Рішення

від 03.08.2022 по справі 910/6479/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2022Справа № 910/6479/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" вул. Ямська 22, м. Київ, 03038

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" 10055, Об`єднані Арабські Емірати, Рас Аль Хайма, Аль Харма, Індустріальна зона - ФЗ, буд.А1, 1203В

про стягнення 1 227 781,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явилися.

від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" про стягнення 1 227 781,77 грн. (еквівалент 36 393,60 Євро), а саме 137 643,70 грн. основного боргу та 1 090 138,07 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами Контрактом № 24/06-2020 від 24.06.2020 року в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нарахована неустойка.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6479/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.07.2021 року.

Окрім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" про вжиття заходів забезпечення позову та вирішено до винесення судового рішення по суті накласти арешт на грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" у валюті контракту Євро - в межах загальної суми боргу за даним позовом, а саме: 36 393,60 Євро, що еквівалентно становить 1 227 781,77 грн. (один мільйон двісті двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 77 коп.) по курсу НБУ 33,7362 грн./1 Євро станом на 21.04.2021 року (в т.ч. сума основного боргу - вартість відвантаженого товару 4080,00 Євро, що еквівалентно становить 137 643,70 грн. по курсу НБУ 33,7362 грн./1 Євро станом на 21.04.2021 року, штрафні санкції - 32 313,60 Євро, що еквівалентно становить 1 090 138,07 грн. по курсу НБУ 33,7362 грн./1 Євро станом на 21.04.2021 року), які знаходяться на рахунку Correspondent bank: Emirates NBD, EUR - Acc. No. 1025551471203; IBAN: НОМЕР_1 , Beneficiary's Bank: EmiratesNBD, SWIFT: EBILAEAD.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 року у зв`язку з неявкою представників сторін, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву та необхідністю вручення останньому судових документів через Центральний орган запитуваної держави (ОАЕ) - Міністерство юстиції відповідно до Договору між Україною та Об`єднаними Арабськими Еміратами про взаємну правову допомогу у цивільних та комерційних справах від 26.11.2012 року, ратифікованого Законом України від 19.06.2013 року № 337-VIІ (далі - Договір від 26.11.2012), підготовче засідання відкладено на 20.10.2021 року.

Проте, у зв`язку з тим, що судове засідання призначене на 20.10.2021 року не відбудеться через перебування судді Селівона А.М. у відпустці, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року судове засідання призначено на 01.12.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 року у зв`язку з неявкою представників сторін, повторним неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву та необхідністю вручення останньому судових документів через Центральний орган запитуваної держави (ОАЕ) - Міністерство юстиції відповідно до Договору від 26.11.2012 підготовче засідання відкладено на 02.03.2022 року.

В свою чергу у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022 року судове засідання, призначене на 02.03.2022 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 року з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України та положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання у справі призначено на 21.07.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/6479/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 04.08.2022 року.

У підготовчі засідання 28.07.2021 року, 01.12.2021 року та 21.07.2021 року, а також засідання з розгляду справи по суті 04.08.2022 року представники позивача та відповідача не з`явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0105480130851, 0105478529615, 0105492401737.

Станом на 04.08.2020 року доказів отримання позивачем ухвали суду від 21.07.2022 року до суду поштовим відділенням не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту поштового оператора АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення № 0105492456230, згідно якого встановлено, що відправлення вручене 02.08.2022 року адресату за довіреністю.

Також суд зазначає, що відповідачем у справі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" (LLC "Hil Trade FZE", 10055, Об`єднані Арабські Емірати, Рас Аль Хайма, Аль Харма, Індустріальна зона - ФЗ, буд.А1, 1203В), яке є нерезидентом України, є юридичною особою, що створена і існує за законодавством країни Об`єднані Арабські Емірати та інформація щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва відповідача на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі у суду відсутня.

Згідно статті 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок взаємної правової допомоги у цивільних та комерційних справах регулюється Договором між Україною та Об`єднаними Арабськими Еміратами від 26.11.2012 року, ратифікованим Законом України від 19.06.2013 року № 337-VII (далі - Договір), згідно ст. 3 якого сторони згідно з цим Договором надають одна одній найширший обсяг взаємної правової допомоги у цивільних та комерційних справах у відповідності до їхнього законодавства. Правова допомога згідно з цим Договором охоплює, в тому числі і вручення повісток та інших судових документів.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Договору про взаємну правову допомогу у цивільних та комерційних справах, центральним органом для направлення та отримання запитів в Україні і Об`єднаних Арабських Еміратах є Міністерство юстиції.

Всі офіційні документи відповідно до цього Договору підписуються та скріплюються печаткою компетентних органів відповідно до законодавства запитуваної Сторони, а запит повинен бути підтверджений Центральним органом запитуваної Сторони. Усі запити та супровідні документи супроводжуються перекладами на офіційну мову запитуваної Сторони або на англійську мову згідно із ст.5 Договору.

Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача ТОВ "Хіл Трейд ФЗІ" про дату, час і місце розгляду даної справи, враховуючи норми Договору відправлення судових документів здійснюється шляхом направлення Центральному Органу запитуваної Держави (ОАЕ) - Міністерству юстиції прохання згідно з формуляром, у зв`язку з чим з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи необхідно вручати йому судові документи та матеріали по справі в нотаріально засвідченому перекладі на арабську мову відповідно до вимог вказаного Договору.

Згідно зі ст. 9 Договору вручення підтверджується підписом адресата та підтвердженням, виданим компетентним органом, в якому зазначено ім`я адресата, дату та спосіб вручення, а у випадку неможливості вручення - причини цього.

Підтвердження про вручення, підписане адресатом, надсилається запитуючій Стороні.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК ухвала суду, в якій повідомляється про дату і час судового засідання, направляється з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 року про відкриття провадження у справі, від 28.07.2021 року, 06.10.2021 року, 01.11.2021 року та 31.05.2022 року разом з нотаріально засвідченим її перекладом (на англійську/арабську мову) і підтвердження про вручення були скеровані до Міністерства Юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) для перенаправлення цих судових документів до Міністерства юстиції Об`єднаних Арабських Еміратів в порядку виконання судового доручення про надання правової допомоги на підставі Договору між Україною та Об`єднаними Арабськими Еміратами від 26.11.2012 року, який ратифікований Законом України від 19.06.2013 року № 337-VII, для їх подальшого вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ".

Як встановлено судом за матеріалами справи, 15.11.2021 року Міністерством юстиції України супровідним листом № 105684/102582-28-21/12.1.2 від 09.11.2021 року повернуто без виконання доручення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 року про вручення судових документів Товариству з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" (LLC "Hil Trade FZE", 10055, Об`єднані Арабські Емірати, Рас Аль Хайма, Аль Харма, Індустріальна зона - ФЗ, буд.А1, 1203В) з підстав, зазначених у доданих документах.

Так, з матеріалів вбачається, що Міністерство закордонних справ та міжнародного співробітництва Об`єднаних Арабських Еміратів листом від 14.09.2021 року повідомило Посольство України про те, що компетентні органи країни повернули судові документи, пов`язані з повідомленням неврученими.

Окрім цього 21.02.2022 року на адресу Господарського суду міста Києва поштовою службою Emirates Post було повернуто неврученими адресату ухвалу від 01.12.2021 року про відкладення підготовчого судового засідання, яка разом з позовними матеріалами та відповідними їх перекладами на арабську мову були надіслані судом на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ", яка зазначена позивачем в позовній заяві, а саме: LLC "Hil Trade FZE", 10055, Об`єднані Арабські Емірати, Рас Аль Хайма, Аль Харма, Індустріальна зона - ФЗ, буд.А1, 1203В.

Доказів виконання судових доручень про надання правової допомоги щодо вручення ухвал Господарського суду міста Києва від 28.07.20212 року, 06.10.2021 року, 01.12.2021 року та 31.05.2022 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" станом на час проведення судових засідань, в тому числі на час проведення судового засідання з розгляду справи по суті 04.08.2022 року, суду не надано.

Також з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення засідання з розгляду справи по суті судом засобами електронного зв`язку на електронну адресу останнього, зазначену в позовній заяві та спірному Контракті № 24/06 від 24.06.2020 року, а саме: office@hiltrade.ae, 29.07.2022 року було направлено копію ухвали суду від 21.07.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, засвідчену ЕЦП.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, а також адреси електронної пошти для зв`язку матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно наявної у матеріалах справи інформації, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом, зокрема, надісланих на виконання Договору про взаємну правову допомогу у цивільних та комерційних справах, укладеного між Україною та Об`єднаними Арабськими Еміратами від 26.11.2012 року, ратифікованого Законом України від 19.06.2013 року № 337-VII, перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/6479/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також судом враховано, що за умовами п. 6.2 Контракту № 24/06-2020 від 24.06.2020 року, невиконання зобов`язань за яким стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом, якщо сторони не досягли згоди шляхом переговорів та/або шляхом письмового листування (надіслання письмових претензій), спори та/або розбіжності по даному Контракту або у зв`язку з ним вирішуються в Господарському суді міста Києва, Україна, відповідно до чинного законодавства України (застосовуються норми матеріального та процесуального права). Мова господарського судочинства - українська мова.

Окремо суд зауважує, зважаючи на надсилання позивачем на електронну адресу відповідача претензій № 24/1-02/2021 від 24.02.2021 року та 11/1-03/2021 від 11.03.2021 року, в якій, зокрема, містилось попередження про звернення ТОВ «Фемілі Гарден» до суду в разі їх незадоволення та непогашення заборгованості, що відповідач як можливий учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися наявністю провадженням у справі за своєю участю.

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд відзначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 28.04.2021 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали суду у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Окрім того, оскільки судом неодноразово відкладався розгляд справи в підготовчих засіданнях з метою надання учасникам судового процесу можливість реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, а також забезпечення їх процесуальних прав на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також зупинялось провадження у справі у зв`язку з необхідністю повідомлення судом відповідача про розгляд справи № 910/6479/21 в порядку, передбаченому Договором між Україною та Об`єднаними Арабськими Еміратами від 26.11.2012 року, провадження у якій відкрито ухвалою від 28.04.2021 року, враховуючи обмеженість процесуальних строків підготовчого провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для чергового відкладення чи оголошення перерви у підготовчому засіданні, та, відповідно, можливість розгляду справи по суті.

При цьому судом враховано викладену в постанові Верховного Суду від 08.07.2019 року у справі №910/570/16 позицію про те, що жодні норми процесуального законодавства та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання зі справи шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення йому документів та у зв`язку з цим зупинення щоразу провадження у справі, оскільки це б приводило до порушення розумного строку розгляду справи (така ж позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17, від 09.06.2020 у справі 910/3980/16).

Судом встановлено, що через канцелярію суду 03.08.2022 року від позивача надійшло клопотання № 03/1-07/2022 від 03.08.2022 року про здійснення призначеного на 04.08.2022 року розгляду справи по суті без участі представника ТОВ «Фемілі Гарден», а якому також зазначено, що останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, оскільки сторони не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, не направили представників сторін для участі в судовому засіданні та відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, 24 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено Контракт №24/06-2020 (далі - Контракт), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність покупцеві свіжі ягоди лохини, чорниці високорослої (товар) згідно замовлення покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених цим контрактом.

Розділами 2 - 8 Контракту сторони погодили строки, умови поставки товару та умови прийому - передачі товару, ціну товару, ціну Контракту, порядок та строк розрахунків, якість, комплектність товару та гарантію на товар, відповідальність сторін порядок вирішення спорів та рекламації, строк дії Контракту та інші умови тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Пунктом 8.2 Контракту передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2020, але в будь - якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному Контракту.

Вказаний Контракт підписаний представниками покупця та постачальника та засвідчений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що асортимент, номенклатура, одиниця, кількість, ціна товару визначаються у специфікаціях, які підписуються сторонами на кожну поставку товару та є невід`ємними частинами даного контракту.

За змістом п. 2.2 Контракту поставка товару здійснюється постачальником партіями. Умови поставки кожної партії узгоджуються сторонами додатково і вказується в специфікації(ях). Транспортування товару здійснюється авіасполученням за рахунок постачальника. Пункт передачі товару узгоджується сторонами додатково і вказується у специфікації.

Так, сторонами 22.07.2020 року було підписано Специфікацію №1, копія якої наявна в матеріалах справи, та за якою постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність покупцеві свіжі ягоди лохини згідно з замовленням покупця, а покупець зобов`язується прияти та оплатити товар на умовах, визначених цим Контрактом; товар: ягода свіжа лохина кількістю 480 кг вартістю 4 080,00 Євро; строк поставки партії товару на умовах FCA Бориспіль, аеропорт KBP (Incoterms 2010) 24.07.2020 рік.

Суд зазначає, що відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів", який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (AirWaybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA).

Як визначено сторонами в п. 2.6 Контракту поставлений товар має відповідати ТУ У 01.2-40986671-001:2018 та супроводжуватись наступними документами: оригінал рахунку - 5 шт., оригінал авіа накладної (товарно - транспортна накладна), оригінал пакувального листа - 5 шт., оригінал фітосанітарного сертифікату,оригінал посвідчення якості від постачальника, копія сертифікату «Органік Стандарт» від 10.06.2020 року, копія звіту оцінки лабораторних досліджень проб продовольчої сировини або продуктів харчування № 743 від 25.06.2019 року.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Контракту позивачем було здійснено поставку відповідачеві товару (ягід лохини свіжої) на загальну суму 4 080,00 Євро, що підтверджується митною декларацією №UA100290/2020/320679 від 24.07.2020 року та авіа декларацією №141-04423974.

Також до вказаної партії товару позивача виставлено інвойс для оплати №1 від 22.07.2020 року та пакувальний лист №1 від 22.07.2020 року.

За даними Єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» перетин кордону товару за митною декларацією №UA100290/2020/320679 відбувся 24.07.2020 року, і в цей же день відбулася доставка товару в Дубай, аеропорт DXB.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

У відповідності до п. 4.1 Контракту якість товару повинна відповідати діючим державним стандартам, а також технічним умовам.

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено п. 2.8 Контракту покупець погоджується, що протягом 5 календарних днів після оформлення товару в режимі експорту, покупець повинен оглянути товар та здійснити прийомку товару по якості та кількості, а у разі необхідності повідомити постачальника про виявлені недоліки.

Разом з тим, заперечень щодо факту поставки товару за спірною авіа декларацією та митною декларацією відповідачем суду не надано.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Контракту, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фемілі Гарден" умов Контракту з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Контракту позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Хіл Трейд ФЗІ», а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.

Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно п. 3.1 Контракту ціна товару визначається у специфікаціях, які підписуються сторонами на кожну поставку товару та є невід`ємними частинами даного Контракту.

Ціна товару включає вартість експертної тари (упаковки), маркування та інші платежі, які необхідні при оформленні товару в режимі експорту в країні постачальника, а також вартість транспортування та страхування (п.3.2 Контракту).

Згідно з п. 3.4 Контракту ціна контракту визначається загальною сумою поставленого та оплаченого товару згідно підписаних сторонами специфікацій та виставлених постачальником рахунків до даного контракту протягом строку його дії.

Ціна Контракту орієнтовано становить 500 000,00 Євро (п.3.3 Контракту).

При цьому умовами Специфікації № 1 від 22.07.2020 року до Договору сторони погодили вартість товару 4080,00 Євро.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до п. 3.7 Контракту розрахунки за партію товару покупцем здійснюються в строки, які вказуються у специфікації, а саме: покупець сплачує постачальнику вартість партії товару у розмірі Євро наступним чином: 100% від вартості партії товару в строк до 7 календарних днів з моменту поставки товару в Дубай, аеропорт DXB.

Згідно п. 3.5 Контракту розрахунок покупцем за товар здійснюється в Євро, у безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунком постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку на зазначені реквізити.

Наразі, в матеріалах справи наявна копія виставленого позивачем як постачальником за Контрактом Інвойсу № 1 від 22.07.2020 на суму 4080,00 Євро.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Контрактом товару матеріали справи не містять.

Таким чином, складення авіанакладної та митної декларації фіксує факт здійснення господарської операції і реалізацію договірних відносин, та в даному випадку, з урахуванням умов Контракту, є підставою виникнення обов`язку відповідача як покупця щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Отже, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та умови Специфікації №1 від 22.07.2020 року до Контракту, останнім днем для проведення розрахунку за поставлений товар є 31.07.2020 року.

Натомість, як встановлено судом та зазначено позивачем, покупцем - ТОВ «Хіл Трейд ФЗІ» оплату поставленого у відповідності до умов Контракту товару здійснено не було.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару та з метою досудового врегулювання спору позивач шляхом надсилання на електронну адресу, зазначену в тексті Контракту, звернувся до відповідача з претензіями № 24/1-02/2021 від 24.02.2021 року та 11/1-03/2021 від 11.03.2021 року про сплату боргу в сумі 4080,00 Євро, а також нарахованих штрафних санкцій.

Проте, вказані претензії відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фемілі Гарден" грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Контракту відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіл Трейд ФЗІ» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Контрактом у розмірі 4 080,00 Євро, що станом на 21.04.2021 року (дату звернення позивача до суду згідно відмітки про реєстрацію вхідної кореспонденції) еквівалентно становило 137 643,70 грн., та яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Також суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Окрім того, частиною 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Так, згідно з пунктом 6.2 Контракту сторони погодили, що якщо не досягнуто згоди шляхом переговорів та/або шляхом письмового листування (надіслання письмових претензій), спори та/або розбіжності по даному Контракту або у зв`язку з ним, вирішуються в Господарському суді міста Києва, Україна, відповідно до чинного законодавства України (застосовуються норми матеріального та процесуального права). Мова господарського судочинства - українська мова.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Контракту № 24/06-2020 від 24.06.2020 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Контракту на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Контрактом на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Контрактом у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений за вказаним Контрактом товар підлягають задоволенню в сумі 4 080,00 Євро, що еквівалентно 137 643,70 грн.

Також суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, умовами пункту 5.3 Контракту передбачено, що за прострочення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 3% від вартості несплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати товару.

У пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов`язань встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами статей 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відтак, з урахуванням змісту пункту 5.3 Контракту суд зазначає, що «неустойка», визначена сторонами як 3 (три) відсотки від вартості несплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати, з огляду на визначений порядок її нарахування, підпадає під поняття пені, що закріплене ст. 549 Цивільного кодексу України, та за своєю правовою природою фактично є пенею.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у строк, визначений умовами Контракту, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача на підставі пункту 5.3 Контракту неустойку (пеню) в сумі 32 313,60 Євро, що еквівалентно 1 090 138,07 грн., за період з 01.08.2020 року по 21.04.2021 року, яку позивач просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року №630 до 31.08.2022 року.

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Як встановлено судом під час розгляду справи № 910/6479/21 та зазначалось вище, з урахуванням настання прострочення 01.08.2020 року (граничний строк 31.07.2020 року), останнім днем шестимісячного строку для нарахування пені за порушення зобов`язання з оплати поставленого за Контрактом товару є 01.02.2021 року.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням викладеного, оскільки настання прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару відбулось після набрання чинності Законом України № 540-IX від 30.03.2020 року та на момент набрання чинності вказаним Законом визначений статтею 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк для нарахування пені за порушення зобов`язання не сплив, суд доходить висновку, що дія даного Закону розповсюджується на спірні правовідносини і нарахування пені на заборгованість з оплати товару в сумі 4080,00 Євро має тривати більше шести місяців, а відтак позивачем правомірно була нарахована до стягнення з відповідача пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 01.08.2020 року по 21.04.2021 року.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України.

Однак заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц).

Згідно правових висновків викладених в пункті 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 757/6367/13-ц, оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови договору передбачають сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 2-4679/11 та від 02.02.2022 року у справі №522/11234/15-ц.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, проте, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня в даному випадку не має обмежуватись обліковою ставкою Національного банку України.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем заявленої до стягнення з відповідача пені в іноземній валюті, виходячи з встановленого пунктом 5.3 Контракту розміру.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення неустойки (пені) судом встановлено, що розмір вказаних нарахувань, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Контракту та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати поставленого товару підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 32 313,60 Євро, що еквівалентно 1 090 138,07 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" (LLC "Hil Trade FZE") (10055, Об`єднані Арабські Емірати, Рас Аль Хайма, Аль Харма, Індустріальна зона - ФЗ, буд.А1, 1203В) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 22; код ЄДРПОУ 40986671) суму основного боргу у розмірі 137 643 (сто тридцять сім тисяч шістсот сорок три) грн. 70 коп. основного боргу, 1 090 138 (один мільйон дев`яносто тисяч сто тридцять вісім) грн. 07 коп. неустойки та судовий збір у розмірі 19 551 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 73 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2022 року.

Суддя А.М. Селівон