Постанова

від 08.08.2022 по справі 372/3936/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 372/3936/18 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2651/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Кравченко М.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

09 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі - Стешенко М.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Михалюк Катерини Олексіївни в інтересах Дочірнього підприємства «Радпол» на рішення Обухівського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року в справі за позовом Дочірнього підприємства «Радпол» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Обухівська міська рада, про заборону здійснювати самовільну забудову та зобов`язання відновити стан земельної ділянки, -

В С ТА Н О В И В :

У грудні 2018 року представник позивача звернувся до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що з липня 2018 року за межами ДП «Радпол», на виробничих потужностях якого здійснюється видобування питної води «Райське Джерело», у порушення вимог законодавства у сфері землекористування та природоохоронній сфері проводиться будівництво невстановлених об`єктів на земельних ділянках з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0391 та 3223110100:01:018:0392, а саме споруди комерційного призначення.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки за кадастровими номерами 3223110100:01:018:0391 та 3223110100:01:018:0392 належить ОСОБА_2 , цільове призначення є ведення особистого селянського господарства. Крім того, за цими земельними ділянками 01.01.2013 року зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки, як охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи.

Вважає, що вищезгадане будівництво здійснюється в порушення вимог Земельного, Водного кодексів та постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів», вказане будівництво перебуває у межах третього поясу зони санітарної охорони, встановленої для свердловини ДП «Радпол» радіусом у 219 м, відстань до цих же об`єктів від свердловини становить не більше 170 м., про що свідчить витяг з Технічного звіту з розрахунку меж зон санітарної охорони водозабірної свердловини №1, розташованої на території ДП «РАДПОЛ» в с. Таценки Обухівського району Київської області, затверджений у 2007 році Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області та іншими відповідними компетентними структурами.

Зазначив, що ДП «РАДПОЛ» зверталось до компетентних державних органів (Мінприроди України, Держекоінспекції України, Держгеонадр України, Держархбудінспекції України, Київської обласної ради, Обухівської районної державної адміністрації) з проханням вжити невідкладних заходів щодо усунення вказаних порушень чинного законодавства, але дієвих заходів по припиненню будівництва не зроблено.

Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Обухівської міської ради винесено припис від 27.07.2018 року № С-2707/02 з вимогою зупинення будівельних робіт на ділянці, юридичним власником якої є ОСОБА_3 , але припис не виконано і будівництво продовжується.

У зв`язку із викладеним позивач просив заборонити ОСОБА_2 здійснювати самочинне будівництво на земельних ділянках за кадастровими номерами 3223110100:01:018:0391 та 3223110100:01:018:0392, загальною площею 0,10 га., що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Таценки тазобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок відновити попередній стан вказаних земельних ділянок шляхом знесення незаконних будівель.

Рішенням Обухівського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року в задоволенні позову ДП «Радпол» відмовлено, яке постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу ДП «Радпол» задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 вересня

2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Обухівського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року позов ДП «Радпол» задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_2 здійснювати самочинне будівництво на земельних ділянках за кадастровими номерами 3223110100:01:018:0391 та 3223110100:01:018:0392, загальною площею 0,10 га, що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, село Таценки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДП «Радпол» судові витрати в розмірі 7 939 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, Михалюк К.О. в інтересах ДП«Радпол» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не враховано приписи ст. 376 ЦК України, та ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким передбачено, що будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і прави.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач ніяким чином не довів, що самовільне будівництво не створює загрози забруднення підземних джерел водопостачання, чим не виконав припису Постанови Верховного суду України від 27.01.2021 року, а також всупереч вказаній постанові судом першої інстанції так і не було з`ясовано, які ж саме об`єкти будуються (чи вже збудовані) на земельній ділянці.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рішення суду в частині задоволених вимог про заборону ОСОБА_2 здійснювати самочинне будівництво на земельних ділянках за кадастровими номерами 3223110100:01:018:0391 та 3223110100:01:018:0392 в апеляційному порядку не оскаржується і судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ДП «Радпол» належить завод по видобуванню і розливу питної води та земельна ділянка площею 0, 2500 га з кадастровим номером 3223110104:02:001:0127, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу земельної ділянки (шляхом викупу).

ОСОБА_2 на праві власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0391, 3223110100:01:018:0392, площею по 0, 05 га кожна та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки.

Листом № 0410/1 від 04 жовтня 2018 року відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, повідомив про те, що звернення ДП «Радпол» стосовно будівництва на земельних ділянках з кадастровим номером 3223110100:01:018:0391, 3223110100:01:018:0392 в с. Таценки розглянуто. Під час проведення перевірки з виїздом на місце, встановлено, що за вказаною адресою земельні ділянки по периметру огороджені суцільним парканом. На земельних ділянках розпочаті будівельні роботи з будівництва фундаменту, без отримання документу, який надає право на виконання будівельних робіт. Замовника будівництва - ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4ст. 96 КУпАП та вручено приписи з вимогами усунути допущені правопорушення і зупинити будівельні роботи.

Згідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» у межах зони санітарної охорони (далі - ЗСО) джерел питної води та об`єктів централізованого питного водопостачання господарська та інша діяльність обмежується.

За змістом статті 37 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» режим ЗСО джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2024від 18 грудня 1998 року (далі - Правовий режим), ЗСО поверхневих та підземних водних об`єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму: перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу; другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включать територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.

Відповідно до пункту 8 Правового режиму у межах третього поясу зони санітарної охорони для підземних джерел водопостачання 1) здійснюється: виявлення, тампонування (або відновлення) старих, недіючих, свердловин та таких, які неправильно експлуатуються, що створюють небезпеку забруднення використовуваного водоносного горизонту; буріння нових свердловин та проведення будь-якого нового будівництва за обов`язковим погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та геології на місцях; 2) забороняється: закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизонти з метою їх захоронення, підземне складування твердих відходів і розробка надр, що можуть призвести до забруднення водоносного горизонту; розміщення складів пально-мастильних матеріалів, а також складів пестицидів і мінеральних добрив, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення підземних вод.

Судом встановлено, що у технічному звіті з розрахунку меж ЗСО водозабірної свердловини № 1, розташованої на території ДП «Радпол» в селі Таценки наводиться обґрунтування меж третього поясу ЗСО, який призначений для охорони експлуатуємого водоносного горизонту від бактеріологічного та хімічного забруднення.

Вказані положення технічного звіту узгоджуються із положеннями пункту 8 Правового режиму про те, що в межах третього поясу ЗСО для підземних джерел водопостачання проведення будь-якого нового будівництва здійснюється за обов`язковим погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та геології на місцях.

Таке погодження компетентними органами має забезпечити досягнення мети встановлення третього поясу зони санітарної охорони джерел водопостачання від забруднення, зокрема запобігти розміщенню на цій території складів паливно-мастильних матеріалів, пестицидів і мінеральних добрив, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення підземних вод, а також запобігти закачуванню відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизонти з метою їх захоронення, підземному складування твердих відходів і розробки надр землі, що може призвести до забруднення водоносного горизонту.

Таким чином проведення будь-якого нового будівництва в третьому поясі ЗСО без погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та геології порушує правовий режим ЗСО, а отже і законні інтереси власника/користувача земельної ділянки щодо якої встановлена така зона санітарної охорони.

Судом першої інстанції встановлено, що в судовому засіданні представники сторін визнали факт відсутності погодження органів державної санітарно-епідеміологічної служби і геології на проведення вказаного будівництва, що підтверджується і наявними у справі письмовими доказами та представник відповідача визнав вказані обставини і погодився із незаконністю розпочатого самочинного будівництва.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт незаконності будівництва не породжує у позивача права вимоги щодо відновлення стану чужої земельної ділянки шляхом знесення незаконних будівель, які наразі не несуть загрози порушення прав позивача, зокрема шляхом забруднення джерел водопостачання належного позивачеві заводу по видобуванню і розливу питної води.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відновити попередній стан ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги не співвідносяться із дійсним обсягом порушених прав позивача та не можуть вважатись ефективним способом відновлення фактично існуючих порушених прав позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області складено акт від 27 липня 2018 року, відповідно до якого встановлено, що на земельних ділянках з кадастровим номером 3223110100:01:018:0391, 3223110100:01:018:0392 в с. Таценки, які належать ОСОБА_2 , вирито котлован та змонтовано стрічковий фундамент з залізобетонних блоків, розміром 10х15 м. Будівельні роботи виконані без документів, які надають право на виконання будівельних робіт (повідомлення про початок виконання будівельних робіт).

На підставі зазначеного акту ОСОБА_2 видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 27 липня 2018 року та притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова від 01.08.2018 року).

Щодо позовних вимог ДП «Радпол» про зобов`язання ОСОБА_2 відновити попередній стан ділянки, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 61-20139св19), зазначено, що «юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про регулювання містобудівної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо. Таким чином, за змістом ст. 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.

Такий висновок узгоджується з нормами ст. ст. 3, 15, 16, 391 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, згідно з якими власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тому суд повинен встановити, чи були порушені або не визнані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Аналогічна правова позиція викладена у висновку Верховного Суду України, що викладений у постанові №6-180цс14 від 19 листопада 2014 року. Отже, побудова об`єкту нерухомості з істотним порушенням будівельних норм та правил є самостійною ознакою самочинного будівництва, а виникнення на нього права власності не позбавляє права зацікавленої особи, права якої порушено, на знесення такого будівництва та обов'язку особи, що здійснила таке будівництво його знесення при порушені прав інших осіб та при неможливості його перебудови.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач ніяким чином не довів, що самовільне будівництво не створює загрози забруднення підземних джерел водопостачання, чим не виконав припису Постанови Верховного суду України від 27.01.2021 року, а також всупереч вказаній постанові судом першої інстанції так і не було з`ясовано, які ж саме об`єкти будуються (чи вже збудовані) на земельній ділянці, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на виконання Постанови Верховного Суду від 27 січня 2021 року, судом першої інстанції з`ясовувались вищезазначені питання, проте, ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній інстанції сторони не змогли пояснити, які ж саме об`єкти будуються (чи вже збудовані) на земельних ділянках ОСОБА_2 , а матеріалами справи підтверджується лише факт наявності на спірних ділянках огорожі та фундаменту, що не свідчить про наявність джерел забруднення підземних вод та існування реальної загрози такого забруднення.

Також суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності чи відсутності загрози забруднення підземних джерел водопостачання ДП «Радпол» через зазначене будівництво.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам факт незаконності будівництва не породжує у позивача права вимоги щодо відновлення стану чужої земельної ділянки шляхом знесення незаконних будівель, які наразі не несуть загрози порушення прав позивача, зокрема шляхом забруднення джерел водопостачання належного позивачеві заводу по видобуванню і розливу питної води, а доказів існування реальної загрози забруднення чи встановлення факту забруднення підземних джерел водопостачання ДП «Радпол» через самочинне будівництво ОСОБА_2 фактично існуючої огорожі та збудованого фундаменту, суду не надано.

Встановивши, що позивач не довів порушення його права збудованою огорожею та фундаментом на земельній ділянці ОСОБА_2 , судпершої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги також зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують .

З урахуванням викладених вище обставин, колегія судді вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з дотриманням норм діючого законодавства і не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Михалюк Катерини Олексіївни в інтересах Дочірнього підприємства «Радпол» - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений 11 серпня 2022 року.

Головуючий

Судді