Постанова

від 10.08.2022 по справі 806/2430/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 806/2430/18

адміністративне провадження № К/9901/10126/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року (суддя Романченко Є.Ю.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року (головуючий суддя Шидловський В.Б., судді: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі №806/2430/18 за позовом Державного підприємства «Радомишльське лісомисливське господарство» до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Радомишльське лісомисливське господарство» (далі - позивач, підприємство) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2018 року №0011201404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 233 040 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірного рішення податкового органу, оскільки висновки акту про порушення підприємством вимог підпунктів 39.4.4, 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не відповідають положенням Кодексу. Застосування спірним повідомленням-рішенням штрафних санкцій відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.3 статті 120 ПК України є протиправним, оскільки податковий орган має відомості щодо вилучення документів і саме контролюючий орган повинен звертатися до органу, яким було вилучено документи про надання відповідних копій відповідно до пункту 85.9 статті 85 ПК України.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 17 травня 2018 року №0011201404.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що заходи для одержання вилучених у платника податків оригіналів первинних документів контролюючим органом не вчинялися; термін перевірки до отримання відповідних документів не переносився, що виключає правомірність покладення на платника відповідальності за незабезпечення ним зберігання та подання на вимогу контролюючого органу витребуваної інформації.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у неврахуванні судами, що в ухвалі про вилучення у підприємства документів відсутні посилання на вилучення саме документації з трансфертного ціноутворення по контрольованих операціях з компанією "VINZER CORP" (Панама), проведених у звітному 2015 році. Зауважує, що правоохоронними органами не вилучалася комп`ютерна техніка, програмне забезпечення, в яких зберігаються регістри бухгалтерського обліку та електронні банківські платіжні доручення по всім господарським операціям позивача. У переліку документів, які зазначаються для тимчасового доступу та вилучення, відсутня інформація про вилучення фінансової звітності підприємства за 2015 рік, яка використовується під час розрахунку показників рентабельності контрольованої операції, та які мають бути підтверджені даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Вважає, що судами не враховано, що документація з трансфертного ціноутворення є видом обов`язкової податкової звітності, яка подається за звітний календарний рік на запит ДФС України. Зауважує, що позивачем не були вжиті відповідні заходи щодо повернення документів з правоохоронних органів.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 23 квітня 2018 року по 27 квітня 2018 року контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині не подання документації з трансферного ціноутворення за 2015 рік, за наслідками якої складено акт від 3 травня 2018 року №447/06-30-14-04/13568251 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог підпунктів 39.4.4, 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині неподання документації з трансфертного ціноутворення за звітний 2015 рік.

За результатами розгляду заперечень підприємства до акту перевірки від 10 травня 2018 року № 507, податковим органом надано відповідь на заперечення від 16 травня 2018 року №4303/6/06-30-14-04-10, в якій зазначено про відповідність висновків акту перевірки вимогам чинного законодавства.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2018 року №0011201404, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 233040 грн з підстав неподання підприємством документації, визначеної підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державна фіскальна служба України звернулася до підприємства із запитом від 27 жовтня 2017 року №24435/6/99-99-14-01-02-15 щодо подання до податкового органу документації з трансферного ціноутворення про контрольні операції, здійснені підприємством з компанією «VinzerCorr» (Панама) на суму 7767996,56 грн у 2015 році.

Листом від 8 листопада 2017 року №1161 підприємство повідомило ДФС України про неможливість надання документів з підстав того, що відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 11 жовтня 2016 року працівниками ОВС СУ ФР Головного управління ДФС у Житомирській області, згідно протоколу від 18 жовтня 2016 року тимчасового доступу до речей і документів, вилучено оригінали первинних бухгалтерських документів, контракти, доповнення до контрактів та інші документи по господарським операціям підприємства з фірмою «VinzerCorr» (Панама) за період з 1 січня 2015 року по 29 вересня 2016 року.

У зв`язку з тим, що документація має містити не тільки загальну інформацію щодо контрольованих операцій, а й обґрунтування відповідності умов контрольованих операцій принципу «витянутої руки», що можуть бути надані навіть за відсутності оригіналів первинних бухгалтерських документів, контрактів, доповнень до контрактів та інших документів по господарським операціям між підприємством та фірмою «VinzerCorr», ДФС України, відповідно до положень підпункту 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 ПК України, надіслано підприємству запит від 14 грудня 2017 року №30070/6/99-99-14-01-02-15 з вимогою додатково подати протягом 30 календарних днів з моменту його отримання до податкового органу додаткову інформацію щодо контрольованих операцій, здійснених з компанією «VinzerCorr» у 2015 році відповідно до підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України та обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».

Позивачем не була надана документація з трансферного ціноутворення за звітний 2015 рік та інформація відповідно до підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України визначено, що платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.

У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.

За приписами підпункту 39.4.3 пункту 39.4 статті 39 ПК України платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період.

Відповідно до підпункту 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 ПК України на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, платники податків протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту подають документацію щодо контрольованих операцій, зазначених у запиті, яка повинна містити інформацію, зазначену у підпункті 39.4.6 цього пункту.

Згідно з підпунктом 39.4.5 пункту 39.4 статті 39 ПК України запит надсилається не раніше 1 травня року, що настає за календарним роком, в якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено.

Підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України визначено яку інформацію повинна містити документація з трансфертного ціноутворення (сукупність документів або єдиний документ, складений в довільній формі).

Положеннями підпункту 39.4.7 пункту 39.4 статті 39 ПК України встановлено, що документація з трансфертного ціноутворення подається платником податків до контролюючого органу, зазначеного у запиті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 120.3 статті 120 ПК України встановлена відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Таким чином, на час виникнення у підприємства обов`язку подати звіт про контрольовані операції пункт 120.3 статті 120 ПК України передбачав відповідальність у вигляді штрафу за такі види порушень, пов`язаних із недотриманням платниками податків вимог цього Кодексу в частині здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням (контрольованими операціями), а саме: за неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції; за недекларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції; за недекларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції; за неподання документації, визначеної підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Суди, приймаючи рішення, керувалися положеннями абзацу 1 пункту 44.6 статті 44 ПК України, яким передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Водночас, судовими інстанціями установлено, що перевірку було проведено податковим органом у зв`язку із ненаданням позивачем відповідних документів, які були вилучені правоохоронними органами.

Суди, приймаючи рішення, висновувалися лише на неможливості надання первинних документів з підстав їх вилучення правоохоронними органами в ході обшуку, при цьому судами не з`ясовано, які саме документи, зміст таких документів та яким чином ненадання таких документів впливає на прийняте спірне рішення.

Відповідач доводить, що вилучені документи і документи, які вони запитували мають різний зміст та зазначає, що в переліку вилучених документів немає тих документів, які запитував податковий орган. Проте, судовими інстанціями не надано оцінку зазначеним доводам відповідача, не досліджено та не з`ясовано, чи дійсно документи, на які посилається відповідач не відповідають документам, які було вилучено, не встановлено, які саме документи не були надані, причини їх не надання та які заходи були вжиті з метою надання документів.

Відповідач доводить, що у переліку вилучених документів відсутня документація з трансфертного ціноутворення по контрольованих операціях з компанією "VINZER CORP" (Панама), проведених у звітному 2015 році, комп`ютерна техніка підприємства, програмне забезпечення « 1С: Підприємство», де зберігаються регістри бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості, акти взаєморозрахунків, інформаційна сторінка по ЗЕД - Резюме по контракту від 29 грудня 2014 року №2-2014, електронні банківські платіжні документи) по всім господарським операціям позивача, баланс, звіт про фінансові результати. Водночас, судами оцінку зазначеним доводам відповідача не надано.

Також, відповідач посилається на те, що позивач мав можливість звернутися до митного брокера з проханням надати копії митної бази щодо контрольованих операцій з експорту товарів та надати таку інформацію контролюючому органу. Але судами вказані доводи не перевірені, не надано їм оцінку.

Ураховуючи наведені норми права та встановлені судами обставини, колегія суддів вважає передчасними висновки судових інстанцій щодо неможливості подання позивачем до контролюючого органу витребуваних документів по контрольованим операціям підприємства, невчинення податковим органом заходів для одержання вилучених у платника податків оригіналів первинних документів, передбачені статтею 85 ПК України, неперенесення та непродовження терміну перевірки до отримання відповідних документів.

З урахуванням встановлених судовими інстанціями обставин справи, суди попередніх інстанцій вирішуючи спір дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог позивача з огляду на не встановлення судами в повній мірі фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, не встановлено фактичні обставини, що мають значення для справи та не досліджено зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень попередніх інстанцій і направлення даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року скасувати, справу №806/2430/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Т.А. Чумаченко