Рішення

від 09.06.2022 по справі 369/12157/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12157/19

Провадження № 2/369/647/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2022 м. Київ

10 червня 2022 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Штанько В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Пасавтотранссервіс»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася 17 вересня 2019 року до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Пасавтотранссервіс»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 вересня 2016 року, близько 10 години 40 хвилин, на автодорозі Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю керованого позивачкою автомобіля «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачці на праві власності та пасажирського автобусу «МАN 11.190», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням третьої особи - ОСОБА_2 , який перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, виконував рейс по перевезенню пасажирів за маршрутом Київ-Одеса. Згідно зі звітом № 40 про оцінку автомобіля, складеного ТОВ «Український центр післяаварійного захисту» Експерт-Сервіс» від 15.05.2017 року, вартість матеріального збитку, завданого позивачці внаслідок пошкодження автомобіля «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить - 283 706,65 грн. У зв`язку з тим, що згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 6057831, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», 10 березня 2017 року, позивачка звернулася до вказаного страховика з письмовим повідомленням про страховий випадок та відповідною заявою про виплату страхового відшкодування. 13 травня 2017 року страховик - ПрАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснив позивачці виплату страхового відшкодування за даним страховим випадком в межах страхової суми (обов`язкового ліміту відповідальності страховика), а саме в сумі 94 000 грн. Проте, враховуючи вищевказаний висновок експертної установи ТОВ «Український центр післяаварійного захисту» Експерт-Сервіс» щодо вартості спричиненого позивачці матеріального збитку, сума страхової виплати в розмірі 94 000 грн. є недостатньою для повного відшкодування завданої позивачці шкоди, що підтверджується наступним розрахунком: 283 706,65 - 94 000,00 = 189 706,65 грн..

Позивачка просила стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «ПАСАВТОТРАНССЕРВІС»</a> на її користь завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 189 706,65 грн., завдану їй матеріальну шкоду у вигляді вартості послуг ТОВ «Український центр післяаварійного захисту» Експерт-Сервіс» зі складання звіту № 40 від 15.05.2017 року щодо розрахунку вартості матеріального збитку, завданого позивачці внаслідок пошкодження, автомобіля - 1 350,00 грн., завдану їй моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн., судовий збір за позовні вимоги майнового характеру - 1950,00 грн., судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру - 768,40 грн.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала і просила його задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, надав відзив, у якому заперечував проти задоволення позову, позов не визнає у повному обсязі.

У судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, причини неявки не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, з`ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15.11.2016 року серії АП№305937, 15 вересня 2016 року, близько 10 години 40 хвилин на автодорозі Київ-Одеса 358 км + 900 м, водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом марки «MAN 11.190» державний номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним. Під час виникнення перешкоди для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, не вжив заходів для повної зупинки свого транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив виїзд на полосу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем «RENAULT MEGAN», державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження та водій автомобіля «RENAULT MEGANЕ» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження.

Водій ОСОБА_2 порушив п. 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року ЄУН 369/10891/16-п, провадження № 3/369/3453/16, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та піддано його адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців. Постановою також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 275, 60 грн. (том. 1, а.с.16).

09 лютого 2017 року постановою Апеляційного суду Київської області ЄУН 369/10891/16-п, провадження № 33/780/101/17 змінено постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року та накладене на ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП стягнення пом`якшено до штрафу в розмірі 340, 00 грн., що становить двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (том 1, а.с.17-23).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

12 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Український центр післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс», що є суб`єктом оціночної діяльності в Україні (Сертифікат № 674/15, виданий ФДМУ «21 серпня 2015р.») в особі директора Ворони І.А., укладено Договір № 40 про проведення оцінки вартості майна. Предмет договору - проведення незалежної оцінки вартості майна з метою визначення матеріального збитку. Об`єкт оцінки - автомобіль RENAULT MEGANЕ, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2012, що належить ОСОБА_1 (том 1, а.с.25).

Відповідно до звіту № 40 про оцінку RENAULT MEGANЕ 1.6і номерний знак НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 349 088,22 грн. Так, у випадку коли ринкова вартість КТЗ менша суми вартості відновлювального ремонту, вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження. Отже, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Megane, номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 283 706,65 грн. (том 1, а.с. 26-29).

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу з продовженням, складених експертом-оцінювачем ОСОБА_3 , автомобіль RENAULT MEGANЕ, 1.6і номерний знак НОМЕР_1 зазнав низку пошкоджень, які потребують заміни та пофарбування (том 1, а.с.30,31,32-33).

Відповідно до квитанції № 12401229 від 15 травня 2017 року ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Український центр післяаварійного захисту» «Експерт-сервіс» 1 350,00 грн. за оцінку автомобіля Renault Megane номерний знак НОМЕР_1 (а.с.49).

10 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з письмовим повідомленням про страховий випадок та з заявою про виплату їй страхового відшкодування, у зв`язку з пошкодженням її застрахованого автомобіля Renault Megane номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску (том 1, а.с.50,51).

Відповідно до виписки з АТ КБ «ПриватБанк» від 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримала на свій рахунок 94 000,00 грн. страхового відшкодування (том 1, а.с.52).

Позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь завдану їй матеріальну шкоду 189 706,65 грн. (різниця між фактичним розміром матеріальної шкоди та страховою виплатою) та 1 350,00 грн. (вартість послуг за складання звіту).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

До цих правовідносин підлягають застосуванню правові норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у справі № 756/2632/17 від 22.04.2020 року, правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у справі № 756/2632/17 від 22.04.2020 року, аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Позивачка ОСОБА_1 , внаслідок ДТП, вчиненого з вини ОСОБА_2 , що є працівником відповідача ТДВ «Пасавтотранссервіс», згідно з характеристики, наданої ТДВ «Пасавтотранссервіс» (том 1, а.с.13) зазнала майнової шкоди у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу.

Судом встановлено, що позивачці завдана матеріальна шкода у розмірі 283 706,65 грн., позивачка отримала від страхової компанії страхове відшкодування у розмірі 94 000,00 грн., тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачці різницю фактичного розміру завданої матеріальної шкоди у розмірі 189 706,65 грн. та 1 350,00 грн. - матеріальну шкоду, у вигляді вартості послуг ТОВ «Український центр післяаварійного захисту» Експерт-Сервіс» зі складання звіту № 40 від 15.05.2017 року щодо розрахунку вартості матеріального збитку, завданого позивачці внаслідок пошкодження автомобіля.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»:

П. 3 Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

П. 4 Відповідно до ст.137 ЦПК (1502-06) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

П. 5 Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

П. 9 Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що:

П. 4 Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, суд дійшов висновку, що 5 000,00 грн. є достатньою та обґрунтованою сумою моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки значний час позивач була тимчасово непрацездатною, отримала тілесні ушкодження і черепно-мозкову травму, та з 16.09.2016 року по 20.09.2016 року, перебувала на стаціонарному лікуванні.

Так, з Товариства з додатковою відповідальністю «Пасавтотранссервіс»</a> на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню - 189 706 грн. 65 коп. завданої матеріальної шкоди, 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та понесені витрати за складання Звіту № 40 від 15 травня 2017 року щодо розрахунку вартості матеріального збитку в сумі 1350 грн. Суд відмовляє у задоволенні інших позовних вимог.

Окрім цього, позивачем сплачено при поданні даного позову судовий збір у розмірі 2 718,40 грн. (1 950,00 грн. + 768,40 грн. за вимоги майнового характеру та немайнового характеру).

Отже, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в розмірі 2 618 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 23, 1166, 1187, 1193, 1195 ЦК України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 23, 247, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «ПАСАВТОТРАНССЕРВІС»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Пасавтотранссервіс»</a> на користь ОСОБА_1 189 706 грн. 65 коп. завданої матеріальної шкоди, 5 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та понесені витрати за складання Звіту № 40 від 15 травня 2017 року щодо розрахунку вартості матеріального збитку в сумі 1350, 00 грн., та судовий збір в сумі 2 618 грн. 40 коп.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 : РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю «ПАСАВТОТРАНССЕРВІС»</a>, Код ЄДРПОУ 03114939, адреса місця знаходження: Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, 192.

Інформація про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 12 серпня 2022 року.

Суддя Л.М.Ковальчук