Постанова

від 27.10.2022 по справі 129/3695/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 129/3695/21

Провадження № 22-ц/801/1748/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борейко О. Г.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 рокуСправа № 129/3695/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Копаничук С.Г.

суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.

за участю секретаря судового засідання - Литвина С.С.

учасники справи:

позивач: Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Боднюк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.08.2022 року, повний текст якого виготовлений 16.08.2022 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Борейко О.Г. у цивільній справі за позовом Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерського господарства «Боднюк» про дострокове розірвання додаткових угод до договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

У грудні2021року Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерського господарства «Боднюк» про дострокове розірвання додаткових угод №1001 та №1002 від 21.11.2014 року до договорів оренди землі від 01.06.2012. Зазначила ,що на підставі розпорядження голови Гайсинської районної державної адміністрації №16 від 23.01.2012 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства відповідачу ОСОБА_1 01.06.2012 року між Гайсинською РДА і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, що знаходиться на території Гранівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, загальною площею 37,85 га у складі двох земельних ділянок із земель запасу площею 31,26 га та 6,59 га., терміном на 3 роки Договір оренди зареєстровано у відділі Держкомземуу Гайсинському районі 16.08.2012 року під записом №95288094.

З прийняттям ЗУ №5241 від 06.09.2012 року правонаступником всіх прав та обов`язків орендодавця по договору оренди землі стало Головне управління Держземагенства у Вінницькій області, як суб`єкт виконавчої влади у галузі земельних відносин, яке 21.11.2014 уклало з ОСОБА_1 додаткові угоди до договору оренди землі від 01.06.2012 за №№1001,1002, якими було змінено умови договору оренди : в оренду передано земельні ділянки з кадастровими номерами 0520880900:02:001:0003 та 0520880900:02:002:0046 площами відповідно 6,59 га та 31,26 га (п.2 додаткових угод) терміном на 15 років до 20.11.2029 (п. 8 додаткових угод). Пунктом 11 оскаржуваних угод передбачено, що орендна плата вноситься до місцевого бюджету рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Пунктом 14 додаткових угод від 21.11.2014 передбачено, що земельні ділянки передані в оренду для ведення фермерського господарства.08.12.2014 року ОСОБА_1 зареєструвала за собою речове право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

06.07.2016року ОСОБА_1 уклала договорисуборенди вказаних земельнихділянок до 20.11.2029 з фермерським господарством «Боднюк»,яке 11.07.2016 року зареєструвало за собою речове право суборенди у цьому ж державному реєстрі .

Наказом Головного управління Держгеокадасту у Вінницькій області №10-ОТГ від 04.12.2020 року, було передано у комунальну власність Краснопільській сільській раді спірні земельні ділянки ,які було зареєстровані за останньою і до неї перейшли права орендодавця.

Зазначила, що після укладення договорів суборенди відповідач самостійно не проводить господарську діяльність з вирощування с/г продукції ,а договором оренди та додатковими угодами до нього не передбачено право орендаря на передачу земельних ділянок в суборенду. ОСОБА_1 , створивши фермерське господарство «Пролісок плюс» і 17.08.2012 року провівши його державну реєстрацію, проте права оренди до останнього не перейшли. Вважає, що остання уклала договори суборенди з ФГ «Боднюк» з метою обходу останнім обов`язкової процедури земельних торгів .

Крім того, ОСОБА_1 згідно спірних додаткових угод взяла на себе обов`язок щомісячно, рівними частинами в розмірі 1/12 частини розміру орендної плати вносити на рахунок орендаря орендні платежі ,які на протязі січня серпня 2021 року вона не виконувала, що також є підставою для дострокового розірвання додаткових угод до договору оренди.

Посилаючись на порушення ОСОБА_1 чи створеним нею ФГ умов договору оренди і не виконання його умов ,а саме: 1) - невиконання обов`язку по самостійному обробітку орендованих ділянок і 2) - порушення сплати орендних платежів, просила достроково розірвати додаткові угоди від 21.11.2014 року № №1001,1002 до договору оренди землі від 01.06.2012 року і стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.08.2022 року позов задоволено , розірвано додаткові угоди №1001 і №1002 від 21.11.2014 до договору оренди землі від 01.06.2012, укладені між Головним Управлінням Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_1 щодо земельних ділянок , загальною площею 6,59 га ,кадастровий номер 0520880900:02:001:0003 і щодо земельної ділянки, загальною площею 31,26 га, кадастровий номер 0520880900:02:002:0046,розташованих на території Гранівської сільської ради (за межами населеного пункту) Гайсинського району Вінницької області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області 4540 грн. у відшкодування судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що в порушення ст,ст.13,49 ч.3 ЦПК України суд вийшов за межі позовних вимог , підстав позову, задовольнивши його з підстав , якими позивач свій позов не обгрунтовував і на які не посилався; суд розглянув позов і задовольнив вимоги за самостійно обраними підставами , які за предметною юрисдикцією підлягали розгляду в порядку господарського судочинства ,а також невірно визначив суб`єктний склад учасників справи; не застосував принцип договірного права «Естопель» і порушив принцип правової визначеності, а також не звернув увагу на недоведеність позивачем наявності підстав, передбачених ст.651 ч.2 ЦК України для розірвання додаткових угод.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Старий М.М. вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Суд встановив, що 01.06. 2012 року між Гайсинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) на підставі розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації №16 від 23.01.2012, було укладено договір оренди землі ,згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування ( 3 роки) дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Гранівської сільської ради за межами с. Гранів, загальною площею 37,85 га, у тому числі, з них ділянка НОМЕР_1 , площею 31,26 га та ділянка НОМЕР_2 площею 6,59 га (п. 2 - 8 Договору ) . Пунктом 11 урегульовано, що орендна плата вноситься у зазначені строки щомісячно в рівних частинах від річної плати.

ОСОБА_1 створила ФГ«ПРОЛІСОК+»і 17.08.2012провела йогодержаву реєстрацію.

21.11.2014 року Головне управління Держземагенства у Вінницькій області до якого перейшли права орендодавця, уклало з ОСОБА_1 додаткові угоди до договору оренди землі від 01.06.2012 за №№1001,1002, якими було змінено умови договору оренди : в оренду передано земельні ділянки з кадастровими номерами 0520880900:02:001:0003 та 0520880900:02:002:0046 площами відповідно 6,59 га та 31,26 га (п.2 додаткових угод) терміном на 15 років до 20.11.2029 (п. 8 додаткових угод). Пунктом 11 оскаржуваних угод передбачено, що орендна плата вноситься до місцевого бюджету рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Пунктом 14 додаткових угод від 21.11.2014 передбачено, що земельні ділянки передані в оренду для ведення фермерського господарства.

Права оренди земельних ділянок до створеного ФГ «ПРОЛІСОК+» не перейшли, оскільки ОСОБА_1 08.12.2014 зареєструвала за собою, як фізичною особою, речове право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом №К-2783/0-1473/6-16 від 25.03.2016 надало згоду ОСОБА_1 на передачу орендованих нею відповідно до договору оренди від 01.06.2012 з Гайсинською РДА земельних ділянок в суборенду, враховуючи додаткові угоди №1001 та №1002 від 21.11.2014 укладені з ГУ Держземагенства у Вінницькій області. Крім іншого, в листі зазначено, що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельних ділянок і не суперечити йому (а.с. 89).

06.07.2016 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Боднюк» укладено договори суборенди вказаних земельних ділянок (а.с. 90-97). Згідно вказаних договорів Суборендар приймає їх для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 13 Договорів суборенди землі від 06.07.2016) та зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за неї орендну плату, в порядку та на умовах визначених даним договором (п. 8-12). П. 15 договорів суборенди визначено умови збереження стану об`єкта оренди використання земельної ділянки у відповідності до цільового призначення, а п. 30 на Суборендаря покладено обов`язок використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням.

07.07.2016 здійснено державну реєстрацію речового права суборенди за Фермерським господарством «Боднюк».

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №10-ОТГ від 04.12.2020 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 633,5948 га, передано Краснопільській сільській раді (Краснопільській сільській територіальній громаді) Гайсинського району Вінницької області у комунальну власність (а.с. 38-39).

Згідно п. 41 договору оренди землі від 01.06.2012 та п. 38 додаткових угод №1001 та №1002 від 21.11.2014, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 35 додаткових угод від 21.11.2014 передбачена можливість розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченихстаттями 24і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендодавця (крім випадків розірвання договору у зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов`язків) орендар має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, здійснених за згодою орендодавця, та збитків, завданих розірванням договору.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставами для розірвання договорів оренди землі Краснопільська сільська рада зазначає порушення умов сплати орендних платежів та невиконання ОСОБА_1 обов`язку по самостійному обробітку орендованих земельних ділянок. Інших підстав для розірвання договорів оренди землі позовна заява не містить.

Твердження позивача про те, що відповідачем було допущено порушення умов сплати орендних платежів, безпідставні з огляду на таке.

Договір оренди землі від 01.06.2012 року і додаткові угоди до нього №№1001,1002 від 21.11.2014 року недійсними не визнавались, державна реєстрація права оренди за ОСОБА_1 не скасована.

Відповідно до пункту 287.1статті 287ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно зі статтями 13, 14Закону України"Прооренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі"розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Оскільки договір оренди землі від 01.06.2012 був укладений між Гайсинською РДА та ОСОБА_1 саме як з фізичною особою, а не як з фізичною особою підприємцем та/або як засновником чи представником Фермерського господарства «Пролісок +», то орендарем земельних ділянок за цим договором є фізична особа відповідач і саме на неї покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з умовами договору, тому з урахуванням положень ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 287.5 ст. 287 ПК України, сторони не можуть урегульовувати свої відносини щодо строків внесення орендної плати на власний розсуд, оскільки в цій частині відносини регулюються Податковим кодексом України норми якого для сторін є імперативними та унормовано, що податок (орендна плата) фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області №11/5/02-32-18-06-10 від 16.12.2021, на підставі договорів оренди вказаних земельних ділянок з кадастровими номерами 0520880900:02:001:0003 та 0520880900:02:002:0046 було сформовано податкові повідомлення-рішення по орендній платі громадянці ОСОБА_1 за 2018-2021 роки. Відповідно до податкових повідомлень-рішень нарахована орендна плата сплачена своєчасно та в повному обсязі (а.с. 87-88).

Доказів не сплати орендної плати відповідачем Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області не надала.

Крім цього, посилання Краснопільської сільської ради на те, що укладення відповідачем договорів суборенди з ФГ «Боднюк», з метою обходу останнім обов`язкової процедури земельних торгів, є безпідставними з огляду на таке.

Додаткові угоди до договорів оренди землі не містять обмежень для передачі земельних ділянок у суборенду.

Установлено, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , правонаступником орендодавця ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надало згоду на передачу відповідачкою спільних земельних ділянок у суборенду.

Підставою для проведення державної реєстрації договорів суборенди стало погодження Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (орендодавцем на час укладення спірних угод) на їх укладення (лист від 25.03.2016 за вих. №К-2783/0-1473/6-16), тобто укладення договору суборенди було здійснено відповідачем в порядку передбаченому ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Отже, укладення договорів суборенди відбулося за згоди власника земельних ділянок та не суперечить умовам договорів оренди землі, додатковим угодам до цих договорів та положенням Закону України «Про оренду землі».

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову з підстав, що укладення додаткових угод привело до зміни цільового призначення земельних ділянок , є помилковим з огляду на таке.

По-перше, такий висновок суду здійснений поза межами підстав позовних вимог і обставин, якими вони обгрунтовуються , оскільки у позові позивач не посилався на зміну цільового призначення земельних ділянок, як підставу розірвання договорів оренди землі. Крім того, відсутні докази зміни цільового призначення земельних ділянок і його виду вони були і залишаються ділянками сільськогосподарського призначення, призначеними для ведення фермерського господарства, як і було визначено їх власником.

Встановлення таких обставин та задоволення позову з цих підстав свідчить про вихід суду першої інстанції за межі підставпозову, якими позивач визначив розірвання додаткових угод з підстав несплати орендної плати та невиконання обов`язку самостійно обробітку орендованих земельних ділянок. Таких підстав позовних вимог про розірвання договорів оренди землі , як зміна цільового призначення земельних ділянок, позивач у позові не наводила і на них не посилалась.

Розглядаючи позовні вимоги, суд у рішенні встановив відсутність зазначених позивачем підстав для розірвання додаткових угод і у цій частині рішення суду позивачем не оскаржувалось, проте послався на не наведену останнім підставу для їх розірвання, що порушує норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Попри обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу. Застосувати конкретну норму права за принципом jura novit curia («суд знає закони») суд має право лише в межах заявлених позивачем вимог, визначених ним предмета та підстав позову.

За таких обставин, враховуючи, що суд обмежений під час розгляду справи предметом та підставами позову, доводи позивача про застосування до спірних правовідносин принципу jura novit curia («суд знає закони») відхилені колегією суддів, оскільки виходять за окреслені позивачем межі розгляду справи; таку підставу позову, як використання земельних ділянок не за цільовим призначенням позивач не визначала в позовній заяві.

По-друге, як слідує зі змісту п. 2 договорів суборенди земельної ділянки від 06 липня 2016 року б/н, земельні ділянки використовуються суборендарем для ведення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За указаними вище договорами суборендарем є Фермерське господарство «Боднюк».

Указані обставин свідчать про те, що за договорами суборенди землі спірні земельні ділянки використовуються для господарської діяльності (ведення фермерського господарства) Фермерського господарства «Боднюк».

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, а такожнаказом Держкомземувід 23.07.2010№ 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, у пунктах 1.2- 1.4 розділу І якої визначено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація видів цільового призначення земель застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

У розділі ІІ Класифікації видів цільового призначення земель визначено, що окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення для ведення фермерського господарства - код 01.02.

Договори суборенди землі не містять положень про зміну цільового використання земельних ділянок.

Після укладення договорів суборенди землі фактично відбулася зміна користувача, який використовує земельні ділянки для ведення фермерського господарства, без зміни цільового призначення земельних ділянок.

Отже, спірні земельні ділянки використовуються суборендарем Фермерське господарство «Боднюк» для ведення фермерського господарства - код 01.02.

Матеріали справи не містять доказів про використання земельних ділянок ФГ «Боднюк» не за цільовим призначенням.

Крім цього, з матеріалів справи слідує, що 04 грудня 2020 року спірні земельні ділянки було передано у комунальну власність Краснопілької сільської ради, яка 21 січня 2021 року зареєструвала справо власності на землю.

В подальшому 13 жовтня 2021 року Краснопільська сільська рада надіслала ОСОБА_1 угоди про дострокове розірвання додаткових угод №№ 1001, 1002 від 21 листопада 2014 року.

Вимоги про розірвання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок виникли після переходу права власності від ГУ Дергеокадастру у Вінницькій області до Красносільської сільської ради. Попередній власник не заперечував проти передачі земельних ділянок у суборенду та використання їх Фермерським господарством «Боднюк».

Разом з тим, відповідно до п. 37 додаткових угод до договорів оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що Красносільською сільською радою не доведено наявності підстав для дострокового розірвання додаткових угод до договорів оренди.

Суд першої інстанції указані обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що апеляційним судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з позивача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 6 810 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2022 року скасувати .

У задоволенні позовних вимог Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерського господарства «Боднюк» про дострокове розірвання додаткових угод №1001 та №1002 від 21 листопада 2014 року до договорів оренди землі від 01 червня 2012 року відмовити.

Стягнути з Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 6 810 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: С. К. Медвецький

В. В. Оніщук