Рішення

від 01.08.2022 по справі 440/1752/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/1752/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

судді Супруна Є.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Лисака С.В.,

представника позивача в режимі відеоконференцзв`язку адвоката Андрушка І.П.,

представника відповідача (самопредставництво) Мисюри О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №440/1752/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро 2012" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

25.01.2022 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро 2012" (надалі - ТОВ "Агро 2012", Товариство) Савісько О.В., діючи від імені та в інтересах зазначеного Товариства, направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов, заявлений до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУДПС, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- від 07.09.2021 №00064250701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в загальному розмірі 2 765 768,56 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 2 502 632,44 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 263 136,12 грн.

- від 07.09.2021 №00064260701, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 1700,00 грн;

- від 19.01.2022 №00004400701, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 46 467,48 грн.

Мотивуючи свою позицію, позивач вказує на необґрунтованість висновків документальної планової виїзної перевірки щодо заниження суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Стверджує, що ТОВ "Агро 2012" є сільськогосподарським товаровиробником, використовує свої будівлі та споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тому такі будівлі, відповідно до абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, не є об`єктами оподаткування. Звертає увагу на обставини неврахування податковим органом факту вибуття з власності Товариства частини нерухомого майна у перевірений період, внаслідок чого грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно обчислено невірно. Наголошує на тому, що наказ ГУДПС №2329-п від 28.05.2021 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Агро 2012" прийнятий в порушення норми пункту 522 підрозділу ХХ Перехідних положень ПК України, яким запроваджено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників на 23.02.2022.

23.02.2022 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник ГУДПС посилається на висновки документальної планової виїзної перевірки, за результатами якої встановлено порушення Товариством вимог ПК України в частині заниження суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Вважає, що застосовування пільги щодо неоподаткування об`єкта нерухомості за приписами абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо в сільськогосподарській діяльності. У свою чергу ТОВ "Агро 2012" не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років". Крім того, у порушення вимог пп. 266.7.5. п. 266.7. ст. 266 ПК України, підприємством у період з 01.04.2018 по 31.03.2021 не подано до контролюючого органу декларації за формою у порядку передбаченому ст. 46 ПК України з розбивкою річної суми рівними частками поквартально за 2018 рік - річну, за 2019 рік - річну, за 2019 рік - при набутті права власності на нерухоме майно у березні місяці, за 2019 - при набутті права власності на нерухоме майно у липні місяці, за 2020 рік - річну, за 2021 рік - річну (т. 1 а.с. 193-195).

Ухвалою суду від 23.02.2022 клопотання представника позивача адвоката Андрушка І.П. про зупинення провадження у справі залишено без задоволення (т. 1 а.с. 244).

У судовому засіданні 23.03.2022 суд за клопотанням представника позивача протокольною ухвалою оголосив перерву до 15.03.2022.

15.03.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану.

22.03.2022 від представника позивача адвоката Андрушка І.П. надійшла відповідь на відзив, яка дублює зміст позовної заяви (т. 2 а.с. 3-7).

У судовому засіданні 03.05.2022 за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 31.05.2022.

У судовому засіданні 31.05.2022 суд за участю представників сторін з огляду на неможливість досягнення примирення завершив підготовчі дії, за наслідками чого ухвалою, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.06.2022.

У судовому засіданні 16.06.2022 суд у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" та необхідністю додаткового аналізу матеріалів справи оголосив перерву до 02.08.2022.

У судовому засіданні 02.08.2022 присутні учасники підтримали свої вимоги та заперечення, кожен наполягаючи на своєму.

Цього ж дня суд проголосив скорочене судове рішення по суті позову.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Агро 2012" (код ЄДРПОУ 38147838) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.05.2012, про що в єдиному державному реєстрі вчинено запис за №15731020000000437 (т. 1 а.с. 22-25). Зареєстрованими видами діяльності позивача за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Як свідчить зміст позовної заяви, ТОВ "Агро 2012" на території м. Миргород протягом 2018-2021 років має/мало у власності наступні об`єкти нежитлової нерухомості:

2018 рік:

за договором купівлі-продажу від 25.12.2014 автовісова, зерносклади площею 4899,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

2019 рік:

1) за договором купівлі-продажу від 25.12.2014 автовісова, зерносклади площею 4899,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) за договором купівлі-продажу від 16.07.2019 - 9/100 від загальної площі 16585,6 м2 комплексу складів, будівель площею 1492,70 м2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) з 29.03.2019 по 16.07.2019 за договором купівлі-продажу від 29.03.2019 - 13/20 від загальної площі 16585,6 м2 комплексу складів, будівель площею 10780,00 м2 за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Промислова, 26;

4) з 16.07.2019 за договором купівлі-продажу від 29.03.2019, договором купівлі-продажу від 16.07.2019 - 16/25 від загальної площі 16585,6 м2 комплексу складів, будівель 10559,1 м2 за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Промислова, 26;

2020 рік:

1) за договором купівлі-продажу від 25.12.2014 - автовісова, зерносклади площею 4899,4 м2 за адресою: Полтавська область, м. Миргород, пров. Микиші, 17;

2) за договором купівлі-продажу від 16.07.2019 - 9/100 від загальної площі 16585,6 м2 комплексу складів, будівель площею 1492,70 м2 за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Промислова, 26;

3) за договором купівлі-продажу від 29.03.2019, договором купівлі-продажу від 16.07.2019 - 16/25 від загальної площі 16585,6 м2 комплексу складів, будівель 10559,1 м2 за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Промислова, 26;

2021 рік:

1) за договором купівлі-продажу від 25.12.2014 - автовісова, зерносклади площею 4899,4 м2 за адресою: Полтавська область, м. Миргород, провул. Микиші, 17;

2) за договором купівлі-продажу від 16.07.2019 - 9/100 від загальної площі 16585,6 м2 комплексу складів, будівель площею 1492,70 м2 за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Промислова, 26;

3) за договором купівлі-продажу від 29.03.2019, договором купівлі-продажу від 16.07.2019 - 16/25 від загальної площі 16585,6 м2 комплексу складів, будівель 10559,1 м2 за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Промислова, 26.

Посилаючись на ту обставину, що діяльність Товариства була пов`язана з біологічними процесами вирощування сільгосппродукції і така діяльність призвела до передбаченого законодавством результату - отримання врожаю готової сільгосппродукції, представник позивача стверджує, що вказана діяльність цілком відповідає змісту виробництва Товариством сільгосппродукції, а тому будівлі та споруди, які використовуються та належать такому виробнику, не є об`єктами оподаткування в силу абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Втім у період з 14.07.2021 по 03.08.2021 (з урахуванням продовження з 28.07.2021) посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області на підставі направлень на перевірку від 08.07.2021 №2206, №2207 (т. 1 а.с. 228) та згідно з наказами від 01.07.2021 №1552-П та від 23.07.2021 №1702-П (т. 1 а.с. 26-27) була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Агро 2012" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2018 по 31.03.2021, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.05.2012 по 31.03.2021 відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок на 2021 рік, результати якої оформлено актом від 10.08.2021 №6040/16-31-07-01-10/38147838 (т. 1 а.с. 28-80).

Перевіркою, крім іншого, встановлено факти порушення ТОВ "Агро 2012":

- пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14, пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп. 266.9.1 п. 266.9, абз. "б" пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 2 502 632,44 грн., у т.ч. за 2-4 квартал 2018 року - 136803,50 грн, за 2019 року - 915740,97 грн, за 2020 року - 1115219,46 грн., за 1 кв. 2021 року - 334868,51 грн.

- пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПК України в частині неподання контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально за 2018 рік - річну, за 2019 рік - річну, за 2019 рік - при набутті права власності на нерухоме майно у березні місяці, за 2019 - при набутті права власності на нерухоме майно у липні місяці, за 2020 рік - річну, за 2021 рік - річну.

На підставі висновків акту ГУДПС 07.09.2021 були сформовані, серед інших, податкові повідомлення-рішення:

- №00064260701, яким за порушення пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПК України (в частині неподання контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК України) Товариству донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700,00 грн (т. 1 а.с. 136);

- №00064250701, яким за порушення пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14, пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп. 266.9.1 п. 266.9, абз. "б" пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 2 765 768,56 грн, в т.ч. основне податкове зобов`язання - 2 502 632,44 грн, штрафні (фінансові) санкції - 263 136,12 грн (т. 1 а.с. 139).

24.09.2021 позивач у порядку адміністративного оскарження подав скаргу до ДПС України на ці податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 148-160).

За наслідками розгляду скарги, рішенням про результати розгляду скарги від 28.12.2021 за №29235/6/99-00-06-03-02-06 ДПС залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 07.09.2021 №000064250701 та №00064260701 і, разом з цим, збільшила грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2021 №00064250701 у частині застосування штрафу на суму 46467,48 грн, а скаргу платника - без задоволення (т. 1 а.с. 161-164).

Як зазначено в рішенні ДПС, "під час розгляду скарги встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області, при винесенні ППР від 18.10.2021 №00221830704, згідно з яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та застосовано штраф, не враховано вимоги п. 521 підрозділу 10 р. XX Податкового кодексу України.".

Враховуючи результати розгляду скарги, ГУДПС 19.01.2022 було винесене податкове повідомлення-рішення №00004400701, яким до ТОВ "Агро 2012" застосовано штрафну (фінансову) санкцію за період січень-лютий 2020 у розмірі 46 467,48 грн (т. 1 а.с. 145-146).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 07.09.2021 №000064250701 та №00064260701 та від 19.01.2022 №00004400701 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. При цьому доводи заявника зводяться до трьох аргументів, перший з яких - це незастосування відповідачем до Товариства - сільгоспвиробника пільг, гарантованих абз. "ж" пп. 266.2.2. п. 266.2. ст. 266 ПК України, другий - помилки при обчисленні грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, внаслідок включення до розрахунку площ, які вибули з власності позивача, третій - призначення та проведення податкової перевірки в порушення мораторію, запровадженого відповідно до пункту 522 підрозділу ХХ Перехідних положень ПК України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Надаючи послідовно оцінку спірним аргументам, суд розпочинає з аналізу статусу сільськогосподарського товаровиробника, яким наділяє себе позивач.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, абзацом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто в редакції Закону №2628-VIII від 23.11.2018) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Верховний Суд у постановах від 22.04.2020 у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 у справі №806/2686/18, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок про те, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Як вже встановлено судом вище, до зареєстрованих видів господарської діяльності позивача відносяться, зокрема й ті, що можуть свідчити про зайнятість у сільгоспвиробництві, як то вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, змішане сільське господарство тощо.

Однак самого лише запису у держреєстрі недостатньо для того, щоб підприємство можна було віднести до сільськогосподарського товаровиробника.

Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №820/6752/16, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, від 10.04.2020 у справі №823/1751/17.

У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").

Разом з тим визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Більш того законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає суду підстави сформулювати висновок про те, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить визначенню, наведеному у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке має обмежену сферу застосування.

У зв`язку з цим для інших випадків, які виходять за рамки обмежень визначених пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів, як це передбачають положення п. 5.3 ст. 5 ПК України.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що в розумінні абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

З пояснень представника позивача наданих у ході судового розгляду суд з`ясував, що ТОВ "Агро 2012" безпосередньо не зайняте у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції, у зв`язку з чим звіти про реалізацію продукції сільського господарства (форма №21-заг (місячна), затверджена наказом Держстату від 25.06.2021 №165 "Про затвердження форм державних статистичних спостережень з питань реалізації продукції сільського господарства підприємствами та господарствами населення та надходження молока на переробні підприємства"), звіти про збирання врожаю сільськогосподарських культур (форма №37-сг, затверджена наказом Держстату від 25.06.2021 №161 "Про затвердження форм державного статистичного спостереження щодо площ, валових зборів та урожайності сільськогосподарських культур") підприємством протягом перевіреного періоду не подавалися. Натомість, як повідомив представник позивача, Товариство протягом перевіреного періоду займалося переважно трейдерською діяльністю, пов`язаною з купівлею та перепродажем сільськогосподарської продукції.

Крім цього, суд звертає увагу на положення Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", статтею 19 якого встановлений обов`язок суб`єктів зберігання зерна з декларування зерна, суть якого полягає у діяльності щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах.

Статтею 20 цього ж Закону передбачено, що декларації подаються щомісяця:

зерновими складами - щодо обсягів зерна державного продовольчого резерву, державного резервного насіннєвого фонду, іншого зерна, що знаходиться на зберіганні (крім зерна, закладеного до державного матеріального резерву);

суб`єктами виробництва зерна - щодо обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах.

Доказів виконання позивачем вимог ст. 20 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" матеріали справи не містять, що у свою чергу зайвий раз свідчить про те, що господарська діяльність Товариства не пов`язана ні з діяльністю зернового складу, ні з виробництвом зерна.

За таких обставин ТОВ "Агро 2012" у перевірений період не відноситься до сільськогосподарських товаровиробників, у зв`язку з чим до позивача не може бути застосована податкова пільга, передбачена абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Тому доводи позивача протилежного змісту відкидаються судом як безпідставні, тоді як висновок податкової перевірки з цього приводу суд визнає обґрунтованим.

Продовжуючи аналіз змісту норми абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, якою передбачено, що не є об`єктом оподаткування податоком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, суд ззаначає наступне.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 за №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Згідно з ДК 018-2000, до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) належить клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Одночасно клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" охоплює такі підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Тобто, лише ті будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, які призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним або юридичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Представник позивача не пояснив ні в позові, ні під час судового розгляду яким саме чином використовуються об`єкти нерухомого майна у діяльності сільськогосподарського товаровиробника, яким вважає себе позивач.

Як свідчить зміст договорів від 29.03.2019, від 16.07.2019, на підставі яких позивач набув право власності на нежитлові приміщення, з площі яких відповідач обчислював розмір грошового зобов`язання з відповідного податку, предметом купівлі-продажу були склади, комплекс, будівлі, що також підтверджується записами в державних реєстрах про реєстрацію цих прав за позивачем (т. 1 а.с. 167-178).

Доказових відомостей про призначення об`єктів нерухомості, придбаних позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2014, матеріали даної справи, як і податкової перевірки, не містять.

Тож підстав стверджувати, що включені податковим органом до розрахунку податку на нерухоме майно, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, об`єкти нерухомого майна призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарському товаровиробництві позивач не може.

З огляду на це суд визнає обґрунтованим і висновок перевірки про включення цих об`єктів нерухомості до розрахунку грошового зобов`язання зі спірного податку.

Звідси випливає логічний висновок перевірки про наявність у позивача обов`язку, визначеного пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, відповідно до якого платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно, невиконання вказаного обов`язку, як і обов`язку зі сплати суми податкового зобов`язання платником свідчить про умисність таких діянь спрямованих лише на ухилення від сплати податку, об`єктивним свідченням чого є і даний адміністративний позов, у зв`язку з чим податковим органом в порядку п. 123.2 ст. 123 ПК України правомірно було застосовано штраф у розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання.

Інший мотив заявленого позову зводиться до твердження позивача про хибність розрахунку податковим органом суми грошового зобов`язання зі спірного податку внаслідок включення до розрахунку за 2019 рік площ нерухомого майна та періоду, в якому це майно вибуло з власності позивача на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2019 (1/100 частки у праві власності на комплекс, будівлі, загальною площею 16585,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ).

У зв`язку з цим суд з`ясував, що відповідно до акту перевірки від 10.08.2021 №6040/16-31-07-01-10/38147838 (ст. 18-19 акту) у власності ТОВ "Агро 2012" перебували наступні об`єкти нежитлової нерухомості, з площі яких обчислювалася сума спірного грошового зобов`язання:

1) за договором купівлі-продажу від 25.12.2014 - автовісова, зерносклади площею 4899,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) за договором купівлі-продажу від 16.07.2019 - 9/100 від загальної площі 16585,6 м2 комплексу складів, будівель, площею 1492,7 м2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) за договором купівлі-продажу від 29.03.2019 - 13/20 від загальної площі 16585,6 м2 комплексу складів, будівель, 10780,6 м2 за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Промислова, 26.

Відчуження частки нерухомого майна, про яке зазначає позивач, здійснювалося на підставі договору купівлі-продажу, укладеного позивачем зі Споживчим товариством "Полтайм" 16.07.2019 (т. 1 а.с. 171-172).

Як видно зі змісту вказаного договору, за адресою Полтавська область, м. Миргород, вул. Промислова, 26 розміщений комплекс загальною площею 16585,6 м2. Нерухоме майно, що знаходиться в межах цього комплексу, розташоване на земельних ділянках із власними кадастровими номерами. Так, майно позивача (1/100 частки у праві власності), яке було предметом відчуження за договором від 16.07.2019 розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5310900000:50:073:0069. У свою чергу нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2019 (13/20 часток у праві власності), що включене відповідачем до розрахунку грошового зобов`язання, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5310900000:50:073:0068 (т. 1 а.с. 173-174).

Звідси - очевидним є той факт, що відчуження 1/100 частки здійснювалося не за рахунок 13/20 частки, а за рахунок іншого майна, яке не було включене податковим органом до розрахунку суми грошового зобов`язання.

Інших зауважень до розрахунків суми грошового зобов`язання позивач не висловив, а тому суд з огляду на з`ясовані обставини набуття/відчуження позивачем нерухомого майна по АДРЕСА_2 визнає розрахунки ГУДПС суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, обґрунтованими.

Наступним аргументом, до якого апелює позивач, є посилання на порушення відповідачем мораторію на проведення документальних перевірок, запровадженого пунктом 522 підрозділу ХХ Перехідних положень ПК України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, пунктом 522 підрозділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX визначено: "Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

У зв`язку з цим Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів у справі №520/592/21, у своїй постанові від 17.05.2022 зазначив, що "Аналіз наведених вище норм права свідчить, що на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не діє мораторій на проведення фактичних перевірок, зокрема, з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тобто тих питань, що врегульовані нормами Закону №481. Фактична перевірка із зазначених питань може бути проведена з підстав, визначених підпунктами 80.2.2 (наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства), 80.2.3 (письмове звернення покупця (споживача)), 80.2.5 (наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства).

Разом з тим, виключень щодо можливості проведення фактичних перевірок з питань здійснення платниками податків розрахункових операцій, що врегульовано приписами Закону №265, положення пункту 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не містять.

Враховуючи викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), податковий орган у цій справі не мав повноважень на дослідження у ході проведення фактичної перевірки позивача питань щодо дотримання ним вимог Закону №265.".

В іншій справі за №360/1182/21 Верховний Суд у своїй постанові від 06.07.2022 зазначив, що "мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 522 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок була чинною, її дія не зупинялася.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

Наведений вище висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, що викладена у справі № 420/12859/21.

Беручи до уваги той факт, що пункт 522 підрозділу 10 розділу XX ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

З огляду на це, прийняття ГУ ДПС у Луганській області спірного наказу про проведення перевірки ПП (...) суперечить вимогам податкового законодавства, а тому такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.".

Здійснюючи власний аналіз приписів пункту 522 підрозділу 10 розділу XX ПК України, суд зазначає, що мораторій в контексті наведеної норми обумовлений спеціально визначеною законодавцем метою - запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

І якщо у справі №360/1182/21 предметом оскарження був наказ про призначення податкової перевірки, внаслідок скасування якого досягається вищезазначена мета, то у справі №520/592/21 предметом оскарження були податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій, прийняті податковим органом за наслідками проведеної фактичної перевірки суб`єкта господарювання.

Яким чином можна забезпечити мету запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби вже після проведеної перевірки, коли відбулися контакти перевіряючих з об`єктом перевірки, Верховний Суд у справі №520/592/21 не аналізує.

Тож і у спірному випадку, де предмет оскарження зводиться до вимог про скасування податкових-повідомлень-рішень, прийнятих податковим органом за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Агро 2012", мету, визначену пунктом 522 підрозділу 10 розділу XX ПК України, досягти вже неможливо, а тому доцільність застосування наслідків незаконного призначення податкової перевірки видається сумнівною.

Але імператив ч. 5 ст. 242 КАС України безальтернативно передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тож при вирішенні даного публічно-правового спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що приведені вище.

Відповідно суд констатує висновок про те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), податковий орган у цій справі не мав повноважень на дослідження у ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Агро 2012" питань щодо дотримання Товариством вимог законодавства щодо обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внаслідок чого усі рішення податкового органу, прийняті з цього приводу та за наслідками такої перевірки, слід визнати протиправними.

Тож незважаючи на правильність та обґрунтованість висновків податкової перевірки з приводу порушення позивачем пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14, пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп. 266.9.1 п. 266.9, абз. "б" пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України в частині не декларування та не сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 2 502 632,44 грн суд, з огляду лише на практику Верховного Суду, змушений скасувати спірні податкові повідомлення-рішення з формальних підстав.

Відтак заявлений позов належить задовольнити у повному обсязі.

Але податковий орган має мати на увазі, що після завершення мораторію, запровадженого пунктом 522 підрозділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, він має використати висновки зі спірного питання, сформульовані судом у цій справі, під час проведення наступної перевірки позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 24 810,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім цього позивач заявив до відшкодування суму витрат, понесених ним на оплату професійної правничої допомоги, у розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження факту понесення цих витрат та зв`язок зі справою позивач надав засвідчені копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 09.09.2021, укладеного з адвокатом Андрушко Ігорем Петровичем, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4717 від 29.11.2011 (т. 1 а.с. 179-180), додаток №1 до вказаного договору, яким визначено вид правничої допомоги та її вартість у розмірі 5 000,00 грн (т. 1 а.с. 181), рахунок на оплату від 09.09.2021 на суму 5000,00 грн (т. 1 а.с. 182) та платіжне доручення №5448 від 10.09.2021, яким підтверджено факт сплати суми коштів за договором від 09.09.2021 у розмірі 5 000,00 грн у безготівковій формі (т. 1 а.с. 183).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

З огляду на встановлені судом обставини правомірності висновків податкової перевірки в оспореній частині та безпідставності доводів сторони позивача з приводу цих висновків, а також обставини задоволення позову з формальних підстав, суд зменшує заявлену позивачем до стягнення суму судових витрат на оплату правничої допомоги до обґрунтованого розміру у сумі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро 2012" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.09.2021 №00064250701, від 07.09.2021 №00064260701, від 19.01.2022 №00004400701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро 2012" (вул. Степанівська, 36, с. Попівка, Миргородський район, Полтавська область, 37633, код ЄДРПОУ 38147838) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ ВП 44057192) судовий збір, сплачений при зверненні до суду з цим позовом, у розмірі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп та частину судових витрат, що пов`язані з оплатою послуг професійної правничої допомоги, у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.08.2022.

Суддя Є.Б. Супрун