Постанова

від 13.01.2023 по справі 380/6428/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/6428/22 пров. № А/857/13847/22

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого суддіКузьмича С. М.,

суддівДовгої О.І., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємство «НАРА» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року (ухвалене головуючим суддею Карп`як О.О. у м. Львові) у справі № 380/6428/22 за адміністративним позовом Малого приватного підприємство «НАРА» до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 30.09.2021 за № 216712.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідальність за дотримання законодавства у сфері безпеки руху, заходів збереження автомобільних доріг загального користування покладено на перевізника, який здійснює перевезення вантажів, а не на власника транспортного засобу. Зазначає, що Мале приватне підприємство «НАРА» не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки транспортний засіб, щодо якого здійснювалася перевірка, на час перевезення вантажу знаходився у користуванні у ТОВ «Шляховик - Т» на підставі договору оренди транспортних засобів і обладнання від 29.06.2021.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що Управління Укртрансбезпеки підставно виходило з того, що автомобільним перевізником є саме позивач, так як зазначена в товарно-транспортній накладнійінформація про МПП «Нара», як про перевізника, нічим не підтверджена. Стороною позивача для відповідача не було надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідний вантажний автомобіль з причіпом вибув з його розпорядження і знаходився у правомірному користуванні іншої особи.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач, Мале приватне підприємство «НАРА», юридична особа, ідентифікаційний код юридичної особи: 22363217.

В межах здійснення господарської діяльності позивачем був укладений договір № ШТ-29- 06/21 оренди транспортних засобів і обладнання від 29.06.2021, відповідно до якого орендодавець Мале приватне підприємство «Нара» передає орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляховик- Т» в тимчасове платне володіння та користування транспортні засоби, які зазначені в акті приймання-передачі транспортних засобів, а орендар використовує отримані за цим Договором ТЗ у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору. Строк дії цього Договору закінчується 28.06.2022.

Відповідно до акту приймання-передачі транспортних засобів № 1 від 29.06.2021, що є невід`ємною частиною зазначеного вище договору, орендодавець належним чином передав в тимчасове користування, а орендар прийняв транспортні засоби, зокрема: Вантажно - спеціалізований сідловий тягач Е - MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 .

Отже, позивач стверджує, що вантажно - спеціалізований сідловий тягач - Е -MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 , передано у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляховик- Т».

11.08.2021 о 15 год. 30 хв. посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на перевірку від 09.08.2021 № 012786 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час якої було проведено перевірку транспортного засобу МАN, вантажно - спеціалізований сідловий тягач - Е - MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 , водій якого вказано ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт № 296871, яким встановлено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

30.09.2021 начальником Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Олександр Кічковський, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 216712, якою постановив стягнути з МПП «Нара» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн за порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач вважаючи спірну постанову протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпеки є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 зазначеного Положення визначено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), Закон України, «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон №2862-IV), Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), Правила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України № 1306), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

Нормами ст.5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Порядком № 1567 визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Нормами абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Відтак, визначальним в межах розгляду даної справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

Згідно ст.1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 33 Закону № 2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39та 48 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач є власником транспортного засобу МАN, вантажно - спеціалізований сідловий тягач - Е - MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 (а.с. 20).

Проте, в межах здійснення господарської діяльності позивачем був укладений договір № ШТ-29- 06/21 оренди транспортних засобів і обладнання від 29.06.2021, відповідно до якого орендодавець Мале приватне підприємство «Нара» передає орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляховик- Т» в тимчасове платне володіння та користування транспортні засоби, які зазначені в акті приймання-передачі транспортних засобів, а орендар використовує отримані за цим Договором ТЗ у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору. Строк дії цього Договору закінчується 28.06.2022.

Позивач, для підтвердження передачі транспортного засобу в користування, подав до суду акт приймання-передачі транспортних засобів № 1 від 29.06.2021, що є невід`ємною частиною зазначеного вище договору, з якого слідує, що орендодавець належним чином передав в тимчасове користування, а орендар прийняв транспортні засоби, зокрема: Вантажно - спеціалізований сідловий тягач Е - MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 .

Відтак, на момент перевірки - 11.08.2021, транспортний засіб перебував у користуванні Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляховик- Т» на умовах оренди, який використовував його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень.

Колегія суддів поділяє твердження апелянта, що законодавець не передбачає жодних інших дій, які мав би вчинити орендодавець транспортного засобу для передання повноважень його володільця орендарю.

Тому висновок суду першої інстанції, що сама по собі наявність такого договору, зовсім не свідчить на користь того, що його реалізували, не відповідає нормам законодавства.

Судом першої інстанції, зокрема встановлено, що 11.08.2021 під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, уповноваженими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено, що перевезення вантажу транспортним засобом Вантажно - спеціалізований сідловий тягач Е - MAN TGX18/440, 2016 р.н. НОМЕР_1 , здійснювалося відповідно до товарно-транспортної накладної від 11.08.2022 №ХЗ Б00028845, яка долучена представником відповідача до відзиву. Відповідно до зазначеної товарно-транспортної накладної у графі «Автомобільний перевізник» зазначено МПП «Нара», замовник: ТОВ «Шляховик -Т».

В той же час, судом першої інстанції не враховано, що орендодавець транспортного засобу після його передання орендареві не бере участі у складанні супровідних документів на вантаж, а тому не може відповідати за зміст товарно-транспортної накладної.

Більше того, посилання суду першої інстанції на те, що при здійсненні перевірки водій не надав працівникам Укртрансбезпеки договір оренди транспортного засобу, не повідомив, що є працівником іншої юридичної особи, а також не пояснив, що здійснює перевезення інша юридична особа, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Слід зазначити, що позивач не може жодним чином впливати на поведінку водія. Крім цього, водій ОСОБА_1 не перебуває з позивачем, ні в трудових, ані в цивільно-правових відносинах, а перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Шляховик -Т» (а.с. 21)

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що притягнення позивача до відповідальності за ненадання відповідних документів є необґрунтованим та безпідставним, оскільки позивач не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, а тому спірну постанову слід визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Щодо розподілу судових витрат, то слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане вище, витрати понесені позивачем під час розгляду справи, а саме судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2481 грн (платіжне доручення № 9978 від 30.03.2022) та за подання апеляційної скарги у розмірі 3721 грн 50 коп. (платіжне доручення № 10657 від 04.11.2022).

З урахуванням тієї обставини, що судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення адміністративного позову, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати необхідно присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 6202 грн 50 коп.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємство «НАРА» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 380/6428/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30 вересня 2021 року за № 216712 про застосування адміністративно господарського штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки (код ЄДРПОУ - 39816845) на користь Малого приватного підприємство «НАРА» (код ЄДРПОУ - 22363217) 6202 (шість тисяч двісті дві) гривні 50 копійок понесених судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга З. М. Матковська