Ухвала

від 16.02.2022 по справі 488/4761/19

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4761/19

Провадження № 2/488/127/22

УХВАЛА

Іменем України

17.02.2022 року м.Миколаїв Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої по справі судді Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання Кривопішиній О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства "Енерго" Лубінської Олени Миколаївни, Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства "Енерго" Лубінської Олени Миколаївни, Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", в якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 11.07.2019 р., індексний номер 47722261 про державну реєстрацію права власності за акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте державний реєстратором комунального підприємства «ЕНЕРГО» Нубійською Оленою Миколаївною.

В судове засідання позивач та його представник - адвокат Берестовий Є.В. не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені своєчасно та належним чином, причини їх неявки суду не відомі.

Відповідач державний реєстратор КП "Енерго" в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, причини його неявки суду не відомі.

Представник відповідача АТ ПУМБ в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з повторною неявкою без поважних причин позивача та його представника у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

11.12.2019 року до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла вказана позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В той же день визначено суддю для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618 ІV (у редакції Закону № 2147 VIII від 03.10.2017 року) та передано для розгляду судді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.12.2019 р. відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

З метою розгляду даної позовної заяви судом неодноразово призначалися судові засідання, про які позивач ОСОБА_1 був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні у справі розписки та відмітки на зворотних поштових повідомленнях.

Так, судова повістка про судове засідання, яке було призначене на 06.12.2021 р., була вручена ОСОБА_1 завчасно, а саме: 15.11.2021 р., що підтверджується наявним у справі зворотнім поштовим повідомленням.

Проте, в судове засідання, яке було призначене на 06.12.2021 р., позивач ОСОБА_1 не з`явився, заяв про розгляд справи без його участі не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою сторін по справі розгляд справи було відкладено до 17.02.2022 р. та направлено судові повістки сторонам по справі на їхні поштові адреси.

Однак, у судове засідання, призначене на 17.02.2022 р. позивач також не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

У поштовому повідомленні від 02.02.2022 р. листоношею проставлена відмітка про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до положень пункту 4 частини 7 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.

З огляду на вказані обставини, суд зазначає, що згідно з ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, до категорії найбільш розповсюджених зловживань цивільними процесуальними правами відносяться такі зловживання, як недобросовісне неодноразове подання клопотань, скарг та заяв; нез`явлення до суду з різних «поважних» причин.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Водночас, частиною 5 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Як зазначено у ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

Так, згідно з ч. 5 ст. 223, п. 3 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

При цьому, закон жодним чином не пов`язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об`єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов`язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.

Це пов`язано з дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також, зважаючи на розумні строки розгляду справ, суд вважає за доцільне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, оскільки, позивач не з`являється в судове засідання та зловживає процесуальними правами щодо розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 13, 257, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 додержавного реєстраторакомунального підприємства"Енерго"Лубінської ОлениМиколаївни,Акціонерного товариства"ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк"про визнанняпротиправним таскасування рішенняпро державнуреєстрацію прававласності нанерухоме майно залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, зазначений строк обчислюється з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Суддя Я.А.Чернявська