Ухвала

від 11.08.2022 по справі 320/4052/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

12 серпня 2022 року 320/4052/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Броварський шиноремонтний завод» до Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання протиправними та визнання нечинним рішенням,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з додатковою відповідальністю "Броварський шиноремонтний завод" з позовом до Броварської міської ради Броварського району Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним підрозділ 19 розділу 4 Положення про справляння плати за землю, в частині земельного податку (додаток 2), затвердженого рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 8 липня 2021 року №309-09-08 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Броварської міської територіальної громади" у частині встановлення для юридичних та фізичних осіб ставок податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження).

Ухвалою суду від 04.05.2022 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

11.08.2022 судом зареєстровано заяву позивача про забезпечення позову у цій справі шляхом зупинення дії підрозділу 19 розділу 4 Положення про справляння плати за землю, в частині земельного податку, затвердженого рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 8 липня 2021 року №309-09-08 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Броварської міської територіальної громади» по відношенню до товариства з додатковою відповідальністю «Броварський шиноремонтний завод» (07400 Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 24, ідентифікаційний код 03112640), до набрання законної сили рішенням суду по справі.

Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Також, позивач зазначає, що до ухвалення у цій справі рішення існує небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а невжиття заходів забезпечення позову, у випадку задоволення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, адже фактично внаслідок прийняття та реалізації положень завідомо протиправного рішення позивач змушений розраховувати незаконний розмір земельного податку, що призведе у подальшому до понесення позивачем негативних податкових наслідків у вигляді безпідставного збільшення витрат підприємства, пов`язаних зі сплатою земельного податку.

Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За правилами ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно ст. 152 КАС України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих вище обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому суд оцінює наявність обставин, що зумовлює застосування відповідних заходів, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.

Так, у постанові від 25.03.2020 року у справі №240/9592/19 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.06.2020 у справі №640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у ч. 2 ст. 150 КАС України.

Також, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Також, суд має вказати мотиви, які слугували причиною постановленню ухвали про забезпечення позову, зокрема, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглянувши матеріали позовної заяви суд встановив, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів, які підтверджують позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що самі лише припущення позивача наведені в заяві, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Позивачем не мотивовано наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, суд звертає увагу, що частиною п`ятою статті 151 КАС України встановлено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Твердження позивача про очевидну протиправність рішення є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення адміністративного позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №640/8328/19.

Підсумовуючи суд зазначає, що позивачем очевидні ознаки протиправності акта та порушення його прав не наведено, суд такі ознаки не вбачає, питання правомірності/протиправності спірного рішення підлягає дослідженню під час розгляду заявлених позовних вимог по суті.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування заходів в спосіб зазначений позивачем, що суперечать приписам частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим суд вважає, що у задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Броварський шиноремонтний завод» про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

Згідно з ч. 5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову Товариству з додатковою відповідальністю «Броварський шиноремонтний завод» в адміністративній справі №320/4052/22.

Надіслати (вручити, надати) копію ухвали учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Леонтович А.М.