Постанова

від 26.02.2019 по справі 806/2430/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/2430/18

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

26 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ткач В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року (судове рішення ухвалене 24 вересня 2018 року, час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту судового рішення 08 жовтня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0011201404,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" звернулося до суду із адміністративним позовом у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення видане Головним управлінням Державної фіскальної служби України Житомирської області від 17.05.2018 № 0011201404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 233 040,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Державне підприємство "Радомишильське лісомисливське господарство" вказувало, що прийняте податкове повідомлення - рішення є таким, що винесено ГУ ДФС у Житомирській області всупереч вимогам чинного законодавства. Позивач стверджував, що висновки акту щодо порушення підприємством вимог пп.39.4.4, пп.39.4.8 ст.39 Податкового кодексу України не відповідають положенням Кодексу, як і застосування спірним повідомленням - рішенням штрафних санкцій відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.120.3 ст.120 ПК України, оскільки ГУ ДФС у Житомирській області має відомості щодо вилучення документів і саме відповідач повинен звертатися до органу, яким було вилучено документи про надання відповідних копій відповідно до п.85.9 ст.85 ПК України.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року - позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 17.05.2018 № 0011201404.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3 495,60 грн.

В апеляційній скарзі, контролюючий орган, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ст.39 Податкового кодексу України не встановлено виключень та випадків щодо неподання документації з трансферного ціноутворення. Отже проведення обшуку та вилучення первинних документів не звільняє позивача від надання документів з трансферного ціноутворення на запит ДФС.

У відзиві на апеляційну скаргу, ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" зазначило про контролюючим органом передбачені ст.85 ПК України заходи для одержання вилучених у платника податків оригіналів первинних документів не вчинялися, термін перевірки у зв'язку з цим не переносився, що виключає правомірність покладення на позивача відповідальності за незабезпечення ним зберігання, а також неподання на вимогу податкового органу витребуваної інформації. При цьому, посилання апелянта лише на ст.39 ПК України є таким, що звужує право платника податків використовувати норми закону, наведені вище, які передбачають права платника податків, а не тільки обов'язки.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" зареєстровано органом державної реєстрації як юридична особа 17.05.1999 та взято на облік в контролюючих органах 20.05.1999. Станом на 03.05.2018 перебувало на обліку в Радомишльському відділенні Малинської ОДПІ.

Як видно із матеріалів справи, з 23.04.2018 по 27.04.2018 у приміщенні ГУ ДФС у Житомирській області, на підставі наказу від 12.04.2018 № 741 посадовими особами контролюючого органу на підставі пп.78.1.15 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині не подання документації з трансферного ціноутворення за 2015 рік.

За результатами перевірки складено акт від 03 травня 2018 року № 447/06-30-14-04/13568251, в якому зафіксовано висновок перевіряючих про встановлення перевіркою порушення ДП "Радомишльське ЛМГ" вимог пп.39.4.4, 39.4.8 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України в частині не подання документації з трансфертного ціноутворення за звітний 2015 рік.

На акт перевірки від 03.05.2018 позивачем подано до Головного управління ДФС у Житомирській області заперечення від 10.05.2018 № 507.

У відповіді на заперечення від 16.05.2018 № 4303/6/06-30-14-04-10 відповідачем зазначено, що висновки в акті перевірки від 03 травня 2018 року № 447/06-30-14-04/13568251 відповідають вимогам чинного законодавства.

17 травня 2018 року ГУ ДФС у Житомирській області на підставі акту перевірки та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0011201404, яким до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 233 040 грн.

Із розрахунку штрафу згідно акту перевірки від 03.05.2018 № 447/06-30-14-04/13568251 видно, що розмір штрафу визначено відповідно до п.120.3 ст.120 Податкового кодексу України, а саме виходячи із 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не подана документація, визначена пп.39.4.6 п.39.4 ст.39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Не погодившись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що висновки відповідача в акті перевірки обумовлені помилковим тлумаченням законодавства щодо безумовного настання відповідальності за ст.120 ПК України за умови неможливості надання платником витребуваної інформації, яка попередньо вилучена в ході обшуків. При цьому відповідач не скористався правом звернутися до правоохоронних органів задля отримання відповідних документів. Натомість, позивачем документально підтверджено об'єктивну неможливість надання витребуваної документації, у зв'язку із чим застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2018 № 0011201404 в даному випадку є безпідставним та не ґрунтуються на приписах податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.

У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.

Згідно з пп.39.4.3 п.39.4 ст.39 ПК України платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період.

Відповідно до пп.39.4.4 п.39.4 ст.39 ПК України на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, платники податків протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту подають документацію щодо контрольованих операцій, зазначених у запиті, яка повинна містити інформацію, зазначену у підпункті 39.4.6 цього пункту.

Згідно з пп.39.4.5 п.39.3 ст.39 ПК України запит надсилається не раніше 1 травня року, що настає за календарним роком, в якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено.

Відповідно до пп.39.4.6 п.39.4 ст.39 ПК України документація з трансфертного ціноутворення (сукупність документів або єдиний документ, складений в довільній формі) повинна містити таку інформацію:

а) дані про пов'язаних осіб, а саме: контрагента (контрагентів) контрольованої операції; осіб, які безпосередньо (опосередковано) володіють корпоративними правами платника податків у розмірі 20 і більше відсотків; осіб, корпоративними правами яких у розмірі 20 і більше відсотків безпосередньо (опосередковано) володіє платник податків.

Дані повинні бути такими, що дають змогу ідентифікувати таких пов'язаних осіб (включаючи найменування держав (територій), податковими резидентами яких є такі особи, код особи, встановлений у державі (країні) їх реєстрації) та розкривати інформацію щодо критеріїв визнання таких осіб пов'язаними;

б) загальний опис діяльності групи компаній (включаючи материнську компанію та її дочірні підприємства), у тому числі організаційну структуру групи, опис господарської діяльності групи, політику трансфертного ціноутворення, інформацію про осіб, яким платник податків надає місцеві управлінські звіти (назва держави, на території якої такі особи утримують свої головні офіси);

в) опис структури управління платника податків, схема його організаційної структури;

г) опис діяльності та стратегії ділової активності, що провадиться платником податків, зокрема, економічні умови діяльності, аналіз відповідних ринків товарів (робіт, послуг), на яких проводить свою діяльність платник податків, основні конкуренти;

ґ) відомості про участь платника податків у реструктуризації бізнесу або передачі нематеріальних активів у звітному або попередньому році з поясненням аспектів цих операцій, що вплинули або впливають на діяльність платника податків;

д) опис контрольованої операції та копії відповідних договорів (контрактів);

е) опис товарів (робіт, послуг), включаючи фізичні характеристики, якість і репутацію на ринку, країну походження і виробника, наявність товарного знаку та іншу інформацію, пов'язану з якісними характеристиками товару (роботи, послуги);

є) відомості про фактично проведені розрахунки у контрольованій операції (сума та валюта платежів, дата, платіжні документи);

ж) чинники, які вплинули на формування та встановлення ціни, зокрема бізнес-стратегії сторін операції (за наявності), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг);

з) функціональний аналіз контрольованої операції: відомості про функції осіб, що є сторонами (беруть участь) у контрольованій операції, про використані ними активи, пов'язані з такою контрольованою операцією, та економічні (комерційні) ризики, які такі особи враховували під час здійснення контрольованої операції;

и) економічний та порівняльний аналіз: суму отриманих доходів (прибутку) та/або суму понесених витрат (збитку) внаслідок здійснення контрольованої операції, рівень рентабельності; обґрунтування вибору методу, який застосовано для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки", фінансового показника згідно з підпунктом 39.3.2.5 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті та сторони, що досліджувалася згідно з підпунктом 39.3.2.7 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті; обґрунтування вибору та інформація про зіставні операції (зіставних осіб) і джерела інформації, які використовувалися для аналізу; розрахунок діапазону цін (рентабельності); опис та розрахунок проведених коригувань згідно з підпунктом 39.2.2.1 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 цієї статті.

У разі якщо стороною контрольованої операції здійснюється постачання (продаж) товарів, робіт, послуг, інших предметів за контрольованими операціями декільком особам, і для цілей встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" здійснюється порівняння показника рентабельності такого постачальника, документація має містити опис алгоритму розподілу витрат постачальника, понесених для здійснення таких операцій, які враховуються під час розрахунку показника рентабельності. Такий опис має містити інформацію про економічне обґрунтування вибору алгоритму розподілу витрат, методику його застосування, а також фактичний розрахунок, здійснений відповідно до обраної методики;

і) відомості про проведене платником податку самостійне пропорційне коригування податкової бази та сум податку відповідно до підпунктів 39.5.4 і 39.5.5 пункту 39.5 цієї статті (у разі його проведення);

Відповідно до пп.39.4.7 п.39.4 ст.39 ПК України документація з трансфертного ціноутворення подається платником податків до контролюючого органу, зазначеного у запиті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 08.11.2017 № 1161 позивач повідомив ДФС України про те, що відповідно до ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 11.10.2016 працівниками ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області, згідно протоколу від 18.10.2016 тимчасового доступу до речей і документів, вилучено оригінали первинних бухгалтерських документів, контракти, доповнення до контрактів та інші документи по господарським операціям ДП "Радомишильське ДМГ" та фірмою "VinzerCorr" за період з 01.01.2015 по 29.09.2016, тому їх надати неможливо.

Ухвала Богунського районного суду м.Житомира від 11.10.2016 у справі № 295/13030/16-к, якою надано старшому слідчому з ОВС ВРКП СУ ГУ ДФС у Житомирській області старшому лейтенанту податкової міліції, а також особам які будуть діяти за її дорученням (постановою), тимчасовий доступ та можливість вилучення у ДП "Радомишльське ЛМГ" оригіналів первинних бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій між ДП "Радомишльське ЛМГ" та, зокрема, "VinzerCorr"; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18.10.2016 та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду, складені на підставі ухвали від 11.10.2016 о/у УЗЕ в Житомирській області, наявні у матеріалах справи.

Зі змісту вказаних документів слідує, що в ході процесуальної дії виявлено та вилучено, зокрема, папки з документами під назвою "Вінзер", контракти, специфікації та додаткові угоди до контракту.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неподання ДП "Радомишльське ЛМГ", на запит ДФС України, документації з трансферного ціноутворення про контрольні операції, здійснені з компанією "VinzerCorr" (Панама) у 2015 році, яка повинна базуватися на об'єктивних даних, відображених у первинній документації Підприємства, було обумовлено об'єктивною неможливістю, зокрема фактичною відсутністю первинної документації щодо взаємовідносин із вказаним контрагентом, а тому ненадання позивачем витребуваної інформації відбулось не з вини останнього, що виключає протиправність діянь платника податку.

Стосовно доводів апелянта, що стаття 39 ПК України не встановлює виключень та випадків щодо ненадання документації з трансфертного ціноутворення, а тому висновок перевіряючих стосовно того, що проведення обшуку та вилучення первинних документів не звільняє ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" від надання документації з трансфертного ціноутворення на запит ДФС, є правомірним, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.85.9 ст.85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

В силу абз.1 п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому відповідачем не заперечувався той факт, що передбачені ст.85 ПК України заходи для одержання вилучених у платника податків оригіналів первинних документів контролюючим органом не вчинялися; термін перевірки до отримання відповідних документів не переносився, що, на думку апеляційної суду, виключає правомірність покладення на платника відповідальності за незабезпечення ним зберігання та подання на вимогу контролюючого органу витребуваної інформації.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначив, що ст.39 ПК України передбачає надання документації з трансфертного ціноутворення в довільній формі, що на переконання представника відповідача, забезпечує можливість надання інформації без вилучених в ході обшуків документів та комп'ютерів.

З цього приводу колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що інформація у довільній формі передбачає її надання, наприклад, не на бланку суворої звітності, позаяк така інформація повинна базуватися на об'єктивних даних. Відтак суд слушно зауважив на неспроможності такої аргументації представника відповідача, оскільки вона заснована на помилковому розумінні форми надання інформації, яка повинна відображати обсяги та зміст контрольованих операцій, які можуть бути засновані лише на вихідних даних, що містяться у первинній документації.

Норми пп.39.3.9 п.39.3 ст.39 ПК України є подальшою імплементацію в національне законодавство Настанов ОЕСР щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб (секції В 3.3 - В3.4 частини III Розділу II Настанов). Враховуючи, що при застосуванні методів трансфертного ціноутворення, зазначених у пп.39.3.1.2 - 39.3.1.5 пп.39.3.1 п.39.3 ст.39 Кодексу, розрахунок показника рентабельності здійснюється щодо окремої контрольованої операції (сукупності згрупованих контрольованих операцій), застосування для звітних періодів 2013 - 2016 року відповідного алгоритму розподілу для визначення операційних витрат та доходів, безпосередньо пов'язаних з такою операцією, є необхідним для дотримання методології трансфертного ціноутворення передбаченої ст.39 Кодексу та Настановами ОЕСР.

Суд доречно зазначив, що надати передбачену пп.39.4.6 п.39.4 ст.39 ПК України документацію з трансфертного ціноутворення, яка повинна містити інформацію за переліком, без наявності у розпорядженні такої документації - об'єктивно неможливо. Наприклад, неможливо за вказаних обставин надати опис товарів (робіт, послуг), включаючи фізичні характеристики, якість і репутацію на ринку, країну походження і виробника, наявність товарного знаку та іншу інформацію, пов'язану з якісними характеристиками товару (роботи, послуги) (пп. "е" пп.39.4.6 п.39.4 ст.39 ПКУ) тощо.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За обставин справи, відповідачем не наведено жодних доводів проти адміністративного позову та не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.05.2018 № 0011201404.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 лютого 2019 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В.