Рішення

від 10.08.2022 по справі 2-951/09

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №2-951/09

Провадження №2/0203/832/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2022 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Гапоновій К.В.,

з участю:

-представника відповідача Дерила В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Укрстар» ЛТД, Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

у с т а н о в и в:

1. 11листопада 2008року позивачказвернулася досуду зпозовом доТОВ фірми«Укрстар» ЛТД,Дніпропетровської міськоїради провизнання прававласності нанерухоме майно.Заявлені позовнівимоги обґрунтованотим,що 26.07.2005між відповідачамибуло укладенодоговір оренди,за якимТОВ фірма«Укрстар» ЛТДотримала укористування земельнуділянку,розташовану заадресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:06:101:0041). 01.06.2007 між позивачкою та ТОВ фірма «Укрстар» ЛТД було укладено договір про спільне будівництво на вказаній ділянці нерухомого майна. Будівництво було виконане за кошти позивачки, у зв`язку з чим згідно із цим договором право власності на новостворене майно набула позивачка. Між тим, відповідачі заперечують таке право позивачки, що стало причиною її звернення до суду з позовом про визнання за нею без додаткових актів введення в експлуатацію права власності на спірне нерухоме майно, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (споруда «А-1» нежитлова будівля площею 339,8 м2, ґанок «а» площею 9,9 м2, ґанок «а1» площею 0,6 м2, ґанок «а2» площею 0,6 м2, ґанок «а3» площею 0,5 м2, ґанок «а4» площею 0,3 м2, ґанок «а5» площею 0,3 м2, ґанок «а6» площею 3,1 м2, ґанок «а7» площею 2,3 м2) (т. 1 а.с.а.с. 2, 3).

2. 10 лютого 2009 року суд ухвалив у справі заочне рішення, яким позов задовольнив у повному обсязі (т. 1 а.с.а.с. 37 39).

3. 11 червня 2018 року суд за заявою Дніпровської міської ради скасував заочне рішення від 10.02.2009, призначивши справу до повторного розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 67).

4. 28 листопада 2018 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 .

5. 24 січня 2019 року Дніпровська міська рада подала до суду відзив на позов, у якому зазначила, що спірне нерухоме майно у розумінні закону є самочинним, оскільки за укладеним договором оренди орендар не мав права будувати будь-яке нерухоме майно. Крім того, жодних дозволів на таке будівництво ТОВ фірмі «Укрстар» ЛТД надано не було (т. 1 а.с.а.с. 153 155).

6. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2022 ОСОБА_2 було виключено з числа учасників справи у зв`язку з його смертю (т. 1 а.с.а.с. 182, 183).

7. 15 червня 2022 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 33).

8. Позивачка, її представниця до суду не з`явилися, звернувшись з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності.

9. Представник Дніпровської міської ради у суді заперечував проти позову, пояснивши, що спірне нерухоме майно у розумінні закону є самочинним, оскільки за укладеним договором оренди орендар не мав права будувати будь-яке нерухоме майно. Крім того, жодних дозволів на таке будівництво ТОВ фірмі «Укрстар» ЛТД надано не було. Про викладене додатково свідчать факти, встановлені тим же судом під час розгляду цивільної справи №203/3127/19.

10. Представник ТОВ фірми «Укрстар» ЛТД до суду також не з`явився, був повідомлений належним чином.

11. Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

12. Судомвстановлено,що 26.07.2005між Дніпропетровськоюміською радою(тепер Дніпровськаміська рада)та ТОВфірма «Укрстар»ЛТД булоукладено договіроренди землі,за якимТОВ фірма«Укрстар» ЛТДотримала укористування земельнуділянку площею0,0348га,розташовану заадресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:06:101:0041). Цільове використання земельної ділянки 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги). Договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш Л.П. (номер у реєстрі 6760) (т. 1 а.с.а.с. 9 20, 24, 25).

13. 01 червня 2007 року між позивачкою та ТОВ фірмою «Укрстар» ЛТД у простій письмовій формі було укладено договір про спільне будівництво, за яким на вказаній земельній ділянці сторони домовились побудувати будівлю, право власності на яку набуде позивачка пропорційно профінансованій нею частці (т. 1 а.с. 6).

14. 03 червня 2007 року позивачка в рахунок фінансування будівництва нерухомого майна за договором від 01.06.2007 передала ТОВ фірмі «Укрстар» ЛТД грошові кошти в сумі 30000,00 грн (т. 1 а.с. 7).

15. У подальшому ТОВ фірма «Укрстар» ЛТД на виділеній земельній ділянці виконало будівництво одноповерхової нежитлової будівлі.

16. 25 квітня 2008 року Дніпропетровським міським головою було видане розпорядження про присвоєння збудованій будівлі адреси: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 21).

17. Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (далі ЗК) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

18. Згідно з абзацом першим частини 1 статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

19. За правилами, встановленими пунктами «а», «в», «є» частини 1 статті 12 ЗК, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

20. Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) встановлено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції місцевих рад.

21. Порядок реалізації права власності, права користування землею фізичними особами визначається відповідними положеннями ЗК, Цивільного кодексу України (далі ЦК) тощо.

22. За приписами частини 1 статті 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

23. Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно, не була відведена для такого будівництва, отже це майно у розумінні матеріального закону є самочинним.

24. Відповідно до частин 2, 4 статті 376 ЦК особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

25. Згідно з пунктами «а», «б» частини 1 статті 211 ЗК громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок.

26. Аналіз встановлених судом фактів дає підстави дійти висновку про те, що оскільки спірне нерухоме майно є самочинним, підстав для набуття на нього права власності ані за позивачкою, ані за будь-якою іншою особою не виникало.

27. Викладене абсолютно свідчить про відсутність законних підстав для задоволення заявленого у справі позову.

28. Крім того, за правилами, визначеними частинами 1, 2 статті 228 ЦК, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

29. Частиною 1 статті 236 ЦК встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

30. Позивачка, звернувшись до суду з позовом, побудувала його на праві, набутому внаслідок укладення з ТОВ фірмою «Укрстар» ЛТД договору про спільне будівництво від 01.06.2007.

31. На думку суду, зазначений договір є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок і фактично спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади земельною ділянкою, на якій було побудоване самочинне майно.

32. З огляду на викладене укладення договору від 01.06.2007 не породило у позивачки жодних майнових прав, з якими вона пов`язала заявлений у справі позов.

33. За приписами частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

34. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

35. Згідно з частинами 1 4 статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

36. За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

37. Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

38. При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципами змагальності та диспозитивності.

39. Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).

40. Принцип диспозитивності, натомість, має дещо інший юридичний зміст, згідно з яким суд зобов`язаний розглянути справу винятково в межах заявлених позивачем вимог. При цьому позивач розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

41. Принцип диспозитивності при розгляді справи та ухваленні у ній рішення процесуально обмежує суд доводами сторони та доказами, наданими на підтвердження таких доводів. При цьому межі самостійно визначених позивачем доводів суд порушувати не має права.

42. Судом встановлено, що позивачка, звернувшись з позовом про визнання права власності на конкретне майно, додала до нього докази, які стосуються принципово іншого нерухомого майна, ніж те, що є спірним.

43. Так, прохаючи визнати право власності на нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_1 , позивачка надала докази щодо нерухомого майна, розташованого за іншою адресою ( АДРЕСА_1 ) (т. 1 а.с. 21).

44. Крім того, зазначивши в позові ідентифікуючі спірне майно ознаки (літери будівлі та її складових, площу будівлі), позивачка не надала суду жодного письмового доказу, який би підтверджував існування нерухомого майна, що відповідало би таким характеристикам.

45. Керуючись статтями 5, 7, 10 13, 19, 23, 76 81, 89, 209 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) у позові до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «УКРСТАР» ЛТД (ідентифікаційний код 20190356; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 98), Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 26510514; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 12 серпня 2022 року.

Суддя М.О. Католікян