Постанова

від 31.07.2022 по справі 465/3464/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/3464/17 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/4228/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія: 10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Мельничук О.Я., Цяцяка Р.П.

секретаря: Івасюти М.В.

з участю: ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника ТзОВ «Дублянибудпостач» - Шнира О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

у червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дублянибудпостач», Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Відділу приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу №728-НЖ-Ф про визнання права власності на гаражі, визнання незаконним, скасування свідоцтва про право власності на гаражі, скасування запису про право власності на гаражі та реєстраційних посвідчень.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2021 року провадження у справі закрито у зв`язку зі смертю позивача.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що позов мотивований тим, що набуття Товариством зобмеженою відповідальністю«Дублянибудпостач»права власності на гаражі всупереч вимогам законодавства порушує права позивача на користування прибудинковою територією. Оскільки ОСОБА_1 успадкувала квартиру АДРЕСА_1 , відтак в порядку спадкування до неї перейшло право на користування прибудинковою територією, як невід`ємне право співвласника багатоквартирного будинку, яке аналогічне праву позивача, за захистом якого він звернувся до суду.Вказує, що підставою процесуального правонаступництва є правонаступництво в матеріальних відносинах, внаслідок чого відбувається вибуття сторони зі спірних правовідносин майнового характеру. Вважає, що закриття провадження у зв`язку з відмовою у правонаступництві є передчасним вирішенням спору по суті, оскільки наявність чи відсутність порушеного права позивача на користування прибудинковою територією може встановлюватися лише за рішенням суду, а не стверджуватися в ухвалі про закриття провадження. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача,поясненняОСОБА_1 ,її представника ОСОБА_2 на підтриманнядоводів апеляційноїскарги,заперечення представникаТзОВ «Дублянибудпостач»Шнира О.Б.щодо задоволенняапеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача, оскільки спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не допускають правонаступництва.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Спірні правовідносини не допускають правонаступництва, коли мова йде про невід`ємні від особи права та обов`язки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся із позовом про визнання незаконним та скасування наказу №728-НЖ-Ф про визнання права власності на гаражі, визнання незаконним, скасування свідоцтва про право власності на гаражі, скасування запису про право власності на гаражі та реєстраційних посвідчень.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , у зв`язку з чим ТзОВ «Дублянбудпостач» звернулося до суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі на підставі п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України

Клопотання мотивоване тим, що оскільки позивач ОСОБА_3 помер, що підтверджується матеріалами справи, і в позовній заяві не вказано, які конкретно його права порушені у зв`язку із наявністю у відповідача права власності на гаражі № НОМЕР_2 та АДРЕСА_2 , а позивач не просить про визнання за ним права власності, що свідчить про те, що вимоги позивача є немайновими та такими, що не допускають правонаступництво.

20 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , звернулася до суду із заявою, яка мотивована тим, що право на земельну ділянку під гаражами не зареєстроване за власником гаражів, тобто ТзОВ «Дублянбудпостач», як і не було зареєстроване за учасниками товариства, що передали гаражі товариству, а тому у ОСОБА_3 існувало об`єктивне право користування земельною ділянкою, як співвласника багатоквартирного будинку, і оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , до неї перейшло право користування прибудинковою територією багатоквартирного будинку. На думку представника ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою не відноситься до особистих немайнових прав, а тому провадження у справі не підлягає закриттю.

Згідно з ч. 1,2 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Статтями 46, 47 ЦПК України передбачено, що вони можуть мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони (цивільна процесуальна правоздатність) та здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність).

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Згідно зі ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи.

Таким чином, підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру.

Тобто, матеріальне правонаступництво має бути тісно пов`язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. Отже, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 223/793/17-ц, провадження № 61-44709св18).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст.1216 ЦК України).

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Змістом особистого немайнового права є можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ч.1 ст.271 ЦК України).

Суд першої інстанції зі змісту позовної заяви встановив, що предметом даного позову є визнання незаконним та скасування наказу №728-НЖ-Ф про визнання права власності на гаражі, визнання незаконним, скасування свідоцтва про право власності на гаражі, скасування запису про право власності на гаражі та реєстраційних посвідчень.

Суд першої інстанції вважав, що вищевказані вимоги відноситься саме до особистих немайнових прав особи, які в силу статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини, а посилання представника ОСОБА_1 щодо порушення її права на користування земельною ділянкою, як спадкоємця квартири АДРЕСА_3 , не заслуговують на увагу, оскільки вирішивши даний спір, суд не встановить її право на користування земельною ділянкою чи права власності на вищевказані гаражі, а тому суд вважав, що даний спір є немайновим, як такий, що не має наслідком його розгляду набуття певного права за позивачем.

Враховуючи зміст позовної заяви ОСОБА_3 , заявлені ним позовні вимоги, суд дійшов висновку про відсутність позовних вимог з метою захисту порушеного майнового права позивача, яке би могло бути предметом спадкування, а відтак вважав, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а тому закрив провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересівє визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Поняття особистого немайнового права наведено в статті 269 ЦК України, за приписами якої особисті немайновіправа належатькожній фізичнійособі віднародження абоза законом. Особистінемайнові правафізичної особине маютьекономічного змісту. Особистінемайнові праватісно пов`язаніз фізичноюособою.Фізична особане можевідмовитися відособистих немайновихправ,а такожне можебути позбавленацих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Орієнтовний перелік видів особистих немайнових прав закріплено в статті 270 ЦК України.

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (стаття 271 ЦК України).

Аналіз змісту підстав та предмета пред`явленого позову свідчить про те, що такий хоч і містить вимоги немайнового характеру, однак спрямований не на захист особистих немайнових прав позивача, а на захист його речових прав, як користувача земельної ділянки (прибудинкової території) багатоквартирного будинку, співвласником однієї з яких був позивач. А після його смерті, частку у квартирі, в порядку спадкування набула його дружина, яка є процесуальним правонаступником у спірних відносинах, адже такі допускають правонаступництво у матеріальних відносинах (в межах інституту спадкування).

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, є невірним. Місцевим судом безпідставно ототожнено поняття «право на позов» з особистими немайновими правами, що не входять до складу спадщини. Оскільки дружина померлого позивача є його спадкоємцем, відтак вона, за обставинами цієї справи, є його процесуальним правонаступником.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стаття 379 ЦПК України передбачає підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

А відтак, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Франківськогорайонного судум.Львова від21вересня 2021року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 11.08.2022 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.Я. Мельничук

Р.П. Цяцяк