Рішення

від 09.08.2022 по справі 129/3695/21

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 129/3695/21

Провадження № 2/147/209/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г. ,

із секретарем Івасюк А. А.,

за участю:

представника позивача - адвоката Клінчикова С. О.,

представника відповідача - адвоката Забуги В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Боднюк» про дострокове розірвання додаткових угод до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2021 року Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області звернулася до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Боднюк» про дострокове розірвання додаткових угод №1001 та №1002 від 21.11.2014 до договору оренди землі від 01.06.2012.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі розпорядження голови Гайсинської РДА №16 від 23.01.2012 (яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства) 01.06.2012 між Гайсинською РДА та жителькою села Гранів Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_1 укладено договір оренди землі загальною площею 37,8500 га, що знаходиться на території Гранівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області терміном на 3 роки. Предметом договору були дві земельні ділянки із земель запасу площею 31,2600 га та 6,5900 га. Договір 16.08.2012 зареєстрований у відділі Держкомзему, запис №95288094. З вересня 2021 року правонаступником всіх прав та обов`язків щодо договору оренди землі від 01.06.2012, як орендодавця, стало Головне управління Держземагенства у Вінницькій області, як суб`єкт виконавчої влади у галузі земельних відносин. 21.11.2014 ГУ Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_1 , уклали додаткові угоди до договору оренди землі від 01.06.2012 за №№1001,1002, якими змінили умови договору оренди землі, а саме: передано земельні ділянки з кадастровими номерами 0520880900:02:001:0003 та 0520880900:02:002:0046 площами відповідно 6,5900 га та 31,2600 га (п.2 додаткових угод) терміном на 15 років до 20.11.2029 (п. 8 додаткових угод). Пунктом 11 оскаржуваних угод передбачено, що орендна плата вноситься до місцевого бюджету рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Пунктом 14 додаткових угод від 21.11.2014 передбачено, що земельні ділянки передані в оренду для ведення фермерського господарства. ОСОБА_1 зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за собою право оренди на земельні ділянки відповідно до договору оренди від 01.06.2012 та спірних додаткових угод №1001, №1002 від 21.11.2014, про що вчинено записи з індексними номерами 79757559 та 7975112. Позивач вважає, що ОСОБА_1 достименно знаючи, що самостійно вона не буде здійснювати господарську діяльність на орендованих земельних ділянках, та з метою уникнення Фермерським господарством «Боднюк» передбаченої законом обов`язкової процедури - проведення земельних торгів, 06.07.2016 уклала з ФГ «Боднюк» договори суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 0520880900:02:001:0003 та 0520880900:02:002:0046 строком дії до 20.11.2029, про що 11.07.2016 на підставі рішень державного реєстратора зареєстровано право суборенди на зазначені вище земельні ділянки за №№30404566 та 30404842. 04.12.2012 всі права та обов`язки, як орендодавця, оскаржуваних правочинів перейшли до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. З метою досудового врегулювання спору Краснопільська сільська рада 13.10.2021 направила на адресу відповідача рекомендований лист з проєктами угод про дострокове розірвання додаткових угод №1001 та №1002, проте відповіді від ОСОБА_1 не отримала, що спонукало звернутися з цим позовом до суду. Також, мотивуючи позов, позивач вказує на те, що громадянкою ОСОБА_1 чи створеним нею фермерським господарством ФГ «Пролісок+» не виконано обов`язку по самостійному обробітку орендованих земельних ділянок. Умовами п.п. 14, 30 оскаржуваних додаткових угод передбачено, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства, та передбачено обов`язок орендаря використовувати земельні ділянки у відповідності до цільового призначення та право орендаря на передачу земельних ділянок в суборенду третім особам, не передбачено. В порушення умов договору оренди землі від 01.06.2012 та додаткових угод від 21.11.2014, відповідачка уклала з ФГ «Боднюк» договори суборенди земельних ділянок, з метою обходу останнім обов`язкової процедури - земельних торгів. Позивач стверджує, що відповідачем в порушення умов сплати орендних платежів (п.11 додаткових угод від 21.11.2014) систематично порушувала договір оренди земельної ділянки щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів на рахунок позивача протягом січня - серпня 2021 року , що є достатньою умовою для дострокового розірвання додаткових угод.

Відповідач скористалася своїм правом регламентованим ст. 178 ЦПК та 21.01.2022 подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні цивільного позову. Відзив мотивовано тим, що, той факт, що використання земельних ділянок відбувається через фермерське господарство не змінює статусу Відповідача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату. Оскільки договір оренди землі від 01.06.2012 був укладений між Гайсинською РДА та ОСОБА_1 саме як з фізичною особою, а не як з фізичною особою - підприємцем та/або як засновником чи представником Фермерського господарства «Пролісок +», то орендарем земельних ділянок за цим договором є фізична особа відповідач і саме на неї покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з умовами договору, тому з урахуванням положень ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 287.5 ст. 287 ПК України, сторони не можуть урегульовувати свої відносини щодо строків внесення орендної плати на власний розсуд, оскільки в цій частині відносини регулюються Податковим кодексом України норми якого для сторін є імперативними та унормовано, що податок (орендна плата) фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Відповідач зазначає, що станом на момент укладення Договорів суборенди правонаступником всіх прав та обов`язків орендодавця щодо Договору оренди від 01.06.2012 перейшло до Держгеокадастру. Положенням ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент укладення Договорів суборенди) було передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Підставою для проведення державної реєстрації Договорів суборенди стало погодження Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на їх укладення (лист від 25.03.2016 за вих. №К-2783/0-1473/6-16), тобто укладення Договору суборенди було здійснено відповідачем в порядку передбаченому ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі». Оскільки діючий на момент укладення Договорів суборенди орендодавець Держгеокадастр надав свою згоду на передачу земельних ділянок в суборенду ФГ «Боднюк», очевидно, що Позивач, як його правонаступник, не має права заперечувати законність такого правочину, адже це може призвести до порушення принципу добросовісності дій особи, закладений у ст. 3 ЦК України (висновок щодо застосування цього принципу у договірному праві наведений ВС в постанові від 22.05.2019 №234/3341/15-ц). Відповідач зазначає, що твердження Позивача про те, що земельні ділянки отримувались Відповідачем виключно з метою їх подальшої передачі ФГ «Боднок» є надуманими, необґрунтованими та безпідставними, оскільки право користування на ці земельні ділянки були отримані Відповідачем ще 01.06.2012, а передані в суборенду ФГ «Боднюк» через чотири роки (06.07.2016) і тільки після отримання на це згоди Держгеокадастра (орендодавця) в порядку ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі». Також Відповідач стверджує, що вона не отримувала лист Позивача з проектами угод про дострокове розірвання Додаткових угод, оскільки опис вкладення в цінний лист та рекомендоване повідомлення про отримання поштового відправлення, на які посилається Позивач, як доказ вручення, містить не її підпис, а належить посадовій особі Позивача, якій було повернуто поштове відправлення.

25 січня 2022 від третьої особи ФГ «Боднюк» надійшли пояснення третьої особи щодо позову. Зокрема, ФГ «Боднок» не визнає вимог Позивача повністю і зазначає, що Договір оренди землі від 01.06.2012, додаткові угоди №1001 та №1002 від 21.11.2014 до Договору від 01.06.2012 укладені з Відповідачем саме, як з фізичною особою, а не як з фізичною особою - підприємцем та/або як засновником чи представником Фермерського господарства «ПРОЛІСОК+», то орендарем земельних ділянок за договором є фізична особа Відповідач і саме на неї покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з вказаним договором, тому Відповідач зобов`язаний сплатити орендну плату протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Як вбачається з листа Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.12.2021 за вих. №25211/5/02-32-18-06-10 сплата Відповідачем орендної плати за Договором від 01.06.2012 та Додатковими угодами за 2021 рік сплачено своєчасно та в повному обсязі, отже жодних порушень строків сплати орендної плати Відповідачем не допущено. Щодо правомірності передачі земельних ділянок в суборенду ФГ «Боднюк» третя особа зазначає, що у Договорі від 01.06.2012 та/або Додаткових угод не було передбачено право орендаря передавати земельні ділянки в суборенду, а так само як і не передбачено відповідних заборон, для укладення Договорів суборенди була отримана згода від Держгеокадастра (орендодавця) відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на день укладення Договорів суборенди). За таких обставин, дії Позивача із подання позовної вимоги про дострокове розірвання Додаткових угод з підстав укладення Відповідачем Договорів суборенди з ФГ «Боднок» не відповідають такому принципу договірного права як «естопель». На думку третьої особи не витримують жодної критики твердження Позивача про те, що земельні ділянки отримувались відповідачем виключно з метою їх подальшої передачі ФГ «Боднок», адже право користування на ці земельні ділянки отримувалось Відповідачем ще 01.06.2012, а передані в суборенду ФГ «Боднюк» через чотири роки (06.07.2016) і тільки після отримання на це згоди Держгеокадастра (орендодавця) в порядку ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 23.12.2021 відкрито загальне позовне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

26 квітня 2022 року зазначена справа надійшла на розгляд до Ладижинського міського суду Вінницької області на підставі Розпорядження голови Гайсинського районного суду Вінницької області В. М. Ковчежнюка №5 від 19.04.2022.

06 травня 2022 року справу №129/3695/21 передано на розгляд до Тростянецького районного суду Вінницької області на підставі Розпорядження голови Ладижинського міського суду Вінницької області Т. В. Волошиної від 02.05.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2022 у справі №129/3695/21 (провадження 2/147/209/22) визначено головуючого суддю Борейко О. Г.

Ухвалою суду від 10.05.2022 постановлено: зазначену вище цивільну справу прийняти до свого провадження, розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 травня 2022 року.

Ухвалою суду від 24 травня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 10.08.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наголосив на тому, що земельна ділянка передана Відповідачці для ведення фермерського господарства (01.02), а остання передала землю в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), в обхід земельних торгів, що також не передбачено листом першого заступника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Петровського П. А., який не мав повноважень давати таку згоду, адже не виконував обов`язки керівника ГУ та договір оренди у 2014 році з Відповідачкою не укладав. Позивач стверджує про порушення Відповідачем вимог ст. 24 та ст. 25 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди. Враховуючи обставини викладені в позовній заяві, та той факт, що термін «порушення прав» містить не лише майновий критерій, а й немайновий критерій, а земля знаходиться під особливим регулюванням та контролем, а порушення процедури земельних торгів є ознакою майнового критерію, - просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con", підтримав позицію наведену у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надано згоду на передачу земельних ділянок в суборенду, і цей лист став підставою для державної реєстрації Договорів суборенди, ні у кого не виникали сумніви про правомірність зазначеного листа, а тому Краснопільська сільська рада, як правонаступник Держгеокадастру є недобросовісною. Представник відповідача стверджує, що зміни цілового призначення земельної ділянки не відбулось, адже, як Відповідачка використовувала земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції так і ФГ «Боднюк» використовує земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції, тобто земельна ділянка використовувалась ним за її цільовим призначенням, як земля сільськогосподарського призначення. Більш того, будь-якої шкоди земельній ділянці не завдано, орендар сплачує орендну плату своєчасно і в повному обсязі. З урахуванням наведених обставин просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа ФГ «Боднюк» в судове засідання свого уповановаженого представника не направила. Разом з тим, судом не визнавалась обов`язкова явка третьої особи, а в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору, окрім того свої доводи третя особа висловила в письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, розгляд справи проводився за відсутності представника третьої особи.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що розпорядженням Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області від 23.01.2012 №16, зокрема:

-затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо надання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 37,8500 га, в тому числі ріллі 37,8500 га, із земель запасу на території Гранівської сільської ради;

-надано ОСОБА_1 в оренду терміном на три роки земельні ділянки із земель запасу загальною площею 37,8500 га, в тому числі ріллі 37,8500 га на території Гранівської сільської ради для ведення фермерського господарства (а.с. 14-15).

Згідно з копією договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2012 року укладеного між Гайсинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) на підставі розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації №16 від 23.01.2012, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу, яка знаходиться на території Гранівської сільської ради за межами с. Гранів. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 37,8500 га, у тому числі із земель запасу площею 37,85 га рілля з них дялянка 1 площею 31,2600 га та ділянка НОМЕР_1 площею 6,5900 га (п. 2 Договору). Відповідно до п.8 Договору його укладено на 3 (три) роки. Пунктом 11 урегульовано, що орендна плата вноситься у такі строки щомісячно в рівних частинах від річної плати. Пунктом 17 Договору визначено умови збереження стану об`єкта оренди: орендар зобов`язується не погіршувати стану об`єкта оренди, дотримуватися вимог екологічного та земельного господарства (а.с. 16-19).

На виконання умов договору оренди землі ОСОБА_1 створила Фермерське господарство «ПРОЛІСОК+» (ЄДРПОУ 38283616) і 17.08.2012 провела його державу реєстрацію, про що було здійснено запис за №11501020000000800 (а.с. 12).

21 листопада 2014 року орендодавець, Головне управління Держземагенства у Вінницькій області в особі начальника Коника Олексія Миколайовича, з одного бору, та орендар, гр. ОСОБА_1 , з другого, уклали Додаткову угоду №1001 про наступне: сторони дійшли згоди щодо поновлення договору оренди землі від 01.06.2012 укладеного між Гайсинською РДА та гр. ОСОБА_1 , зареєстрованого у відділі Держкомзему у Гайсинському районі, у Державному реєстрі земель від 16.08.2012 за №052088094005125, зміни умов договору та викладення його в новій редакції (а.с. 20-25).

Зокрема пунктом 1 Додаткової угоди №1001 до договору оренди землі від 01 червня 2012 року від 21.11.2014, встановлено, що орендодавець відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 12.11.2014 №2-3818/15-14-СГ «Про поновлення договору оренди землі» надає (поновлює), а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Гранівської сільської ради (за межами населеного пункту) Гайсинського району Вінницької області.

Об`єкт оренди, відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1001 від 21.11.2014 є земельна ділянка площею 6,5900 га, - рілля, кадастровий номер: 0520880900:02:001:0003. Пунктом 8 встановлено, що договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років, з моменту укладення. Дата закінчення терміну договору 20.11.2029. Відповідно до п. 11. Сторони узгодили, що орендна плата вноситься до місцевого бюджету, орендарем рівними частинами за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Пунктами 14, 15, 16 встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02). Умови збереження стану об`єкта оренди: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства та дотримання режиму природоохоронного використання земель. Пунктами 27, 30 розділу «Інші права та обов`язки сторін», які кореспондуються з нормами ст. ст. 24 та 25 Закону України «Про оренду землі», сторони погодили, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, при цьому орендар зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Також, 21 листопада 2014 року орендодавець, Головне управління Держземагенства у Вінницькій області в особі начальника Коника Олексія Миколайовича, з одного бору, та орендар, гр. ОСОБА_1 , з другого, уклали Додаткову угоду №1002 про наступне: сторони дійшли згоди щодо поновлення договору оренди землі від 01.06.2012 укладеного між Гайсинською РДА та гр. ОСОБА_1 , зареєстрованого у відділі Держкомзему у Гайсинському районі, у Державному реєстрі земель від 16.08.2012 за №052088094005125, зміни умов договору та викладення його в новій редакції (а.с. 26-31).

Пунктом 1 Додаткової угоди №1002 до договору оренди землі від 01 червня 2012 року від 21.11.2014, встановлено, що орендодавець відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 12.11.2014 №2-3818/15-14-СГ «Про поновлення договору оренди землі» надає (поновлює), а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Гранівської сільської ради (за межами населеного пункту) Гайсинського району Вінницької області.

Об`єкт оренди, відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1002 від 21.11.2014 є земельна ділянка площею 31,2600 га, - рілля, кадастровий номер: 0520880900:02:002:0046. Пунктом 8 встановлено, що договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років, з моменту укладення. Дата закінчення терміну договору 20.11.2029. Відповідно до п. 11. Сторони узгодили, що орендна плата вноситься до місцевого бюджету, орендарем рівними частинами за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Пунктами 14, 15, 16 встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02). Умови збереження стану об`єкта оренди: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства та дотримання режиму природоохоронного використання земель. Пунктами 27, 30 розділу «Інші права та обов`язки сторін», які кореспондуються з нормами ст. ст. 24 та 25 Закону України «Про оренду землі», сторони погодили, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, при цьому орендар зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Права оренди земельних ділянок до створеного Відповідачем ФГ «ПРОЛІСОК+» не перейшли, оскільки ОСОБА_1 08.12.2014 зареєструвала за собою, як фізичною особою, права оренди на земельні ділянки за кадастровими номерами 0520880900:02:001:0003 та 0520880900:02:002:0046, про що державним реєстратором було вчинено запис за індексними номерами 7975759 та 7975112.

Листом від 25.03.2016 №К-2783/0-1473/6-16 «Щодо розгляду клопотання» Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало згоду ОСОБА_1 на передачу в суборенду земельних ділянок площею 31,2600 га із кадастровим номером 0520880900:02:002:0046 та площею 6,5900 га із кадастровим номером 0520880900:02:001:0003, які розташовані на території Гранівської сільської ради Гайсинського району, та перебувають у громадянки ОСОБА_1 на праві оренди відповідно до договору оренди землі, укладеного 01.06.2012 з Гайсинською РДА, враховуючи додаткові угоди №1001 та №1002 від 21.11.2014 укладені з ГУ Держземагенства у Вінницькій області. Крім іншого, в листі зазначено, що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельних ділянок і не суперечити йому (а.с. 89).

06.07.2016 між ОСОБА_1 (орендар), з однієї сторони, та Фермерським господарством «Боднюк» (суборендар), з іншої сторони укладено договори суборенди земельних ділянок (а.с. 90-97).

Згідно пунктів 1, 2, 6, Договорів суборенди землі від 06.07.2016 Орендар передає Суборендареві в строкове платне користування земельну ділянку розміром 6,5900 га з них ріллі 6,5900 га із кадастровим номером 0520880900:02:001:0003 та земельну ділянку площею 31,2600 га з них 31,2600 га ріллі із кадастровим номером 0520880900:02:002:0046, які розташовані на території Гранівської сільської ради (за межами населеного пункту) Гайсинського району Вінницької області, належну їй на праві оренди (підстава договір оренди земельної ділянки від 01.06.2012 укладеного з Гайсинською РДА та Додаткових угод №1001 та №1002 від 21.11.2014 укладених з ГУ Держземагенства у Вінницькій області, а Суборендар приймає її для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 13 Договорів суборенди землі від 06.07.2016) та зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за неї орендну плату, в порядку та на умовах визначених даним договором (п. 8-12).

Пунктом 15 Договорів суборенди визначено умови збереження стану об`єкта оренди - використання земельної ділянки у відповідності до цільового призначення.

Пунктом 30 на Суборендаря покладено обов`язок використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.ст.15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, розпорядження КМУ від 12.06.2020 №707-р, Постанови ВРУ від 17.07.2020 №807-ІХ, Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 №485 «Деякі питання передач земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності», Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 №53, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №10-ОТГ від 04.12.2020 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 633,5948 га, передано Краснопільській сільській раді (Краснопільській сільській територіальній громаді) Гайсинського району Вінницької області у комунальну власність (а.с. 38-39).

Згідно з Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 277174189 та 2770941127) речові права на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 0520880900:02:002:0046 та номер земельної ділянки 0520880900:02:001:0003; цільове призначення для ведення фермерського господарства власником є Краснопільська сільська рада, код ЄДРПОУ 04330131. 07.07.2016 здійснено державну реєстрацію вказаних вище земельних ділянок, а саме: зареєстровано договори суборенди від 06.07.2016 (а.с.32-37).

Відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області №11/5/02-32-18-06-10 від 16.12.2021, на підставі договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0520880900:02:001:0003 та 0520880900:02:002:0046, згідно з п. 5 ст. 286 ПК України, контролюючим органом було сформовано податкові повідомлення-рішення по орендній платі громадянці ОСОБА_1 за 2018-2021 роки. Відповідно до податкових повідомлень-рішень нарахована орендна плата сплачена своєчасно та в повному обсязі (а.с. 87-88).

Відповідно до п. 41 Договору оренди землі від 01.06.2012 та п. 38 Додаткових угод №1001 та №1002 від 21.11.2014 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання Договору відповідно до закону та цього договору. Пунктом 35 Додаткових угод від 21.11.2014 передбачена можливість розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Враховуючи наведені положення, 21.12.2021 Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області звернулася до суду із цим позовом про дострокове розірвання Додаткових угод №1001 та №1002 від 21.11.2014.

Надаючи в процесі розгляду справи оцінку обставинам справи в межах доводів позовної заяви та заперечень викладених у відзиві і письмових поясненнях третьої особи, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статтей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Відповідно до інформації із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки з кадастровими номерами 0520880900:02:002:0046 та 0520880900:02:001:0003 зареєстровані на праві комунальної власності за Краснопільською сільською радою Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04330131 (номер запису про право власності 40200030 та 40200504).

Частиною 1 статті 148-1 Земельного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, зміна власника земельної ділянки та передача її з державної в комунальну власність не впливає на умови діючого договору оренди землі, на права та обов`язки орендаря та не тягне за собою зміну умов договору оренди землі.

Отже з огляду на вказане, відповідно до чинного законодавства саме Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області є власником земельної ділянки та стороною договору оренди землі (орендодавцем) та стороною по спірних Додаткових угодах.

Так, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо дострокового розірвання Додаткових угод до договору оренди землі від 01.06.2012 виникли саме у зв`язку з невикористанням ОСОБА_1 , чи створеним нею фермерським господарством свого обов`язку по самостійному обробітку орендованих земельних ділянок, і внаслідок укладення договорів суборенди зміною цільового використання орендованої земельної ділянки та порушенням умов сплати орендних платежів.

Підстави для розірвання договору визначені Цивільним Кодексом України, Земельним Кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення додаткових угод від 21.11.2014) орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.

Як вбачається із Додаткових угод №1001 та №1002 до договору оренди від 01.16.2012, укладених між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_1 21.11.2014, сторони передбачили, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення фермерського господарства (код цільового призначення 01.02).

Позивач доводить, що відповідач передала земельні ділянки в суборенду ФГ «Боднюк», яке в свою чергу використовує орендовані земельні ділянки не за цільовим призначенням, при цьому посилається на Договори суборенди від 06.07.2016 укладені на підставі листа Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 25.03.2016 №К-2783/0-1473/6-16, відповідно до вимог, яких земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення 01.01).

Відповідач стверджує, що зміни цільового призначення земельних ділянок, які є об`єктами спірних Додаткових угод, не відбулося, оскільки передані в суборенду земельні ділянки використовуються для вирощування сільськогосподарських культур).

Суд зазначає, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку (стаття 1 Закону України "Про землеустрій").

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі". Підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням (порушення земельного законодавства).

Судом встановлено, що відповідно до пунктів 1, 2 Додаткових угод №1001 та №1002 від 21.11.2014 в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення із земель запасу Гранівської сільської ради (за межами населеного пункту) Гайсинського району Вінницької області, загальною площею 6, 5900 га - рілля та 31,2600 га - рілля, кадастрові номери: 0520880900:02:001:0003 та 0520880900:02:002:0046, для ведення фермерського господарства.

За умовами пунктів 14-16 Додаткових угод від 21.11.2014 земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02). Умови збереження стану об`єкта оренди: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства та дотримання режиму природоохоронного використання земель.

Згідно із пунктами 27, 30 Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а Орендар земельної ділянки зобов`язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини 1 статті 19 зазначеного Кодексу за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення.

У частині 3 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом частини 5 статті 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення додаткових угод до договору оренди землі) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 Земельного кодексу України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2 у редакції, чинній на час укладення додаткових угод).

Згідно з частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, на час укладення спірних угод) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У частині 2 статті 22 зазначеного кодексу передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах (пункт 5.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 у справі № 922/1974/19).

За змістом частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Згідно із статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство", землі фермерського господарства можуть складатися із:

1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Таким чином зі змісту норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин із метою створення фермерського господарства.

При цьому, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18 зазначено, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, нормами права, а саме статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених зазначеними нормами для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Разом з цим, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Судом встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення відведені з подальшою передачею в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 , при цьому на думку представника Відповідача, доказів щодо здійснення на земельних ділянках переданих в суборенду ФГ «Боднюк» робіт зі зміни їх цільового призначення, або ж здійснення іншого виду робіт на земельних ділянках, окрім як вирощування та збирання сільськогосподарських культур, Позивачем не надано.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, у пунктах 1.2- 1.4 розділу І якої визначено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація видів цільового призначення земель застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

У розділі ІІ Класифікації видів цільового призначення земель визначено, що окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" - код 01.01), та для ведення фермерського господарства - код 01.02.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 908/1550/19 зазначено, що "земельні ділянки для ведення фермерського господарства" (код 01.02) не можуть прирівнюватися до "земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (код 01.01), оскільки вони належать до різних видів цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується Класифікацією видів цільового призначення земель, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель". Чинне земельне законодавство України не містить положень, які б дозволяли "прирівнювати" один до одного або ж ототожнювали різні види цільового використання земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2022 року у справі №924/875/21

Наведені обставини та норми чинного законодавства дають право для висновку, що Відповідачем було порушено умови Додаткових угод до договору оренди землі, оскільки земельна ділянка, яка передана в суборенду ФГ «Боднюк» не використовувалася відповідно до цільового призначення, передбаченого цими угодами.

У пункті 38 Додаткових угод від 21.11.2014 передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання Договору відповідно до закону та цього договору.

Зокрема, пунктом 35 Договору встановлена можливість розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 89 ЦПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що невиконання ОСОБА_1 , як Орендарем, передбачених Додатковими угодами №1001 та №1002 від 21.11.2014 обов`язків, дає підстави для їх дострокового розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, а тому позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується з позицією позивача про те, що підставою для дострокового розірвання спірних додаткових угод є укладення Договорів суборенди з ФГ «Боднюк», з метою обходу останнім обов`язкової процедури - земельних торгів, з огляду на таке.

Підставою для проведення державної реєстрації Договорів суборенди стало погодження Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (орендодавцем на час укладення спірних угод) на їх укладення (лист від 25.03.2016 за вих. №К-2783/0-1473/6-16), тобто укладення Договору суборенди було здійснено відповідачем в порядку передбаченому ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі».

Не приймаються до уваги доводи позивача про те, що лист першого заступника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Петровського П. А., не може бути врахований судом, як належний доказ, через те, що на думку представника Позивача Петровський П. А. не мав повноважень давати таку згоду, адже не виконував обов`язки керівника ГУ та договір оренди у 2014 році з Відповідачкою не укладав.

Лист від 25.03.2016 за вих. №К-2783/0-1473/6-16 підготовлений за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , виконавчим органом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. Його законність і повноваження першого заступника начальника П. А. Петровського на його підписання з 25.03.2016 ні у кого сумнівів не викликала, він не відкликаний органом, що його видав, отже враховуючи відсутність Положення про ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та посадової інструкції першого заступника начальника, у суду відсутні підстави для висновку про незаконність зазначеного листа.

Окрім того, суд вважає помилковими твердження позивача про те, що відповідачем було допущено порушення умов сплати орендних платежів, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

Пунктом 287.5 статті 287 ПК України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54, пунктом 54.5 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі статтями 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Оскільки договір оренди землі від 01.06.2012 був укладений між Гайсинською РДА та ОСОБА_1 саме як з фізичною особою, а не як з фізичною особою - підприємцем та/або як засновником чи представником Фермерського господарства «Пролісок +», то орендарем земельних ділянок за цим договором є фізична особа відповідач і саме на неї покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з умовами договору, тому з урахуванням положень ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 287.5 ст. 287 ПК України, сторони не можуть урегульовувати свої відносини щодо строків внесення орендної плати на власний розсуд, оскільки в цій частині відносини регулюються Податковим кодексом України норми якого для сторін є імперативними та унормовано, що податок (орендна плата) фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікаціюУкраїною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття 23.02.2006 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Відповідно до частини першої ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4540,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Боднюк» про дострокове розірвання додаткових угод до договору оренди землі - задоволити повнітю.

Розірвати додаткову угоду №1001 від 21.11.2014 до договору оренди землі від 01.06.2012, укладену між Головним Управлінням Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки загальною площею 6,5900 га, розташованої на території Гранівської сільської ради (за межами населеного пункту) Гайсинського району Вінницької області, кадастровий номер 0520880900:02:001:0003.

Розірвати додаткову угоду №1002 від 21.11.2014 до договору оренди землі від 01.06.2012, укладену між Головним Управлінням Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки загальною площею 31,2600 га, розташованої на території Гранівської сільської ради (за межами населеного пункту) Гайсинського району Вінницької області, кадастровий номер 0520880900:02:002:0046.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок ) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області, юридична адреса: вул. Центральна, буд.10 Е, с. Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, 23733, ЄДРПОУ - 04330131.

Відповідач: ОСОБА_1 ,, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Третя особа: Фермерське господарство "БОДНЮК", юридична адреса: вул. Польова, буд. 7, с. Гранів, Гайсинський район, Вінницька область, 23731, код ЄДРПОУ - 37957620.

Повний текст рішення складено 16 серпня 2022 року.

Суддя О. Г. Борейко