Рішення

від 01.08.2022 по справі 334/1194/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 02.08.2022

Справа № 334/1194/17

Провадження № 2/334/50/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Півень М.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Плецької Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватногопідприємства «Ремонтник»про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до приватного підприємства «Ремонтник» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.В позові зазначив, що 03.01.2015 року о 21 годині ОСОБА_4 , який, згідно нотаріально завіреного доручення, керував належним позивачу на праві приватної власності автомобілем ВАЗ - 21099 державний номер НОМЕР_1 , залишив його на території приватного підприємства «Ремонтник», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кремлівська (зараз вул. Сергія Синенка), 18-А.

04.01.2015 року о 17 годині ОСОБА_4 прийшов на територію приватного підприємства «Ремонтник» та виявив відсутність вищевказаного транспортного засобу. В цей же день, 04.01.2015 року, ОСОБА_4 звернувся з заявою до Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про крадіжку автомобіля. В заяві він вказав, що в період часу з 21.00 год. 03.01.2015 року по 17.00 год. 04.01.2015 року, невстановлена особа, проникла на територію приватного підприємства «Ремонтник», де незаконно заволоділа транспортним засобом - автомобілем ВАЗ -21099 державний номер НОМЕР_1 , після чого зникла з місця події.

05.01.2015 року ці відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та по цій справі розпочато кримінальне провадження № 12015080050000043 за ч. 1 ст. 289 КК України, за фактом незаконного заволодіння автомобілем ВАЗ -21099 державний номер НОМЕР_1 , з території приватного підприємства «Ремонтник». Слідство до цього часу триває.

Згідно довідки Головного управління національної поліції Запорізькій області Дніпровський відділ поліції від 18.11.2020 року № 6850/40/2020 по кримінальному провадженні було замінено потерпілого ОСОБА_4 на ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що вищезазначеним злочином йому спричинена матеріальна та моральна шкода. Він звертався до відповідача з пропозицією відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду, але він в добровільному порядку зробити це відмовляється, посилаючись на те, що триває слідство і не виявлено винну особу, яка вчинила цей злочин. Однак, відповідач повинен нести відповідальність та відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, оскільки згідно Статуту приватного підприємства «Ремонтник», яке зареєстровано 12.11.2013 року за ОСОБА_2 , а саме ст.. 2 п.п. 2 предметом діяльності підприємства є: організація автомобільних стоянок; надання послуг, пов`язаних з охороною державної та іншої власності. Відповідач взяв на себе відповідальність та обов`язок з охорони у транспортного засобу, приймаючи його на збереження, а тому повинен відшкодувати всі спричинені позивачу збитки.

Доказами постановки транспортного засобу на територію приватного підприємства «Ремонтник» є: журнал обліку транспортних засобів, де є відмітка про постановку його транспортного засобу на територію вищевказаного підприємства, відео зйомкою зкамер спостереження,які встановлені на території підприємства. Всі ці докази знаходяться в матеріалах кримінального провадження Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області.

Позивач вважає, що був укладений договір про надання послуг з приватним підприємством «Ремонтник» на охорону його транспортного засобу, про що свідчить журнал обліку транспортних засобів та відео зйомка та документи на оплату послуг, оскільки без оплати його транспортний засіб не прийняли б на збереження.

Позивачу була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 87976,07 грн., яка підтверджується наступними доказами.

Згідно довідки № 37 від 07.07.2015 року незалежної експертної оцінки середня риночка вартість автомобіля ВАЗ-21099 2007 року випуску, з об`ємом двигуна 1,5 літра і встановленим на ньому 05.03.2013 року Італійським газобалонним устаткуванням 4-го покоління, в нормальному технічному стані, станом на 04.01.2015 року, згідно даних періодичного довідника «Бюлетень автотоварознавця» № 50 становить 66954,37 грн.

Згідно довідки № 67 від 07.07.2015 року незалежної експертної оцінки середня риночка вартість автомобіля ВАЗ-21099 2007 року випуску, з об`ємом двигуна 1,5 літра і встановленим на ньому 05.03.2013 року Італійським газобалонним устаткуванням 4-го покоління, в нормальному технічному стані, станом на 07.07.2015 року, згідно даних періодичного довідника «Бюлетень автотоварознавця» № 83 становить 87126,07 грн.

Витрати за проведення авто товарознавчих досліджень автомобіля ВАЗ-21099, згідно квитанції № 67 становить 250 грн.За надання правової допомоги 600 грн.

Крім матеріальної шкоди позивачу нанесена і моральна шкода. Вона полягає в тому, що після крадіжки він зазнав великих душевних страждань, які пов`язані як з самим фактом крадіжки так і з тими обставинами, що він не міг використовувати свій автомобіль в його функціональних обов`язках. Він тривалий час, позбавлений можливості користуватись своїм автомобілем, порушився його нормальний, комфортний уклад життя, уклад всієї його сім`ї. З`явився постійний неспокій від всіх переживань: в нього став підніматися тиск, боліти голова. До цих подій він таких захворювань не мав. Він витрачав час для поїздок, вже без транспортного засобу, до родичів, до юристів для консультацій, для проведення експертиз оцінки транспортного засобу та інше. При цьому, йому доводилось чекати в чергах, витрачати свій час і знаходитись в постійному хвилюванні.

Відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, а тому неможливо їх оцінити. Оскільки закон їх передбачає, а також із-за його страждань вважає, що моральна шкода заподіяна у сумі 10000 грн.

Позивач просить стягнути з Приватного підприємства «Ремонтник» на його користь матеріальну шкоду в сумі 87 976,07 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., витрати за оплату судових витрат в сумі 879,76 грн. та всі інші витрати, які будуть понесені за надання правової допомоги та інші, згідно квитанцій наданих в судових засіданнях;

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що на думку позивача між ОСОБА_5 та ПП «Ремонтник» було укладено договір за яким транспортний засіб було поставлено територію автостоянки, що підтверджується журналом обліку транспортних засобів та документи на оплату послуг. Проте жодного доказу на підтвердження зазначених обставин позивач суду надає.

ПП «Ремонтник» зі свого боку вважає за необхідне зазначити, що така заява не відповідає дійсності. Залишивши автомобіль на території автостоянки ПП «Ремонтник» ОСОБА_6 відмовився від оплати за надані послуги та отримання відповідної квитанції на доказ такої оплати мотивуючи свої дії, що він і так відомий працівникам стоянки та раніше залишав автомобіль. Такі дії суперечать вимогам законодавства та свідчать про те, що договір зберігання автотранспорту з позивачем укладений не був.

Таким чином ПП «Ремонтник» не може нести відповідальність за зберігання автомобіля, про зберігання якого договір не укладено.

Таке твердження також підтверджується висновками, що зроблені Верховним Судом України в ухвалі від 23 травня 2007 року у справі № 6- 6386ск07.

Таким чином за завдану матеріальну та моральну шкоду позивачу відповідальність несе особа, яка її завдала - неправомірно заволоділа автомобілем.

Крім того, зазначивши про розмір завданої матеріальної шкоди позивач посилається на довідки оцінювачів №№ 37 та 67 від 07.07.2015р.

Згідно до загальнодоступних джерел інформації вартість аналогічного автомобіля визначена продавцем у розмірі 3100 доларів США, що за офіційним курсом даної валюти на 01.10.2015р. в розмірі 2129.56грн. за 100 доларів дорівнює (31*2129.56) 66016,36 грн. та є значно меншим, ніж зазначено позивачем.

Тому вказані довідки про вартість викраденого автомобіля не є неналежними доказами завданої матеріальної шкоди.

В позовній заяві зазначається про встановлення на автомобілі іноземного газобалонного обладнання певної марки, яке суттєво збільшує вартість автомобіля. Проте дане твердження нічим не підтверджено та є голослівним.

На доказ проведення дослідження та оплати спеціалісту автотоварознавцю до позову подано квитанцію № 67 від 07.07.2015р. про оплату у сумі 250грн. ОСОБА_7 . Проте що це за квитанція, та яке відношення вона має до справи не зрозуміло.

До позову додано медичну довідку про переведення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на штучне годування. Проте не зрозуміло, яке відношення зазначений документ має до справи.

В позовній заяві відсутній розрахунок моральної шкоди.

Крім того позивачем не доведено взагалі факт протиправного заволодіння транспортним засобом третьою особою. Так згідно пояснень охоронця ПП «Ремонтник» ОСОБА_9 , який чергував 03-04 січня 2015 року ОСОБА_4 , який є представником ОСОБА_3 у даній справі, заїхав на територію автостоянки близько 21 годині та поставив автомобіль. Дійсно ОСОБА_10 неодноразово до цього дня користався послугами автостоянки. Після постановки автомобіля ОСОБА_6 не оплатив послуги та вийшов з території автостоянки. Після цього через 2-3 години ОСОБА_6 повернувся за автомобілем. При цьому оскільки в цей день був великий мороз, він не зміг відкрити замок дверей автомобіля та просив у охоронця теплої води, щоб розморозити замок, охоронець це добре запам`ятав. Після того, як він відкрив двері автомобіля він виїхав з автостоянки. Гроші знов таки не заплатив.

Ввечері наступного дня ОСОБА_6 знов прийшов на автостоянку та підняв галас про те, що його автомобіль було угнано невідомою особою. На користь такого варіанту розвитку подій говорить насамперед пояснення охоронця ОСОБА_9 , який є незацікавленою особою, та надав такі пояснення у кримінальному провадженні.

Окрім цього слід зазначити, що ОСОБА_6 раніше подавав особисто від себе аналогічний позов. За його позовом Ленінським районним судом м. Запоріжжя було порушено провадження № 334/7246/15-ц, та згодом позовна заява за його особистою заявою була залишена без розгляду на підставі ухвали у даній справі від 10.02.2016р.

З огляду на викладені обставини вважаємо, що факт незаконного заволодіння автомобілем третіми особами є не підтвердженим.

Справа надійшла в провадження судді Ісакова Д.О., ухвалою суду від 15.06.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

23.10.2018 року на підставі Розпорядження №43 від 23.10.2018 року у зв`язку із закінченням повноважень судді Ісакова Д.О. із закінченням п`ятирічного терміну повноважень, справа передана на повторний розподіл. Протоколом автоматизованого розподілу справі між суддями від 23.10.2018 року справу передано на розгляд судді Баруліній Т.Є.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року суддя Баруліна Т.Є. прийняла справу до свого провадження.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився надав заяву про розгляд справи без його участі, свої позовні вимоги підтримав.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову та просили відмовити за недоведеністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно дост.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст.81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що автомобіль ВАЗ -21099 державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007 рік, належить ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_2 від 06.03.2013 року.

05.01.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015080050000043 за ч. 1 ст. 289 КК України були внесені відомості за заявою ОСОБА_4 , що в період часу з 21.00 год. 03.01.2015 року по 17.00 год. 04.01.2015 року, невстановлена особа, проникла на територію автостоянки, яка розташованого по АДРЕСА_1 , де незаконно заволоділа транспортним засобом - автомобілем ВАЗ -21099 державний номер НОМЕР_1 , після чого зникла з вказаної автостоянки спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду.

Згідно довідки № 37 від 07.07.2015 року оцінювача ОСОБА_12 середня ринкова вартість автомобіля ВАЗ-21099 2007 року випуску, з об`ємом двигуна 1,5 літра і встановленим на ньому 05.03.2013 року Італійським газобалонним устаткуванням 4-го покоління, в нормальному технічному стані, станом на 04.01.2015 року, згідно даних періодичного довідника «Бюлетень автотоварознавця» № 50 становить 66954,37 грн.

Згідно довідки № 67 від 07.07.2015 року судового експерта Маляр Н.І., оцінювача ОСОБА_12 середня ринкова вартість автомобіля ВАЗ-21099 2007 року випуску, з об`ємом двигуна 1,5 літра і встановленим на ньому 05.03.2013 року Італійським газобалонним устаткуванням 4-го покоління, в нормальному технічному стані, станом на 07.07.2015 року, згідно даних періодичного довідника «Бюлетень автотоварознавця» № 83 становить 87126,07 грн.

11.07.2016 року ОСОБА_3 видав Довіреність ОСОБА_4 представляти його інтереси та розпоряджатися автомобілем ВАЗ -21099 державний номер НОМЕР_1 . Дія даної довіреності до 11.07.2019 року.

Досудове слідство у кримінальному провадженні № 12015080050000043 за ч. 1 ст. 289 КК України триває до цього часу. Відповідно до листа №6850/40/2020 від 18.11.2020 року слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Лаби Павла у даному кримінальному провадженні було замінено потерпілого ОСОБА_4 на ОСОБА_3 .

На ухвалу суду про витребування документів від 11.02.2021 СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надіслав лист №3133/40 від 25.05.2021 року, що в кримінальному провадженні № 12015080050000043 за ч. 1 ст. 289 КК України наявні тільки пояснення ОСОБА_13 від 04.01.2015 року та заявника ОСОБА_4 . Інших пояснень в матеріалах провадження немає. Наявні протоколи допиту ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Копії відеозаписів з відеокамер автостоянки ПП «Ремонтник» в матеріалах відсутні.

Також представником позивача суду було надано протокол огляду предмета від 05.01.2015 року, відповідно до якого оглянуто журнал реєстрації автотранспорта.

Відповідно донаданого протоколув ході огляду зазначеного журналу встановлено, що він уявляє собою зошит в твердому переплеті з аркушами в клітинку формату А4. В журналі кожна сторінка де зроблені записи поділені на стовпчики вертикальною лінією в яких відображена наступна інформація: 1) порядковий номер, 2) прізвище власника автомобіля, 3) державний номер автомобіля, 4) марка автомобіля, 5) колір автомобіля, 6) час постановки автомобіля на стоянку, 7) підпис власника, 8)час виїзду автомобіля зі стоянки, 9) сума оплати в гривнях.

В ході слідчої дії оглянуто у зазначеному журналі інформацію щодо реєстрації автомобілів на стоянці саме за 03.01.2015, де в строчці під номером «29» зазначено прізвище « ОСОБА_10 », д.н.з. «0350», марка авто «099», колір «Ч», час постановки авто «22:15», час виїзду «23:05», сума оплати «10».

Свідок ОСОБА_4 повідомив, що купив у Жвакіна автомобіль за 4000 доларів США, однак не переоформив його на себе. Поставив автомобіль на стоянку та оплатив кошти за стоянку, його записали в журнал, коли поставив, а розписуєшся в журналі коли забираєш. Коли прийшов забирати автомобіль на наступний день, охоронець вже був другий, він телефонував своєму зміннику та запитував про автомобіль. ОСОБА_10 викликав поліцію, і коли ті приїхали, вони робили фото журналу та дивилися відео. Що з кримінальною справою не знає, ОСОБА_14 не вимагав від нього кошти або автомобіль.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він працює охоронцем на ПП «Ремонтник», 03.01.2015 року він заступив на чергування, ОСОБА_4 він знав раніше, той заїхав на стоянку, місце йому не було виділене, він заїхав у самий край. Заїзд фіксується в журналі, пишемо марку автомобіля, колір, прізвище, телефон та клієнт особисто розписується. Він записав ОСОБА_10 в журнал, однак той не оплатив і вийшов зі стоянки. Десь у 22-15 цього дня ОСОБА_10 вернувся, попросив чайник та пішов до машини, а згодом виїхав на машині, тому він поставив відмітку в журналі. О 9 годині ранку він здав зміну та пішов до дому, десь о 16 годині йому зателефонували, та сказали, що пропала машина. Стоянка у них огороджена, залізти ніхто не міг, коли клієнти сплачують кошти їм видають квитанцію. У них стоїть є камера, де добре видно заїзд. Поліції він такі ж давав пояснення. Пояснення, які надані до суду представником позивача написані не ним і на них не його підпис.

Свідок ОСОБА_11 , який є батьком дружини ОСОБА_4 , в судовому засіданні пояснив, що 04.01.2015 року його донька разом з ОСОБА_10 були у них в гостях та приїхали на автомобілі. Коли збиралися до дому він також поїхав з ними, поки ОСОБА_4 ставив автомобіль на стоянку, а це було десь о 22 год. він пішов до кіоску та купив пиво. Зять не захотів пити з ним пиво та пішов до дому, а він повернувся до себе до дому. На другий день йому зателефонував зять та сказав, що викрали автомобіль. В поліції їм показували фото та відео, де було видно, що машина виїхала зі стоянки. Жвакіна він не знає, однак купляли вони автомобіль разом з ОСОБА_4 у грудні 2014 року.

У відповідності до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частинами 2, 3 ст.22 ЦК України визначено, що збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.2 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №6від 27березня 1992року «Пропрактику розглядусудами цивільнихсправ запозовами провідшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди: під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); у відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка завдала шкоди; г) вина особи, яка завдала шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Позивач, який звернулася з позовом про стягнення шкоди, повинен довести наявність усіх чотирьох елементів даного правопорушення.

Статтею 936ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208цього Кодексу (частина перша статті 937 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.950, ст.951 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (частина третя статті 937, частина третя статті 977 ЦК України).

Згідно із ст.977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

Квитанція, якою може посвідчуватись факт прийому-передачі автотранспортного засобу на зберігання, за своєю правовою природою є первинним документом. При цьому загальним правилом, за допомогою первинних документів повинна вбачатись можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, та в таких документах повинні міститися відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено наявність укладеного з відповідачем договору зберігання транспортного засобу, оскільки відсутні докази про наявність договірних правовідносин між сторонами у справі.

Пунктом 15 постанови КМУ від 22.01.1996 р. № 115, плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.

Також, суд не може взяти до уваги, як належний та допустимий доказ надану представником позивача копію журналу, в якому зазначено прізвище ОСОБА_4 та час постановки авто 22:15 та час виїзду 23:05, сума оплати 10, оскільки даний журнал не підтверджують факту наявності договірних правовідносин між сторонами у справі, та відповідно до копії даного журналу автомобіль виїхав з автостоянки о 23:05, та підпис ОСОБА_4 відсутній.

Свідок ОСОБА_9 , пояснив суду, що за кермом при виїзді був саме ОСОБА_4 , та він ще у нього просив чайник з гарячою водою.

Щодо наданих представником позивача копії пояснень, які були відібрані від охоронця автостоянки ОСОБА_9 , під час чергування якого начебто викрадено автомобіль, та які були складені оперативним працівником Ленінського РВ. ЗМУ Соболь 04.01.2015, допитаний в судовому свідок ОСОБА_9 пояснив, що ці пояснення він не писав, і на них стоїть не його підпис. Крім того заява ОСОБА_2 про можливе кримінальне правопорушення, вчинене працівниками Ленінського ВР ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області, була зареєстрована в ЄРДР за №62021080020000023 із попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.366 КК України, та розпочате досудове слідство.

Крім того, додаток №2 до правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 115 відображає встановлений на законодавчому рівні зміст такого журналу. Так, наряду з іншими відомостями, підписи чергового приймальника та власника транспортного засобу (довіреної особи, водія), що засвідчує ознайомлення останнього з Правилами зберігання є обов`язковими.

В наданому журналі відсутній підпис ОСОБА_4 .

Також позивачем не було долучено до матеріалів справи довіреності, на підставі якої ОСОБА_4 у 2015 році мав повноваження на користування автомобілем, оскільки позивач надав суду довіреність від 11.07.2016 року про повноваження ОСОБА_4 ..

Оскільки позивач належними засобами доказування не довів завдання йому саме відповідачем шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними та вину відповідача, тому суд приходить до висновку про недоведеність та необгрунтованість позову.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про стягнення шкоди завданої в наслідок втрати майна за договором зберігання, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів про наявність укладеного з відповідачем договору зберігання транспортного засобу, оскільки відсутні докази про наявність договірних правовідносин між сторонами у справі.

У зв`язку з відмовою у позові, судові витрати на підставі ч.2 ст. 141 ЦПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 80, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватногопідприємства «Ремонтник»про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест рішення суду буде складено 12.08.2022.

Суддя: Баруліна Т. Є.