Постанова

від 09.08.2022 по справі 912/1403/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/1403/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Кропивницької міської ради та Товариства з додатковою відповідальністю «М`ясокомбінат «Ятрань»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2022 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г. - головуючий, Березкіна О.В., Дармін М.О.) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2022 (суддя Тимошевська В.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Загребельного Костянтина Васильовича

до 1. Кропивницької міської ради, 2. Товариства з додатковою відповідальністю «М`ясокомбінат «Ятрань»

про визнання недійсними пунктів рішення, договору і додаткової угоди

за участю:

позивача: Слєпуха О.С. (адвокат)

відповідача-1: Татарко Д.А. (самопредставництво)

відповідача-2: Сидоренко М.А. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фізична особа - підприємець Загребельний Костянтин Васильович (далі - позивач) звернувшись з позовом до Кропивницької міської ради (далі - відповідач-1), Товариства з додатковою відповідальністю «М`ясокомбінат «Ятрань» (далі - відповідач-2), уточнивши свої вимоги, просив:

-визнати недійсними пункти 3, 5 рішення відповідача -1 від 22.04.2009 № 1945;

-визнати недійсним договір оренди землі від 15.06.2010 № 129, що укладений між відповідачем -1 та Відкритим акціонерним товариством «М`ясокомбінат «Ятрань».

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі спірного рішення відповідача-1 було передано в оренду відповідачу-2 земельну ділянку для розміщення торгівельного павільйону за рахунок земель житлової та громадської забудови всупереч положень земельного законодавства без попереднього проведення торгів та на момент укладення оспорюваного договору, спірне рішення втратило силу на підставі пункту 6 вказаного рішення, у зв`язку з тим, що договір оренди земельної ділянки не було укладено протягом 6 місяців з дати прийняття рішення. Позивач вказує, що надане відповідачу-2 право користування земельною ділянкою для розміщення торговельного павільйону суперечить набутому значно раніше праву позивача володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом власних інвестицій, розміщеним у цьому ж місці (торгівельним павільйоном).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Останнім рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2022, позов задоволено повністю.

2.3. Судові рішення мотивовані тим, що надання в оренду відповідачу-2 земельної ділянки для торгівельного павільйону, на якій позивач вже розмістив павільйон у рамках виконання інвестиційного договору від 24.04.2009 № 265, який є чинним, є порушенням прав позивача на володіння, користування і розпорядження об`єктами і результатами інвестицій та втручанням у діяльність позивача, як суб`єкта інвестиційної діяльності. При цьому суди вказали на те, що відсутність оформленого за позивачем права користування земельною ділянкою не надає правових підстав надавати іншому суб`єкту земельну ділянку для розміщення торгівельного павільйону у тому ж місці без попереднього вирішення питання відповідно до норм законодавства щодо розміщення інвестицій.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційних скаргах заявники просять скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

3.2. На обґрунтування касаційних скарг заявники послалися на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявники касаційних скарг вказують на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» у подібних правовідносинах.

3.3. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача-2, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради "Про упорядкування зупинок громадського транспорту" від 28.02.2008 № 305 затверджено перелік зупинок громадського транспорту, на яких необхідно провести роботи по їх реконструкції і влаштуванню заїзних кишень (згідно додатку); передано функції замовника на проведення робіт по реконструкції зупинок та влаштуванню заїзних кишень на зупинках громадського транспорту департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради; дозволено департаменту житлово-комунального господарства залучати інвесторів на договірних засадах щодо реконструкції зупинок та влаштування заїзних кишень на зупинках громадського транспорту; управлінню містобудування, архітектури, екології та земельних відносин на замовлення департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради розробити схеми планувального рішення розташування заїзних кишень на зупинках громадського транспорту з пропозиціями по їх упорядкуванню. Згідно з додатком до цього рішення у Переліку зупинок громадського транспорту, які підлягають розширенню з влаштуванням заїзних кишень та упорядкуванню, передбачено зупинку по проспекту Правди (зупинка «Автовокзал № 2», влаштування кишені).

4.2. 24.04.2009 на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, між позивачем (інвестор) та департаментом житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (замовник) укладено договір на облаштування та утримання зупинки громадського транспорту в м. Кіровограді № 265 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого, інвестор зобов`язується на власний ризик, власними силами і за власні кошти відповідно до умов договору упорядкувати зупинку громадського транспорту з влаштуванням заїзних кишень та розміщення павільйону роздрібної торгівлі по проспекту Правди (зупинка "Автовокзал № 2") у місті Кіровограді відповідно до погодженого в установленому порядку проекту та утримувати її в належному санітарному та технічному стані, а замовник зобов`язується створити умови для належного виконання зазначених робіт.

4.3. За умовами п. 2.2.2 договору інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій.

4.4. Також встановлено, що на замовлення позивача був виконаний ескізний проект розміщення павільйону з зупиночним навісом по проспекту Правди у м.Кіровограді (біля колишнього автовокзалу), який був погоджений та на якому міститься відмітка про погодження Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради.

4.5. Позивачем був отриманий дозвіл на виконання земляних робіт для розміщення павільйону та зупинки, який видано спеціальною інспекцією по благоустрою міста виконавчого комітету Кіровоградської міської ради.

4.6. На виконання умов договору, позивач розмістив тимчасову споруду - павільйон з зупиночним комплексом, який використовується для здійснення торгівлі та торговельна площа, в якому здається позивачу в оренду за договором оренди від 20.08.2009 № 1/8-2009.

4.7. 21.06.2015 на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт № 2598 на нежитлову будівлю по проспекту Правди (зупинка "Автовокзал № 2") в місті Кіровограді.

4.8. Розміщення позивачем павільйону роздрібної торгівлі по проспекту Правди (зупинка "Автовокзал № 2") в місті Кіровограді не заперечується сторонами та підтверджується висновком експерта від 04.04.2020 № 2977/2978/19/27.

4.9. Крім того суди встановили, що пунктами 3, 5 рішення Кіровоградської міської ради від 22.04.2009 № 1945 (далі - рішення № 1945) Відкритому акціонерному товариству "М`ясокомбінат "Ятрань" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 30,00 кв.м в оренду терміном на 10 років по просп. Правди (біля муніципального ринку "Черемушки" на зупинці міського транспорту) для розміщення торговельного павільйону та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачам, пов`язаних із вилученням земельної ділянки (п. 3); вирішено передати Відкритому акціонерному товариству "М`ясокомбінат "Ятрань" земельну ділянку загальною площею 30,00 кв.м (в тому числі по угіддях: 30,00 кв.м - землі, які використовуються в комерційних цілях) в оренду терміном на 10 років по проспекту Правди (біля муніципального ринку "Черемушки" на зупинці міського транспорту) для розміщення торговельного павільйону за рахунок земель житлової та громадської забудови.

4.10. 15.06.2010 між відповідачем-1 (орендодавець) і Відкритим акціонерним товариством "М`ясокомбінат "Ятрань" (орендар) правонаступником якого є відповідач- 2, укладено договір оренди землі № 129, відповідно до умов якого, орендодавець на підставі рішення № 1945 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 30,00 кв.м для розміщення торговельного павільйону, яка знаходиться по проспекту Правди (біля муніципального ринку "Черемушки" на зупинці міського транспорту) в м. Кіровограді. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. Даний договір зареєстрований у встановленому законом порядку.

4.11. Суди встановили, що у зв`язку зі зверненням відповідача-2 з листом від 20.04.2018 № 194/1, на засіданні комісії з демонтажу тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, яке відбулось 03.05.2018, вирішено демонтувати торгівельний павільйон - зупиночний комплекс по вул. Є. Тельнова (колишній проспект Правди) на зупинці "Ринок "Черемушки", який є об`єктом інвестиції позивача.

4.12. Згідно з висновком експерта від 04.04.2020 № 2977/2978/19/27 межі розміщеного позивачем на підставі договору павільйону роздрібної торгівлі по вул. Євгена Тельнова (колишній просп. Правди) на зупинці "Автовокзал № 2" (біля муніципального ринку "Черемушки") частково накладається на земельну ділянку (кадастровий номер 3510100000:34:280:0047), передану в користування відповідачу-2 на підставі договору № 129 від 15.06.2010. Площа накладення складає 20,60 кв. м.

4.13. Крім того встановлено, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2020 у справі № 912/3660/19, яке набрало законної сили, відмовлено міській раді міста Кропивницького у задоволенні позову до Фізичної особи-підприємця Загребельного Костянтина Васильовича і Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради про визнання недійсним договору від 24.04.2009 № 265 на облаштування та утримання зупинки громадського транспорту в м. Кіровограді.

4.14. Також встановлено, що відповідачі подали заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

4.15. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.16. Відповідачі посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначають про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» у подібних правовідносинах.

4.17. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.18. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність" держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів. Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб`єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору (ч.1). Державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб`єктів інвестиційної діяльності, крім випадків коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб. (ч.2).

4.19. Абзацом другим частиною першою статті 19 вказаного Закону визначено, що держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.

4.20. З огляду на частину першу статті 9 Конституції України, статтю 10 ЦК України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовується судами України як частина національного законодавства.

4.21. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

4.22. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

4.23. У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23.10.1991 у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

4.24. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 вказала, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus) (п.6.56.).

4.25. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

4.26. Звернення відповідачів до суду касаційної інстанції із касаційними скаргами із посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» у подібних правовідносинах є намаганням у непередбачений ГПК України спосіб переглянути прийняті у цій справі постанови Верховного Суду від 17.04.2019 та від 05.10.2021, оскільки скасовуючи судові рішення апеляційної та першої інстанцій і передаючи справу новий розгляд Верховний Суд приймав вказані постанови виходячи із положень Закону України «Про інвестиційну діяльність», а при новому розгляді справи приймаючи оскаржені у касаційному порядку судові рішення суди попередніх інстанцій врахували вказівки Верховного Суду.

4.27. Крім того слід зазначити, що прийняття відповідачем-1 спірного рішення від 22.04.2009 № 1945 в частині пунктів 3, 5, та укладення між відповідачем-1 та Відкритим акціонерним товариством «М`ясокомбінат «Ятрань» договору оренди землі від 15.06.2010 № 129 у контексті зазначених рішень ЄСПЛ слід вважати втручанням у право власності позивача, оскільки у останнього, за встановлених судами обставин у даній справі, виникли легітимні очікування та, відповідно, майнові права.

4.28. Отже, оскаржені у касаційному порядку судові рішення спрямовані на захист прав позивача.

4.29. Доводи скаржників, які викладені у касаційних скаргах, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.

4.30. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.31. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

4.32. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.33. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.34. За вказаних обставин доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, узгоджуються із висновками судів, а оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних рішень та задоволення касаційних скарг немає.

4.35. Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Кропивницької міської ради та Товариства з додатковою відповідальністю «М`ясокомбінат "Ятрань" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 912/1403/18, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич