Постанова

від 28.02.2023 по справі 320/4052/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4052/22 Суддя першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Броварський шиноремонтний завод» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Броварський шиноремонтний завод» до Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2022 року ТДВ «Броварський шиноремонтний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та нечинним підрозділ 19 розділу 4 Положення про справляння плати за землю, в частині земельного податку (додаток 2), затвердженого рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - Броварська міська рада) від 08 липня 2021 року № 309-09-08 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Броварської міської територіальної громади» у частині встановлення для юридичних та фізичних осіб ставок податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження).

Надалі ТДВ «Броварський шиноремонтний завод» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило зупинити дію підрозділу 19 розділу 4 Положення про справляння плати за землю, в частині земельного податку, затвердженого рішенням Броварської міської ради від 08 липня 2021 року № 309-09-08 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Броварської міської територіальної громади» по відношенню до ТДВ «Броварський шиноремонтний завод», до набрання законної сили рішенням суду по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову про задоволення заяви. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми процесуального права. Скаржник вказує на те, що рішення Броварської міської ради від 08 липня 2021 року № 309-09-08 має очевидні ознаки протиправності, адже суперечить вимогам законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про доступ до публічної інформації», «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», Регламенту Броварської міської ради та порушує права ТДВ «Броварський шиноремонтний завод». Позивач наголошує на тому, що оскаржуване рішення створює правові наслідки у вигляді безпідставного збільшення витрат підприємства на сплату земельного податку.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції постановив законну і обґрунтовану ухвалу про відмову в забезпеченні позову, яка відповідає практиці вирішення подібних заяв Верховним Судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТДВ «Броварський шиноремонтний завод» залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що рішенням Броварської міської ради від 08 липня 2021 року № 309-09-08 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Броварської міської територіальної громади» було затверджено Положення про справляння плати за землю, в частині земельного податку (далі - Положення про справляння плати за землю).

ТДВ «Броварський шиноремонтний завод» не погоджується з підрозділом 19 розділу 4 вказаного Положення у частині встановлення для юридичних та фізичних осіб ставок податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), у зв`язку з чим звернулося до суду з адміністративним позовом, а також із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаної норми Положення про справляння плати за землю по відношенню до ТДВ «Броварський шиноремонтний завод».

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви ТДВ «Броварський шиноремонтний завод» про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів, які підтверджують позбавлення його можливості ефективно захистити свої порушені чи оспорювані права та інтереси у разі невжиття таких заходів забезпечення позову. Суд першої інстанції наголосив на тому, що самі лише припущення позивача, наведені в заяві, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Позивачем не мотивовано наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів в цілому погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Особливості забезпечення адміністративного позову передбачені главою 10 розділу І КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 5 ст. 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Першочергово колегія суддів звертає увагу на те, що Положення про справляння плати за землю, затверджене рішенням Броварської міської ради від 08 липня 2021 року № 309-09-08, є нормативно-правовим актом у розумінні п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України, адже є актом управління Броварської міської ради як суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин - справляння плати за землю, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним визначені у ст. 265 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на коло осіб, на яких поширює свою дію нормативно-правовий акт та правові наслідки визнання його протиправним та нечинним, персоніфіковане зупинення дії підрозділу 19 розділу 4 Положення про справляння плати за землю - стосовно конкретної особи, не узгоджується із правовою природою цього акта, завданнями адміністративного судочинства та меті інституту забезпечення позову.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, в постанові від 27 липня 2022 року у справі № 640/19556/21.

За таких обставин вимога позивача про зупинення дії підрозділу 19 розділу 4 Положення про справляння плати за землю виключно по відношенню до ТДВ «Броварський шиноремонтний завод» є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Належність Положення про справляння плати за землю саме до нормативно-правих актів впливає також на обставини, за яких може бути дії цього акту може бути зупинено в порядку забезпечення позову.

Як раніше зазначалося, підстави зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову визначені саме у ч. 5 ст. 151 КАС України. Забезпечення позову в зазначений спосіб допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 600/1136/20-а зазначав, що щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтовуючи наявність очевидних ознак протиправності підрозділу 19 розділу 4 Положення про справляння плати за землю позивач вказує на:

- грубе порушення відповідачем правової процедури скликання позачергової сесії (зокрема, на порушення вимог ч. 10 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 14 Регламенту, розпорядження про скликання сесії не оприлюднено за три дні, ані за один день до відкриття позачергової сесії 08 липня 2021 року, призначеної на 10 год 00 хв, місце проведення сесії міської ради також не визначене);

- неоприлюднення відповідачем в обумовлені строки проекту рішення ради, що підлягало розгляду на позачерговій сесії ради (усупереч вимогам абз. 1 ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та абз. 1 ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проект спірного рішення не оприлюднено за 10 робочих днів до дня сесії);

- недотримання постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 483 «Про затвердження форми типового рішення про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (зокрема, додаток 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 483 та наказ Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» не передбачають такого поділу виду цільового призначення земель як земельні ділянки, які перебуває у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності), їхнього коду);

- порушення норм антимонопольного законодавства України, зокрема, непогодження проекту рішення ради з територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, що суперечить ч. 4 ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

Надаючи оцінку зазначеним доводам, колегія суддів звертає увагу на те, що самі по собі обставини, на які вказує позивач, не є очевидними і підлягають встановленню судом з урахуванням пояснень та доказів, наданих відповідачем.

Відповідно правова оцінка таких обставин може бути надана судом виключно після підтвердження фактів, на які вказує ТДВ «Броварський шиноремонтний завод» як на ознаки очевидної протиправності підрозділу 19 розділу 4 Положення про справляння плати за землю.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що викладені ТДВ «Броварський шиноремонтний завод» доводи щодо протиправності оскаржуваного Положення можуть бути підтвердженні виключно під час судового розгляду справи по суті заявлених вимог, після з`ясування фактичних обставин справи та за наслідками оцінки доказів, якими такі доводи і обставини можуть бути підтверджені.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів наявності очевидних ознак протиправності Положення про справляння плати за землю, які є обов`язковими умовами для вжиття заходів забезпечення позову згідно з ч. 5 ст. 151 КАС України.

Також колегія суддів враховує доводи позивача про те, що підрозділ 19 розділу 4 Положення про справляння плати за землю створює для негативні наслідки у вигляді покладення обов`язку нести додаткові витрати на сплату земельного податку.

Разом з тим сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яка стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення порушує його права. Для визнання Положення про справляння плати за землю на стадії розгляду заяви про забезпечення позову таким, що саме порушує права та інтереси ТДВ «Броварський шиноремонтний завод» належить довести, що воно є очевидно протиправним. Однак вказана обставина позивачем не доведена.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги ТДВ «Броварський шиноремонтний завод» не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі та не можуть бути підставою для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТДВ «Броварський шиноремонтний завод» залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Броварський шиноремонтний завод» - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

В.В. Файдюк