Ухвала

від 09.06.2021 по справі 910/6479/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

09.06.2021Справа № 910/6479/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН"

про забезпечення позову

у справі № 910/6479/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" вул.Ямська 22, м.Київ, 03038

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" 10055, Об`єднані Арабські Емірати, Рас Аль Хайма, Аль Харма, Індустріальна зона - ФЗ, буд.А1, 1203В

про стягнення 1 227 781,77 грн.

Представники сторін : без виклику.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" про стягнення 1 227 781,77 грн. (еквівалент 36 393,60 Євро), а саме 137 643,70 грн. основного боргу та 1 090 138,07 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами Контрактом № 24/06-2020 від 24.06.2020 року в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нарахована неустойка.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6479/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.07.2021 року.

Окрім цього, оскільки відповідачем у справі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" (LLC "Hil Trade FZE", 10055, Об`єднані Арабські Емірати, Рас Аль Хайма, Аль Харма, Індустріальна зона - ФЗ, буд.А1, 1203В), яке є нерезидентом України, з метою належного повідомлення відповідача про відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі № 910/6479/21 та призначення підготовчого засідання судом в порядку, передбаченому Договором між Україною та Об`єднаними Арабськими Еміратами від 26.11.2012 року, вирішено звернутись через Міністерство юстиції України із судовим дорученням про надання правової допомоги до Центрального органу запитуваної Держави - Міністерства юстиції Об`єднаних Арабських Еміратах для вручення учаснику судового процесу - відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" відповідних документів, у зв`язку з чим провадження у справі зупинено.

Через канцелярію суду 29.04.2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову № 28/1-04/2021 від 28.04.2021 року, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення даного позову до винесення за даною позовною заявою судового рішення по суті шляхом:

- накладення арешту на арешт на грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" в межах зазначеної в позовній заяві загальної суми боргу в розмірі 1 227 781,77 грн., які знаходяться на рахунку, вказаному в Контракті № 24/06-2020 від 24.06.2020 року, а саме: Correspondent bank: Emirates NBD, EUR - Acc. No. 1025551471203; IBAN: НОМЕР_1 , Beneficiary' s Bank : EmiratesNBD , SWIFT: EBILAEAD.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" № 28/1-04/2021 від 28.04.2021 року про вжиття заходів забезпечення позову повернуто.

Через канцелярію суду 07.06.2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову № 04/2-06/2021 від 04.06.2021 року, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення даного позову до винесення за даною позовною заявою судового рішення по суті шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" в валюті контракту - Євро в розмірі зазначеної в позовній заяві загальної суми боргу, а саме: 36 393,60 Євро, що еквівалентно становить 1 227 781,77 грн. (один мільйон двісті двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 77 коп.) по курсу НБУ 33,7362 грн./1 Євро станом на 21.04.2021 року (в т.ч. сума основного боргу - вартість відвантаженого товару 4080,00 Євро, що еквівалентно становить 137 643,70 грн. по курсу НБУ 33,7362 грн./1 Євро станом на 21.04.2021 року, штрафні санкції - 32 313,60 Євро, що еквівалентно становить 1 090 138,07 грн. по курсу НБУ 33,7362 грн./1 Євро станом на 21.04.2021 року), які знаходяться на рахунку, вказаному в Контракті № 24/06-2020 від 24.06.2020 року, а саме: Correspondent bank: Emirates NBD, EUR - Acc. No. 1025551471203; IBAN: НОМЕР_1 , Beneficiary's Bank: EmiratesNBD, SWIFT: EBILAEAD.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З урахуванням строків розгляду зави про забезпечення позову, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, та враховуючи зупинення провадження у справі у зв`язку з необхідністю звернення з судовим дорученням про надання правової допомоги провадження у справі підлягає поновленню для вчинення даної процесуальної дії.

Дослідивши подану позивачем заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з ч.1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Частинами 10, 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства; не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суд наголошує, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на той факт, що на виконання умов Контракту № 24/06-2020 від 24.06.2020 року ним було поставлено відповідачу товар на суму 4 080,00 євро, на підтвердження чого надано митну декларацію №UA100290/2020/320679 та авіа декларацію №141-04423974, проте відповідач в порушення умов Контракту ухиляється від виконання обов`язку з оплати поставленого товару та не відповідає на претензії позивача, направлені відповідачу електронною поштою.

Як встановлено судом, предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 1 227 781,77 грн., що є еквівалентом суми основного боргу, та складається з вартості відвантаженого товару в сумі 4080,00 Євро та штрафних санкцій в сумі 32 313,60 Євро.

Отже, фактичне виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявні у відповідача грошові кошти для задоволення вимог кредитора.

В той же час судом враховано, що відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" (LLC "Hil Trade FZE", 10055, Об`єднані Арабські Емірати, Рас Аль Хайма, Аль Харма, Індустріальна зона - ФЗ, буд.А1, 1203В), яке є нерезидентом України та юридичною особою, що створена і існує за законодавством країни Об`єднані Арабські Емірати.

Згідно з підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постійне представництво - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Проте, доказів існування представництва юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" на території України матеріали справи не містять.

Таким чином, вся господарська діяльність відповідача провадиться на території іншої країни, а відтак позивач позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність у такої юридичної особи будь-якого рухомого та/або нерухомого майна, за рахунок якого можливо було б виконати рішення суду у даній справі.

Отже, за висновком суду, єдиним джерелом погашення заборгованості за рішенням суду у цій справі, фактично, можуть бути лише грошові кошти, що акумулюються (перебуватимуть) на рахунку, що належить відповідачу та посилання на який міститься в реквізитах укладеного із позивачем контракту.

При цьому судом враховано неодноразове звернення позивача до відповідача з метою досудового врегулювання спору з претензіями та відсутність відповідей на них, а також той факт, що відповідачем тривалий час не вживалися дії щодо сплати позивачу грошових коштів, заявлених до стягнення в межах даної справи.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, судом встановлено наявність зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, оскільки заходи забезпечення позову щодо накладення арешту обмежуються розміром суми боргу, позовні вимоги щодо стягнення якого є предметом спору, та спрямовані на запобігання виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у даній справі, з метою забезпечення рівності та збалансованості інтересів сторін суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

При цьому суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача носять тимчасовий характер, не завдають шкоди товариству та не позбавляють останнього можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежують право відповідача на період дії таких заходів вільно користуватися грошовими коштами в межах ціни позову.

Таким чином, за висновками суду заявником було належним чином обґрунтовано та доведено за допомогою достатніх доказів наявність обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми 1 227 781,77 грн.

Оскільки валютою Контракту № 24/06-2020 від 24.06.2020 року, на підставі якого між сторонами виникли господарські правовідносини та невиконання зобов`язань за яким відповідачем зазначено ТОВ "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" як підстава даного позову, та банківського рахунку, інформація про який зазначена в Контракті та який має використовуватись під час розрахунків сторін, визначено Євро, відповідно, доцільним є вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рахунок відповідача в іноземній валюті Євро також в межах суми, визначеної у валюті контракту - Євро.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 1 Закону України Про міжнародне приватне право приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Окрім того, частиною 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Суд акцентує увагу, що згідно змісту п.6.2 Контракту якщо сторони не досягли згоди шляхом переговорів та/або шляхом письмового листування (надіслання письмових претензій), спори та/або розбіжності по даному Контракту або у зв`язку з ним, вирішуються в Господарському суді міста Києва, Україна, відповідно до чинного (застосовуються норми матеріального та процесуального права України) законодавства України. Мова господарського судочинства - українська мова.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм та умов Контракту відповідач як сторона останнього мав бути обізнаний щодо законодавства країни, яке застосовується в разі вирішення спорів за Контрактом, як в частині розгляду можливого судового спору, так і в частині передбачених чинним господарським процесуальним законодавством України заходів забезпечення позову, які можуть бути застосовані до відповідача як учасника справи.

Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За результатами вирішення судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" про вжиття заходів забезпечення позову, провадження у даній справі підлягає зупиненню до 28.07.2021 року у зв`язку з повідомленням Господарським судом міста Києва відповідача про розгляд справи в порядку, передбаченому Договором між Україною та Об`єднаними Арабськими Еміратами від 26.11.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Поновити провадження у справі №910/6479/21 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" про вжиття заходів забезпечення позову.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

3. До винесення судового рішення по суті накласти арешт на грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" у валюті контракту Євро - в межах загальної суми боргу за даним позовом, а саме: 36 393,60 Євро, що еквівалентно становить 1 227 781,77 грн. (один мільйон двісті двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 77 коп.) по курсу НБУ 33,7362 грн./1 Євро станом на 21.04.2021 року (в т.ч. сума основного боргу - вартість відвантаженого товару 4080,00 Євро, що еквівалентно становить 137 643,70 грн. по курсу НБУ 33,7362 грн./1 Євро станом на 21.04.2021 року, штрафні санкції - 32 313,60 Євро, що еквівалентно становить 1 090 138,07 грн. по курсу НБУ 33,7362 грн./1 Євро станом на 21.04.2021 року), які знаходяться на рахунку Correspondent bank: Emirates NBD, EUR - Acc. No. 1025551471203; IBAN: НОМЕР_1 , Beneficiary's Bank: EmiratesNBD, SWIFT: EBILAEAD.

4. Дана ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

5. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕМІЛІ ГАРДЕН" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 22; код ЄДРПОУ 40986671).

6. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіл Трейд ФЗІ" (LLC "Hil Trade FZE") (10055, Об`єднані Арабські Емірати, Рас Аль Хайма, Аль Харма, Індустріальна зона - ФЗ, буд.А1, 1203В).

7. Зупинити провадження у справі № 910/6479/21 до 28.07.2021 року у зв`язку з повідомленням Господарським судом міста Києва відповідача про розгляд справи в порядку, передбаченому Договором між Україною та Об`єднаними Арабськими Еміратами від 26.11.2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 09.06.2021 року та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Артем Миколайович Селівон