Постанова

від 12.09.2023 по справі 910/9504/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9504/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Вронська Г.О.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Юрескул Н.С.;

представника відповідача - Косарецькова В.М.;

представника третьої особи 1, 2 - Кібець Р.Р.;

представника третьої особи 3 - Клименка О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К."

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Шапран В.В., судді - Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)

від 29.11.2022

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

2. Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо";

3. Національний банк України

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання відсутнім права вимоги.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." (надалі - Боржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (надалі - Кредитор) про визнання відсутнім права вимоги за кредитним договором № 129/08-13 від 28.08.2013 (надалі - кредитний договір).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено позивачем за рахунок власних коштів в добровільному порядку згідно з платіжними дорученнями № 291 від 10.09.2014 та № 297 від 11.09.2014, тому зобов`язання Боржника перед ПАТ "Банк Камбіо" (надалі - Банк) виконані повністю, а у відповідача, як нового кредитора на підставі договору № 14 про відступлення (купівлю - продаж) права вимоги від 22.10.2019, відсутнє право вимоги за вказаним кредитним договором до Боржника.

3. Відповідач та треті особи - Банк, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) та Національний банк України (надалі - НБУ) заперечували проти задоволення позову з огляду на наступне:

- Боржник не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором з огляду на нікчемність договору застави та додаткової угоди від 11.04.2014 про припинення кредитного договору, а також операції, проведеної 11.09.2014, щодо перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 30 000 000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 ;

- Банк був неспроможний виконати свої зобов`язання перед кредиторами з причини відсутності достатньо коштів;

- згідно з Інструкцією №22 було неможливим здійснення банківських операцій щодо повернення коштів з вкладеного на поточний рахунок позивача, а також переказ коштів з поточного на позичковий рахунок Боржника;

- уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банка правомірно застосувала положення статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) до укладених між позивачем та Банком правочинів;

- до правовідносин підлягає врахуванню правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, в межах якої розглядався спір про застосування наслідків нікчемності правочинів, у тому числі, досліджувалися питання законності проведення внутрішньобанківських операцій в період дії постанови правління НБУ, якою встановлено заборону на їх проведення в межах банку та обов`язкового проведення розрахунків саме через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ;

- обставини щодо нікчемності правочинів встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі №910/399/20, що має преюдиційне значення для розгляду цього спору.

4. ОСОБА_1 підтримав позов позивача, зазначивши, що останній належним чином виконав умови кредитного договору, а операція щодо погашення заборгованості не є правочином, тому не порушує приписи постанови НБУ України №510/БТ від 19.08.2014 та статті 38 Закону № 4452-VI.

Фактичні обставини справи, установлені судами

5. 28.08.2013 позивач та Банк уклали кредитний договір №129/08-13 (надалі - кредитний договір) з наступними умовами (з урахуванням договорів про внесення змін до кредитного договору):

- сума кредиту складає 30 000 000,00 грн;

- дата видачі кредиту - 30.08.2013;

- дата повернення кредиту - 30.12.2015;

- проценти за користування кредитом - 22% в період з 28.08.2013 по 30.04.2014, 18% - в період з 01.05.2014 по 30.12.2015.

6. Зобов`язання позивача за цим кредитним договором були забезпечені заставою восьми земельних ділянок, які розташовані в Київській області, на підставі іпотечних договорів №№1335, 1336 та 1337 від 28.08.2013, укладених Банком з фізичними особами.

7. 30.08.2013 позивач та Банк уклали договір №23/08-13 строкового банківського вкладу в сумі 30 000 000,00 грн на строк з 30.08.2013 по 30.12.2015 (далі - договір банківського вкладу).

8. 17.06.2014 позивач та Банк уклали договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги №129/06-14-1 (далі - договір застави майнових прав).

9. Цей договір забезпечував вимоги заставодержателя (Банку), що випливають з кредитного договору. У забезпечення виконання зобов`язань заставодавець (позивач) передає у заставу належні йому на момент укладання цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів по договору банківського вкладу.

10. 19.08.2014 постановою правління НБУ № 510/БТ прийнято рішення про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Банку шляхом призначення куратора. Цією постановою, зокрема, введено заборону для банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано останнього здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, та перераховувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків банку, відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ.

11. Позивач направив Банку лист №17/09-14 від 10.09.2014, відповідно до якого просив останнього у зв`язку із виробничою необхідністю повернути кошти з депозитного рахунку НОМЕР_6, відкритого відповідно до договору банківського вкладу в сумі 30 000 000,00 грн на поточний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у цьому ж Банку.

12. У зв`язку з достроковим розірванням договору банківського вкладу Банк перерахував з депозитного рахунку позивача на його поточний рахунок суму вкладу у розмірі 30 000 000,00 грн та відсотки у розмірі 151 397,26 грн.

13. На підставі платіжного доручення № 291 від 10.09.2014 з поточного рахунку позивача № НОМЕР_3 було перераховано 30 000 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_4 , що відкритий в Банку для обліку кредитних коштів в рахунок повернення суми кредиту за кредитним договором.

14. На підставі платіжного доручення № 297 від 11.09.2014 з поточного рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_5 для обліку нарахованих відсотків за користування кредитними коштами було перераховано 236 712,33 грн в рахунок погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом.

15. 11.09.2014 Банк та позивач уклали додаткові угоди про припинення договору застави, договору банківського вкладу, а також кредитного договору.

16. Банк видав позивачу довідку № 591 від 11.09.2014, у якій зазначено, що 11.09.2014 заборгованість за кредитним договором погашена повністю, в тому числі по відсотках за користування кредитом.

17. 25.09.2014 постановою правління НБУ №603/БТ Банк віднесено до категорії проблемних, запроваджено певні обмеження у його діяльності, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, мало прийматися лише в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором банку.

18. 04.12.2014 постановою правління НБУ №782 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

19. На виконання цієї постанови виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №140 від 04.12.2014 "Про затвердження тимчасової адміністрації у Банку".

20. З 05.12.2014 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

21. 27.02.2015 НБУ прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію неплатоспроможного Банку.

22. 27.09.2018 Банк направив на адресу позивача повідомлення №22/1830 про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності, у якому зазначив, що на виконання пункту 8 частини першої статті 48, пункту 4 частини другої статті 37, частини другої статті 38 Закону № 4452-V наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку №109 від 18.07.2018 затверджено акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-V, в наступних правочинах щодо відступлення/розірвання/припинення:

- договорів іпотеки від 28.08.2013, посвідчених приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Білоконь С.І. за реєстровими №№1335, 1336 та 1337;

- договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги № 129/06-14-1 від 17.06.2014;

- операції, проведеної 11.09.2014, щодо перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 30 000 000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 з призначенням "Повернення суми кредиту згідно кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013. Без ПДВ", та застосовано наслідки нікчемності цих правочинів, в тому числі здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином.

23. 02.07.2019 на засіданні правління НБУ, як заставодержателем майнових прав, відмовлено Банку у наданні дозволу на продаж права вимоги, зокрема, до позивача, у зв`язку з тим, що станом на день прийняття цього рішення банк втратив право вимоги за цим договором.

24. 04.07.2019 рішенням малого комітету управління активами Банку (протокол №283) затверджено пропозицію №167 від 04.07.2019 щодо реалізації активів банку (права вимоги за кредитними договорами), до якої включено право вимоги до позивача за кредитним договором.

25. 17.07.2019 рішенням № 1805 Фонду від затверджено умови продажу активів Банку, зокрема, права вимоги за кредитним договором.

26. 09.08.2019 таке право вимоги було реалізовано на відкритих торгах за ціною 12 305 654,79 грн (№ лоту: GL16N08957), переможцем яких стало ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", за наслідками чого 22.10.2019 було укладено договір про відступлення прав вимоги.

27. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та постановою Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 910/399/20, відмовлено у задоволенні позову про скасування рішення Фонду від 17.07.2019 №1805 про затвердження порядку продажу активів (майна) Банку в частині включення права вимоги за кредитним договором, укладеним Банком і Товариством, що підлягають продажу; визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу права вимоги за Кредитним договором (лот № GL16N08957), проведених 09.08.2019; визнання нікчемним договору від 22.10.2019 №14 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за Кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

28. 08.08.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю.

29. Суд дійшов таких висновків:

- Банк не звертав стягнення на предмет застави за договором застави. Боржник повернув кредит та сплатив проценти шляхом перерахування власних коштів з рахунку, відкритого в Банку, згідно з платіжними дорученнями №291 від 10.09.2014 та №297 від 11.09.2014;

- з 12.09.2014 зобов`язання, що виникли з кредитного договору є припиненими, що підтверджується додатковою угодою від 11.09.2014. Підстави для визнання цієї угоди нікчемною відсутні;

- обмеження, встановлені постановою правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ, розповсюджувалась виключно на транзакції Банку при здійсненні ним міжбанківських переказів в національній валюті;

- погашення кредиту було проведено в межах одного і того самого Банку, що не потребує використання кореспондентського рахунку;

- постанова правління НБУ №603/БТ від 25.09.2014 не розповсюджує свою дію на розрахунки, що здійснені до прийняття такої постанови;

- перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку є банківською операцією, а не правочином, тому не може визнаватися недійсним чи бути нікчемним в силу закону;

- висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, в межах якої розглядався спір про застосування наслідків нікчемності правочинів та досліджувались правовідносини, що відбулись після визнання Банку неплатоспроможним, не можуть застосовуватись.

30. 29.11.2022 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

31. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- кошти у сумі 30 000 000,00 грн реально на рахунок банку в погашення боргу позивача не надходили, фактично відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, а операція, проведена 11.09.2014, щодо перерахування позивачем грошових коштів у сумі 30 000 000 грн є нікчемною в силу приписів пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі № 910/399/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та постановою Верховного Суду від 19.10.2022. Такі обставини відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України мають преюдиціальне значення;

- позивач не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором з огляду на нікчемність договору застави та додаткової угоди від 11.04.2014 про припинення кредитного договору, а також операції, проведеної 11.09.2014, щодо перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 30 000 000,00 грн згідно з платіжними дорученнями № 291 від 10.09.2014 та № 297 від 11.09.2014;

- суд першої інстанції безпідставно не врахував правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, що здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, внутрішньобанківських розрахунків усупереч заборонам, визначеним у постанові НБУ про віднесення цього банку до проблемних, не відповідає законодавству і є незаконними діями;

- суд першої інстанції, зосередившись на дослідженні питання належного виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором та припинення правовідносин за ним, жодним чином не надав правової оцінки проведеним прилюдним торгам та договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги з огляду на вимоги статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину;

- копія витягу з протоколу №46/БТ засідання правління НБУ від 02.07.2019 не є належним доказом у справі, оскільки жодним чином не доводить, що відповідач втратив право вимоги за кредитним договором. Такий доказ отримано та долучено позивачем до матеріалів справи в порушення вимог закону. Згідно з протоколом засідання правління НБУ №54 від 17.08.2021 це рішення щодо відмови Банку у наданні дозволу на продаж права вимоги втратило актуальність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

32. 21.06.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

33. Підставами, на яких подається касаційна скарга, скаржник визначив пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

34. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги, скаржник посилався, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, частини другої статті 203, статті 204, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України без врахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, що:

"за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17, від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі№ 920/653/18);

"правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 ЦК України та частина третя статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Банк Михайлівський" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/12284/16, від 11.04.2018 року у справі № 910/12294/16, від 16.05.2018 року у справі №910/24198/16, від 09,09,2020 року у справі №826/4164/16, від 04.07.2018 у справі №819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №826/8273/16, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі№ 920/653/18).

35. Скаржник посилається на те, що суд не ухвалював рішення за позовом Банку про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, зокрема, шляхом проведення зворотних транзакцій по рахункам позивача та поновлення його кредиторської заборгованості. Тому дії, вчинені Банком, як застосування наслідків нікчемного правочину, є недійсними та такими, що не створюють жодних юридичних наслідків (частина друга статті 203, частина перша статті 215, частина перша статті 216 ЦК України).

36. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема:

- норми частини восьмої статті 80, пункту 5 статті 236 ГПК України. Суд встановив обставини справи, що мають суттєве значення на підставі копії витягу з протоколу засідання правління НБУ №54 від 17.08.2021, який є недопустимим доказом, оскільки клопотання НБУ про неналежність копії витягу з протоколу №46/БТ засідання правління НБУ від 02.07.2019 було залишено без розгляду в суді першої інстанції, що згідно з пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови;

- норми статті 86 ГПК України. Суд не дослідив: додаток №1 до акту від 18.07.2018 комісії з перевірки правочинів на предмет нікчемності за період з 05.12.2013 по 05.12.2014 (пункт 17 додатків до позовної заяви), відповідно до якого комісія не виявила ознак нікчемності, встановлених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI в операціях або правочинах, направлених/вчинених на погашення заборгованості за кредитним договором; повідомлення про нікчемність правочину від 27.09.2018 вих.№ 22/1830, що унеможливило встановлення, що саме було визнано нікчемним під час перевірки правочинів Банку за період з 05.12.2013 по 05.12.2014, а також на підставі чого Банк повідомив позивачу недостовірну інформацію щодо вчинених правочинів, які було визнано нікчемними. Наведене є підставою для скасування постанови згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України;

- норми частин п`ятої-сьомої статті 242, статті 256 ГПК України. Суд відкрив апеляційне провадження за скаргою, що подана після спливу строку на апеляційне оскарження за відсутності поважних причин для його поновлення, з огляду на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21), від 20.01.2023 у справі № 465/6147/18/, від 20.04.2023 у справі № 920/367/17, що в умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення. Наведене є підставою для скасування постанови згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

37. НБУ подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на те, що:

- касаційна скарга не містить посилання на норму права, яка була застосована апеляційним судом без урахування правових висновків Верховного Суду;

- правовідносини у справах, наведених у касаційній скарзі, в яких викладено правові висновки Верховного Суду, не є подібними до справи № 910/9504/21;

- обставини, встановлені рішенням суду у справі № 910/399/20, є преюдиційними у справі № 910/9504/21;

- суд апеляційної інстанції правильно врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

38. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

39. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

40. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

41. За пунктом 7 частини третьої статті 38 № 4452-VI правочин вважається нікчемним, якщо умови правочину передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому ж банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

42. За висновками Великої Палати Верховного Суду, що сформульовано у пунктах 7.44- 7.47, 8.31, 8.41 постанови від 11.01.2022 у справі №910/10784/16:

"приймаючи рішення про віднесення банку до категорії проблемних, НБУ може зазначити обмеження щодо діяльності такого банку, і така постанова НБУ є обов`язковою для виконання. Якщо постановою НБУ, якою віднесено банк до категорії проблемних, застосовані такі обмеження, як зобов`язання банку здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, то таке обмеження є обов`язковим і порушення такої заборони є незаконною дією. Норми загального банківського законодавства, за якими розрахунки за банківськими операціями здійснюються іншим шляхом, у тому числі через внутрішні розрахункові рахунки банку, не повинні у цих випадках застосовуватись, оскільки законодавство щодо виведення банку з ринку є спеціальним і заборони, застосовані НБУ є заборонами, що застосовуються лише до проблемного банку у конкретному випадку та з певної причини та є обов`язковими до виконання. Застосування НБУ обмежень щодо проведення проблемним банком операцій є формою реалізації регулятором банківських послуг своїх контрольних функцій у межах загального законодавства і порушення таких обмежень є порушенням законодавства;

порушення заборони НБУ на здійснення розрахунків за правочинами не через кореспондентський рахунок само по собі не свідчить про нікчемність договору, оскільки за змістом положень частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI такі дії не віднесено до підстав визнання правочинів нікчемними. Разом з тим і зазначення у договорі зобов`язання про оплату передачі права вимоги та наявність платіжного доручення на переказ зазначених коштів без підтвердження їх фактичного надходження та зарахування на відповідні рахунки не є достатніми доказами для підтвердження оплатності такого договору;

такі протиправні дії разом з іншими обставинами свідчать про наявність передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав нікчемності правочинів, за якими банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1); або банк до дня визнання неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок яких став неплатоспроможним; або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (наприклад, у зв`язку з неотриманням реальних грошових коштів) (пункт 2); або банк уклав угоду щодо відчуження майна на умовах, що не є поточними ринковими умовами (пункт 3); або банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання іншим кредиторам переваг, кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення (пункт 7);

Оцінка дій учасників цих правочинів з метою встановлення підстав для визнання правочинів нікчемними повинна здійснюватися відповідно до усіх наданих доказів та встановлених фактичних обставин справи, а тому суди повинні робити висновки щодо наявності таких підстав, як у відповідності до загальних принципів цивільного права та принципів ділового обороту, так і усіх положень законодавства, у тому числі локального і індивідуального характеру в кожному конкретному випадку (пункти 7.44-7.47);

корегування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов`язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на іншій у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження) свідчить про безоплатність операції (розрахунку за договором) та разом з іншими обставинами цієї справи вказує на нікчемність договору відступлення на підставі пункту 1 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI (8.31);

будь-які дії, вчинені у зв`язку з укладенням нікчемного правочину, не можуть призвести до правових наслідків у вигляді виникнення нового правовідношення або ж до зміни, припинення правовідношення, яке існує на момент укладення нікчемного правочину (8.41)".

43. Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

44. Під час розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції правильно враховував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16 (провадження № 12-30гс21).

45. Відповідно до статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

46. Згідно із частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

47. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

48. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 виснувала, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

49. Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 ГПК України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин.

50. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (пункт 32)).

51. Відповідно до встановлених судом апеляційної інстанції обставин, у господарському суді розглядалась справа № 910/399/20 за позовом Боржника до Банку та Фонду про скасування рішення Фонду від 17.07.2019 №1805 про затвердження порядку продажу активів (майна) Банку в частині включення права вимоги за кредитним договором, укладеним Банком і Товариством, що підлягають продажу; визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу права вимоги за кредитним договором (лот № GL16N08957), проведених 09.08.2019; визнання нікчемним договору від 22.10.2019 №14 (далі - Договір №14) про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за Кредитним договором.

52. У справі № 910/399/20 суди встановили, що погашення заборгованості за Кредитним договором відбувалося за рахунок депозитних коштів. Перерахування коштів проводилося в межах Банку в період неспроможності виконання ним своїх грошових зобов`язань, без залучення реальних коштів в оплату договору. Суди також встановили обставини нікчемності операції, проведеної 11.09.2014, з перерахування Боржником коштів у сумі 30 000 000,00 грн в силу приписів пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також договорів, що укладені за результатами такої операції, оскільки таким погашенням було порушено суть та мету встановлених постановою правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ обмежень щодо прийняття розрахунків виключно через кореспондентський рахунок НБУ.

53. За висновком суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, жодних порушень стосовно включення права вимоги за Кредитним договором до ліквідаційної маси - немає.

54. Суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, відповідно до вимог частини четвертої статті 75 ГПК України визнав такі обставини преюдиційними для сторін у цій справі про визнання відсутнім права.

55. Касаційна скарга не містить жодних аргументів щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог частини четвертої статті 75 ГПК України, а відповідно до статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, переглядає судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи.

56. Аргументи скаржника, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

57. Висновки у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, були зроблені не в подібних правовідносинах, з іншими фактичними обставинами справи. Зокрема, у жодній справ не розглядався спір про визнання відсутнім права вимоги за кредитним договором, коли обставини порушення порядку погашення кредитної заборгованості, що мало наслідком нікчемності правочинів, були встановлені рішенням суду в іншій господарській справі за участі сторін.

58. За наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах суду касаційної інстанції, не знайшли свого підтвердження.

Щодо недопустимості доказів

59. Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (пункт 6.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (провадження № 12-52гс21)).

60. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (постанова Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 914/2200/20).

61. Суд касаційної інстанції, як суд у питаннях права, додатково не перевіряє докази, але самостійно визначає, чи входять певні обставини в предмет доказування (обставини, які мають значення для правильного вирішення справи), а також вирішує питання допустимості, якщо висновок про недопустимість доказів можна зробити із застосуванням норми права, і відсутня необхідність встановлювати додаткові обставини. Водночас, за змістом частини третьої статті 310 ГПК України питання допустимості доказів, як підстави для скасування судового рішення, суд перевіряє виключно, якщо на підставі цих доказів суд встановив обставини, що мають суттєве значення (пункт 96 постанови Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 916/3625/16).

62. Позивач недопустимість доказу (копії витягу з протоколу засідання правління НБУ №54 від 17.08.2021) обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції дослідив доказ, який не був прийнятий судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції послався на протокол засідання правління НБУ №54 від 17.08.2021, як на доказ того, що правлінням визнано таким, що втратив актуальність пп. 1 рішення з 9 питання протоколу засідання правління НБУ №46/БТ від 02.07.2019 щодо відмови Банку у наданні дозволу на продаж права вимоги, зокрема, до позивача

63. НБУ у відзиві на касаційну скаргу пояснив, що суд першої інстанції безпідставно протокольною ухвалою не прийняв цей доказ, що був поданий на спростування обставин, які позивач доводив витягом з протоколу засідання правління НБУ від 02.07.2019 № 46/БТ.

64. Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

65. В апеляційній скарзі ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та у відзиві на неї НБУ не посилались на порушення судом першої інстанції процесуальних норм при постановленні протокольної ухвали про відхилення доказу, що був поданий з порушенням строку. Сторони не обґрунтовували свої доводи необхідністю перевірки та встановлення обставин, на підтвердження яких подавався протокол засідання правління НБУ №54 від 17.08.2021.

66. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки прийняв доказ, який був відхилений судом першої інстанції, і в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї сторони не посилалися на необхідність дослідження цього доказу, що водночас не призвело до ухвалення незаконного рішення і не унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки в даному випадку істотне та вирішальне значення для справи мають преюдиційні обставини, що встановлені рішенням суду у справі № 910/399/20.

67. Тому таке процесуальне порушення не може бути підставою для скасування рішення з передачею на новий розгляд.

Щодо не дослідження доказів у справі

68. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

69. Тобто, скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.

70. Доводи скаржника про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази є безпідставними, оскільки як слідує зі змісту постанови суду апеляційної надавалася оцінка зазначеним документам та іншим доказам у справі в їх сукупності, а обґрунтування скаржника в цій частині фактично стосуються необхідності надання повторної оцінки цим доказам.

71. Таким чином й інша заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України) свого підтвердження при касаційному перегляді цієї справи не знайшла. Порушень судом апеляційної інстанції норм процесуально права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, скаржник не довів.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження

72. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частиною другою статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз.8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 №5-р/2020).

73. Реалізація такого конституційного права залежить від положень відповідних процесуальних норм.

74. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 ГПК України).

75. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (стаття 256 ГПК України).

76. Відповідно до пунктів 2 та 3 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

77. Відповідач копію повного тексту оскаржуваного рішення отримав засобами поштового зв`язку 23.08.2022, що підтверджується конвертом за трекінг-номером 0105492608773; апеляційну скаргу подав 12.09.2022, тобто у межах двадцятиденного строку з дня вручення заявникові рішення суду.

78. Висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги ґрунтуються на правильному застосування норми пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

80. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі вимог та доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для його зміни чи скасування, тому касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

82. З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 910/9504/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Баранець

Г. Вронська