ТОВ «Житлорембуд-Ніка», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської області (далі також Управління ДАБК, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати постанову від 16.01.2020 №01-51/22.02-12 та припис від 09.01.2020 №1 (далі також спірні, оскаржувані постанова та припис).

2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що Товариством виконувались будівельні роботи за договором від 12.07.2017 №250, укладеним з Адміністрацією Центрального району Миколаївської міської ради зі строком дії з 12.07.2017 по 31.12.2017.

3. Позивач наголошував, що за умовами договору підрядник не несе відповідальності за збереження виконаних робіт з моменту передачі цих робіт замовнику. Станом на день проведення відповідачем перевірки позивач не був підрядником, а отже, не може бути суб`єктом правопорушення. Посадові особи відповідача не заслухали представника позивача, який прибув на розгляд справи про правопорушення, що є порушенням порядку прийняття оскаржуваної постанови. Оскаржуваний припис виконати неможливо, оскільки позивач на даний час не має будь-якого відношення до об`єкту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.

5. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не спростовано, а відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість застосування санкцій, передбачених пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та оформлення припису про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а тому обставини для задоволення цього позову та скасування оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень -відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 19.12.2019 по 09.01.2020 на підставі наказів від 10.12.2019 №553, від 03.01.2020 №5, посвідчень (направлень) від 11.12.2019 №361, від 03.01.2020 №4 Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: «Капітальний ремонт адмінбудівлі по вул. Тухачевського (Сергія Цвєтко), 10 у Центральному районі м. Миколаєва», Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Тухачевського (Сергія Цвєтка), 10», за результатом якої складено акт від 09.01.2020 №1/2020.

8. Під час перевірки встановлено, що будівельні роботи виконуються на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 10.08.2017 №МК 112172221420.

9. Проектна документація розроблена ОСОБА_1 , кваліфікаційний сертифікат Серії НОМЕР_1.

10. Експертиза проекту будівництва проведена ДП «Укрдержбудекспертиза» філія ДП «Укрдержекспертиза у Миколаївській області», звіт 15-0749-16.

11. Проектна документація затверджена наказом від 29.05.2017 №56-вд.

12. Відповідно до розділу 6 «Рішення з інженерного захисту території та об`єктів» Пояснювальної записки, в результаті виконання інженерно-геодезичних вишукувань, а також спеціально виконаних геодезичних вимірів крену/відхилень зовнішніх стін будівлі, інструментально зафіксований характер просторової деформації всієї надземної коробки будівлі, що до проблеми часткового залягання між фундаментами насипних ґрунтів додалася проблема повзучої підпірної стіни (перепад суміжно прилеглої до неї ділянок з її обох сторін становить 1,71 м), яка не утримує тиск ґрунту. У зв`язку із цим проектом передбачено укріплення ґрунтової основи та влаштування підпірної стіни.

13. Крім того, проектом передбачено виконання заходів згідно ДБН «В 1.1-25-2009 «Інженерний захист території та споруд від підтоплення та затоплення».

14. Під час перевірки головним інженером ТОВ «Житлорембуд-Ніка» надано загальний журнал робіт, в якому зазначаються зауваження відповідальної особи за здійснення технічного нагляду ОСОБА_2 , в тому числі від 26.12.2017 «Закрыть траншеи, восстановить ограждение перед новогодними празниками».

15. Під час перевірки з виїздом на місце 19.12.2019 встановлено, що в порушення пункту 10.1.4 ДБН А 3.2.-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення», не вжиті заходи щодо запобігання розмиванню, зсувам ґрунтів, обваленню стінок виїмок у місцях виконання земляних робіт (перед їх початком необхідно забезпечити відведення поверхневих та підземних вод).

16. Крім того, в порушення пункту 6.2.2 цих же ДБН А 3.2.-2.2009 при перепаді висоти більше ніж 1,3 м уздовж траншеї підпірної стінки відсутня захисна огорожа.

17. Таким чином, за висновком перевірки, підрядником ТОВ «Житлорембуд-Ніка» не забезпечено заходи комплексної безпеки будівництва, зокрема, захисту об`єкта будівництва, прилеглої території та забудови від впливу несприятливих факторів, що є порушенням вимог підпункту «б» пункту 4.3 ДБН А 3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва».

18. Встановлені під час перевірки обставини свідчили про вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», про що заступником начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 09.01.2020 та призначено розгляд справи в приміщенні Управління на 16.01.2020 об 11:00 год.

19. Врахувавши встановлені під час перевірки обставини, заступником начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради внесено ТОВ «Житлорембуд-Ніка» припис від 09.01.2020 із вимогою усунути порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті «Капітальний ремонт адмінбудівлі по вул. Тухачевського (Сергія Цвєтко), 10 у Центральному районі м. Миколаєва», Миколаївська область, м. Миколаїв, Вул. Тухачевського (Сергія Цвєтка), 10» у термін до 09.02.2020.

20. Розглянувши вказані матеріали перевірки, начальником управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради винесено постанову від 16.01.2020 №01-51/22.02-12, якою визнано ТОВ «Житлорембуд-Ніка» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 94590 гривень.

21. Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом і просив про їх скасування.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

22. Як на підстави для касаційного оскарження рішень Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка» вказує на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

23. Виклад таких підстав мотивує тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15, 26.08.2020 у справі №808/1886/16, у яких суд дійшов висновку про те, що лише наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставною для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

24. Посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтовує відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування у спірних правовідносинах Положення про порядок консервації та розконсервації об`єктів будівництва.

25. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій проігнорували той факт, що будівельні роботи у спірних правовідносинах не були профінансовані в повному обсязі. Фінансування робіт було практично зупинено в середині процесу, що є суттєвими з точки зору наслідків для учасників правовідносин, а тому в даному випадку слід застосовувати норми Положення про порядок консервації та розконсервації об`єктів будівництва.

26. В обґрунтування підстави касаційного оскарження рішень, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує, що судами не досліджено наявні в матеріалах справи докази з урахуванням його позиції.

27. Аргументуючи наявність підстав для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, позивач також наголошував на тому, що станом на момент проведення перевірки і встановлення правопорушення будівельні роботи не виконувалися вже протягом більше ніж двох років в зв`язку із припиненням їх фінансування.

28. Позивач наполягав, що не має до об`єкту жодного відношення у зв`язку з закінченням строку договору підряду, укладеного з замовником будівництва.

29. Товариство вважає, що відповідачем та судами обох інстанцій фактично покладено в провину позивачу не виконання своїх обов`язків замовником будівництва. При цьому, як вказано у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій не врахованого того, що позивач не є суб`єктом правопорушення, яке ставиться йому у провину і за вчинення якого його притягнуто до відповідальності згідно з оскаржуваною постановою.

30. У касаційній скарзі стверджується, що усі роботи, які були виконані за договором підряду, були прийняті замовником будівництва, який, за таких обставин, на думку скаржника, й несе усі ризики щодо такого об`єкту.

31. Наголошує Товариство й на тому, що виконати припис воно не має реальної можливості, оскільки вже не є підрядником на об`єкті, щодо якого Управлінням ДАБК проводилась перевірка.

32. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що 12.07.2017 позивач уклав з Адміністрацією Центрального району Миколаївської міської ради договір підряду №250, за умовами якого Товариство зобов`язувалося виконати роботи з капітального ремонту адміністративної будівлі по вул. Тухачевського (Сергія Цвєтко), 10 у Центральному районі м. Миколаєва.

33. Договір набрав чинності з дня підписання та діяв до 31.12.2017, однак, додатковою угодою від 27.12.2017 №2 Адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради з позивачем продовжила дію договору підряду №250 до 31.12.2018.

34. Також відповідач наголошує, що у додатковій угоді №2 вказано: «Цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє по 31 грудня 2018 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього Договору».

35. У Договорі підряду №250 від 12.07.2017 (копія надана суду до відзиву на апеляційну скаргу - додаток №4) в пункті 2.2 зазначено: «Підрядник гарантує, що виконані ним Роботи будуть відповідати вимогам стандартів та Державних будівельних норм України.

36. У пункті 5.2. Договору підряду №250 від 12.07.2017 зазначено: «Роботи повинні виконуватися згідно проекту. Першочергово Підрядником мають бути виконанні роботи з влаштуванням утримуючої підпірної стіни та підготовчі роботи з заміщенням і закріплення ґрунтів.»

37. Відповідач наполягає на безпідставності доводів позивача стосовно того, що у зв`язку з закінченням договору підряду Товариство не може бути притягнуте до відповідальності, оскільки вони не відповідають а ні нормам законодавства, а ні самому договору підряду.

38. Так, відповідач вказує, що пунктом 2.3 Договору підряду №250 передбачено: «При виявленні у межах гарантійного терміну недоліків у виконаних Роботах, що виникли з вини Підрядника та зумовлені виконанням Підрядником Робіт з порушенням діючих норм, правил і умов Договору, Підрядник зобов`язаний усунути їх у 30-денний термін після письмового звернення Замовника.».

39. Управління ДАБК у відзиві на касаційну скаргу підкреслює, що відповідно до статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт окрім замовнику також видається генеральному підряднику чи підрядникам.

40. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що доводи позивача стосовно того, що у зв`язку з закінченням договору підряду через відсутність фінансування ТОВ «Житлорембуд-Ніка» не може бути притягнуте до відповідальності за порушення вимог містобудівного законодавства виявленні під час перевірки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки станом на момент перевірки та на теперішній час дозвіл на виконання будівельних робіт від 10.08.2017 №МК 112172221420 є чинним на час винесення штрафних санкцій.

41. При цьому, як зауважує відповідач, виявлені недоліки позивачем не усунені, акт прийому - передачі будівельного майданчика до договору підряду №250 не підписаний Замовником.

42. Стосовно ж аргументів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій і не застосування ними до спірних правовідносин Положення про порядок консервації та розконсервації об`єктів будівництва, затверджене наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 21.10.2005 №2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2005 за №1582/11862, то з цього приводу у відзиві вказано, що взагалі не відомо, чому Товариство посилається на норми законодавства, які в даному випадку до об`єкта будівництва не мають відношення. Ці посилання, на думку відповідача, є безпідставні, у зв`язку з тим, що у даному випадку консервації об`єкта будівництва не здійснювалось.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

43. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (преамбула до Закону).

44. Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

45. За змістом частини першої, пунктів 5, 6 частини третьої, частини сьомої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються, зокрема: копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

У разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.

46. Згідно з положеннями пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, у тому числі, контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

47. Нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики (частин перша статті 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

48. За визначенням, наведеним у абзаці першому частини першої статті 41 вищевказаного Закону державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

49. Абзацом другим цієї ж норми визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

50. Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. за змістом пунктів 17, 20 та 22 якого у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, чи через електронний кабінет, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

51. Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України від 14.10.1994 №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», частинами першою, другою статті 1 якого передбачено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб`єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

52. Пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлено, що суб`єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

53. Перелік органів, уповноважених розглядати справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також порядок накладення штрафів за такі правопорушення наведено у статтях 3, 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», за змістом яких справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються, зокрема, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», мають право від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю: керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

Штраф підлягає сплаті у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови.

54. Статтею 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» регламентовано право на оскарження рішень у справах про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності

55. Цією статтею передбачено, що постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

56. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

58. Враховуючи наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, головним питанням, яке постає під час її касаційного розгляду, є питання про те, хто є належним суб`єктом відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, визначеної пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та чи може бути притягнуто такого суб`єкта до відповідальності, якщо станом на момент проведення перевірки та прийняття за її результатом рішень контролюючого органу у формі припису та постанови будівельні роботи фактично не здійснюються у зв`язку з відсутністю фінансування об`єкта його замовником.

59. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

60. Так, колегія суддів підкреслює, що за змістом оскаржуваних у цій справі судових рішень, наявність порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, які виявлені перевіркою і зафіксовані відповідачем у акті, складеному за її результатами, учасниками справи не заперечується.

61. Разом з тим, позивач як у судах попередніх інстанцій, так і у касаційній скарзі наполягає на тому, що відповідальність за такі правопорушення у сфері містобудівної діяльності повинен нести саме замовник будівництва.

62. Колегія суддів такі доводи касаційної скарги вважає необґрунтованими, оскільки, як можна стверджувати з аналізу норм частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», відповідальність, про яку іде мова у вищевказаній статті, несуть саме суб`єкти містобудування, які виконують будівельні роботи.

63. Іншої регламентації, вищевказана правова норма не містить і не може трактуватись розширено.

64. При цьому, у розумінні норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єктами містобудування, які виконують будівельні роботи, є генеральні підрядники, підрядники та субпідрядники.

65. Інформація про них відображається, зокрема, у дозволі на виконання будівельних робіт й у разі зміни генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), замовник протягом трьох робочих днів зобов`язаний повідомити про це відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.

66. Встановленими у цій справі обставинами підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка» 12.07.2017 уклало з Адміністрацією Центрального району Миколаївської міської ради договір підряду № 250, за умовами якого зобов`язувався виконати роботи з капітального ремонту адміністративної будівлі по вул. Тухачевського (Сергія Цвєтко), 10. Договір набрав чинності з дня підписання та діяв до 31.12.2017, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час його дії (пункт 10.1 договору).

67. Суди попередніх інстанцій встановили, що додатковою угодою від 27.12.2017 №2 дію вищевказаного договору підряду пролонговано до 31.12.2018, а дозвіл на виконання будівельних робіт від 10.08.2017 №МК 112172221420 на момент перевірки був чинним. Про зміну підрядника позивач не повідомляв.

68. Окрім цього, у оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій зверталась у вага на те, що позивачеві протягом 2017 року неодноразово були зроблені зауваження та записи у загальному журналі робіт відповідальною особою ОСОБА_2 щодо усунення порушень з інженерного захисту будівельного майданчика, але ці зауваження були ігноровані Товариством.

69. Вищевикладені обставини справи, які підтверджується наявними у ній доказами, дослідженими судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, підтверджують наявність у Товариства статусу підрядника на об`єкті, щодо якого відповідачем проводилась перевірка.

70. Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, зміна підрядника у встановленому законом порядку в даному випадку не здійснювалась, дія договору підряду, укладеного між позивачем і замовником, у будь якому випадку, припинялась не раніше ніж до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, а закінчення строку його дії не звільняло сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час його дії, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Товариство є підрядником на вищевказаному об`єкті й не втратило такого статусу станом на момент проведення у межах спірних правовідносин перевірки, тобто виступало суб`єктом відповідальності у розумінні норм пункту 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

71. Варто зауважити, що будучи підрядником на об`єкті, Товариство в силу вимог закону зобов`язане під час здійснення будівельних робіт дотримуватись вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень.

72. Колегія суддів підкреслює, що правопорушення у сфері містобудівної діяльності, які ставились у провину Товариству, були вчинені у період, коли будівельні роботи фактично виконувались на об`єкті й строк дії договору підряду ще не закінчився. Зміна цих обставин не може звільняти від відповідальності суб`єкта містобудування (генерального підрядника, підрядника, субпідрядника), який виконав будівельні роботи з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень.

73. Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для скасування оскаржуваної Товариством постанови про накладення штрафу колегія суддів визнає правильними і такими, які відповідають фактичним обставинам справи і наявній у спірних правовідносинах правовій регламентації.

74. Оскільки, як підтверджуються фактичними обставинами цієї справи і не спростовано Товариством, ним було допущено порушення у сфері містобудівної діяльності, а станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин статусу підрядника відносно об`єкта, який перевірявся, позивач не втратив, то колегія суддів вважає обґрунтованими й висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач є належним суб`єктом, який зобов`язаний і має реальну можливість виконати вимоги спірного припису.

75. До того ж, враховуючи доведений судовим розглядом цієї справи факт наявності правопорушень, вчинених позивачем і зафіксованих у акті перевірки, колегія суддів констатує, що спірний припис складено за наявності передбачених законом правових підстав і прав Товариства не порушує.

76. Колегія суддів критично оцінює аргументи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 та від 26.08.2020 у справі №808/1886/16, у яких суд дійшов висновку про те, що лише наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставною для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

77. З цього приводу колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №808/1886/16, суд касаційної інстанцій, беручи до уваги фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, констатував відсутність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності оспорюваною у тій справі постановою у зв`язку із відсутнім у його діях складом адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

78. У постанові від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 Верховний Суд, застосувавши вищевикладений підхід до визначення складу адміністративного правопорушення, дійшов висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративного правопорушення, оскільки це підтверджувалось обставинами справи.

79. У справі ж, яка розглядається, встановлені судами попередніх інстанцій обставини підтверджують наявність у діях Товариства складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено нормами пункту 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», що дає підстави стверджувати про те, що оскаржувані Товариством судові рішення ухвалені у цій справі за інших фактичних обставин, аніж ті, які встановлені у справах №285/1535/15 та №808/1886/16, розглянутих Верховним Судом, на які наявне посилання у касаційній скарзі як на приклад неоднакового правозастосування.

80. Вищенаведене не дає підстав стверджувати про подібність правовідносин, які виникли у справах №285/1535/15, №808/1886/16 і у справі, яка розглядається, а отже й про релевантний, по відношенню до оскаржуваних судових рішень, характер прийнятих Верховним Судом постанов, на які посилається Товариство у касаційній скарзі.

81. Безпідставними є й посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій і не застосування ними до спірних правовідносин Положення про порядок консервації та розконсервації об`єктів будівництва, затверджене наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 21.10.2005 №2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2005 за №1582/11862, оскільки порушення вимог вищевказаного нормативно - правового документа у межах спірних правовідносин не було зафіксовано органом державного архітектурно - будівельного контролю і встановлена цим правовим актом регламентація на ці правовідносини не поширюється.

82. У зв`язку з цим не зумовлюють наявності підстав для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень й аргументи Товариства про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм вищезгаданого Положення, оскільки його дія на спірні у цій справі правовідносини не поширюється, а тому такий висновок у межах даного судового провадження сформовано бути не може.

83. Колегія суддів критично оцінює зазначені Товариством аргументи про те, що судами не досліджено наявні в матеріалах справи докази з урахуванням його позиції й з цього приводу зазначає таке.

84. В обґрунтуванні таких підстав касаційного оскарження Товариство вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме - проігноровані умови договору підряду, визначені пунктами 5.15, 6.1.3 та 6.3.13 й не надано оцінки актам виконаних робіт, які були підписані позивачем, як підрядником, замовником будівництва та інспектором з технагляду. Скаржник підкреслює, що суд посилається на не підписання замовником фінального акту передачі будівельного майданчика, та робить з цього висновок, що позивач відповідно продовжував перебувати виконавцем робіт навіть за два роки після їх завершення.

85. Водночас, як це підтверджується змістом оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, судами надано оцінку усім наявним у справі доказам, які охоплювались предметом доказування у справі і стосувались предмета спору, зокрема, договору підряду і додатковій угоді до нього, з відображенням відповідних мотивів у цих судових рішеннях.

86. Зокрема, згідно з наведеними у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції мотивами, судом було досліджено наданий позивачем акт приймання-передачі будівельного майданчика від 27.12.2018 (а. с. 101), в якому замовник не підтвердив відсутність недоліків щодо стану переданого будівельного майданчика і його не підписав, про що свідчить й відповідь Адміністрації Центрального району на адвокатський запит від 18.02.2010 №473/06.01-46/20 (а. с. 103).

87. Дослідивши вищевказані докази, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що звернення (направлення) Акту прийому-передачі будівельного майданчика не доводить відсутності виявлених відповідачем порушень з боку позивача. Окрім того, суд звернув увагу, що позивачеві протягом 2017 року неодноразово були зроблені зауваження та записи у загальному журналі робіт відповідальною особою ОСОБА_2 щодо усунення порушень з інженерного захисту будівельного майданчика, але ці зауваження були ігноровані Товариством (а. с. 70-71).

88. Доводи позивача щодо незгоди з оцінкою судів попередніх інстанцій цих та інших доказів, зокрема, дозволу на виконання будівельних робіт від 10.08.2017 №МК 112172221420 та додаткової угоди від 27.12.2017 №2, не свідчать про помилковість висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, й, до того ж, зумовлюють необхідність виходу за межі повноважень касаційного суду, який згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

89. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову Товариства, не допустили неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, вирішили цей спір у відповідності до вимог законодавства, ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, які скасуванню не підлягають.

90. Наведені ж у касаційній скарзі мотиви вищезазначеного не спростовують і не містять посилань, які засновані на фактичних обставинах цієї справи і наявних у ній доказах, досліджених у судовому засіданні, які б свідчили про помилковість викладених у оскаржуваних судових рішеннях висновків й про наявність передбачених законом підстав для їх скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. За правилами частин першої, другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

92. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

93. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка» залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: В.М. Шарапа

С.М. Чиркін