Постанова

від 03.08.2022 по справі 824/217/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 824/217/21

провадження № 61-683ав22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

при секретарі судового засідання - Казанник М. М.

за участю представника учасника справи - сторони арбітражного спору:

позивача - акціонерного товариства «Олайнфарм» - Колоса Юрія Вадимовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛФА» на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року в складі судді Ящук Т. І. в справі за заявою акціонерного товариства «Олайнфарм» (Латвійська Республіка) про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 рокута за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛФА» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року в справі за позовом акціонерного товариства «Олайнфарм» (Латвійська Республіка) до товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛФА» про стягнення заборгованості з оплати товару та пені за прострочення виконання зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяв

12 серпня 2021 року АТ «Олайнфарм» (Латвійська Республіка) звернулось до суду з заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі №134/2020 за позовом АТ «Олайнфарм» до ТОВ «ОЛФА» про стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого за Договором №1-2014-29/160 від 18 грудня 2014 року, та пені за прострочення виконання зобов`язання.

Заяву мотивувало тим, що 18 грудня 2014 року АТ «Олайнфарм» як продавець та ТОВ «ОЛФА» як покупець уклали договір, згідно з яким продавець продає і поставляє, а покупець купує товар згідно специфікацій у додатках до договору. В період з 18 вересня по 18 грудня 2019 року АТ «Олайнфарм» здійснило поставки товару по договору на користь ТОВ «ОЛФА», що підтверджується товарно-транспортними накладними та митними деклараціями, й виставило відповідні рахунки-фактури (інвойси) для оплати ТОВ «ОЛФА». У зв`язку із простроченням ТОВ «ОЛФА» здійснення оплати по договору за поставлений товар 04 червня 2020 року АТ «Олайнфарм» звернулося з позовом відповідно до Регламенту МКАС при ТПП України до ТОВ «ОЛФА» із вимогами про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по договору. Юрисдикція МКАС на розгляд спору передбачена арбітражною угодою, що міститься у пункті 5.3 договору. Рішенням МКАС при ТПП України від 30 липня 2021 року у справі №134/2020 зобов`язано ТОВ «ОЛФА» сплатити на користь АТ «Олайнфарм» 3 142 290,40 Євро заборгованості за поставлений товар по договору, 314 229,04 Євро пені та 25 000 Євро відшкодування витрат, понесених АТ «Олайнфарм» у зв`язку з оплатою юридичних послуг, а також 26 517,89 дол. США на відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а всього 3 481 519,44 Євро та 26 517,89 дол. США. Зазначало, що під час арбітражного розгляду ТОВ «ОЛФА» не заявляло жодних заперечень щодо обсягу та дійсності арбітражної угоди. Крім того, арбітражний суд установив факт дотримання доарбітражної процедури, передбаченої договором.

13 вересня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ТОВ «ОЛФА» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020 за позовом АТ «Олайнфарм» (Латвійська Республіка) до ТОВ «ОЛФА» (Україна) про стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого за договором №1-2014-29/160 від 18 грудня 2014 року та пені за прострочення виконання зобов`язання.

Заяву мотивувало тим, що рішенням МКАС при ТПП України від 30 липня 2021 року у справі №134/2020 позов АТ «Олайнфарм» задоволено, стягнуто з ТОВ «ОЛФА» на користь позивача 3 142 290,40 Євро заборгованості за поставлений товар, 314 229,04 Євро пені, 25 000 євро на відшкодування витрат, понесених позивачем у зв`язку з оплатою юридичних послуг, 26 517,89 дол. США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, загалом 3 481 519,44 Євро і 26 517,89 дол. США, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Зазначало, що вказане арбітражне рішення є таким, що суперечить публічному порядку, оскільки саме АТ «Олайнфарм» несподівано припинило виконувати свої зобов`язання за договором, чим заподіяло істотну шкоду ТОВ «ОЛФА» і фактично заблокував його діяльність. Указувало, що станом на січень та лютий 2020 року (дати здійснення замовлення ТОВ «ОЛФА» товару) діяли умови договору №1-2014- 29/160 від 18 грудня 2014 року, які передбачали здійснення оплати за товар протягом 170 календарних днів з дати поставки товару. При цьому лист з повідомленням про зміну правил підприємства, направлений на адресу покупця 13 січня 2020 року, не може розцінюватися як повідомлення про припинення дії договору, направлене за 30 календарних днів до дати закінчення строку його дії, як це передбачалося договірними умовами. Зазначало, що АТ «Олайнфарм» не направляло покупцю додаткової угоди про припинення дії договору та оферту про укладення нового договору, а отже відсутні підстави вважати, що станом на 2020 рік умови договору №1-2014-29/160 від 18 грудня 2014 року було змінено. З посиланням на статтю 71 Конвенції ООН про міжнародні договори купівлі-продажу заявник уважав, що відсутні підстави для стягнення з нього будь-яких коштів за договором, а тому наполягав на тому, що оскаржене арбітражне рішення порушує публічний порядок України як ухвалене з порушенням норм статей 10, 530,641, 642, 651, 654-656, 662, 662 ЦК України та статті 71 Конвенції ООН про міжнародні договори купівлі-продажу, яка є частиною національного законодавства України.

20 вересня 2021 року представник ТОВ «ОЛФА» подало доповнену та уточнену заяву про скасування рішення МКАС при ТПП України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020, у якій заявник, посилаючись на частину другу статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та частину другу статті 459 ЦПК України, вважав, що оскаржене рішення МКАС повинно бути скасоване також з наступних підстав:

1) заявника не було належним чином повідомлено про арбітражний розгляд і, зокрема, про дату та час арбітражного засідання у справі;

2) склад арбітражу не відповідав угоді сторін та закону, адже до його складу входив арбітр, щодо неупередженості якого існували обґрунтовані сумніви, а заявнику було безпідставно відмовлено у відводі такого арбітра;

3) арбітражна процедура не відповідала закону, адже заявника було позбавлено права на розгляд його зустрічного позову по справі.

Посилаючись на неналежне повідомлення про арбітражний розгляд, заявник указував, що лише 16 квітня 2021 року ним отримано лист головуючого арбітра ОСОБА_4 про те, що арбітражне засідання у справі №134/2020 було проведено ще 12 квітня 2021 року.

Зазначаючи про те, що склад арбітражу не відповідав угоді сторін та закону, заявник послався на те, що АТ «Олайнфарм» призначило пана ОСОБА_1 арбітром одночасно у двох справах за участі заявника та АТ «Олайнфарм» (справа № 134/2020 та справа №129/2020). Як наслідок ОСОБА_1 фактично виконував повноваження арбітра одночасно у двох справах, які паралельно розглядались у МКАС між тими ж самими сторонами і стосовно одного й того ж Договору. Оскільки рекомендаційний список арбітрів МКАС складається із 122 осіб, призначення АТ «Олайнфарм» вказаної особи арбітром в двох фактично пов`язаних між собою справах викликали сумніви ТОВ «ОЛФА» щодо неупередженості призначеного АТ «Олайнфарм» арбітра. Відхилення клопотання ТОВ «ОЛФА» про призупинення розгляду даної справи до завершення розгляду справи №129/2020 посилили вказані вище сумніви заявника.

Вказуючи про невідповідність арбітражної процедури вимогам закону, ТОВ «ОЛФА» послалось на те, що ним було подано зустрічний позов до АТ «Олайнфарм» про визнання договору продовженим до 31 грудня 2020 року на тих же умовах, які діяли в 2019 році. Однак в ухвалі від 23 грудня 2020 року склад арбітражного суду необґрунтовано завищив ціну зустрічного позову до 12 323 263,97 Євро, у зв`язку з чим установив арбітражний збір в розмірі 63 293,20 дол. США, який є непомірним для сплати товариством. Унаслідок відмови в задоволенні клопотання про призупинення розгляду, а згодом встановлення необґрунтованого та завищеного розміру арбітражного збору, що позбавило ТОВ «ОЛФА» можливості розгляду його зустрічного позову, ТОВ «ОЛФА» вважає, що його право на арбітражний розгляд було порушено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року об`єднано в одне провадження справу № 824/193/21 за заявою АТ «Олайнфарм» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року та справу № 824/217/21 за заявою ТОВ «ОЛФА» про скасування цього ж рішення арбітражного суду.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «ОЛФА» про скасування рішення арбітражного суду відмовлено; заяву АТ «Олайнфарм» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року задоволено:

надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року, ухваленого у складі голови складу ОСОБА_4, арбітрів ОСОБА_1, ОСОБА_2 , у справі № 134/2020 за позовом АТ «Олайнфарм» до ТОВ «ОЛФА» про стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого за договором №1-2014-29/160 від 18 грудня 2014 року та пені за прострочення сплати вартості товару;

видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020, відповідно до якого стягнуто з ТОВ «ОЛФА» на користь АТ «Олайнфарм» 3 142 290,40 Євро заборгованості за поставлений товар, 314 229,04 Євро пені, 25 000 Євро на відшкодування витрат, понесених позивачем у зв`язку з оплатою юридичних послуг, 26 517,89 дол. США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього: 3 481 519,44 Євро й 26 517,89 дол. США.

Задовольняючи вимоги заяви АТ «Олайнфарм» та відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ «ОЛФА», суд виходив із відсутності передбачених законом підстав для скасування або відмови у визнанні рішення міжнародного комерційного арбітражу. Зокрема, суд установив, що заявником не доведено обставин, які б свідчили про те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року, ухвалене у справі № 134/2020, суперечить публічному порядку України, а посилання заявника на порушення арбітражним рішенням публічного порядку України зводиться до незгоди з правильністю вирішення спору по суті. Суд також зазначив, що арбітражним судом при розгляді справи були дотримані положення угоди сторін щодо складу арбітражу та положення Регламенту щодо порядку відводу арбітра. Суд указав, що ТОВ «ОЛФА» було належним чином повідомлене про арбітражний розгляд, отримало копії всіх процесуальних документів арбітражного суду, а відмова відповідача брати участь у розгляді справи, призначеному в режимі відеоконференції, не може вважатись підставою для скасування рішення МКАС. Суд також прийняв до уваги, що відповідно до частини п`ятої статті 15 Регламенту МКАС при ТПП України визначення ціни позову, від якої залежить розмір арбітражного збору, є компетенцією складу Арбітражного суду; процесуальні дії МКАС щодо порядку прийняття та визначення ціни зустрічного позову відповідають Регламенту МКАС при ТПП України, а тому доводи ТОВ «ОЛФА» щодо неправомірного неприйняття до розгляду зустрічного позову через несплату арбітражного збору не можуть бути прийняті до уваги як підстава для скасування оскаржуваного рішення МКАС.

Аргументи учасників справи

10 січня 2022 року ТОВ «ОЛФА» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій боржник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «ОЛФА» про скасування арбітражного рішення задовольнити, а в задоволенні заяви АТ «Олайнфарм» про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення відмовити.

У апеляційній скарзі ТОВ «ОЛФА» наполягає на тому, що не повідомлене належним чином про арбітражний розгляд справи 12 квітня 2021 року, а проведення арбітражного засідання в форматі відеоконференції взагалі не передбачено Регламентом. Зазначає, що суд не надав належної оцінки доводам заявника про наявність обґрунтованих сумнів щодо неупередженості арбітра ОСОБА_1, який був призначений арбітром у двох взаємопов`язаних справах, однак не повідомив сторони про цю обставину та відмовився надати пояснення з цього приводу. Вказує також, що суд безпідставно відхилив доводи ТОВ «ОЛФА» про порушення арбітражної процедури в частині неприйняття зустрічного позову внаслідок завищення арбітражним судом суми арбітражного збору, сплата якого була непомірною для заявника.

У червні 2022 року АТ «Олайнфарм» подало відзив на апеляційну скаргу, підписаний адвокатом Вініченком М. В., в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що ТОВ «ОЛФА» належним чином повідомлене про арбітражний розгляд 12 квітня 2021 року; проведення усного слухання у форматі відеоконференції відповідає угоді сторін та закону; склад арбітражного суду відповідав угоді сторін та регламенту МКАС при ТПП України; про свою незгоду з призначеним арбітром та сумніви в його неупередженості відповідач повідомив лише через 120 днів після його призначення, а після залишення Президією МКАС його заяви про відвід без задоволення не скористався своїм правом на звернення до Президента ТПП; несплата ТОВ «ОЛФА» арбітражного збору за подання зустрічного позову не свідчить про порушення арбітражної процедури та незабезпечення права на доступ до суду з урахуванням того, що порушені в зустрічному позові питання були предметом розгляду Арбітражним судом у справі № 129/2020.

В судовому засіданні представник АТ «Олайнфарм» заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ТОВ «ОЛФА» в судове засідання не з`явився; про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином; з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

З огляду на викладене колегія суддів у порядку частини другої статті 372 ЦПК України провела розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явилися.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 18 грудня 2014 року позивач у справі AT «Олайнфарм» (м. Олайне, Латвія) як продавець і відповідач ТОВ «ОЛФА» (м. Київ, Україна) як покупець уклали договір № 1-2014-29/160, згідно з яким продавець продає і поставляє, а покупець купує товар згідно специфікацій на умовах, викладених в договорі.

Відповідно до пункту 5.3 договору всі спори, що виникають за даним договором, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту, російською мовою, у складі трьох арбітрів. До звернення до суду є обов`язковим пред`явлення претензії, відповідь на яку сторона-отримувач повинна надати протягом 30 календарних днів з моменту отримання.

Згідно з пунктом 5.4 договору рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України буде остаточним і обов`язковим для всіх сторін.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020 стягнуто з ТОВ «ОЛФА» на користь АТ «Олайнфарм» 3 142 290,40 Євро заборгованості за поставлений товар, 314 229,04 Євро пені, 25 000 Євро на відшкодування витрат, понесених позивачем у зв`язку з оплатою юридичних послуг, 26 517,89 дол. США на відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а всього 3 481 519,44 Євро та 26 517,89 дол. США; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін в судовому засіданні, з`ясувавши обставини справи та здійснивши їх перевірку доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала Київського апеляційного суду - залишенню без змін з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

У статті 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Аналогічні підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу вказані в частині другій статті 459 ЦПК України. При цьому у частині першої вказаної статті зазначено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване лише з перелічених у частині другій цієї статті підстав, якщо інше не передбачено міжнародним договором чи Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Тлумачення статей 459, 478 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу або відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка подає заяву про скасування такого рішення або заперечує проти заяви щодо його визнання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 761/45271/17 (провадження № 61-47547св18) зазначено, що: «рішення державного суду про скасування арбітражного рішення як результат розгляду справи про оспорювання цього рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання арбітражного рішення шляхом подання клопотання про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване».

Уважаючи наявними підстави для скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020, боржник послався на те, що таке рішення порушує публічний порядок України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19) зроблено висновок про те, що «застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави. Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти».

Посилаючись на те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020 суперечить публічному порядку України, боржник не надав суду доказів указаної обставини.

Натомість суд першої інстанції вірно встановив, що доводи заявника в цій частині зводяться до незгоди зі змістом арбітражного рішення щодо суті вирішення арбітражного спору.

Між тим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року в справі № 761/41709/17 (провадження № 61-47280св18) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви».

Суд першої інстанції також установив, що ТОВ «ОЛФА» було належним чином повідомлене про арбітражний розгляд на 12 квітня 2021 року. При цьому суд прийняв до уваги, що 23 грудня 2020 року Арбітражний суд постановив ухвалу щодо зміни процесуального графіка та деяких інших аспектів ведення справи, яким визначив: скасувати слухання, призначене на 11 січня 2021 року; призначити усне слухання на 12 квітня 2021 року о 10 годині 00 хвилин за київським часом за адресою: вул. Велика Житомирська 33, Київ, Україна. При цьому склад Арбітражного суду вказав, що остаточна форма проведення усного слухання (очна, за допомогою відеоконференції або гібридна) буде визначена складом Арбітражного суду пізніше з урахуванням, в тому числі, епідеміологічної ситуації і введених карантинних заходів. Склад Арбітражного суду також висловив позицію про наявність у нього повноважень для проведення усних слухань в режимі відео конференції.

Ухвала Арбітражного суду від 23 грудня 2020 року, якою визначено дату арбітражного розгляду, надіслана відповідачу 31 грудня 2020 року рекомендованим листом №04053 47534099 та отримана ТОВ «ОЛФА» 11 січня 2021 року. У заяві від 08 квітня 2021 року відповідач висловив заперечення щодо проведення відеоконференції та наголосив на необхідності проведення саме очного усного розгляду справи. 09 квітня 2021 року секретаріат МКАС надіслав сторонам листа засобами електронної пошти, в якому підтвердив, що засідання 12 квітня 2021 року відбудеться в режимі відеоконференції.

Суд також прийняв до уваги, що арбітражний суд надав оцінку щодо наявності в нього компетенції розглядати справу та проводити арбітражне засідання в порядку відеоконференції, зазначивши, що регламент МКАС та Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» наділяють арбітражний суд широкими повноваженнями щодо порядку проведення арбітражного розгляду для найбільшої його ефективності, а тлумачення положень статті 42 Регламенту дає підстави для висновку, що проведення слухань шляхом відеоконференції саме по собі не позбавляє сторону можливості повноцінно викласти свою позицію і не призводить до порушення принципу змагальності, автономії волі сторін та інших засад арбітражного розгляду. З огляду на викладене арбітражний суд указав, що зазначений формат арбітражного розгляду сприятиме ефективному вирішенню спору в умовах пандемії з дотриманням усіх процесуальних прав сторін.

Установивши, що ТОВ «ОЛФА» отримало процесуальний документ суду про призначення арбітражного розгляду справи на 12 квітня 2021 року, а незгода учасника справи з форматом проведення арбітражного засідання (відеоконференція) не свідчить про неналежне його повідомлення про арбітражний розгляд та порушення арбітражної процедури, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вказані доводи боржника не є підставою для скасування арбітражного рішення чи відмови у його визнанні.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача щодо невідповідності складу арбітрів положенням Регламенту та арбітражній угоді з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 31 Регламенту МКАС при ТПП України, затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 27 липня 2017 року, сторони можуть на власний розсуд погодити процедуру призначення арбітра чи арбітрів за умови дотримання положень цього Регламенту. У разі відсутності такої угоди при арбітражі з трьома арбітрами кожна сторона призначає одного арбітра і два призначені таким чином арбітри призначають третього арбітра - голову складу Арбітражного суду у даній справі.

Суд першої інстанції встановив, що у позовній заяві AT «Олайнфарм» призначило арбітром ОСОБА_3 , який 11 червня 2020 року прийняв функції арбітра, підписавши заяву про прийняття функцій арбітра та незалежність арбітра від сторін.

03 серпня 2020 року до МКАС при ТПП України від відповідача ТОВ «Олфа» надійшла заява про вибір арбітра, в якому арбітром у справі призначена ОСОБА_2 , яка прийняла функції арбітра 06 серпня 2020 року, підписавши заяву про прийняття функцій арбітра та незалежність арбітра від сторін.

Арбітри ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , керуючись пунктом 3 статті 11 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і частиною 1 статті 31 Регламенту МКАС, у постанові від 11 серпня 2020 року призначили головою складу Арбітражного суду у справі № 134/2020 ОСОБА_4.

10 листопада 2020 року, тобто через п`ять місяців після призначення ОСОБА_1 арбітром у справі, до МКАС від ТОВ «Олфа» надійшла заява про його відвід, з посиланням на відхилення складом Арбітражного суду клопотання відповідача про призупинення арбітражного розгляду до вирішення іншої справи. Вказана заява відхилена Президією МКАС при ТПП України 17 грудня 2020 року з підстав відсутності доказів на спростування необ`єктивності та неупередженості арбітра.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Регламенту МКАС при ТПП України, якщо заяву сторони про відвід арбітра не задоволено Президією МКАС, сторона, яка заявляє відвід, може протягом 30 днів після отримання повідомлення щодо рішення про відхилення відводу просити Президента Торгово-промислової палати України прийняти постанову про відвід, яка не підлягає оскарженню.

Разом із тим, як установив суд першої інстанції, відвід арбітру ОСОБА_1 до Президента Торгово-промислової палати України відповідач не заявив.

Установивши, що ТОВ «ОЛФА» не довела належними та допустимими доказами факт упередженості й необ`єктивності арбітра та, відповідно, факт невідповідності складу арбітрів арбітражній угоді та Регламенту, суд першої інстанції, прийнявши до уваги, що сторона арбітражного розгляду не вичерпала всі наявні в неї процесуальні можливості на заявлення відводу арбітру під час арбітражного розгляду, зокрема, шляхом подання відповідної заяви Президенту ТПП України, правильно вважав, що доводи відповідача не свідчать про порушення МКАС арбітражної процедури при розгляді справи № 134/2020 та не є підставою для скасування арбітражного рішення.

Суд також зробив правильний висновок про те, що, ініціюючи подання зустрічного позову, ТОВ «ОЛФА» усвідомлювало про наявність в нього обов`язку щодо сплати арбітражного збору.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 15 Регламенту МКАС при ТПП України визначення ціни позову, від якої залежить розмір арбітражного збору, є компетенцією складу Арбітражного суду, а тому процесуальні дії МКАС щодо порядку прийняття та визначення ціни зустрічного позову відповідають Регламенту МКАС при ТПП України.

За таких обставин пред`явлення ТОВ «ОЛФА» зустрічного позову без сплати арбітражного збору у визначеному законом та судом розмірі не свідчить про порушення судом арбітражної процедури.

Встановивши відсутність передбачених законом підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а також відсутність підстав для скасування такого арбітражного рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ «ОЛФА» та задоволення заяви АТ «Олайнфарм».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену ухвалу без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 24, 259, 268, 367, 375, 382 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛФА» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року залишити без змін.

Повний текст постанови Верховного Суду складено 08 серпня 2022 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук