Ухвала

від 11.08.2022 по справі 903/231/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

12 серпня 2022 року Справа № 903/231/22 Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу

у справі №903/231/22

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 5"

2) Організатора ініціативної групи ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення загальних зборів

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 08.08.2022 у справі №903/231/22 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 5" (код ЄДРПОУ 44135275) від 26.03.2022, оформлене протоколом №2 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 5", що розташоване за адресою: 43020, м.Луцьк, проспект Відродження, будинок №5. В позові до Організатора ініціативної групи ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 5" на користь ОСОБА_1 1240грн 50коп витрат по сплаті судового збору.

11.08.2022 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат позивача на правничу допомогу.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на ст.244 ГПК України та зазначає, що згідно рішення суду від 08.08.2022 у даній справі судові витрати щодо сплати судового збору були розподілені, проте не розподілені витрати на правничу допомогу. Вказує, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката становлять 7000грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги, додатком до договору та актом про виконання робіт від 28.03.2022.

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано лише акт про виконання робіт від 28.03.2022, підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Федошом С.М.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до п. 1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується, зокрема, про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За змістом означеної норми вбачається, що можливість подальшого (після проведення останнього судового засідання) подання заяви про розподіл витрат з професійної правничої допомоги прив`язана до судових дебатів (ст. 221 Господарського процесуального кодексу України).

Поряд із цим, відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких за ч. 1 ст. 123 цього Кодексу відносяться витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, статтею 80 ГПК України визначений порядок подання доказів.

У відповідності до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Судом встановлено, що до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем не надано доказів надсилання учасникам справи приєднаних до заяви доказів про понесення витрат за надану професійну правничу допомогу. У зв`язку з цим, відповідачі не мають можливості у порядку, передбаченому ГПК України, реалізувати своє право на подачу заперечень щодо поданих доказів, клопотання про зменшення розміру зазначених витрат.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги докази щодо судових витрат, подані позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки останнім не подано доказів про надіслання копії доказу щодо судових витрат іншим учасникам справи.

Крім того, суд зазначає, що у позовній заяві позивач не просив розподілити судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу. У тексті позовної заяви було лише зазначено, що судові витрати складаються із сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, розмір якого орієнтовно складає 7000грн. До позовної заяви позивачем було додано договір №003 про надання правничої допомоги у господарській справі від 28.03.2022, підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Федошом С.М., додаток №1 до договору про надання правничої допомоги у господарській справі від 28.03.2022., ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Також, у порядку ч.8 ст.129 ГПК України, до закінчення судових дебатів представник позивача не подав суду заяви та не заявив про подачу доказів щодо розміру судових витрат з призначенням засідання для вирішення питання про судові витрати.

Таким чином, комплексний аналіз всіх норм, що підлягають застосуванню в розглядуваному випадку, дає підстави для висновку про те, що додаткове рішення про розподіл витрат на правову допомогу за підсумками розгляду справи може бути постановлено лише у тому разі, коли (у сукупності): відповідний орієнтовний розрахунок суми був викладений у позові чи надісланий сторонам; підтверджуючі докази конкретної суми витрат та повідомлення про необхідність їх розподілу було представлено представником сторони до моменту ухвалення рішення у справі, а докази направлені сторонам у справі; суд у рішенні не вирішив питання про розподіл таких витрат (хоча мав би).

Відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Отже, Господарським процесуальним кодексом України чітко передбачений порядок вирішення питання про судові витрати, в тому числі і після ухвалення рішення.

Неподання стороною заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та ненадсилання іншим учасникам справи доказів щодо таких витрат, позбавляє іншу сторону права на подання доводів та заперечень щодо заявлених витрат, що порушує принцип рівності та змагальності сторін.

З огляду на зазначене, враховуючи недотримання позивачем ч.9 ст.80 та ч.8 ст.129 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у прийняття додаткового рішення у даній справі.

Згідно із ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Керуючись ч.9 ст.80, ч.8 ст.129, ст.ст.234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ухвалив :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу у справі №903/231/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 12.08.2022.

Суддя О. Г. Слободян