Постанова

від 01.08.2022 по справі 910/19495/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2022 р. Справа№ 910/19495/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В.

За участю представників учасників процесу:

від стягувача: Грищенко О.М., адвокат (дов-ть №б/н від 21.08.2021);

від боржника: не з`явився;

від ВДВС: не з`явився.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі №910/19495/20 (суддя Чинчин О.В., м. Київ, повний текст ухвали складено 07.02.2022) прийняту за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії "НІКО - ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 (суддя Полякова К.В., м. Київ, повний текст складено 24.05.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «НІКО - ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ"

про стягнення заборгованості

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний Господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанії "НІКО - ТАЙС" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" про стягнення грошових коштів на суму в розмірі 9 547,30 грн за договором постачання товару №020516-02/1п від 01.04.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором постачання товару №020516-02/1п від 01.04.2016 року, зокрема, відповідач не здійснив оплату товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем (якому відступив право вимоги контрагент відповідача за Договором ТОВ "САМОЦВІТ") за вказаним правочином.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "НІКО - ТАЙС" 7 865,18 грн основного боргу, 634,24 грн - 3% річних, 1 047,88 грн інфляційних втрат та 2 102,00 грн судового збору.

28.09.2021 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 року у справі №910/19495/20 було видано наказ.

Короткий зміст скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) в межах виконавчого провадження №67107805.

29.11.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії "НІКО - ТАЙС" (далі - ТОВ «компанія «НІКО- ТАЙС» надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі - ВДВС) в межах виконавчого провадження №67107805, в якій скаржник просив:

- визнати за період із 13 жовтня 2021 року по 29 листопада 2021 неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) у виконавчому провадженні №67107805 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/19495/20 від 28.09.2021, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №67107805 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/19495/20 від 28.09.2021 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №67107805 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києв у справі №910/19495/20 від 28.09.2021 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

У скарзі на дії ВДВС стягувач посилається на те, що ВДВС не вчинено усіх належних, своєчасних та об`єктивних дій у відповідних виконавчих провадженнях із дотриманням строків та порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Коткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі №910/19495/20 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії "НІКО - ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) у справі №910/19495/20 задоволено.

- визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) за період з 13.10.2021 року по 29.11.2021 року у виконавчому провадженні №67107805 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 року по справі №910/19495/20;

- зобов`язано державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №67107805 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 року по справі №910/19495/20, з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження".

Задовольняючи скаргу на дії ВДВС, місцевий господарський суд встановив, що ВДВС не надано доказів вжиття заходів щодо примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №67107805 в період із 13.10.2021 року по 29.11.2021 року державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), оскільки не вживалися всі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у даній справі, тобто державний виконавець не організовував виконання судового рішення у порядку, встановленому законом, тому суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем у період з 13.10.2021 року по 29.11.2021 року не здійснено належних заходів щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/19495/20.

Короткий зміст заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про відшкодування витрат на правничу допомогу.

15.02.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Компанія «НІКО- ТАЙС» про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 6 470,00 грн.

Коткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 заяву ТОВ «Компанії НІКО-ТАЙС про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №910/19495/20 задоволено повністю.

Задовольняючи заяву ТОВ «Компанії «НІКО-ТАЙС» про відшкодування витрат на правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з того, що стягувачем підтверджено документально наданий ним обсяг послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятими місцевим господарським судом ухвалою та додатковим рішенням, Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі - скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі №910/19495/20 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 скасувати та прийняти, нове рішення яким у задоволенні скарги ТОВ «Компанія «НІКО - ТАЙС» на державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) та відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Компанія «НІКО -ТАЙС» про покладення на ВДВС витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга ВДВС обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст.ст. 1, 2, 13, 28, 71 Закону України «Про виконавче провадження» та порушенням норм процесуального права, а саме ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишився той факт, що за період з 13.10.2021 по 29.11.2021 ВДВС вчиняв всі дії направленні на фактичне і повне виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/19495/20 від 28.09.2021, підтвердження чого являються матеріали виконавчого провадження. Заявник апеляційної скарги вважає, що місцевий господарський при ухваленні додаткового рішення не врахував критерії визначення розміру судових витрат, їх співмірності зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

20.07.2022 від стягувача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу ВДВС залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 02.02.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 - без змін.

Відзив на апеляційну скаргу від боржника до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що боржник не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзиви на апеляційну скаргу ВДВС через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що боржник у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подали відзивів на апеляційні скарги, суд дійшов висновку, що неподання боржником відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2022 апеляційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) у справі №910/19495/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 вирішено витребувати матеріали справи №910/19495/20, а вирішення питання щодо відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху відкласти до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

04.07.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/22029/21.

Проте головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 04.07.2022 по 08.07.2022 перебувала на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 поновлено Голосіївському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі №910/19495/20 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20; відкрито апеляційне провадження у справі №920/19495/20; розгляд апеляційної скарги Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), призначено на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 призначено на 02.08.2022.

Явка представників сторін

02.08. 2022 в судове засідання з`явився представник стягувача.

Боржник та ВДВС (скаржник) у судове засідання 02.08.2022 не з`явилися.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників боржника та ВДВС.

Позиції учасників справи

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.08.2022 представник стягувача доводи апеляційної скарги ВДВС заперечував, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу ВДВС залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "НІКО - ТАЙС" 7 865,18 грн основного боргу, 634,24 грн - 3% річних, 1 047,88 грн інфляційних втрат та 2 102,00 грн судового збору.

28.09.2021 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 року у справі №910/19495/20 було видано наказ.

13.10.2021 року державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №910/19495/20 виданого 28.09.2021 року Господарським судом міста Києва.

13.01.2021 року державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору.

01.11.2021 року державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) винесено постанову про арешт коштів боржника.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 заяву ТОВ «Компанії НІКО-ТАЙС про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №910/19495/20 задоволено повністю.

Задовольняючи заяву ТОВ «Компанії НІКО-ТАЙС про відшкодування витрат на правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з того, що стягувачем підтверджено документально наданий ним обсяг послуг.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно із п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника стягувача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при оскаржуваних судових рішень, дійшов висновку, що апеляційна скарга ВДВС не підлягає задоволенню, а ухвала Господарького суду міста Києва від 02.02.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 не підлягають зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного розгляду є: ухвала Господарського суду міста Києва від 02.02.2022, прийнята за результатами розгляду скарги ТОВ «Компанія «НІКО - ТАЙС» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) в межах виконавчого провадження №67107805 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 прийняте за результатами розгляду заяви ТОВ «Компанія «НІКО - ТАЙС» про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Щодо апеляційної скарги ВДВС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України унормовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст. 18 та ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 339 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (п.1 ч. 1 ст. 3 Закону)

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Положеннями ст. 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

У ч. 5 ст. 18 Закону визначено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 1 ст. 48 Закону).

Положення ч.ч. 4-6 ст. 48 Закону визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

За змістом ч. 8 ст. 48 Закону виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Враховуючи вищевикладені норми зконодаства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що законодавством України наділено державного виконавця великим обсягом повноважень для повного, ефективного та своєчасного виконання рішення суду, та реалізація державним виконавцем відповідних повноважень є обов`язковим для забезпечення виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №67107805, 13.10.2021 року державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №910/19495/20 виданого 28.09.2021 року Господарським судом міста Києва.

13.01.2021 року державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору.

01.11.2021 року державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) винесено постанову про арешт коштів боржника.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Частинами 4, 5 ст. 18 Закону передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно із ч.ч.1-5 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно з частинами 1, 4 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Відповідно до пунктів 2 - 4 Розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за №1126/29256 (далі - Положення), виконавцем до автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи відповідно до шаблонів документів, переданих адміністратору Системи структурним підрозділом Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

Відповідно до п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за № 512/5) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України «Про виконавче провадження», тобто, такі перевірки не мають вчинятися державним виконавцем одноразово (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 912/2171/18).

Зі змісту поданої стягувачем разом зі скаргою Інформації про виконавче провадження, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, вбачається, що державним виконавцем не було вжито передбачених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій, направлених на виконання судового рішення в цій справі.

При цьому, як вірно було встановлено місцевим господарським судом, що всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження №67107805 не були вчинені такі виконавчі дії, як направлення платіжних вимог на примусове списання коштів не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках, направлення запитів до Державної фіскальної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, виклик керівника боржника до виконавця, направлення запиту до Головного управління ДПС у м. Києві, здійснення запиту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, винесення постанови про арешт майна боржника, направлення запиту до Держпродспоживслужби.

При цьому, виклик керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" було здійснено державним виконавцем лише 27.01.2022, тобто після звернення стягувача до суду з вказаною скаргою.

Проаналізувавши зазначене та положення ст.ст. 13, 18, 48 Закону України Про виконавче провадження, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ВДВС не вчинено усі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів проведення перевірки з метою виявлення рухомого та нерухомого майна боржника, майнових прав тат здійснення такої перевірки відділом ДВС не надано, а відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відділом ДВС вчинення відповідних дій.

Враховуючи вище викладене, а також те, що державним виконавцем у період з 13.10.2021 по 29.11.2021 не здійснено належних заходів щодо виконання наказу Господарчького суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/19495/20, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що дана вимога скаржника є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 54 Закону України виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори - це юридичні чи фізичні особи, що внаслідок минулих подій мають певну заборгованість перед підприємством. Отже для встановлення дебіторської заборгованості виконавець звертається до органів доходів і зборів. У разі наявності дебіторської заборгованості виконавець вживає заходів передбачених ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ст. 53 Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, державний виконавець з метою виявлення дебіторської заборгованості боржника має право звернутися до органів доходів і зборів, та у разі наявності дебіторської заборгованості - вчиняє дії, передбачені ст. 53 Закону.

Однак, матеріали виконавчого провадження №67107805 не містять доказів вчинення державним виконавцем дій, передбачених ст. 54 Закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини no. 15729/07, від 05.07.2012).

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що державною виконавчою службою не спростовано, а матеріали справи не містять доказів, що державний виконавець вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документу №910/19495/20, виданого 28.09.2021 року Господарським судом міста Києва, проявив бездіяльність всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження", які регламентують здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення з використанням можливостей, передбачених Законом України.

З врахуванням викладеного, зважаючи на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення скарги стягувача на бездіяльність ВДВС, оскільки державний виконавець не виконав усіх можливих і необхідних виконавчих дій, які визначені у ст.ст. 13, 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

При цьому посилання скаржника в апеляційній скарзі про те, що державним виконавцем направлялися запити до відповідних органів, а саме:

- 26.01.2022 направлено запити до Податкової служби про наявні рахунки у боржників - юридичних осібта/або фізичних осіб - підприємців. Згідно відповіді Податкової служби у боржника наявні відкриті рахунки у банківських установах на які накладено арешт відповідно до постанов вище із начених.

- 27.01.2022 керуючись вимогами Закону державним виконавцем підготовлено та направлено до банківських установ платіжні вимоги для списання коштів з рахунків боржника. Кошти з рахунків боржника не списались по причині відсутності коштів на на рахунках боржника;

- 27.01.2022 керуючись вимогами Закону державним виконавцем підготовлено та направлено виклик керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАККО ХОЛДИНГ», щодо до обов`язкової явки до державного виконавця для надання пояснень;

- 27.01.2022 державним виконавцем здійснено вихід за юридичною адресою боржника в ході якого встановлено, що боржника за вказаною адресою не розшукано. Вся кореспонденція яка направляється на адресу Товариства з :еженою відповідальністю «ПАККО ХОЛДИНГ» повертається у зв`язку із зкічененям строку зберігання.

- 02.02.2022 направлено запит до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Згідно відповіді МВС, в МВС відсутні дані про зареєстровані за ':ржником транспортні засоби.

06.06.2022 направлено запити до Податкової служби про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб з або фізичних осіб - підприємців та МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Згідно відповіді Податкової служби у боржника наявні відкриті рахунки у банківських установах на які накладено арешт відповідно до постанов вище з азначених. Згідно відповіді МВС, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

- 07.06.2022 керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем направлено запит до Державної служби України з питань праці (Держпраці) ГУ Держправці у Київській області, ГУ Держгеокадастру у місті Києві, ПАТ «Укрзалізниця», ДП «Держреєстри України», ГУ Держгеокадастру у Київській області, ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про надання вичерпної інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником. Згідно відповіді ДП «Держреєстри України», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАККО ХОЛДИНГ» не зберігає зерно на зернових складах, підключених до основного реєстру складських документів на зерна та зерна прийнятого на зберігання.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що направлення зазначених запитів ВДВС до відповідних органів не входять до періоду з 13.10.2021 по 29.11.2021, щодо якого (періоду) стягувачем було подано скаргу на бездіяльність ВДВС, і, відповідно, судом апеляційної інстанції не примаються, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає правильність оскаржуваного судового рішення саме на момент його прийняття.

Щодо апеляційної скарги ВДВС на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповдно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, у скарзі на бездіяльність державного виконавця ТОВ «Компанія «НІКО - ТАЙС» зазначило про подання доказів понесення витрат на правову допомогу в порядку та строки, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до наданих до заяви про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом скарги, доказів, 08.11.2021 між позивачем (замовник) та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (виконавець) укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №08-11-2021/4 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ «Пакко Холдинг» та Голосіївським ВДВС у місті Києві ЦМРУ МЮ (м.Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні № 67107805 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 910/19495/20 від 28.09.2021,надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів відділом ДВС, направлених на примусове виконання вищевказаного наказу суду та стягнення з боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до відділу ДВС різного роду клопотань та заяв із врахуванням Закону України Про виконавче провадження, підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця відділу ДВС у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним Договором.

У п. 3.1. Договору сторони домовилися, що вартість виконання передбачених цим Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 700,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1 Договору). Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції 900,00 грн.; судові засідання 1 500,00 грн/за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1 800,00 грн); побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи із розрахунку 700,00 грн/год.; витрати (квитки, добові тощо) згідно підтверджуючих документів.

Відповідно до п. 3.2. Договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи № 910/19495/20 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії НІКО - ТАЙС на бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ).

У пункті 3.8. Договору сторони погодили та визначили розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до пункту 1.1, 2.1 Договору), який визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До вказаного договору сторонами також укладено акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.02.2022, де визначено, що виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги: зустріч із замовником з метою з`ясування обставин справи № 910/19495/20 в призмі існування та допущення відділом ДВС порушення прав та інтересів замовника у виконавчому провадженні № 67107805 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 року по справі № 910/19495/20 (1 година); організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність відділу ДВС у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу та підготовка щодо подання до суду вищевказаної скарги (5 годин); оплата грошової винагороди (гонорар) адвоката на підставі пункту 3.8 Договору, у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у даній справі за скаргою на бездіяльність відділу ДВС у виконавчому провадженні № 67107805 щодо примусового виконання наказу 2 270,00 грн.

Загальна вартість наданих за актом здачі-приймання виконаних робіт адвокатських послуг (правової допомоги) становить 6470,00 грн (пункт 2 акта).

За положеннями ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, згідно із ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

У даній справі ВДВС (скаржник) клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.

Таким чином, встановивши вищезазначені обставини, а саме, факт надання адвокатом правової допомоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», понесення ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрат на правову допомогу, та враховуючи обсяг та співмірність витрат, підтвердження її виконання доказами та реальність понесення витрат ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»,враховуючи відсутність зперечень ВДВС щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваних рішеннях.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 та, відповідно, апеляційна скарга Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія додатково рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі №910/19495/20 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/19495/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №910/19495/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями - 12.08.2022.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова