Рішення

від 07.08.2022 по справі 910/9504/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2022Справа № 910/9504/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." (49055, м. Дніпро, пр-т. О. Поля, 98Д)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, 8А, оф. 111)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17),

Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1), Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання відсутнім права вимоги

за участю представників

від позивача: Харицька А.М.

від відповідача: Калітіна О.В.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: Клименко О.В.

від третьої особи-1: не з`явився

У судовому засіданні 08.08.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 червня 2021 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та первісний кредитор (ПАТ "Банк Камбіо") не визнають прав позивача та його законних інтересів щодо припинення правовідносин за кредитним договором. Про факт невизнання такого права позивача свідчить направлення ПАТ "Банк Камбіо" позивачу у справі повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності, направлення ПАТ "Банк Камбіо" на адресу ТОВ "Т.Е.К." повідомлення-вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, звернення ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсною додаткової угоди про припинення Кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013 (справа №910/16727/19).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/9504/21 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України. Позовну заяву та додані до неї документи повернено заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суд від 31.08.2021 суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 та передав справу №910/9504/21 на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9504/21 та постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 20.10.2021. Даною ухвалою суд також залучив до участі у справі третіх особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо", Національний банк України, та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 .

08.10.2021 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли письмові пояснення Національного банку України.

18.10.2021 до Господарського суду м. Києва надійшов запит Верховного Суду про витребування матеріалів справи № 910/9504/21, оскільки ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду було відкрито касаційне провадження у справі № 910/9504/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021, розгляд якої призначено на 02.11.2021.

З огляду на неможливість вирішення спору за відсутності матеріалів справи, суд постановив ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 про зупинення провадження у справі №910/9504/21 на підставі пункту 17.12 розділу ХІ "Перехідні положення" до повернення матеріалів справи після перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 в порядку касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 02.12.2021 залишено без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", а постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 без змін.

20.10.2021 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи ОСОБА_1

26.10.2021 загальним відділом діловодства Господарського суду міста Києва були також зареєстровані письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "Банк Камбіо".

29.12.2021 матеріали справи №910/9504/21 були повернуті до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 суд поновив провадження у справі №910/9504/21 та призначив підготовче засідання на 02.02.2022.

02.02.2022 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що позивач звертаючись з даним позовом до суду намагається переглянути прийняті на його користь негативні рішення. У наданому відзиві відповідач також заперечує щодо погашеної заборгованості за кредитним договором та зазначає про нікчемність договору застави та додаткової угоди від 11.04.2014 про припинення кредитного договору.

У судовому засіданні 02.02.2022 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, відклавши останнє на 23.02.2022.

21.02.2022 до канцелярії суду надійшла заява третьої особи-1 про проведення судового засідання без їх участі.

22.02.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує щодо доводів відповідача та зазначає, що припинення кредитних правовідносин за Кредитним договором було наслідком погашення в повній мірі позичальником суми кредиту та нарахованих на момент такого погашення процентів за користування ним, таке припинення відбулося в силу закону (приписів ст.ст. 526. 599 Цивільного кодексу України). При цьому, укладення договору застави не мало жодного впливу на спірні правовідносини, а тому у випадку нікчемності цього правочину, наслідком не є зворотні транзакції по оплаті кредиту, що в свою чергу є доказом здійсненім ТОВ «Т.Е.К.» повного погашення заборгованості за Кредитним договором.

У судовому засіданні 23.02.2022 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та відкласти останнє на 23.03.2022.

07.04.2022 до канцелярії суду надійшли пояснення НБУ на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К.", у яких третя особа-3 зауважує, що неспроможність Банку виконати свої перед кредиторами, зокрема, вкладниками, у зв`язку з відсутністю у Банку достатніх коштів, здійснення банківських операцій щодо повернення коштів з вкладного на поточний рахунок позивача, а також переказ коштів з поточного на позичковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К.", згідно Інструкції №22 було неможливим. За доводами третьої особи-3, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» правомірно застосовано положення статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів» до укладених між позивачем та Банком правочинів.

11.04.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання третьої особи-3 про відкладення розгляду справи.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Судове засідання 23.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

За таких обставин, ухвалою суду від 03.05.2022 призначено наступне судове засідання у справі №910/9504/21 на 15.06.2022.

03.06.2022 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та заперечення на відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К.".

У судовому засіданні 15.06.2022 суд на місці ухвалив поновити відповідачу строк для долучення до матеріалів справи заперечень на відповідь на відзив, долучивши останні, відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 27.06.2022.

15.06.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

23.06.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 27.06.2022 суд на місці ухвалив оголосити перерву до 27.07.2022.

У судовому засіданні 27.07.2022 суд долучив до матеріалів справи подану відповідачем постанову Верховної Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16 та на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 08.08.2022.

04.08.2022 до канцелярії суду надійшло клопотання третьої особи-3 про неналежність доказів у справі.

У судовому засіданні 08.08.2022 представник третьої особи-3 підтримав подане клопотання та просив долучити його до матеріалів справи.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Імперативною нормою ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Зважаючи на те, що вищевказане клопотання відповідача не містять обґрунтованих причин, з яких воно не було заявлено у підготовчому провадженні, приймаючи до уваги, що подання клопотання має місце після закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті, суд на місці, керуючись ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, залишив без розгляду подане третьої особи-3 клопотання про неналежність доказів у справі.

У судовому засіданні 08.08.2022 суд заслухав представника позивача, яка підтримала позовні вимоги та надала пояснення по суті спору. Представники відповідача та третьої особи-3 проти позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники інших третіх осіб в судове засідання 08.08.2022 не з`явились, про причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-3, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28.08.2013 року між TOB "Т.Е.К." та ПАТ "Банк Камбіо" був укладений кредитний договір №129/08-13, з наступними умовами (з урахуванням договорів про внесення змін до кредитного договору): сума кредиту складає 30 000 000,00 грн; дата видачі кредиту 30.08.2013; дата повернення кредиту - 30.12.2015; проценти за користування кредитом 22 % в період з 28.08.2013 по 30.04.2014, 18% в період з 01.05.2014 по 30.12.2015 (далі - кредитний договір).

Зобов`язання ТОВ «Т.Е.К.» за кредитним договором були забезпечені заставою восьми земельних ділянок, які розташовані в Київські області, на підставі Іпотечних договорів від 28.08.2013 року №1335, №1336, №1337, що укладені з фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також заставою майнових прав по договору строкового банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013 на суму 30 000 000,00 грн, згідно договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги №129/06-14-1 від 17.06.2014.

Відповідно розділу 1 кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013 року (з урахуванням договорів про внесення змін до Кредитного договору) Кредитор/Банк зобов`язується надати грошові кошти Позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Сума кредиту складає 30 000 000,00 грн, дата видачі кредиту 30.08.2013, дата повернення - 30.12.2015, Проценти за користування кредитом складає 22,0% (двадцять два процента) річних в період з 28.08.2013 по 30.04.2014 та 18,0 % (вісімнадцять процентів) річних в період з 01.05.2014 по, порядок повернення кредиту - в кінці терміну дії договору.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору Банк відкриває рахунок № НОМЕР_1 для обліку кредиту та рахунок № НОМЕР_2 для обліку процентів.

Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору кредит може бути достроково повернутий Позичальником повністю або частково зі сплатою процентів за фактичний строк користування кредитом за умови повідомлення про це банк не пізніше ніж за два робочі дні до дня повернення кредиту.

Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 Кредитного договору Банк має право достроково вимагати повернення кредиту та проведення повного розрахунку з Банком у випадку втрати предмету застави.

Так, Кредитний договір був забезпечений Договором застави майнових прав та відступлення права вимоги №129/06-14-1 від 17.06.2014, яким передбачено, що цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з Кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013. У забезпечення виконання зобов`язань, Заставодавець передає у заставу належний йому на момент укладання цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів по Договору строкового банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013 в сумі 30 000 000,00 грн, строком дії до 30.12.2015 з ПАТ "Банк Камбіо" (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.4.2 договору застави сторони домовилися, що у разі направлення ТОВ "Т.Е.К." (код 31035379) письмової вимоги ПАТ "Банк Камбіо" щодо повернення вкладу за Договором строкового банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013 Заставодержатель вважає, що строк погашення зобов`язання за Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Т.Е.К." (код 31035379), є таким, що настав.

30.08.2013 року між позивачем та Банком був укладений Договір №23/08-13 строкового вкладу, за яким ТОВ "Т.Е.К." передає, а ПАТ "Банк Камбіо" приймає 30 000 000,00 грн у тимчасове користування з 30.08.2013 по 30.12.2015.

Відповідно до п. 3.3 Договору строкового вкладу, якщо дострокове припинення Договору відбулося з ініціативи Вкладника, то Банк повертає йому грошові кошти у валюті вкладу і нараховує проценти по процент ній ставці вказаній в п.2.3 Договору.

У вересні 2014 року органами управління ТОВ «Т.Е.К.» було прийнято рішення про повернення суми отриманого кредиту, відповідно до Кредитного договору, в повному обсязі, за рахунок коштів, що зберігалися на депозитному рахунку позивача, відкритому в ПАТ «Банк Камбіо».

Так, на виконання зазначеного рішення позивач направив ПАТ "Банк Камбіо" лист №17/09-14 від 10.09.2014, відповідно до якого просив Банк у зв`язку із виробничою необхідністю повернути кошти з депозитного рахунку № НОМЕР_3 , що відкритий в ПАТ "Банк Камбіо" МФО 380399, відповідно до Договору строкового банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013 в сумі 30 000 000,00 грн на поточний рахунок ТОВ «Т.Е.К.» № НОМЕР_4 , відкритий в ПАТ Камбіо».

На підставі умов Депозитного договору, ПАТ «Банк Камбіо» перерахував кошти з депозитного рахунку ТОВ «Т.Е.К.» на поточний рахунок ТОВ «Т.Е.К.» суму вкладу та відсотків, що були нараховані.

У зв`язку із зазначеними обставинами, 11.09.2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Т.Е.К.» було укладено Додаткові угоди до Договору застави та Депозитного договору про припинення зазначених договорів.

В подальшому, з метою припинення правовідносин за Кредитним договором, на підставі платіжного доручення №291 від 10.09.2014 року, з поточного рахунку ТОВ «Т.Е.К.» № НОМЕР_4 , що відкритий в ПАТ «Банк Камбіо» на рахунок ТОВ «Т.Е.К.» НОМЕР_11, що відкритий а ПАТ «Банк Камбіо» для обліку кредитних коштів, було перераховано 30 000 000,00 грн в рахунок повернення суми наданого кредиту за Кредитним договором.

Також, на підставі платіжного доручення №297 від 11.09.2014 з поточного рахунку ТОВ «Т.Е.К.» № НОМЕР_4 на рахунок № НОМЕР_5 , що відкритий а ПАТ «Банк Камбіо» для обліку нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, було перераховано 236 712,33 грн, в рахунок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

На підтвердження вказаного у матеріалах справи наявні платіжні доручення № 291 від 10.09.2014 та № 297 від 11.09.2014, з відміткою ПАТ "Банк Камбіо" про проведення відповідних платежів 11.09.2019, а також дані відомості зазначені в виписці з банківського рахунку ТОВ "Т.Е.К." за 11.09.2014.

Прийняття ПАТ "Банк Камбіо" належного виконання ТОВ "Т.Е.К." грошового зобов`язання за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 згідно доводів позивача підтверджується Додатковою угодою від 11.09.2014 про припинення Кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013, якою визначено, що сторони, керуючись статтею 606 Цивільного кодексу України, дійшли згоди припинити Кредитний договір №129/08-13 від 28.08.2013 року, укладений між Банком та Позичальником. З моменту набрання чинності цієї Додаткової угоди, зобов`язання Сторін, що виникли з Кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013 року, припиняються і Сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із Договором. Ця додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення її печатками та є невід`ємною частиною Договору.

Також на підтвердження повного погашення заборгованості ПАТ "Банк Камбіо" видав ТОВ "Т.Е.К." довідку №591 від 11.09.2014, якою засвідчив, що 11.09.2014 заборгованість за Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 погашена в повному обсязі, в тому числі за відсотками за користування кредитом.

Постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 за № 510/БТ прийнято рішення про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора, зокрема:

- заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки;

- зобов`язано Банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2014 року за №603/БТ ПАТ "БАНК КАМБІО" віднесено до категорії проблемних, запроваджено певні обмеження у діяльності Банку, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором Банку.

На виконання Постанови №782 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04 грудня 2014 року за №140 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо".

Відповідно до Рішення №140, починаючи з 05 грудня 2014 року в ПАТ "Банк Камбіо" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк Камбіо".

27 лютого 2015 року Національним Банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію неплатоспроможного ПАТ "Банк Камбіо".

16 липня 2018 року було видано Наказ № 108, яким було створено комісію для підготовки, аналізу та узагальнення аналітичної інформації щодо правочинів укладених Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації Банку, які можуть містити ознаки нікчемності.

18 липня 2018 року за результатами проведеної перевірки, було складено Акт комісії з перевірки правочинів. У даному Акті Комісія зробила висновок, що окремим кредиторам було надано переваги (пільги), не передбачені для них Законом, у тому числі і ОСОБА_5 шляхом відступлення права вимоги за Кредитним договором.

Цією ж датою було проведено засідання Малого комітету з управління активами ПАТ "Банк Камбіо" та видано Наказ №109, згідно якого затверджено Акт комісії з перевірки правочинів на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені в пунктом 7 частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у ряді договорів, які укладались протягом року до моменту введення тимчасової адміністрації Банку, зокрема:

- правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договорів іпотеки від 28.08.2013, посвідчений Білоконь С.І., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, за реєстровими № 1337, № 1336, № 1335;

- операції, проведеній 11,09.2014, щодо перерахування TOB "Т.Е.К." грошових коштів в розмірі 30 000 000,00 грн з рахунку № НОМЕР_6 на рахунок № НОМЕР_7 з наступним призначенням: "Повернення суми кредиту зг.кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013р. Без ПДВ."

При цьому, згідно з витягу з Акту Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 року з перевірки правочинів (договорів) за період з 05.12.2013 року по 05.12.2014 року на предмет нікчемності, затвердженого Наказом №109 від 18.07.2018 вбачається, що нікчемними було визнано правочини щодо відступлення/розірвання/припинення Договорів іпотеки від 28.08.2013 року, посвідчені Білоконь С.І. приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, за реєстровими № 1335,1336, 1337 та договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги №129/06-14-1 від 17.06.2014 року.

02.07.2019 на засіданні Правління Національного банку України, як заставодержателем майнових прав, було відмовлено ПАТ «Банк Камбіо» у наданні дозволу на продаж права вимоги, зокрема, до ТОВ «Т.Е.К.», у зв`язку з тим, що станом на день прийняття цього рішення Банк втратив право вимоги за цим договором. Дане рішення оформлене протоколом Правління НБУ №46/БТ від 02.07.2019 року, витяг з якого був направлений Банку.

04.07.2019 року рішенням Малого комітету управління активами ПАТ «Банк Камбіо» (Протокол №283) було затверджено Пропозицію №167 від 04.07.2019 року щодо реалізації активів ПАТ «Банк Камбіо» (права вимоги за кредитними договорами) до якої було включено право вимоги до ТОВ «Т.Е.К.» за Кредитним договором.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1805 від 17.07.2019 затверджено умови продажу активів ПАТ «Банк Камбіо», зокрема, право вимоги за Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Т.Е.К.».

На сайті Державного підприємства «Прозоро.Продажі» ПАТ «Банк Камбіо» було опубліковано оголошення від 19.07.2019 року з продажу на «голландському» аукціоні права вимоги за Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 року укладеним з юридичною особою, забезпечення: - вісім земельних ділянок загальною площею 14,2501 га, розташовані за адресою: Київська обл., смт. Ворзель. (№ лоту: GL16N08957).

Дане право вимоги (№ лоту: GL16N08957) було реалізовано 09.08.2019 року на відкритих торгах за ціною 12 305 654 грн 79 коп. на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

За результатами аукціону, 22.10.2019 між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладено Договір №14 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013.

Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що зобов`язання ТОВ «Т.Е.К.» перед ПАТ «Банк Камбіо» були виконані в повному обсязі шляхом погашення в добровільному порядку заборгованості за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 згідно платіжних доручень №291 від 10.09.2014 та №297 від 11.09.2014, а тому у ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», як нового кредитора на підставі договору №14 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 22.10.2019, відсутнє право вимоги за вказаним кредитним договором до позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність (п. 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Отже, відповідно до норм статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

У даній справі предметом спору є визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013, тобто, позивач прагне досягти правової визначеності у відносинах із кредитором, шляхом підтвердження судом припинення прав кредитора на одержання платежів за вищевказаним договором, що є належним способом захисту прав та законних інтересів позивача.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладений між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." договір №129/08-13 від 28.08.2013 за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний кредитний договір на загальну суму кредиту 30 000 000,00 грн був забезпечений договором застави, відповідно до якого заставодавець передав у заставу належні йому на момент укладання цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів по Договору строкового банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013, в сумі 30 000 000,00 грн., строком дії до 30.12.2015 року з ПАТ «Банк Камбіо».

За умовами укладеного депозитного договору, якщо дострокове припинення договору відбулося з ініціативи вкладника, то Банк повертає йому грошові кошти у валюті вкладу і нараховує проценти по процентній ставці вказаній в п. 2.3 договору.

У разі направлення ТОВ «Т.Е.К.» письмової вимоги щодо повернення вкладу за Договором строкового банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013 року заставодержатель вважає, що строк погашення зобов`язання за Кредитним договором є таким, що настав (п. 4.2. договору застави).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.09.2014 року позивач направив ПАТ «Банк Камбіо» лист №17/09-14, відповідно до якого просив Банк у зв`язку із виробничою необхідністю повернути кошти з депозитного рахунку НОМЕР_13 за договором строкового банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013 року у розмірі 30 000 000,00 грн.

У п. 2.7 Кредитного договору сторонами було викладено зміст доручення, за яким ТОВ "Т.Е.К." на підставі ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" доручило Банку самостійно здійснювати списання грошових коштів на відповідні позичкові рахунки, відкриті позичальнику відповідно до умов даного договору (договірне списання), для сплати заборгованості по процентах та кредиту при настанні строку платежу та простроченої заборгованості по сплаті процентів та кредиту, для сплати суми комісійної винагороди, неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених цим договором, з його поточного рахунку № НОМЕР_6 в національній валюті в ПАТ "Банк Камбіо".

Також, згідно з п. 2.8 Кредитного договору було встановлено, що у разі відсутності або недостатності у позичальника коштів в валюті кредиту для його повернення, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, позичальник, надає кредитору право списання коштів в інших валютах з будь-яких рахунків позичальника, відкритих в ПАТ "Банк Камбіо", на розсуд кредитора, а також доручає кредитору здійснити купівлю/продаж/обмін списаних коштів з метою отримання необхідної валюти, у т.ч. на міжбанківському валютному ринку України, (списання здійснюється кредитором в розмірі, еквівалентному сумі зобов`язань позичальника за цим договором з врахуванням витрат, пов`язаних з купівлею/продажем/обміном іноземної валюти) та направити кошти на виконання грошових зобов`язань позичальника за цим договором або на поточний рахунок позичальника.

Тобто, згідно вищевказаних умов кредитного договору Банк мав право здійснити договірне списання коштів з будь-якого рахунку ТОВ "Т.Е.К.", відкритого в ПАТ "Банк Камбіо" задля погашення простроченої заборгованості.

Оскільки, в силу вимог п. 4.2. договору застави строк погашення зобов`язання позивача перед ПАТ «Банк Камбіо» за Кредитним договором настав, ТОВ «Т.Е.К.» направило 30 000 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_8 , відкритий ПАТ «Камбіо» для обліку кредиту (платіжне доручення №291 від 10.09.2014 року) та 236 712,33 грн. на рахунок № НОМЕР_5 , відкритий ПАТ «Банк Камбіо» для обліку процентів (платіжне доручення №297 від 11.09.2014 року), в рахунок погашення тіла (основної суми) кредиту та відсотків за користування кредитом, відповідно.

З виписки по рахунку ТОВ «Т.Е.К.» НОМЕР_12 вбачається, що станом на 10.09.2014 року на поточному рахунку ТОВ «Т.Е.К.» були наявні кошти в сумі 35 164,36 грн., а також на даний рахунок 11.09.2014 року було зараховано кошти в сумі 50 660,00 грн.

На підставі розпорядження №274_24 було здійснено перерахування коштів в сумі 30 000 000,00 грн з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_4 , з призначенням платежу: «повернення депозитного вкладу у зв`язку з достроковим розірванням Договору банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013 року».

На підставі розпорядження №274_25 було здійснено перерахування коштів в сумі 151 397,26 грн. з рахунку № НОМЕР_9 на рахунок № НОМЕР_4 з призначенням платежу: «повернення нарахованих відсотків у зв`язку з достроковим розірванням Договору банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013 року».

На підставі платіжного доручення №291 від 10.09.2014 року, з поточного рахунку ТОВ «Т.Е.К.» № НОМЕР_4 , що відкритий в ПАТ «Банк Камбіо» на рахунок ТОВ «Т.Е.К.» № НОМЕР_10 , що відкритий ПАТ «Банк Камбіо» для обліку кредитних коштів згідно з Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 було перераховано 30 000 000,00 гривень в рахунок повернення суми наданого кредиту за Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 року.

Також, на підставі платіжного доручення №297 від 11.09.2014 року, з поточного рахунку ТОВ «Т.Е.К.» № НОМЕР_4 , що відкритий в ПАТ «Банк Камбіо» на рахунок ТОВ «Т.Е.К.» НОМЕР_14, що відкритий в ПАТ «Банк Камбіо» для обліку нарахованих відсотків за користування кредитними коштами відповідні до Кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013 року, було перераховано 236 712 гривень 33 копійки, в рахунок оплати відсотків за користування кредитними коштами.

З вищевикладеного вбачається, що за результатами таких перерахунків, перед здійсненням ТОВ «Т.Е.К.» погашення заборгованості за Кредитним договором, на поточному рахунку № НОМЕР_4 обліковувалася сума коштів в розмірі 30 237 221,62 грн., при цьому на виконання умов договору строкового вкладу Банком було перераховано лише 30 151 397,26 грн, отже, доводи відповідача про те, що кошти перераховані в рахунок погашення кредиторської заборгованості були виключно коригуванням структури банківського балансу, не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Так, у даному випадку не мало місце звернення стягнення Банком на предмет застави за Договором застави (грошові кошти ТОВ "Т.Е.К.") в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, адже погашення заборгованості за Кредитним договором було здійснено за волею ТОВ "Т.Е.К." щодо перерахування власних коштів з рахунку, відкритого в Банку, згідно поданих ним платіжних доручень №291 від 10.09.2014 та №297 від 11.09.2014.

Тобто, припинення кредитних правовідносин за Кредитним договором відбулося в силу закону, з огляду на приписи ст. 526, 531, 599 Цивільного кодексу України.

При цьому, прийняття ПАТ «Банк Камбіо» належного виконання ТОВ «Т.Е.К.» грошового зобов`язання за Кредитним договором підтверджується Додатковою угодою від 11.09.2014 року про припинення Кредитного договору, якою встановлено, що з 12.09.2014 зобов`язання, що виникли з Кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013 є припиненими, оскільки підписання даної додаткової угоди є дією двох юридичних осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а отже, це правочин, який вчинений з дотриманням норм цивільного законодавства, тобто особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, зміст правочину не суперечить цивільному законодавству, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, вчинений у письмовій формі, як того вимагає законодавство України та спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме припинення Кредитного договору №129/08-13 від 28.03.2013.

При цьому, посилання відповідача на нікчемність Додаткової угоди від 11.09.2014 не приймається судом до уваги, оскільки її укладення було виключно наслідком факту припинення спірних кредитних правовідносин за Кредитним договором в силу погашення в повній мірі ТОВ "Т.Е.К." відповідної заборгованості (по кредиту та процентам), а відтак, і відсутні правові підстави для висновку, що з укладенням такої угоди банк відмовився від власних майнових вимог, чи позичальник після віднесення Банку до неплатоспроможних набув переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, адже її укладення жодним чином не спростовує факту припинення спірних правовідносин в силу належного виконання зобов`язання позичальником (відповідно до Закону).

Також судом встановлено, що 19.08.2014 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову №510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора", відповідно до якої постановлено:

- призначити з 19.08.2014 до 14.02.2015 куратором Банку службовця Національного банку України Кононенка Дмитра Георгійовича, на період тимчасової відсутності якого уповноважити на виконання його функцій службовця Національного банку України Бузілову Інну Миколаївну;

- кураторові Банку надати право керуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в пункті 4.9 глави 4 розділу І Положення №346;

- заборонити Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки;

- зобов`язати Банк здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий Центр"). У зв`язку з цим перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків Банку, відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Відповідно п. 1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 №320, кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів.

Тобто, такий рахунок може відкрити лише банківська установа і кошти на такий рахунок може вносити лише банківська установа, в той час, як юридична або фізична особа не можуть напряму зараховувати кошти на кореспондентський рахунок.

Також, Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 №320, дає визначення консолідованому кореспондентському рахунку, а саме, консолідований кореспондентський рахунок - це кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку України для роботи у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування. Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в системі електронних платежів (СЕП) - сукупність механізмів і правил роботи СЕП, банку та його філій, згідно з якими виконується міжбанківський переказ через консолідований кореспондентський рахунок.

Відтак, враховуючи наведені норми, застосовуючи дані визначення термінів кореспондентський рахунок та консолідований кореспондентський рахунок в розрізі встановлених постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 №510/БТ обмежень в діяльності Банку слід дійти висновку, що відповідні обмеження мали на меті заборону Банку здійснювати міжбанківські перекази через прямі кореспондентські рахунки, відкриті в інших банках, та зобов`язання останнього здійснювати міжбанківські розрахунки виключно через кореспондентський рахунок Банку, відкритий в Національному банку України.

Тобто, встановлені постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 №510/БТ обмеження розповсюджувалась виключно на транзакції Банку при здійсненні ним міжбанківських переказів в національній валюті.

В той же час, погашення ТОВ "Т.Е.К." заборгованості за Кредитним договором здійснювалося шляхом перерахування коштів з поточного рахунку такої особи, відкритого в ПАТ "Банк Камбіо", на визначений в Кредитному договору рахунок, що також відкритий в ПАТ "Банк Камбіо", тобто, шляхом проведення внутрішньобанківської транзакція.

Отже, погашення кредиту за Кредитним договором було проведено в межах одного і того самого банку, що не потребує використання кореспондентського рахунку, адже останній використовується лише у випадку проведення міжбанківських розрахунків.

Крім того, судом прийнято до уваги, що обмеження у діяльності Банку в частині прийняття погашення заборгованості, яка виникла за будь-якими активними операціями банку, виключно в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором Банку, були запроваджені постановою Правління Національного банку України №603/БТ від 25.09.2014 року та не можуть розповсюджувати свою дію на розрахунки, що здійснені до прийняття такої постанови. Відтак, операції щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, що здійснені згідно платіжних доручень №291 від 10.09.2014 та №297 від 11.09.2014 не порушують порядок, встановлений постановами Правління Національного банку України від 19.08.2014 №510/БТ та від 25.09.2014 №603/БТ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №910/16476/18, від 18.05.2021 у справі №911/2711/18.

Суд також відзначає, що по своїй правовій суті перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочином в розумінні статей 202, 204, 626 Цивільного кодексу України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", адже є виключно банківською операцією, і тому не може визнаватися недійсним чи бути нікчемним в силу закону, оскільки, як правило, є виключно дією в рамках виконання цивільно-правових договорів.

Поряд з вищенаведеним, суд зазначає, що посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, в межах якої розглядався спір про застосування наслідків нікчемності правочинів та досліджувались правовідносини, що відбулись після визнання Банку неплатоспроможним, не можуть застосовуватись до даних правовідносин у справі №910/9504/21.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» стало правонаступником ПАТ «Банк Камбіо», як кредитора за Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 року, за результатами аукціону та укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» договору №14 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 22.10.2019.

З матеріалів справи вбачається, що проведенню аукціону перебувало рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1805 від 17.07.2019, відповідно до якого було затверджено умови продажу активів ПАТ «Банк Камбіо», зокрема, право вимоги за Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Т.Е.К.».

При цьому судом встановлено, що при прийнятті вищевказаного рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1805 від 17.07.2019 та укладенні договору №14 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 22.10.2019 був наявний протокол №46/БТ засідання Правління Національного банку України від 02.07.2019, відповідно до якого було вирішено не розглядати питання щодо реалізації майнових прав за кредитними договорами від 28 серпня 2013 року № 129/08-13, від 22 серпня 2013 року № 018/1-2013/980 та від 31 липня 2013 року № 760/01-2013 укладеними ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "БАНК КАМБІО" відповідно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К.", з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОПАРК ІНВЕСТ БУД ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ПАН", у зв`язку із тим, що на дату ухвалення цього рішення банком втрачені права вимоги за зазначеними кредитними договорами.

Отже, з огляду на встановлені вище обставин, які підтверджують факт погашення позивачем заборгованості за кредитним договором та належного виконання ТОВ «Т.Е.К.» зобов`язань за ним, приймаючи до уваги протокол №46/БТ засідання Правління Національного банку України від 02.07.2019, суд дійшов висновку про відсутність у ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права вимоги до позивача за Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 року.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відхилені судом та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Отже, підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, 8А, оф. 111, ідентифікацій код 41264766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." (49055, м. Дніпро, пр-т. О. Поля, 98Д, ідентифікаційний код 31035379) судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.08.2022

Суддя Л. Г. Пукшин