Постанова

від 15.11.2022 по справі 910/45/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2022 р. Справа № 910/45/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: прокуратури - Горелик Р.М.

позивача - Вітвіцька К.В.

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 (повне рішення складено 11.08.2022)

у справі №910/45/22 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Перший заступника керівника Київської міської прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" про стягнення пені в сумі 647005,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором №181 про закупівлю товарів за державні кошти від 28.11.2019 в частині поставки товар належної якості, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню на підставі п. 7.2 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 відкрито провадження у справі №910/45/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 у справі №910/45/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено за умов невідповідності висновків, викладених у ньому, встановленим обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення приписів процесуального права.

Прокурор зазначає, що висновки суду про те, що поставка дефектного товару є неналежним виконанням зобов`язання і що відповідальність за це не передбачена умовами договору, свідчать про неправильне тлумачення ст. 610 ЦК України та незастосування ст. 611 ЦК України, ст. ст. 230, 232 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2022 апеляційну скаргу у справі №910/45/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Куксов В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/45/22 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

26.09.2022 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/45/22 до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з розпорядженням Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/347/22 від 27.09.2022, на підставі рішення зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/45/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 апеляційну скаргу у справі №910/45/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/45/22, призначено її до розгляду на 25.10.2022, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

Учасники справи у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

24.10.2022 на електронну адресу суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

25.10.2022 розгляд справи №910/45/22 не відбувся у зв`язку з відсутністю в приміщенні Північного апеляційного господарського суду енергопостачання. Дана обставина також підтверджується актом Північного апеляційного господарського суду щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 25.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 справу №910/45/22 призначено до розгляду на 15.11.2022.

10.11.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

У призначене засідання суду 15.11.2022 з`явилися представники прокуратури і позивача та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Натомість, представники відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, відповідач належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги. При цьому, судом враховано, що від представника відповідача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за його відсутності. Отже, неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 28.11.2019 між Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромедпроект" (учасник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №181.

Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов`язується у 2019 році поставити замовнику, а замовник - прийняти та оплатити "33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (рентгенівські апарати, 6 лотів)", зазначені в специфікації (додаток 1), а саме: лот 5 - Система рентгенівська діагностична дистанційно-керована цифрова (37645 Стаціонарна основна діагностична рентгенівська система, цифрова) у кількості 3 од.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товарів зазначені в специфікації (додаток 1).

Специфікацією до договору узгоджено, що відповідач мав поставити наступний предмет закупівлі: Систему рентгенівську діагностичну дистанційно-керовану цифрову (37645 Стаціонарна основна діагностична рентгенівська система, цифрова); торгівельна назва товару - Рентгенівська система DEDALUS MB, IMX-IA у комплекті з принтером для автоматичного друку сухих медичних плівок 5302; виробник: IMAGO RADIOLOGY SRL, Італія, Agfa HealthCare N.V. Бельгія; у кількості 3-х комплектів загальною вартістю 24822000,00 грн.

Пунктом 2.1 договору визначено, що учасник гарантує якість товарів, які постачаються.

Товари, що постачаються, мають необхідні сертифікати, інструкції (настанови) українською мовою, супроводжуються документами щодо найменування (в т.ч. торгівельного), кількості, номерів серій, термінів придатності, форми, виробника. Кожна серія супроводжується сертифікатом якості, виданим виробником або іншим уповноваженим представником (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості товарів, зазначених в специфікації до цього договору, після їх отримання та згідно пред`явленої учасником видаткової накладної.

Положеннями п. п. 5.1 та 5.2 договору сторони погодили строк поставки товарів: протягом 2019 року (не більше 30 днів з дати отримання письмової заявки замовника), а також місце поставки: заклади охорони здоров`я м. Києва.

Відповідно до п. 6.3.2 договору учасник зобов`язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.

Згідно з п. 10.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019 та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Також місцевим господарським судом встановлено, що Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромедпроект» про зобов`язання останнього в місячний строк безоплатно усунути недоліки товару - Системи рентгенівські діагностичні дистанційно-керовані цифрові (37645 Стаціонарна основна діагностична рентгенівська система, цифрова), поставлені згідно умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №181 від 28.11.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/13501/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 та постановою Верховного Суду від 06.09.2022, встановлено, що на виконання умов укладеного договору 10.12.2019 позивачем було вручено відповідачу заявку на постачання товарів за №061-694/тк, у якій він просив здійснити поставку обладнання до закладів охорони здоров`я згідно запропонованого додатку, а саме: Київська міська клінічна лікарня №7 (м. Київ, вул. Котельникова, 95) - 1 од.; Київська міська клінічна лікарня №9 (м. Київ, вул. Ризька, 1) - 1 од.; Київська міська клінічна лікарня №10 (м. Київ, пр-т. Голосіївський, 59-б) - 1 од.

Позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 24822000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №22 від 24.12.2019.

24.12.2019 позивачем було передано товар до закладів охорони здоров`я наступним чином:

- згідно видаткової накладної №1 від 24.12.2019 товар у кількості однієї одиниці передано Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня №9";

- згідно видаткової накладної №2 від 24.12.2019 товар у кількості однієї одиниці передано Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня №10";

- згідно видаткової накладної №3 від 24.12.2019 товар у кількості однієї одиниці передано Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня № 7".

Позивачем відповідно до умов договору перераховано відповідачу кошти за поставлений товар у розмірі 608954,00 грн згідно платіжного доручення №18165 від 26.12.2019 та у розмірі 24213046,00 грн згідно платіжного доручення №181166 від 26.12.2019.

Разом з цим, під час розгляду справи №910/13501/21 судом встановлено, що поставлений товар (рентгенівське обладнання) за договором №181 від 28.11.2019 клінічній лікарні №7 містить недоліки, які унеможливлюють введення обладнання в експлуатацію, а отже роблять неможливим використання його за призначенням.

З огляду на викладене, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/13501/21 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромедпроект» в місячний строк безоплатно усунути недоліки товару, поставленого згідно умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №181 від 28.11.2019 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №7».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, обставини, встановлені у судовому рішенні у справі №910/13501/21, мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи та повторного доведення не потребують.

Посилаючись на встановлені вище обставини, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання в частині дотримання встановленого договором обов`язку щодо поставки товару належної якості, прокурор звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромедпроект» пені у розмірі 647005,40 грн, нарахованої на підставі п. 7.2 договору за період прострочення з 30.06.2021 по 30.12.2021.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромедпроект» зазначило, зокрема, що прокурор помилково посилається як на підставу для стягнення пені за поставку неякісного товару, на п. 7.2 договору №181, оскільки вказане положення договору не передбачає стягнення штрафних санкцій за поставку дефектного товару.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, зазначив, що відповідно до ст. 610 ЦК України неналежним виконанням зобов`язання є його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тоді як несвоєчасним виконанням зобов`язання є його виконання з порушенням строків, визначених змістом зобов`язання. Поставка дефектного товару є неналежним виконанням зобов`язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти №181 від 28.11.2019 та з огляду на те, що сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за неналежне виконання зобов`язання і не визначали її розміру, відсутні підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та додатково вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим кодексом чи законами України (ч. 4 ст. 265 ГК України).

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом у рішенні під час розгляду справи №910/13501/21, поставлений товар (рентгенівське обладнання) за договором №181 від 28.11.2019 клінічній лікарні №7 містить недоліки, які унеможливлюють введення обладнання в експлуатацію, а отже роблять неможливим використання його за призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно зі ст. 610 ЦК України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

В силу ч. 2 ст. 193, ст. ст. 216 та 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Частинами 1- 4 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як було зазначено вище, прокурор стверджує, що відповідачем порушено зобов`язання за договором у зв`язку з поставкою дефектного товару, що є підставою для стягнення з останнього штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми дефектного товару за кожен день прострочення виконання.

Факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо забезпечення поставки товарів відповідної якості підтверджується встановленими рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/13501/21 обставинами.

Відповідно до п. 7.1 договору №181 від 28.11.2019 у разі невиконання або неналежного викання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом за цим договором.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань учасник (відповідач) сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України неналежним виконанням зобов`язання є його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Тоді як, несвоєчасним виконанням зобов`язання є його виконання з порушенням строків, визначених змістом зобов`язання.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, поставка дефектного товару є неналежним виконанням зобов`язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти №181 від 28.11.2019 та з огляду на те, що сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за неналежне виконання зобов`язання (поставку товару з дефектами) та не визначали її розміру, відсутні підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Отже, враховуючи вищевикладене та у зв`язку з тим, що прокурором і позивачем не надано доказів того, що між сторонами договору існувала письмова угода щодо нарахування пені за порушення умов зобов`язань щодо якості товару, поставленого за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог прокурора про стягнення пені у розмірі 647005,40 грн.

Оскільки прокурором не надано належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження того, що сторони передбачили в договорі відповідальність за поставку товару з дефектами (неналежне виконання зобов`язання) або встановлення такої відповідальності законом, колегія суддів вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заявленого позову.

З урахуванням встановлених вище обставин справи колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника з приводу того, що висновки суду про те, що поставка дефектного товару є неналежним виконанням зобов`язання і що відповідальність за це не передбачена умовами договору, свідчать про неправильне тлумачення ст. 610 ЦК України та незастосування ст. 611 ЦК України, ст. ст. 230, 232 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Скаржником здійснено посилання на правові норми, що встановлюють відповідальність за порушення грошового зобов`язання, проте обставинами справи встановлено порушення відповідачем саме не грошового зобов`язання щодо поставки товару неналежної якості, відповідальність за що не передбачена умовами договору.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 у справі №910/45/22 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Першого заступника керівника Київської міської прокуратури не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 у справі №910/45/22 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Київську міську прокуратуру.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.11.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов