Рішення

від 03.08.2022 по справі 910/3713/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2022Справа № 910/3713/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фармер"

до Державного підприємства "Агроспецсервіс"

про стягнення 1311276,40

за участі представників:

від позивача: Бойко Р.В., адвокат,

від відповідача: Запаскін М.Р., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фармер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Агроспецсервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 1311276,40 грн., з яких: 1112458,78 грн. основного боргу, 124442,99 грн. пені, 32497,41 грн. інфляційних втрат та 41877,22 грн. трьох процентів річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив умови виконання грошового зобов`язання згідно Договору поставки № 11/2018 від 11.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3713/21. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 08.06.2021 поновлено пропущений процесуальний строк на подання відзиву та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про об`єднання справ № 910/3713/21 та № 910/3714/21 в одне провадження. Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд зауважив, що відповідно до частини 3 статті 173 ГПК України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, у той час як підготовче засідання розпочато в даній справі ще 20.05.2021 року. Крім того, відповідачем не доведено дотримання вимог частин 1, 2 статті 173 ГПК України, оскільки в позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Разом із цим, предметом позову в справі № 910/3714/21 є стягнення заборгованості за договором підряду, тобто вимоги в справах № 910/3713/21 та № 910/3714/21 не пов`язані ні підставою виникнення, ні поданими доказами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів, а саме витребувано в позивача всі оригінали документів, долучених до позовної заяви.

У судовому засіданні 15.06.2021 суд дослідив оригінали документів, наданих позивачем для огляду.

Протокольною ухвалою суду від 01.07.2021 задоволено заяву про поновлення пропущеного процесуального строку та долучено заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 зобов`язано відповідача надати документи з вільними зразками печатки, що проставлені в період з 30.11.2018 по 23.07.2019 включно; печатку Державного підприємства "Агроспецсервіс"; оригінал наказу Державного підприємства "Агроспецсервіс" від 01.04.2019 № 4-к; договір поставки від 11.01.2018 № 11/2018 з додатковими угодами; оригінал спірних видаткових накладних.

У судовому засіданні 17.08.2021 суд оглянув оригінали документів, наданих відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 призначено судову технічну експертизу документів та зупинено провадження у справі до отримання висновку судової експертизи.

23.05.2022 матеріали справи № 910/3713/21 повернулися до Господарського суду міста Києва з висновком судової експертизи.

31.05.2022 ухвалою суду провадження у справі № 910/3713/21 поновлено, продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження та призначено судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що не замовляв та не отримував товар за спірними видатковими накладними, на останніх відсутні посилання на договір поставки № 11/2018 від 11.01.2018, відсутнє прізвище представника, який їх підписував, а відтиск печатки відрізняється від дійсної печатки відповідача. Також відповідач заперечив проти укладення угоди від 02.10.2019 № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки остання укладена неуповноваженою особою зі сторони відповідача.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що виконав свої зобов`язання з поставки товару в повному обсязі, після чого отримав від відповідача видаткові накладні з підписом та відтиском печатки. До того ж, позивачем зареєстровані податкові накладні на спірну поставку товару.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №11/2018, за умовами якого позивач зобов`язувався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а відповідач - прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачається виключно товар, дозволений до використання на території України. Асортимент, кількість та ціна товару визначаються додатками та накладними, що оформляються (складаються) в період дії цього договору, і які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що фактичні ціни товарів у національній валюті в залежності від умов придбання товару постачальником за відповідними контрактами, зазначаються в додатках до цього договору. Ціна товару в національній валюті, сформована на момент його поставки, вказується у видаткових накладних на поставку товарів покупцю.

Загальна сума договору визначається додатками та накладними (пункт 2.3 договору).

У пункті 3.1 договору (у редакції додаткової угоди від 06.04.2018) встановлено, що покупець здійснює оплату за отриманий товар у строк до 01.12.2018 року.

Пункт 3.1 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 22.02.2019) передбачає, що покупець здійснює оплату за отриманий від постачальника в поточному році товар до 01 грудня кожного календарного року дії договору.

Як передбачено пунктом 3.7 договору за згодою сторін після укладення відповідної угоди може використовуватися інша форма та спосіб розрахунків, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог або поставою сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пункту 6.3 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 22.02.2019) при відсутності в момент прийняття товару зауважень покупця щодо його кількості, такий товар вважається прийнятим покупцем у повному обсязі.

Згідно з пунктом 11.2 договору (у редакції додаткової угоди від 07.09.2018) договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строк цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У додаткових угодах до договору від 06.04.2018, 07.09.2018 та 22.02.2019 договір поставки № 11/2018 від 11.01.2018 йменується «основний договір».

Із матеріалів справи слідує, що на виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4352458,78 грн., а саме за наступними видатковими накладними: від 30.11.2018 № 25 на суму у 443 527,68 грн. з ПДВ, де ПДВ становить 73 921,28 грн.; від 17.04.2019 № 8 на суму 1 200 000,00 грн. з ПДВ, де сума ПДВ становить 200 000,00 грн.; від 26.04.2019 № 7 на суму 1 649 180,00 грн. з ПДВ, де сума ПДВ становить 274 863,34 грн.; від 16.07.2019 № 21 на суму 296 131,10 грн. з ПДВ, де сума ПДВ становить 49 355,18 грн.; від 17.07.2019 № 22 на суму 403 770,00 грн. з ПДВ, де сума ПДВ становить 67 295,00 грн.; від 23.07.2019 № 24 на суму 359 850,00 грн. з ПДВ, де сума ПДВ становить 59 975,00 грн.

Дані видаткові накладні підписані зі сторони відповідача та містять печатку ДП "Агроспецсервіс".

Також позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні щодо спірної поставки товару, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних: №8 від 30.11.2018 на загальну суму 443 527,68 грн., де сума ПДВ складає 73 921,28 грн., яка прийнята органами ДПС України відповідно до квитанції №1 від 11.12.2018; №5 від 17.04.2019 на загальну суму 1 200 000,00 грн., де сума ПДВ становить 200 000,00 грн., яка прийнята органами ДПС України відповідно до квитанції №1 від 14.05.2019; № 9 від 26.04.2019 на загальну суму 1 649 180,00 грн., де сума ПДВ становить 274 863,33 грн., яка прийнята органами ДПС України відповідно до квитанції №1 від 14.05.2019; № 2 від 16.07.2019 на загальну суму 296 131,10 грн., де сума ПДВ становить 49 355,18 грн., яка прийнята органами ДПС України відповідно до квитанції № 1 від 06.08.2019; № 4 від 17.07.2019 на загальну суму 403 770,00 грн., де сума ПДВ становить 67 295,00 грн., яка прийнята органами ДПС України відповідно до квитанції №1 від 06.08.2019; № 6 від 23.07.2019 на загальну суму 359 850,00 грн., де сума ПДВ становить 59 975,00 грн., яка прийнята органами ДПС України відповідно до квитанції № 1 від 06.08.2019 року.

Оскільки відповідач оплату поставленого товару не здійснив, позивач просив стягнути з відповідача 1112458,78 грн. основного боргу, залишок якого відповідно до угоди від 02.10.2019 № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог утворився після зустрічного зарахування частини боргу в розмірі 3240000 грн. із загальної суми боргу 4352458,78 грн. відповідача за договором від 11.01.2018 № 11/2018 та боргу позивача в розмірі 3240000 грн. за договором від 05.10.2018 № 05-10/2018.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Із матеріалів справи слідує, що на виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4352458,78 грн., з якої просить стягнути 1112458,78 грн.

Заперечуючи проти визначення даної суми боргу, відповідач зауважив, що угода від 02.10.2019 № 1 про зарахування зустрічних однорідних підписана неуповноваженою особою зі сторони відповідача, тобто є неукладеною, а відтак зарахування на підставі даної угоди частини боргу сторін один перед одною не має правових наслідків.

Водночас, стягнення грошових коштів за угодою від 02.10.2019 № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог не є предметом розгляду даної справи, спір в якій виник внаслідок невнесення відповідачем оплати за поставлений позивачем товар за видатковими накладними в межах договору поставки № 11/2018 від 11.01.2018.

У той же час, висуваючи заперечення проти укладеності угоди від 02.10.2019 № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач не заявляв у межах окремого позову чи в межах даної справи вимоги про застосування реституції та повернення обумовлених у ній сум грошових коштів.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися спірні накладні): підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9); первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9);

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час, коли оформлювалися спірні накладні) наведено визначення поняття «господарська операція» - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5); первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Заперечуючи проти використання печатки ДП «Агроспецсервіс» на спірних видаткових накладних, відповідач просив провести судову технічну експертизу документів.

Відповідно до висновку від 06.05.2022 № СЕ-19-21/31521-ДД судового експерта Невмержицької І.М. відбитки печатки ДП «Агроспецсервіс» у додатковій угоді від 22.02.2019, у видатковій накладній від 30.11.2018 № 25 на суму 443 527,68 грн., у видатковій накладній від 17.04.2019 №8 на суму 1 200 000,00 грн., у видатковій накладній від 26.04.2019 № 7 на суму 1 649 180,00 грн., у видатковій накладній від 16.07.2019 № 21 на суму 296 131,10 грн., у видатковій накладній від 17.07.2019 №22 на суму 403 770,00 грн., у видатковій накладній від 23.07.2019 №24 на суму 359 850,00 грн. - нанесено не печаткою ДП «Агроспецсервіс», відбитки якої були надані на експертизу в якості вільних та експериментальних зразків для порівняльного дослідження. Відбитки печатки ДП «Агроспецсервіс» у договорі поставки від 11.01.2018 № 11/2018, у додатковій угоді від 06.04.2018 та у додатковій угоді від 07.09.2018 - нанесено печаткою ТОВ «Логістіктранссервіс», відбитки якої були надані на експертизу в якості вільних та експериментальних зразків для порівняльного дослідження.

Приписами статті 104 ГПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час оформлення відповідних накладних) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

У той же час судом встановлено, що відповідно до вимог абзацу 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" спірні видаткові накладні містять такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "від постачальника" та "отримав (ла)".

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

На підтвердження реальності здійсненої операції з поставки товару відповідачу за спірними видатковими накладним позивач надав до матеріалів справи зареєстровані в установленому законом порядку податкові накладні на спірну поставку товару.

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, як у редакції від 27.02.2018 так і від 22.03.2018, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2018 у справі № 817/537/17, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Судом враховано, що господарські операції зі спірних поставок товару відображались протягом спірного періоду поставок у податковій звітності позивача шляхом реєстрації останнім відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується зареєстрованими податковими накладними з квитанціями про прийняття документу ДПС України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 міститься правовий висновок про те, що підтвердження факту вчинення правочину та проведення господарських операцій на його виконання для виникнення в платника податку права на податковий кредит, визначивши, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 викладено правову позицію про те, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

За встановленими судом обставинами в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 1112458,78 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 124442,99 грн. пені, 32497,41 грн. інфляційних втрат та 41877,22 грн. трьох процентів річних.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.1 договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції більш ніж на 10 днів покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від покупця обставин.

Виходячи з умов додаткової угоди № 1 від 22.02.2019, пункт 3.1 договору передбачає, що покупець здійснює оплату за отриманий від постачальника в поточному році товар до 01 грудня кожного календарного року дії договору.

Таким чином, зобов`язання відповідача з оплати поставленого товару за спірними видатковими накладними є простроченим з 02.12.2019, у зв`язку з чим судом здійснений арифметичний перерахунок пені за період з 02.12.2019 по 24.04.2020 (в межах визначеного позивачем періоду).

Відтак, за арифметичним перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 104751,66 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленої дати прострочення виконання зобов`язання та в межах визначеного позивачем періоду, з відповідача підлягають стягненню за період з 02.12.2019 по 24.01.2021 три проценти річних у розмірі 38311,25 грн.

Здійснивши арифметичний інфляційних втрат за визначений позивачем період з 01.01.2020 по 30.11.2020 , суд дійшов висновку про стягнення останніх у повному обсязі.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фармер" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Агроспецсервіс» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик,24; ідентифікаційний код 34532280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фармер» (29001, м. Київ, м. Хмельницький, вул. Подільська,102; ідентифікаційний код 41606958) 1112458 (один мільйон сто дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн. 78 коп. основного боргу, а також 104751 (сто чотири тисячі сімсот п`ятдесят одну) грн. 66 коп. пені, 32497 (тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто сім) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 38311 (тридцять вісім тисяч триста одинадцять) грн. 25 коп. трьох процентів річних, а також 19320 (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять) грн. 29 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 15.08.2022 року.

Суддя К.В. Полякова