Ухвала

від 15.08.2022 по справі 924/445/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"16" серпня 2022 р. Справа № 924/445/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі

за позовом Державного підприємства "Тернопільський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс - Груп" с. Сушівці Білогірського району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області м. Тернопіль

про стягнення 231 689,84 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 08.07.2022 надійшла позовна заява Державного підприємства "Тернопільський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" м.Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс - Груп" с. Сушівці Білогірського району Хмельницької області про стягнення 231 689,84 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання окремих етапів робіт з проведення державної інвентаризації земель у Тернопільській області №912/11 від 09.11.2021, у зв`язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 231689,84 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2022 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 13.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/445/22 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11:00 год. 15 серпня 2022 року. Крім того, вказаною ухвалою вирішено залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Лисенка, 20-А).

До суду 15.08.2022 надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти боржника №01-10/190 від 12.08.2022, згідно з якою останній просить здійснити арешт коштів у розмірі 234170,84 грн, розміщених на р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Альфа Банк", МФО 300346, офіційних рахунках ТОВ "Ренесанс Груп" у банківських установах та органах казначейської служби України.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову позивач вказує, що відповідно до п. 2.3 договору на виконання окремих етапів робіт з проведення державної інвентаризації земель у Тернопільській області від 09.11.2021 № 912/11 відповідач зобов`язувався провести позивачу оплату робіт протягом 3 банківських днів з дня остаточного розрахунку між відповідачем та третьою особою. У поясненнях від 26.07.2022 третя особа вказала, що здійснила повний розрахунок з відповідачем. Однак ТОВ "Ренесанс-Груп" не здійснило повного розрахунку з ДП "Тернопільський інститут землеустрою", як субпідрядником, за виконані роботи, передбачені п.1.1 договору від 09.11.2021 № 912/11. Використання коштів, отриманих від ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, зокрема - витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем. Позивач зазначає, що існують достатні підстави для вжиття забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього або інших осіб (п.1 ч. 1 ст.136 ГПК України). Їх невжиття, на думку позивача, може призвести до унеможливлення виконання судового рішення, що заподіє суттєву шкоду суб`єкту господарювання державного типу та порушення його прав і законних інтересів.

При розгляді заяви позивача про забезпечення позову суд враховує наступне.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6)зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується можливість виконання судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс - Груп" 231 689,84 грн заборгованості за надані послуги згідно з договором на виконання окремих етапів робіт з проведення державної інвентаризації земель у Тернопільській області № 912/11 від 09.11.2021.

Позивач як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі вказує, що відповідач, отримавши від третьої особи кошти за виконані роботи з інвентаризації земель, всупереч п. 2.3 договору № 912/11 від 09.11.2021 не здійснив повного розрахунку з позивачем. Зазначене, на думку позивача, може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, зокрема - витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем. Тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання судового рішення, що заподіє суттєву шкоду суб`єкту господарювання державного типу та порушення його прав і законних інтересів.

Однак такі твердження позивача не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки ні матеріали позовної заяви, ні додані до заяви про забезпечення позову документи не містять доказів, які б підтверджували викладені в заяві про забезпечення позову обставини, зокрема щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на витрачання наявних у нього коштів не для здійснення розрахунків з позивачем.

При цьому посилання позивача на ухилення відповідача від виконання договірних зобов`язань не може вважатись беззаперечним доказом наявності обставин, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав та інтересів позивача та відповідно бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Усі доводи позивача, що викладені в заяві про забезпечення позову №01-10/190 від 12.08.2022, є лише припущеннями позивача, які не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Державного підприємства "Тернопільський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів і посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності вжиття таких заходів. Наведені заявником твердження не свідчать та не підтверджують наявність обставин, що невжиття зазначених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У зв`язку із викладеним, заява Державного підприємства "Тернопільський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Тернопільський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" про забезпечення позову №01-10/190 від 12.08.2022 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 16.08.2022 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-259 ГПК України.

Суддя Л.О. Субботіна

Виготовлено у 5 примірниках:

1 - до справи,

2 - позивачу на електронну адресу: terland@ukr.net,

3 - відповідачу на електронну адресу: renesans.groups@gmail.com,

4 - представнику відповідача адвокату Мевші Д.В. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

5 - третій особі на електронну адресу: ternopil@land.gov.ua