Постанова

від 15.08.2022 по справі 442/6069/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 442/6069/19

провадження № 61-1142св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ,

відповідачі: Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради, Дрогобицька міська рада, Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, Дрогобицької міської ради, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просили зобов`язати Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради надати сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з дітьми - особами з інвалідністю з дитинства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які знаходяться на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з 1993 року - у загальній черзі і з 2006 року - у пільговій черзі, квартиру на першому поверсі житлового будинку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що вони є батьками чотирьох дітей. Їхні наймолодші діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дітьми-інвалідами (ДЦП змішаної форми). У зв`язку із незадовільними житловими умовами та потребами молодших дітей з обмеженими можливостями у пересуванні їм необхідне житлове приміщення, яке має пристосований для інвалідних візків вихід на вулицю, тобто на першому поверсі житлового будинку.

На квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, вони знаходяться вже з 1993 року у загальній черзі, а з 2006 року - пільговій. Протягом усіх цих років (13 років) вони неодноразово повідомляли Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради та надавали підтверджені документи про те, що в сім`ї виховуються двоє дітей-інвалідів, які з огляду на захворювання (ДЦП змішаної форми) багато часу проводять саме у житловому приміщенні, а тому дуже потребують для проживання і пересування більшої площі помешкання, з безперешкодним виходом на вулицю.

Згідно з відповіддю Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 05 червня 2019 року № 3-27/4482, яка дублює відповідь Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради від 29 січня 2019 року № 63, у пільговій черзі вони перебувають під № 581, однак житлових площ немає, адже будівництво житла за рахунок коштів міського бюджету не здійснюється впродовж тривалого часу. У зв`язку з цим просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області рішенням від 10 грудня 2020 року позов задовольнив. Зобов`язав Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з дітьми - особами з інвалідністю з дитинства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які знаходяться на квартирному обліку громадян та потребують поліпшення житлових умов, перебуваючи з 1993 року у загальній черзі і з 2006 року у пільговій черзі, у постійне користування квартиру на першому поверсі житлового будинку. Зобов`язав Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради вчинити дії з розподілу та надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у постійне користування квартиру на першому поверсі житлового будинку відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів його сім`ї.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки сім`я ОСОБА_5 як сім`я з дітьми-інвалідами, сім`я інваліда армії, учасника ліквідації ядерних аварій, понад 14 років перебуває на обліку щодо надання житла і є такою, яка потребує житла першочергово, що вказує на обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування - створити доступне середовище для людей з особливими потребами. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про необхідність забезпечення сім`ї позивачів житлом вказавши, що ненадання їм такого житла є грубим порушенням їх прав та охоронюваних законом інтересів. Водночас суд вважав, що доводи відповідача про відсутність бюджетних асигнувань, призначених для придбання пільгового житла, його будівництва суперечать, практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого для національних судів України є джерелом права.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Львівський апеляційний суд постановою від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради задовольнив. Рішення Дрогобицького міського суду Львівської області від 10 грудня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував постанову недоведеністю заявлених вимог, оскільки позивачі можуть реалізувати своє право на отримання житла позачергово лише після забезпечення житлом осіб, які станом на час прийняття рішення включені до списку в черзі перед позивачами та мають такі самі житлові права. Із цих підстав апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради забезпечити позивачів на праві постійного користування квартирою на першому поверсі житлового будинку відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів сім`ї.

Водночас апеляційний суд виходив з помилковості висновків місцевого суду в частині зобов`язання Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради забезпечити позивачів на праві постійного користування квартирою на першому поверсі житлового будинку відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів сім`ї, оскільки така вимога до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради після уточнення позову, не заявлялась.

Крім того суд виходив з того, що у разі невідповідності житла особи з інвалідністю вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб особи з інвалідністю може провадитись заміна жилої площі. Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що позивачі звертались з питанням про взяття на квартирний облік як законних представників - дітей з інвалідністю, які мають переважне право на поліпшення житлових умов.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року та залишити в силі рішення Дрогобицького міського суду Львівської області від 10 грудня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/968/18, зокрема, статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що на підтвердження невідповідності житла дітей з інвалідністю вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, позивачі надали відповідні медичні висновки, в яких зазначено про ДЦП у дітей, порушення функції самообслуговування, що у свою чергу, вказує на необхідність індивідуального навчання вдома. Оскільки позивачі не забезпечені власним житлом самі, також самі є особами з інвалідністю, проживають з дітьми в одній житловій кімнаті, що унеможливлює проведення необхідного комплексу фізичних вправ і занять та утруднює індивідуальне навчання дітей, зазначене свідчить про необхідність надання їм житла.

Також суд не врахував, що сім`я позивачів користується правом першочергового одержання житлової площі як сім`я інваліда армії, а тому згідно з абзацом першим пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідні органи, уповноважені державою на виконання функцій з розподілу житла, протягом двох років з дня взяття на квартирний облік зобов`язані надати особі, на яку поширюється дія цієї норми, житло.

Крім того, сім`ю позивачів під № 27включено до списку осіб, які мають право на позачергове одержання житлової площі, як сім`ю учасника ліквідації ядерних аварій категорії І відповідно до пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, ненадання сім`ї з дітьми-інвалідами, сім`ї інваліда армії, сім`ї учасника ліквідації ядерних аварій житла, протягом більше ніж 14 років перебування на обліку є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів.

У квітні 2022 року Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку. При цьому зазначив, що позивачі не надали доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має переважне право на отримання житла перед іншими громадянами з таким самим статусом. Крім того, задоволення позовних вимог порушить встановлений порядок надання житла і призведе до порушення прав інших осіб, які потребують поліпшення житлових умов та стоять у черзі перед позивачем.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

25 квітня 2022 року справа № 442/6069/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 31 жовтня 2019 року № 005848/11-2019 ОСОБА_2 зареєстрована та проживає на АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входять: чоловік ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , онука ОСОБА_8 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 31 жовтня 2019 року № 187056294 відомо, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, кадастровий номер 4610600000:01:069:0235, цільове призначення -для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Інше майно на праві власності не зареєстроване.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 08 липня 2019 року № 172996876 за ОСОБА_1 на праві власності будь-яке нерухоме майно не зареєстроване.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 власним житлом не забезпечені, проживають разом з дітьми - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які є дітьми-інвалідами (ДПЦ змішаної форми), в одній житловій кімнаті, другого поверху будинку, що унеможливлює проведення необхідного комплексу фізичних вправ і занять та утруднює індивідуальне навчання дітей.

Діагноз дітей підтверджується витягами з медичних карт, а також відповідними посвідченнями.

На квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, сім`я ОСОБА_5 знаходяться з 1993 року, загальна черга № 2017.

Окрім того, ОСОБА_1 як особа, яка постраждала внаслідок ліквідації Чорнобильської АЕС включений під № 27 до списку осіб, які користуються правом на позачергове одержання житлової площі як учасник ліквідації ядерних аварій категорії І відповідно до пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Частиною першою статті 9 ЖК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до частини першої статті 36 ЖК України облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Частиною першою статті 40 ЖК України передбачено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Згідно зі статтею 45 ЖК України у першу чергу жилі приміщення надаються, зокрема, потребуючим поліпшення житлових умов особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затвердженому в установленому законодавством Союзу РСР порядку та інвалідам 1 і 2 груп з числа військовослужбовців.

Поза чергою жиле приміщення надається, зокрема, інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків (пункт 1 частини першої статті 46 ЖК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди війни та прирівняні до них особи мають право на позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім`ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи у задоволення позовних вимог апеляційний суд, серед іншого, виходив з того, що позивачі можуть реалізувати своє право на отримання житла позачергово лише після забезпечення житлом осіб, які станом на час прийняття рішення, включені до списку в черзі перед позивачем та мають такі ж самі житлові права. Саме з цих підстав апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради забезпечити позивачів на праві постійного користування квартирою на першому поверсі житлового будинку відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів сім`ї.

При цьому апеляційний суд встановив, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 15 листопада 2017 року у справі № 442/2310/17 задоволено позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку, загальною площею - 201,6 кв. м, житловою площею - 71,3 кв. м із господарськими спорудами, який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1 , кадастровий номер №4610600000:01:076:0153, визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 ідеальну частину цього житлового будинку.

Позивачі проживають у будинку на АДРЕСА_1 . Цей будинок на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , який є сином позивачів. Згідно з технічним паспортом зазначений будинок є двоповерховим, на першому поверсі розташовані дві житлові кімнати, кухня, санвузол, веранда, на другому поверсі одна житлова кімната, туалет, кладова. У свою чергу, ОСОБА_1 подарував цей житловий будинок своєму сину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, до 08 грудня 2018 року ОСОБА_1 був забезпечений належними умовами для проживання з дружиною ОСОБА_2 та дітьми - особами з інвалідністю з дитинства, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . До того ж вони і після укладення договору дарування залишилися проживати у будинку за вказаною адресою.

Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що у разі надання позивачу та членам його сім`ї житла поза чергою щодо такої ж категорії осіб це може призвести до порушення житлового законодавства та соціальної справедливості щодо сімей громадян, які перебувають у черзі раніше, оскільки позивач не зазначений під номером 1 у списках осіб, які перебувають на квартирному обліку як особи, які потребують поліпшення житлових умов, і як особи, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. При цьому підстав переважного права у позивачів над іншими особами, які перебувають перед позивачами у черзі громадян, які мають право позачергового отримання жилих приміщень, не встановлено.

Аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у справі, на яку посилається заявник не є подібними з правовідносинами у цій справі. З урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судом, немає підстав вважати, що суд ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов