Ухвала

від 15.08.2022 по справі 904/2401/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

16.08.2022м. ДніпроСправа № 904/2401/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сомо" (м. Черкаси)

про забезпечення позову

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сомо" (м. Черкаси)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопільський молокозавод" (Дніпропетровська область, с. Новопілля)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 116-20 від 24.04.2020 у загальному розмірі 1 132 650 грн. 48 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сомо" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопільський молокозавод" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 116-20 від 24.04.2020 у загальному розмірі 1 132 650 грн. 48 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 767 786 грн. 50 коп. - основний борг;

- 100 674 грн. 59 коп. - пеня;

- 153 557 грн. 30 коп. - штраф;

- 99 864 грн. 83 коп. - інфляційні втрати;

- 10 767 грн. 26 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 116-20 від 24.04.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 767 786 грн. 50 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 18.01.2022 по 04.08.2022 в сумі 100 674 грн. 59 коп., а також, штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, в загальній сумі 153 557 грн. 30 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по червень 2022 року у сумі 99 864 грн. 83 коп., а також 3% річних за період прострочення з 18.01.2022 по 04.08.2022 у сумі 10 767 грн. 26 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 230 грн. 50 коп.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. суду № 26675/22 від 15.08.2022), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Новопільський молокозавод", що знаходяться на розрахункових рахунках:

- р/р НОМЕР_1 а АТ КБ "Приватбанк";

- р/р НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк" в межах суми позову - 2 046 395 грн. 65 коп.;

- на все нерухоме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Новопільський молокозавод".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на таке:

- у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Новопільський молокозавод" зобов`язань за договором поставки № 116-20 від 24.04.2020 ТОВ "Сомо" (позивач, заявник) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 132 650 грн. 48 коп.

- предметом спору у справі є стягненим заборгованості за поставлений, але неоплачений відповідачем товар по договору поставки № 116-20 від 24.04.2020, ціна позову з урахуванням пені, штрафу, 3% річних, індексу інфляції та судового збору складає 1 150 880 грн. 98 коп.;

- порушення зобов`язання відповідача перед позивачем триває з 04.01.2022;

- позивач (заявник) зазначає, що останньому відомо про те, що відповідач здійснює свою господарську діяльність стабільно та успішно;

- беручи до уваги те, що відповідач порушує вимоги статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України, ухиляється від виконання своїх обов`язків, передбачених поговором поставки №116-20 від 24.04.2020, позивач (заявник) вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на нерухоме майно та на грошові кошти в сумі, що піддягають відшкодуванню, що належать ТОВ "Новопільський молокозавод" та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви,

ВСТАНОВИВ:

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, всупереч вищевказаних положень чинного законодавства заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та все нерухоме майно ТОВ "Новопільський молокозавод", може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Так, в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ "Сомо" посилається на те, що заборгованість ТОВ "Новопільський молокозавод" перед позивачем (заявником) за договором поставки №116-20 від 24.04.2020 триває з 04.01.2022, у той час як відповідач здійснює свою господарську діяльність стабільно та успішно. Заявник вважає, що оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, передбачених спірним договором поставки, то невжиття заходів щодо накладення арешту на нерухоме майно та на грошові кошти, що належать ТОВ "Новопільський молокозавод", може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

При цьому, заявником не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких він звернувся.

Таким чином, заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено, що враховуючи заходи забезпечення позову, які вказані в поданій заяві, останні не мають наслідком припинення господарської діяльності; звернення до суду із заявою про забезпечення позову обумовлене необхідністю попередження (недопущення) вчинення дій, які можуть призвести до позбавлення заявника (позивача) можливості повернення власних коштів; заходи забезпечення позову застосовуються судом, як гарантія реального виконання рішення суду, з метою ефективного захисту прав та інтересів заявника.

Однак, враховуючи те, що вказані обставини не підтверджені належними доказами, останні мають характер необґрунтованого припущення.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заінтересованої особи до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви про забезпечення позову.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сомо" в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 16.08.2022.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 16.08.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко