Постанова

від 07.08.2022 по справі 922/3473/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року м. Харків Справа № 922/3473/21

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Гребенюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю прокурора відділу представництва інтересів держави з питань управління представництва інтересів держави в суді Харківської обласної прокуратури Горгуль Наталіі Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№259Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3473/21,

за позовом Керівник Лозівської окружної прокуратури звернувся з позовом до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі позивача Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, смт. Близнюки

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", с. Добровілля

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області, смт. Близнюки

про розірвання договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Лозівської окружної прокуратури звернувся з позовом до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі позивача Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про розірвання договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки.

В обгрунтуванні позовної заяви керівник Лозівської окружної прокуратури вказує, що відповідач має право використовувати спірні земельні ділянки тільки як пасовища, а СТОВ "Лан" під час використання спірних земельних ділянок порушив умови договорів та використовує їх не за цільовим призначенням (видом використанням), у зв`язку з чим просить суд розірвати ці договори та повернути земельні ділянки орендодавцю, посилаючись на положення ст.34 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3473/21 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції не прийняв Акти обстеження земельної ділянки в якості належних доказів у справі, оскільки останні мають недоліки складання та розбіжність викладеної в них інформації. Одночасно суд встановив, що відповідач використовує земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, а саме, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як це передбачено п. 15 договорів оренди та п. б) ч.3 ст.22 ЗК України, що свідчить про відсутність порушень щодо нецільового використання земельних ділянок

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора. Судові витрати просить відшкодувати за рахунок відповідача.

В обгрунтуванні апеляційної скарги прокурор повторно наголошує про використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки використання земель як "пасовища" не передбачає можливості розорювання земельної діялнки та вирощування на ній сільськогосподарських культур, як було здійснено орендарем.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі №922/3473/21 призначено розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№259Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3473/21 на "08" серпня 2022 р. об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату; запропоновано учасникам справи заздалегіть визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд; явку представників учасників справи визнано необов`язковою; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом упоноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі №922/3473/21 призначено розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№259Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3473/21 на 08.08.2022 об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату; запропоновано учасникам справи заздалегіть визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд; явку представників учасників справи визнано необов`язковою; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом упоноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.

У судове засідання, яке відбулось 08.08.2022, з`явилась прокурор відділу представництва інтересів держави з питань управління представництва інтересів держави в суді Харківської обласної прокуратури Горгуль Наталія Володимирівна.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

Лозівською окружною прокуратурою в ході проведення вивчення стану додержання вимог земельного законодавства встановлено, що розпорядженням першого заступника голови Близнюківської районної державної адміністрації від 12.04.2017 №167 зі змінами згідно з розпорядженням №851 від 01.11.2017 передано в оренду СТОВ "Лан" земельні ділянки: кадастровий номер 6320682500:01:000:0947, площею 39,1103 га; кадастровий номер 6320682500:01:000:0948, площею 28,7652 га; кадастровий номер 6320682500:01:000:0950, площею 10,0910 га; кадастровий номер 6320682500:01:000:0951, площею 3,2611 га; кадастровий номер 6320682500:01:000:0952, площею 2,4195 га, які складаються з нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) (угіддя-пасовища).

На підставі вказаного розпорядження 15.11.2017 між Близнюківською районною державною адміністрацією та СТОВ "Лан" укладені договори оренди земельних ділянок:

- кадастровий номер 6320682500:01:000:0947 площею 39,1103 га та зареєстрований 29.11.2017 за номером 23723681;

- кадастровий номер 6320682500:01:000:0948 площею 28,7652 га та зареєстрований 27.11.2017 за номером 23675494;

- кадастровий номер 6320682500:01:000:0950 площею 10,0910 га та зареєстрований 29.11.2017 за номером 23722950;

- кадастровий номер 6320682500:01:000:0951 площею 3,2611 га та зареєстрований 27.11.2017 за номером 23643985;

- кадастровий номер 6320682500:01:000:0952 площею 2,4195 га та зареєстрований 29.11.2017 за номером 23724636.

Крім того, розпорядженням першого заступника голови Близнюківської районної державної адміністрації від 01.11.2017 №850 передано в оренду СТОВ "Лан" земельні ділянки: кадастровий номер 6320682500:01:000:0959, площею 15,7765 га; кадастровий номер 6320682500:01:000:0960, площею 19,6640 га; кадастровий номер 6320682500:01:000:0961, площею 5,7518 га; кадастровий номер 6320682500:01:000:0962, площею 6,0000 га, які складаються з нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) (угіддя - пасовища).

На підставі вказаного розпорядження 16.11.2017 між Близнюківською районною державною адміністрацією та СТОВ "Лан" укладені договори оренди земельних ділянок:

- кадастровий номер 6320682500:01:000:0959 площею 15,7765 га та зареєстрований 29.11.2017 за номером 23726148;

- кадастровий номер 6320682500:01:000:0962 площею 6,0000 га та зареєстрований 27.11.2017 за номером 23725758.

Відповідно до п.п.1, 2 Договору оренди від 15.11.2017 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320682500:01:000:0947 в оренду передається земельна ділянка, у тому числі пасовища площею 39,1103 га з числа нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв).

У п.31 Договору оренди передбачено обов`язки орендаря, зокрема згідно з ст.25 Закону України Про оренду землі , обов`язок використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, не змінювати вид сільськогосподарських угідь.

Аналогічні положення встановлені в договорах оренди земельних ділянок з кадастровими номерами:

- 6320682500:01:000:0950,

- 6320682500:01:000:0951,

- 6320682500:01:000:0952,

- 6320682500:01:000:0948,

- 6320682500:01:000:0959,

- 6320682500:01:000:0962.

Земельні ділянки за кадастровими номерами 6320682500:01:000:0960 та 6320682500:01:000:0961 не входять до предмету спору.

02.07.2021 з метою забезпечення контролю за використанням та охороною земель територіальної громади Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області громадськими інспекторами з охорони довкілля у Харківській області проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0947 площею 39,1103 га

Обстеженням на місцевості земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0947, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Близнюківської селищної ради Харківської області та яка перебуває у користуванні сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" на праві оренди, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви пшениці та вівса (частково здійснено посів, врожай 2021 року, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що в поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури, що є порушенням умов договору оренди та земельного законодавства.

Відповідно до акту від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0948 площею 28,7652 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви пшениці (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

-від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки в кадастровим номером 6320682500:01:000:0950 площею 10,0910 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви кукурудзи (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

-від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0951 площею 3,2611 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви озимої пшениці (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

-від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0952 площею 2,4195 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви озимої пшениці (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

-від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0959 площею 15,7765 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви озимої пшениці (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

-від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0962 площею 6,0000 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви пшениці (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

Прокурор надав також акти обстеження спірних земельних ділянок від 12.07.2021.

Прокурор стверджує, що відповідач має право використовувати спірні земельні ділянки тільки як пасовища, а СТОВ "Лан" під час використання спірних земельних ділянок порушив умови договорів та використовує їх не за цільовим призначенням (видом використанням), у зв`язку з чим просить суд розірвати ці договори та повернути земельні ділянки орендодавцю, посилаючись на положення ст.34 Закону України Про оренду землі .

Поряд з цим відповідач заперечує проти позову, зазначає про використання землі за цільовим призначенням та вважає надані прокурором акти неналежними доказами, оскільки останні складені з порушеннями.

Аналізуючи наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ст.53 ГПК України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист інтересів держави та брати участь у цих справах.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний суд у постановах від 26.07.2018 у справі №926/1111/15 та від 24.07.2019 у справі №235/7381/16.

Обґрунтовуючи порушені інтереси держави прокурор зазначає про недоотримання орендодавцем значних коштів в якості орендної плати.

Щодо представництва інтересів позивача прокуратурою.

Статтею 14 Конституції України та ч.1 ст.148 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з ст.84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст.152 ЗК України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.

Відповідно до абз.3 ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у чинній на даний час редакції) нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно з приписами ч.4 ст.32 Закону України "Про оренду землі" зміна розпорядника земельної ділянки не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди землі.

Спірні земельні ділянки розміщені в адміністративних межах Близнюківської селищної ради Харківської області, тому на даний час розпорядником спірних земельних ділянок є Близнюківська селищна рада Харківської області.

Статтею 12 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель па території сіл, селищ, міст належать: розробка, затвердження і реалізація цільових програм та документації із землеустрою щодо охорони земель відповідно до закону установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону; вирішення інших питань, у галузі охорони земель відповідно до закону.

Таким чином, із урахуванням положень статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" Близнюківська селищна рада уповноважена здійснювати контроль за спірними земельними ділянками.

За змістом пп.1) п.б) ч.1 ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Так, Листом від 02.06.2021 №02-23/2367 (а.с.66) Близнюківська селищна рада повідомила прокуратуру про те, що земельні ділянки, які передані в оренду, в тому числі СТОВ "Лан" , використовуються для вирощування сільськогосподарських культур, а не для сінокосіння та випасання худоби або збирання фруктів, та звернулась з проханням до прокуратури захистити її інтереси та допомогти збільшити бюджетні надходження, оскільки розрахунок орендної плати здійснено не за тим видом угідь, допомогти привести використання земель до законодавчих норм.

Окружною прокуратурою листом №61/1-1410вих-21 від 11.06.2021 (а.с.67) запропоновано Близнюківській селищній раді оглянути земельні ділянки з метою підтвердження факту порушення умов договорів оренди, про що скласти акти, які направити до окружної прокуратури для вирішення питання про вжиття заходів представництва інтересів держави.

Листом від 02.07.2021 №02-23/2972 (а.с.69) Близнюківська селищна рада направила до прокуратури матеріали обстеження земельних ділянок та повідомила, що самостійно заявляти позов про розірвання договорів оренди, укладених між ТОВ "Лан" та Близнюківською РДА Близнюківська селищна рада не буде.

Зазначене стало підставою для звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради.

У постанові Верховного суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата зазначила, що сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою на адресу Близнюківської селищної ради 17.08.2021 за №61/1-2563вих-21 (а.с.68) направлено повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру (позов до суду) в межах повноважень, наданих ст.ст.23, 24 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на зазначене наявні підстави для представництва прокуратури у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2021 з метою забезпечення контролю за використанням та охороною земель територіальної громади Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області громадськими інспекторами з охорони довкілля у Харківській області проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0947 площею 39,1103 га

Обстеженням на місцевості земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0947, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Близнюківської селищної ради Харківської області та яка перебуває у користуванні сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лан на праві оренди, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви пшениці та вівса (частково здійснено посів, врожай 2021 року, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що в поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури, що є порушенням умов договору оренди та земельного законодавства.

Відповідно до акту від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0948 площею 28,7652 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви пшениці (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

-від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки в кадастровим номером 6320682500:01:000:0950 площею 10,0910 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви кукурудзи (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

-від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0951 площею 3,2611 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви озимої пшениці (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

-від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0952 площею 2,4195 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви озимої пшениці (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

-від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0959 площею 15,7765 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви озимої пшениці (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

-від 02.07.2021 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0962 площею 6,0000 га, встановлено, що на земельній ділянці проведено посіви пшениці (повністю здійснено посів, про що свідчать сліди механічного обробітку), що вказує на те, що у поточному році земельна ділянка використовувалась з самовільною зміною угідь, а саме не як пасовище, а як рілля - для вирощування сільськогосподарської культури.

Прокурор надав також акти обстеження спірних земельних ділянок від 12.07.2021.

Також на підтвердження своїх доводів прокурор надав до суду копії Актів обстеження від 02.07.2021 та від 12.07.2021 щодо обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами: 6320682500:01:000:0948 площею 28,7652 га; 6320682500:01:000:0947 площею 39,1103 га; 6320682500:01:000:0951 площею 3,2611 га; 6320682500:01:000:0950 площею 10,0910 га; 6320682500:01:000:0952 площею 2,4195 га; 6320682500:01:000:0962 площею 6,0000 га, кадастровий номер 6320682500:01:000:0959 площею 15,7765 га.

Відповідно до даних Актів громадськими інспекторами з охорони довкілля у Харківській області: Євгенієм Дерюгою, Лідією Парахотіною та Оленою Шаріповою начебто встановлено використання СТОВ "Лан" земельних ділянок не за цільовим призначенням, а саме: не як пасовище, а як рілля.

Згідно до змісту зазначених актів, то вони складались громадськими інспекторами з охорони довкілля у Харківській області: Євгенієм Дерюгою, Лідією Парахотіною та Оленою Шаріповою на виконання листа керівника Лозівської окружної прокуратури, керуючись ст.189 ЗК України, ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування в України , Законом України Про охорону земель , з метою забезпечення контролю за використанням та охороною земель.

У той же час, стаття 189 ЗК України регулює порядок проведення САМОВРЯДНОГО КОНТРОЛЮ за використанням та охороною земель, який здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Приписи вказаної статті дублюються у ст.20 Закону України "Про охорону земель".

Схожі положення щодо повноважень органів місцевого самоврядування закріплені у ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування в України (на яку також посилались громадські інспектори при складані Акту), відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини першої якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 12 Закону України Про охорону земель передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності.

Відповідно до п."є" ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Із вищенаведеного вбачається, що згідно з ст.189 ЗК України, ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, шляхом проведення самоврядного контролю.

До матеріалів справи хоч і надані документи, що підтверджують існування трудових відносин цих осіб з позивачем, проте з актів вбачається, що вони діяли самостійно, саме як громадські інспектори.

Колегія суддів приймає до уваги, що громадські інспектори з охорони довкілля у Харківській області: Євгеній Дерюга, Лідія Парахотіна та Олена Шаріпова не є уповноваженими особами Близнюківської селищної ради Харківської області на здійснення самоврядного контролю, а тому не мали право здійснювати обстеження земельних ділянок шляхом проведення самоврядного контролю.

Крім того, вищезазначені особи є громадськими інспекторами з охорони довкілля.

Порядок проведення громадського контролю за використанням та охороною земель визначений положеннями статті 190 ЗК України (аналогічно з ст.21 Закону України "Про охорону земель"), відповідно до якої Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюють громадські інспектори, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища.

Діяльність громадських інспекторів з охорони довкілля регулюється Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтею 36 якого визначено, що громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля згідно з Положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Громадські інспектори з охорони довкілля:

а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, додержання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;

б) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подають їх органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності;

в) подають допомогу органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням.

Органи громадського контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища можуть здійснювати й інші функції відповідно до законодавства України.

Відповідно до Розділу 5 Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.02.2002 №88, Громадські інспектори мають право:

-спільно з працівниками органів Держекоінспекції, інших державних органів, які здійснюють контроль за охороною, раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами вимог природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів;

-за направленням органу Держекоінспекції, який призначив громадського інспектора, проводити рейди та перевірки і складати акти перевірок;

-складати протоколи про адміністративні правопорушення при виявленні порушень природоохоронного законодавства, відповідальність за які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, і подавати їх відповідному органу Держекоінспекції для притягнення винних до відповідальності;

-доставляти осіб, які вчинили порушення природоохоронного законодавства, до органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ та штабів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення;

-перевіряти документи на право використання об`єктів тваринного світу, зупиняти транспортні (у тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь полювання і рибальства, добутої продукції та інших предметів;

-проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття порушень законодавства в галузі охорони, навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів;

-брати участь у підготовці для передачі до судових органів матеріалів про відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та виступати в ролі свідків;

-роз`яснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства та їх екологічні права;

-брати участь у проведенні громадської екологічної експертизи відповідно до Закону України "Про екологічну експертизу";

-одержувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела негативного впливу на нього та заходи, що вживаються для поліпшення екологічної ситуації.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, громадські інспектори з охорони довкілля мають право спільно з працівниками органів Держекоінспекції, інших державних органів, які здійснюють контроль за охороною, раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами вимог природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів; за направленням органу Держекоінспекції, який призначив громадського інспектора, проводити рейди та перевірки і складати акти перевірок; складати протоколи про адміністративні правопорушення при виявленні порушень природоохоронного законодавства, відповідальність за які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, і подавати їх відповідному органу Держекоінспекції для притягнення винних до відповідальності.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів того, що громадські інспектори з охорони довкілля у Харківській області: Євгеній Дерюга, Лідія Парахотіна та Олена Шаріпова спільно з працівниками Держекоінспекції проводили перевірку земельних ділянок, що орендує СТОВ "Лан" , так само і не містять доказів існування направлення Держекоінспекції на проведення перевірки, за результатами якої може бути складено відповідний Акт.

Варто враховувати, що громадські інспектори не є спеціалістами у галузі охорони земель, вони не мають відповідних спеціальних пристроїв, які б дозволили ідентифікувати конкретну земельну ділянку серед числа інших на місцевості.

Окрім цього, як правильно звернув увагу суд першої інстанції надані прокурором Акти не містять дату складання та дату проведення обстеження, не містять інформацію про розміри площ, що засіяні, а також не містять відомостей про використання інспекторами спеціальних пристроїв, а тому існують обґрунтовані сумніви щодо того, що земельні ділянки, щодо яких громадськими інспекторами складено акти обстеження, є саме тими земельними ділянками, що орендує відповідач та мають саме ті площі та кадастрові номери.

До відповідного обстеження не залучалися спеціалісти у галузі охорони земель (інженер-землевпорядник, інженер-геодезист, тощо), до суду не надано доказів повідомлення відповідача про проведення обстежень земельних ділянок, які він орендує.

Крім того, надані прокурором Акти містять суперечності щодо обстеження однієї і тієї ж самої земельної ділянки у різні дати, зокрема у Акті обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0959 площею 15,7765 га, який відправлений на адресу СТОВ "Лан" 02.07.2021 року, вказано, що обстеженням земельної ділянки встановлено посіви озимої пшениці (повністю здійснено посів, врожай 2021 року, про що свідчать сліди механічного обробітку), однак в Акті обстеження від 12.07.2021 року вказано, що обстеженням цієї ж земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці наявні рештки вівса та багаторічної трави (повністю скошено посів, врожай 2021 року, про що свідчать сліди механічного обробітку).

Таким чином, двома різними обстеженнями однієї ї тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0959 площею 15,7765 га встановлено різні обставини (а.с.87, 104).

Суперечності також містяться у Акті обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0948 площею 28,7652 га, який відправлений на адресу СТОВ "Лан" 02.07.2021 року та Акті обстеження цієї ж земельної ділянки від 12.07.2021 року.

У Акті від 02.07.2021 вказано, що обстеженням встановлено посіви пшениці та вівса (частково здійснено посів, врожай 2021 року, про що свідчать сліди механічного обробітку), а в Акті від 12.07.2021 зазначено, що на земельній ділянці проведено посів пшениці та багаторічних трав (а.с.74,96).

Тобто, двома різними обстеженнями однієї і тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0948 площею 28,7652 га встановлено різні обставини, що ставить під сумнів достовірність та вірогідність даного доказу.

Наведене у своїй сукупності ставить під сумнів об`єктивність та реальність проведення обстеження саме спірних земельних ділянок, результати якого зафіксовано у Актах, наданих прокурором.

До суду не надано: 1)Акт компетентного органу державного інспектора, оскільки відповідно до ст.10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення; 2)адміністративного протоколу, постанови, якими б було підтверджено факт нецільового використання СТОВ "Лан" наданих в оренду земельних ділянок.

Прокурор на підтвердження використання відповідачем спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням посилається на Акти обстежень від 02.07.21 та 12.07.21.

Однак, до суду не надано доказів того, що громадські інспектори з охорони довкілля у Харківській області: Євгеній Дерюга, Лідія Парахотіна та Олена Шаріпова діяли саме як посадові особи (працівники) селищної ради, оскільки в самих Актах обстеження вказано, що в порядку самоврядного контролю, передбаченого ст.189 ЗК України громадські інспектори з охорони довкілля у Харківській області: Євгеній Дерюга, Лідія Парахотіна та Олена Шаріпова провели дослідження.

Суд звертає увагу, що відповідно до наданих прокурором Актів, обстеження проводилось вищезазначеними особами в якості громадських інспекторів з охорони довкілля у Харківській області, а не посадових осіб селищної ради.

Твердження апелянта про те, що позивач уповноважив власних працівників на огляд спірних ділянок, не підтверджується матеріалами справи.

Порядок проведення громадського контролю за використанням та охороною земель визначений положеннями статті 190 ЗК України, а не статті 189 ЗК України, як це вказано в Актах.

Наявна принципова різниця заходів самоврядного контролю (ст.189 ЗК України), які проводять посадові особи органів місцевого самоврядування та заходів громадського контролю (ст.190 ЗК України), які проводять громадські інспектори.

Листом Близнюківскької селищної ради від 21.09.2021 за №02-23/4009 на адвокатській запит адвоката Ганги Д.Г. селищна рада підтвердила, що Євгеній Дерюга, Лідія Парахотіна та Олена Шаріпова є громадськими інспекторами з охорони довкілля у Харківській області, призначеними Державною екологічною інспекцією у Харківській області, та надала копії їх посвідчень, що підтверджується копіями адвокатського запиту адвоката Ганга Д.Г. та листом селищної ради.

Отже громадські інспектори не мали права проводити заходи самоврядного контролю, які передбачені ст.189 ЗК України, адже вони не діяли як посадові особи селищної ради.

Крім того, акт обстеження земельних ділянок та дії щодо його складання не є актом суб`єкта владних повноважень, а тому не може бути предметом судового оскарження, оскільки предмет судового захисту охоплює тільки рішення прийняте в рамках та/або на підставі вказаного акту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №501/2889/16-а.

Акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, а дії по складанню цього акта не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №820/3713/17 та постанові Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі №640/4550/19.

Щодо повноважень громадських інспекторів на проведення обстеження земельних ділянок.

Статтею 190 ЗК України передбачено, що громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положень, затверджених відповідно центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, відповідною радою.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року №124, Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сферах рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, Мінагрополітики є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, та уповноважене затверджувати положення про відповідних громадських інспекторів, що проводять громадський контроль за використанням та охороною земель.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що згідно з пунктом 7-1 ч.2 ст.255 КУпАП уповноваженою особою на притягнення до відповідальності за порушення правил використання земель (у тому числі за використання земель не за цільовим призначенням) (стаття 53 КУпАП) є громадський інспектор з контролю за використанням та охороною земель, адвокат Ганга Д.Г. звернувся до Мінагрополітики із адвокатським запитом щодо затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин - Положення про відповідних громадських інспекторів, які проводять громадський контроль за використанням та охороною земель, згідно якого ці інспектори діють.

Листом № 21-1210.3-10/8012 від 21.09.2021 Мінагрополітики повідомило, що на наданий час таке положення не затверджувалось, що підтверджується копіями адвокатського запиту адвоката Ганга Д.Г. та листом Мінагрополітики.

Окрім того, Листом Державної екологічної інспекції у Харківській області №4447-02-07 від 29.09.2021 повідомлено, що громадські інспектори з охорони довкілля у Харківській області: Євгеній Дерюга, Лідія Парахотіна та Олена Шаріпова проходили навчання "…..Разом з цим повідомляємо, що Інспекцією направлення на проведення рейда та/або перевірки земельних ділянок, які перебувають у користуванні СТОВ "Лан" не надавалось", що підтверджується копіями адвокатського запиту адвоката Ганга Д.Г. та листом інспекції.

Суд звертає увагу, що Акти перевірки складені за допомогою комп`ютерних технологій, проте в актах не зазначено про використання будь-яких технічних пристроїв при їх складанні, що свідчить про складання Актів не за місцем знаходження земельних ділянок.

Матеріали справи також не містять доказів того, що інспектори запрошували представників відповідача до участі у проведенні обстеження земельних ділянок.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані прокурором Акти обстеження земельних ділянок не можуть бути належними та допустимими доказами використання відповідачем земельних ділянок не за цільовим призначенням, оскільки вони складені неуповноваженими особами, мають суперечності та не містять відомостей, що стосуються предмету доказування.

Акти обстеження земельних ділянок не містять таких даних як систематичне розорювання спірної земельної ділянки, вирощування на ній сільськогосподарських культур саме задля збирання урожаю, а не кормових та для випасання худоби, фактичне збирання урожаю зі спірної земельної ділянки, які б свідчили про використання відповідачем спірної земельної ділянки як рілля.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 20.09.2018 у справі №925/1579/17.

Ураховуючи зазначенене місцевий господарський суд правомірно не прийняв вищезазначені акти в якості належних доказів у справі.

З приводу аргументів позовної заяви та апеляційної скарги щодо зміни орендарем цільового використання земельних ділянок колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності СТОВ "Лан" є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується копією виписки, відповідач займається розведенням великої рогатої худоби молочних порід (код КВЕД 01.41) та розведенням свиней (код КВЕД 01.46).

З метою здійснення господарської діяльності 15.11.2017 та 16.11.2017 між Відповідачем та Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області(третьою особою) було укладено Договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами:

кадастровий номер 6320682500:01:000:0948 площею 28,7652 га;

кадастровий номер 6320682500:01:000:0947 площею 39,1103 га;

кадастровий номер 6320682500:01:000:0951 площею 3,2611 га;

кадастровий номер 6320682500:01:000:0950 площею 10,0910 га;

кадастровий номер 6320682500:01:000:0952 площею 2,4195 га;

кадастровий номер 6320682500:01:000:0962 площею 6,0000 га

кадастровий номер 6320682500:01:000:0959 площею 15,7765 га.

Право оренди вищезазначених земельних ділянок було належним чином зареєстровано відповідачем, що підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

У розпорядженнях Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, які були підставою для передачі земельних ділянок відповідачу в оренду чітко не визначено, що земельні частки (паї), які відносяться до нерозподілених (невитребуваних), надаються для цільового використання виключно під угіддя-пасовища, а лише констатовано вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, а саме сільськогосподарського призначення - угіддя-пасовища.

Цільове призначення земельних ділянок зазначено у Витягах з ДЗК та спірних Договорах оренди.

Відповідно до п.16 зазначених вище Договорів оренди цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське призначення (а.с.32,36,41,46,51,56,61).

Статтею 22 ЗК України "Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання" закріплено:

"1. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

5. Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу".

Прокурор стверджує, що відповідач в порушення істотних умов п.п.1, 2, 31 Договорів оренди, використовує земельні ділянки із числа пасовищ як ріллю.

Постановою КМУ "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" від 17.10.2012 №1051 (в поточній редакції) визначено перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) та надано визначення цих угідь. Відповідно до додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру:

Рілля (група 001, підгрупа 0 та 01) включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. А конкретно підгрупи: Рілля, перелоги, парники, оранжереї, теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Сіножаті (група 002, підгрупа 01) - підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Пасовища (група 002, підгрупа 02) - підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Наразі ГОСТ 26640-85 визнано таким, що не використовується на території України, однак посилання на нього наявне в поточній редакції додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ "1051 від 17.10.2012 року.

Під систематичністю розуміється два та більше випадки.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач систематично обробляє і використовує спірні земельні ділянки під посіви сільськогосподарських культур, тобто використовує їх, як рілля.

Судом встановлено, що відповідач займається розведенням великої рогатої худоби молочних порід (код КВЕД 01.41) та розведенням свиней (код КВЕД 01.46).

В запереченнях відповідача зазначено, що він використовує надані в оренду пасовища в якості місця для випасання худоби та отримання корму для тварин.

Зазначене підтверджується копіями звіту 24-сг за липень/серпень 2021 року щодо поголів`я тварин.

За приписами статті 34 ЗК України "Землі для сінокосіння і випасання худоби":

"1. Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища".

Згідно з п а ч.1 ст.91 та п. а ч.1 ст.96 ЗК України власники та землекористувачі земельної ділянки зобов`язані забезпечувати її використання за цільовим призначенням.

Згідно з Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель II. Класифікація видів цільового призначення земель" (далі - Класифікація), землі сільськогосподарського призначення поділені на 14 видів (коди (01.01-01.14), де код 01.01 с/г землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а код 01.08 - землі для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.

Згідно з Класифікацією до секції А належать землі сільськогосподарського призначення, код 01 - землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше).

Правовий режим земель сільськогосподарського призначення визначено у статті 22 ЗК України, згідно з частинами 1 та 2 якої, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а)сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Колегія суддів наголошує, що поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

У пунктах 36-39 постанови Великою Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформульовано такий правовий висновок:

"Указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених ст. 31, 33-37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником".

Отже, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що зміна виду використання земельної ділянки можлива лише із зміною цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з п.б) ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Тобто, землі сільськогосподарського призначення незалежно від виду використання земельної ділянки (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) надаються у користування сільськогосподарським підприємствам лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст.20 ЗК України відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

У спірних договорах оренди (п.2) зазначено, що в оренду передається земельна ділянка в тому числі пасовища.

Однак, відповідно до п.п.15,16 договорів оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарського призначення.

Зазначене також підтверджується наданими прокурором витягами з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок, в яких зазначене цільове призначення спірних земельних ділянок - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.34, 38, 43, 48, 53, 58, 63), а також листом позивача (а.с.66).

Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.98 №14-1-7/1205, землі сільськогосподарського призначення за напрямками цільового використання поділяються на землі: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства; для ведення підсобного сільського господарства; для ведення селянського (фермерського) господарства; для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності; для іншого сільськогосподарського призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджено Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, за змістом якого пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Водночас рілля - це сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари та парники, оранжереї та теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Таким чином, вказана норма пов`язує можливість розорення сіножатей та пасовищ з метою їх докорінного поліпшення.

Відповідно до приписів ст.37 Закону України Про охорону земель на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель. Такі обмеження можуть, зокрема, встановлюватися договором оренди землі, проектною документацією із землеустрою.

Оспорювані Договори оренди землі не містять заборон (обмежень) на розорювання земель, що підтверджується п.26 Договорів, у якому вказано, що обтяження (обмеження) не встановлені. У наданих Позивачем Витягах з ДЗК також відсутні будь-які обмеження щодо використання.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що всі спірні земельні ділянки мають цільове призначення за кодом 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не за кодом 01.08 - для сінокосіння і випасання худоби.

Крім того, відповідно до п.15 спірних договорів оренди земельні ділянки передаються в оренду для "ведення товарного с/г виробництва", що підтверджується наданими прокурором копіями спірних договорів (а.с.32,36,41,46,51,56,61).

Отже відповідач використовує земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, а саме, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як це передбачено п. 15 договорів оренди та п. б) ч.3 ст.22 ЗК України, що свідчить про відсутність порушень щодо нецільового використання земельних ділянок.

З огляду на викладене твердження апелянта щодо використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням є недоведеними, а висновок суду першої інстанції правомірним.

Відповідно до положень статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

За приписами ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п.31 договорів оренди обов`язки орендаря згідно ст.25 Закону України «Про оренду землі» , використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, не змінювати вид сільськогосподарських угідь.

Частиною 1 ст.24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів норм і правил.

Згідно із ч.2 ст.25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Отже, законодавець визначив використання земельної ділянки за цільовим призначенням як істотну умову договору оренди земельної ділянки, порушення якої орендарем згідно з вимогами ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" та ч.2 ст.651 ЦК України може бути підставою для його розірвання за рішенням суду за вимогою другої сторони договору орендодавця.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №924/1032/17.

Відповідно до пункту 38 спірних Договорі оренди землі, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 141 ЗК України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, пунктом "г"; такою підставою визначено використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до п.2 ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Ураховуючи, що прокурор не довів належними та допустимими доказами, що з боку СТОВ "Лан" мало місце використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, то відсутні підстави для розірвання спірних договорів оренди землі.

З огляду на відсутність підстав для розірвання спірних договорів оренди землі, суд приходить до висновку про безпідставність застосування до спірних правовідносин односторонньої реституції щодо повернення земельних ділянок позивачу.

Вищенаведене в своїй сукупності свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Заступника керівника Харківської обласної прокуратури не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3473/21 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3473/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.08.2022.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя Н.В. Гребенюк