Рішення

від 07.08.2022 по справі 910/45/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2022Справа № 910/45/22

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури (вулиця Предславинська, будинок 45/9, місто Київ, 03150) в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вулиця Прорізна, будинок 19, місто Київ, 01001)до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" (вулиця Кирилівьска, будинок 82, офіс 256, місто Київ, 04080)простягнення 647 005 грн 40 коп.Представники сторінвід прокуратури:Горелик Р.М.від позивача:Вітвіцька К.В. - представник за довіреністювід відповідача:Горяна Т.М. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" про стягнення 647 005 грн 40 коп. пені за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 28.11.2019 № 181.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти від 28.11.2019 № 181 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання в частині поставки якісного товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 647 005 грн 40 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

27.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/45/22, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався двічі на той самий строк Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 та № 259/2022 від 18.04.2022.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Підготовче засідання, призначене на 03.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

25.03.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву

25.03.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 підготовче призначено на 24.06.2022.

Ухвалою від 24.06.2022, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви до 14.07.2022.

11.07.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відер конференції поза межами приміщення суду.

14.07.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про доручення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 14.07.2022 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.08.2022.

05.08.2022 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

08.08.2022 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про перерву в судовому засіданні.

В судове засідання 08.08.2022 з`явились представники прокурора та позивача та надали пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача, з технічних причин, не зміг підключитися до судового засідання в режимі відеоконференції.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.11.2019 між Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" (учасник за договором, відповідач у справі) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 181 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору учасник зобов`язується у 2019 році поставити замовнику, а замовник - прийняти та оплатити 33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (рентгенівські апарати, 6 лотів), зазначені в специфікації (додаток 1) (далі - товар), а саме: лот 5 - Система рентгенівська діагностична дистанційно-керована цифрова (37645 Стаціонарна основна діагностична рентгенівська система, цифрова) - 3 од.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товарів зазначені в специфікації (додаток 1).

Згідно специфікації (додаток 1) відповідач мав поставити наступний предмет закупівлі: Систему рентгенівську діагностичну дистанційно-керовану цифрову (37645 Стаціонарна основна діагностична рентгенівська система, цифрова); торгівельна назва товару рентгенівська система DEDALUS MB, IMX-IA у комплекті з принтером для автоматичного друку сухих медичних плівок 5302; виробник, країна: IMAGO RADIOLOGY SRL, Італія, Agfa HealthCare N.V. Бельгія; у кількості 3-х комплектів загальною вартістю 24.822.000,00 грн.

У відповідності до пункту 2.1 договору учасник гарантує якість товарів, що постачаються.

Товари, що постачаються, мають необхідні сертифікати, інструкції (настанови) українською мовою; супроводжуються документами щодо найменування (в т.ч. торгівельного), кількості, номерів серій, термінів придатності, форми, виробника. Кожна серія супроводжується сертифікатом якості, виданим виробником або іншим уповноваженим представником (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості товарів, зазначених в специфікації до цього договору, після їх отримання та згідно пред`явленої учасником видаткової накладної.

Положеннями пункту 5.1, 5.2 договору сторони погодили строк поставки товарів: протягом 2019 року (не більше 30 днів з дати отримання письмової заявки замовника). Місце поставки товарів: заклади охорони здоров`я м. Києва

Відповідно до пункту 6.3.2 договору учасник зобов`язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.

Згідно з пунктом 10.1 договору він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019 та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/13501/21 залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022, на виконання умов укладеного договору 10.12.2019 позивачем було вручено відповідачу заявку на постачання товарів за № 061-694/тк, в якій просив здійснити поставку обладнання до закладів охорони здоров`я згідно запропонованого додатку, а саме: Київська міська клінічна лікарня № 7 (м. Київ, вул. Котельникова, 95) - 1 од.; Київська міська клінічна лікарня № 9 (м. Київ, вул. Ризька, 1) - 1 од.; Київська міська клінічна лікарня № 10 (м. Київ, пр-т. Голосіївський, 59-б) - 1 од.

Позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 24 822 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 24.12.2019.

24.12.2019 позивачем було передано товар до закладів охорони здоров`я наступним чином:

- згідно видаткової накладної № 1 від 24.12.2019 товар у кількості однієї одиниці передано Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня № 9";

- згідно видаткової накладної № 2 від 24.12.2019 товар у кількості однієї одиниці передано Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня № 10";

- згідно видаткової накладної № 3 від 24.12.2019 товар у кількості однієї одиниці передано Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня № 7".

Позивачем відповідно до умов договору перераховано відповідачу кошти за поставлений товар у розмірі 608 954,00 грн згідно платіжного доручення № 18165 від 26.12.2019 та у розмірі та 24 213 046,00 грн згідно платіжного доручення № 181166 від 26.12.2019.

Відповідно до частин 1, 2 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського кодексу України гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором.

При розгляді справи № 910/13501/21 судом встановлено, що поставлений, за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 28.11.2019 № 181, Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" Клінічній лікарні № 7 товар (рентгенівське обладнання) містить недоліки, які унеможливлюють введення обладнання в експлуатацію, а отже, і роблять неможливим використання цього обладнання за призначенням.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі № 910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, обставини, які встановлені у судовому по справі № 910/13501/21, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання в частині дотримання встановленого договором обов`язку щодо поставки товару належної якості прокурор звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені у розмірі 647 005 грн 40 коп., нарахованної на підставі пункту 7.2. договору, за період прострочення з 30.06.2021 по 30.12.2021.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладаються повноваження з представництва інтересів держави, яке полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, законодавець наділив прокурора виконувати субсидіарну роль із захисту державних інтересів, щоб ці інтереси не залишились незахищеними у разі, якщо відповідний орган такі заходи не вживає, робить це не ефективно або не належно.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За частиною 2 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до Положення "Про Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1694, Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді. З питань виконання функцій органу державної виконавчої влади Департамент є підзвітним та підконтрольним Міністерству охорони здоров`я України. Департамент є головним розпорядником коштів бюджету міста Києва по галузі "Охорона здоров`я".

До основних завдань Департаменту входить, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров`я на території міста Києва, управління підприємствами, установами та організаціями галузі охорони здоров`я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; державний контроль за додержанням у місті Києві законодавства з питань охорони здоров`я; закупівля товарів, робіт і послуг як головний розпорядник коштів по галузі «Охорона здоров`я» за напрямами, визначеними міськими цільовими програмами; фінансування закладів охорони здоров`я, що утримуються за рахунок коштів бюджету міста Києва та_контроль за ефективним та цільовим використанням ними фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, тощо.

Відповідно до тендерної документації державної закупівлі за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-09-24-001712-а (електронна система Ргогогго) джерелом фінансування закупівлі, наслідком якої стало укладення договору від 28.11.2019 №181, є кошти місцевого бюджету.

Таким чином, ураховуючи, що фінансування за договором здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету, головним розпорядником яких у галузі "Охорона здоров`я" є Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), уповноваженим суб`єктом владних повноважень щодо захисту вказаних інтересів держави в даному випадку є Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З огляду на встановлені порушення, Київською міською прокуратурою на адресу Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" скеровувались листи від 12.11.2021 № 15/2-977вих-21, від 12.11.2021 № 15/2- 978вих-21, від 12.11.2021 № 15/2-979вих-21 щодо надання інформації про вжиті заходи реагування, в тому числі цивільно-правового характеру, спрямовані на захист інтересів держави, у зв`язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" обов`язків за договором від 28.11.2019 № 181, та у разі невжиття таких заходів, зазначення причин.

Зі змісту листів від 29.11.2021 № 061-12290/90, вбачається, що заходів, спрямованих на захист інтересів держави, в даному випадку (звернення до суду щодо стягнення передбачених договором штрафних санкцій) не вжито.

Таким чином, оскільки Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), будучи обізнаною про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, самостійно з позовом про стягнення штрафних санкцій за порушення умов зобов`язань щодо якості товару до суду не звернувся та наміру в подальшому звернутися до суду з вказаним позовом не виявив, то це є достатнім аргументом для підтвердження наявності у Першого заступника керівника Київської міської прокуратури повноважень та підстав для представництва інтересів держави в особі Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)у спорі в межах справи № 910/45/22.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання згідно з частиною другою статті 217, частиною першою статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Частинами першою - четвертою статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Прокурор стверджує, що відповідачем порушено зобов`язання за договором у зв`язку з поставкою дефектного товару, що є підставою для стягнення з останнього штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми дефектного товару за кожен день прострочення виконання.

Факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо забезпечення поставки товарів відповідної якості підтверджується встановленими рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/13501/21 залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022, обставинами (листуванням сторін, фактичними діями з усунення виявлених недоліків).

Як визначено умовами договору, зокрема, пунктом 7.1, у разі невиконання або неналежного викання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом за цим договором.

Пунктом 7.2 договори сторони визначили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань учаснику сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Суд зазначає, що відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України неналежним виконанням зобов`язання є його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Тоді як, несвоєчасним виконанням зобов`язання є його виконання з порушенням строків, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, судом встановлено, що поставка дефектного товару є неналежним виконанням зобов`язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 28.11.2019 № 181 та з огляду на те, що сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за неналежне виконання зобов`язання та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з тим, що прокурором та позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені за порушення умов зобов`язань щодо якості товару, поставленого за договором за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 28.11.2019 № 181, позовні вимоги прокурора про стягнення пені у розмірі 647 005 грн 40 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 11.08.2022

Суддя Н.Плотницька