Ухвала

від 14.08.2022 по справі 915/259/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

15 серпня 2022 року Справа № 915/259/22

Суддя господарського суду Миколаївської області Алексєєв А., розглянувши позовну заяву разом із доданими документами керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (56501, м. Вознесенськ, пров. Костенка, 2, код ЄДРПОУ 02910048, тел. (05134) 3-23-84, e-mail:voznes@myk.gp.gov.ua) поданої в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради (57001, смт. Веселинове, Вознесенський район Миколаївської області, вул. Мозолевського, 14, код ЄДРПОУ 04376044, тел. (05163) 2-12-53, e-mail:vesselrada@ukr.net) до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЯ ПЛЮС" (49022, м. Дніпро, вул. Океанівська, 11, код ЄДРПОУ 41570068, дані засобів зв`язку невідомі)

про стягнення коштів за користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

11.08.2022 року керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Денисенко В. звернулася до господарського суду Миколаївської області у порядку ст. 53 ГПК України із позовом в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради до товариства з обмеженою відповідальністю ТРІВІЯ ПЛЮС з вимогою про стягнення коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності на загальну суму 213511, 64 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на ті обставини, що ТОВ ТРІВІЯ ПЛЮС 27.10.2017 набуло у власність об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці площею 0,4266 га, право користування якою ТОВ ТРІВІЯ ПЛЮС набуло відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та ст. 7 Закону України Про оренду землі. Проте, всупереч вимог земельного законодавства ТОВ ТРІВІЯ ПЛЮС орендну плату за користування земельною ділянкою протягом 21.07.2019 року до 27.12.2021 року не сплачувало.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзац 2 частини 4).

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзац 3 частини 4).

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абзац 1 частини 4).

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 ст. 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Частиною 6 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно до ч. 1 ст. 70 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав учасників, забезпечення прав на землю ( ст. 1 ЦК, ст. ст. 2,5 ЗК ).

Частиною 2 ст. 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Таким чином, з огляду на положення вищевказаних законодавчих актів Веселинівська селищна рада є органом місцевого самоврядування, якій на праві комунальної власності належить земельна ділянка та якою вона вправі розпоряджатися на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин з метою отримання доходу.

З огляду на тлумачення терміну, яке наведено у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, Веселинівська селищна рада у правовідносинах з приводу використання ТОВ ТРІВІЯ ПЛЮС належної їй на праві комунальної власності земельної ділянки виступає як рівноправний учасник, тоді як у контексті ст. 23 Закону України Про прокуратуру орган місцевого самоврядування розглядається саме як суб`єкт владних повноважень.

Як вбачається із вищенаведених норм законодавства Веселинівська селищна рада у описаних прокурором відносинах не здійснює публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, а є рівноправним до ТОВ ТРІВІЯ ПЛЮС учасником правовідносин і звернення до суду за захистом майнових прав для Веселинівської селищної ради є правом, а не обов`язком.

Отже, у даному конкретному випадку Веселинівська селищна рада не є тим органом (суб`єктом владних повноважень), до функцій якого належить здійснення захисту порушених інтересів держави та про який йдеться мова у ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, з огляду на правовий статус Веселинівської селищної ради у вказаних правовідносинах у прокурора немає законних підстав звертатися із даним позовом в інтересах держави від імені Веселинівської селищної ради, тобто в особі селищної ради.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Вказане не позбавляє прокурора розглянути питання про звернення із позовом за захистом інтересів держави в особі саме суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави, а за відсутності такого суб`єкта владних повноважень розглянути питання про звернення із позовом самостійно.

Керуючись ст.ст. 53, 174, 232-236 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву і додані до неї документи повернути керівнику Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області.

2. Копію позовної заяви залишити в суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до положень ст. ст. 255-259 ГПК України.

СуддяА. Алексєєв