Ухвала

від 07.08.2022 по справі 363/1013/19

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"08" серпня 2022 р. Справа № 363/1013/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря судового засідання Щур А.Б., за участі прокурора Кривошеї С.В., представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агенства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Київська лісова науково дослідна станція» до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 762/4-32-VI від 10.06.2014 року «Про передачу у власність земельної ділянки» та витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

05.03.2019 року заступник керівника Києво Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агенства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Київська лісова науково дослідна станція» до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить: визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його; визнати незаконним та скасувати рішення Новопетрівської сільської ради № 762/4-32-УІ від 10.06.2014 "Про передачу у власність земельної ділянки"; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0,8039 га для ведення особистого селянського господарства в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 на користь ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», загальною вартістю 6990,48 грн. та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 02.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалами Вишгородського районного суду Київської області від 08.06.2021 року було замінено відповідача Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області на Петрівську сільську раду Вишгородського району Київської області; замінено позивача із заступника керівника Києво Святошинської місцевої прокуратури на Вишгородську окружну прокуратуру Київської області.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.06.2021 року витребувано у Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори інформацію про спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у зв`язку з тим, що відсутні правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі державних підприємств.

Прокурор в судовому засідання щодо задоволення клопотання поклався на розсуд суду.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи до суду не прибули, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, відповідно до пункту 3 статті 131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої, абзацом першим частини третьої статті 23Закону Українивід 14жовтня 2014року «Пропрокуратуру» №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність в органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно достатті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, що також узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Крім того аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

На підставі викладеного та керуючись статями 257, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агенства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Київська лісова науково дослідна станція» до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 762/4-32-VI від 10.06.2014 року «Про передачу у власність земельної ділянки» та витребування земельної ділянки- залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 12.08.2022 року.

Суддя М.Б. Баличева