Рішення

від 14.08.2022 по справі 380/6428/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6428/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2022 року

м. Львів, вул. Чоловського, 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємство "НАРА" до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Малого приватного підприємства «НАРА» ( вул. Шкільна, 13/4, с. Гаї, Бродівський район, Львівська область, 80650; код ЄДРПОУ 22363217) до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.. Львівська, 659А/2, м. Городок, Львівська область; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 30.09.2021 за № 216712.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідальність за дотримання законодавства у сфері безпеки руху, заходів збереження автомобільних доріг загального користування покладено на перевізника, який здійснює перевезення вантажів, а не на власника транспортного засобу. Зазначає, що Мале приватне підприємство «НАРА» не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки транспортний засіб, щодо якого здійснювалася перевірка, на час перевезення вантажу знаходився у користуванні у ТОВ «Шляховик Т» на підставі договору оренди транспортних засобів і обладнання від 29.06.2021. Звертає увагу, що не отримували, повідомлення щодо виклику на розгляд матеріалів, які слугували підставою для її прийняття.

Відповідач у відзиві зазначає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм матеріального права та відповідно до процедури, передбаченої Порядком № 1567. У зв`язку з викладеним просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 19 квітня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач, Мале приватне підприємство «НАРА», юридична особа, ідентифікаційний код юридичної особи: 22363217.

В межах здійснення господарської діяльності позивачем був укладений договір № ШТ-29- 06/21 оренди транспортних засобів і обладнання від 29.06.2021, відповідно до якого орендодавець Мале приватне підприємство «Нара» передає орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляховик- Т» в тимчасове платне володіння та користування транспортні засоби, які зазначені в акті приймання-передачі транспортних засобів, а орендар використуває отримані за цим Договором ТЗ у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору. Строк дії цього Договору закінчується 28.06.2022.

Відповідно до акту приймання-передачі транспортних засобів № 1 від 29.06.2021, що є невід`ємною частиною зазначеного вище договору, орендодавець належним чином передав в тимчасове користування, а орендар прийняв транспортні засоби, зокрема: Вантажно спеціалізований сідловий тягач Е MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 .

Отже, позивач стверджує, що вантажно спеціалізований сідловий тягач Е MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 , передано у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляховик- Т».

11 серпня 2021 року о 15 год. 30 хв. посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на перевірку від 09 серпня 2021 року № 012786 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час якої було проведено перевірку транспортного засобу МАN, вантажно спеціалізований сідловий тягач Е MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 , водій якого вказано ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт № 296871, яким встановлено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

30 вересня 2021 року начальником Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Олександр Кічковський, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 216712, якою постановив стягнути з МПП «Нара» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень за порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Уважаючи постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30 вересня 2021 року № 216712 про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є постанова Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30 вересня 2021 року № 216712 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг, визначає Закон України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-ІV (далі - Закон № 2862-ІV).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-ХІІ).

Окрім цього, спірні правовідносини регламентовані Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2001 року (далі - Правила № 30), Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року (далі - Порядок № 879), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3353-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

За приписами частини другої статті 29 Закону № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Статтею 33 Закону України № 2862-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до пункту 3 Правил № 30 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до підпунктів 2 - 5 пункту 2 Порядку № 879 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

За змістом пунктів 15 - 16-1 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

Відповідно до вимог абзацу 1 пункту 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно з абзацом першим пункту 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 22 Порядку № 879).

Пунктом 23 Порядку № 879 передбачено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

За змістом пунктів 26, 27 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 31-1 Порядку № 879 передбачено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

За приписами абзацу 1 пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У свою чергу згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи наведене, як зазначено у статті 60 Закону України №2344-III, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Водночас, спірним питанням у цій справі є встановлення факту належності позивача до автомобільного перевізника у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України №2344-III, автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України № 2344-III).

З матеріалів справи вбачається, що 29.06.2021 між Малим приватним підприємством «Нара» (далі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т» (далі орендар) укладено договір оренди транспортних засобів і обладнання № ШТ-29-06/21 (далі договір № ШТ-29-06/21), на підставі якого орендодавець передає в тимчасове користування, а орендар приймає за плату в користування транспортні засоби, в тому числі, транспортний засіб: Вантажно спеціалізований сідловий тягач Е MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 6 договору № ШТ-29-06/21, орендодавець передає орендарю транспортні засоби, обладнання у технічному справному стані, можливим для його використання за технічним призначенням.

На виконання умов договору № ШТ-29-06/21 сторонами підписано акт прийому-передачі транспортного засобу Вантажно спеціалізований сідловий тягач Е MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 .

Враховуючи зазначене, з 29.06.2021 (дата укладення договору оренди транспортних засобів і обладнання) Вантажно спеціалізований сідловий тягач Е MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 , знаходиться у користуванні та володінні Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т» відповідно до договору оренди транспортних засобів від 29.06.2021 року за № ШТ-29-06/21.

В рамках даної справи основний акцент стороною позивача робився саме на тому, що МПП «Нара», не було автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а тому застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з постановою № 216712 від 30.09.2021 є протиправним та безпідставним.

Свої доводи позивач обґрунтовував наявністю договору оренди транспортних засобів і обладнання № ШТ- 29-06/21 від 29.06.2021.

Разом з тим, сама по собі наявність такого договору, зовсім не свідчить на користь того, що сторони його реалізували.

Поряд з цим, у суду відсутні правові підстави вважати такі твердження обґрунтованими з огляду на таке.

Статтею 50 Закону України №2344-III передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до статей 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Матеріалами справи підтверджено, що 11 серпня 2021 під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, уповноваженими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено, що перевезення вантажу транспортним засобом Вантажно спеціалізований сідловий тягач Е MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 , здійснювалося відповідно до товарно-транспортної накладної від 11.08.2022 №ХЗ Б00028845, яка долучена представником відповідача до відзиву.

Відповідно до зазначеної товарно-транспортної накладної у графі «Автомобільний перевізник» зазначено МПП «Нара», замовник: ТОВ «Шляховик -Т».

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568) затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363). Згідно з розділом 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Додатком 7 до Правил № 363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов`язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника, у даному випадку у товарно-транспортній накладні визначено перевізника МПП «Нара».

Судом також встановлено, що відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником вантажного автомобіля марки марки MAN, модель TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 .

Згідно з п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 року за № 123/18861, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Суд звертає увагу, що під час проведення перевірки водій не повідомляв інспекторів про наявність договору оренди транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові відстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом марки марки MAN, модель TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 .

Представник відповідача у відзиві покликається на те, що водій транспортного засобу заперечень стосовно визнання позивача перевізником в акті перевірки не висловив, а позивачем не надано до суду жодних доказів фактичного виконання вказаного вище договору оренди.

Таким чином суд вважає, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто має нести відповідальність, Управління Укртрнсбезпеки підставно виходило з того, що автомобільним перевізником є саме позивач, так як зазначена в товарно-транспортній накладній інформація про МПП «Нара», як про перевізника, нічим не підтверджена. Стороною позивача для відповідача не було надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідний вантажний автомобіль з причіпом вибув з його розпорядження і знаходився у правомірному користуванні іншої особи.

Окремо слід зауважити на тому, що під час розгляду справ про визнання протиправними актів індивідуальної дії, суд перевіряє чи дотримався вимог законодавства суб`єкт владних повноважень і чи врахував усі обставини, які мали значення для прийняття відповідного рішення, саме під час його ухвалення. Відповідно до цього, повідомлені стороною позивача для суду обставини, про існування яких відповідач до і під час ухвалення оспорюваного рішення не повідомлявся, не можуть ставитися в вину суб`єкту владних повноважень, зокрема в частині необ`єктивності прийнятого ним правового акту індивідуальної дії.

Що стосується процедури розгляду справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001, то суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 цього Порядку передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 вищезгаданого Порядку передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Зі змісту документів, які містяться у матеріалах справи встановлено, що позивача було викликано на розгляд матеріалів справи про порушення законодавства, що відбудеться 29 вересня 2021 року з 10:00 до 13:00 за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, 144, 3-1 поверх, 2 кабінет.

Вказане свідчить, що позивач був обізнаний про час і місце розгляду справи, проте вказаним правом не скористався.

Твердження позивача про те, що у визначений час розгляд справи не відбувся не заслуговує на увагу, оскільки позивачем не надано доказів присутності уповноваженого представника у день розгляду, визначеного у повідомленні, а отже право бути присутнім про розгляд справи порушено не було.

Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про порушення та мав можливість прибути до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, висловити заперечення, подати докази на спростування висновків акту перевірки або ж надати відповідну заяву про відкладення розгляду справи, з урахуванням двомісячного терміну її розгляду.

Суд відзначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17.

Решта доводів та аргументів учасників справи судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваного рішення, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті та не спростовують встановлені судом обставини справи.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку, що аргументи позивача щодо організації, проведення габаритно-вагового контролю, його документального оформлення, організації притягнення до відповідальності суб`єктів господарської діяльності, «розгляду» наслідків габаритно-вагового контролю, а також винесення постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30 вересня 2021 року № 216712 про застосування адміністративно-господарського штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані дії та рішення відповідачів відповідають критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, тому підстави для визнання їх протиправними (а рішення - також скасування) відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 216712 від 30 вересня 2021 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчими актами України, а відтак вказана постанова відповідає критеріям правомірності і підстави для її скасування у суду відсутні.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог МПП «Нара» слід відмовити повністю.

Підстави для застосуванні положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Малого приватного підприємства «НАРА» ( вул. Шкільна, 13/4, с. Гаї, Бродівський район, Львівська область, 80650; код ЄДРПОУ 22363217) до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.. Львівська, 659А/2, м. Городок, Львівська область; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 30.09.2021 за № 216712, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна