Рішення

від 28.07.2022 по справі 495/7126/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/7126/21

№ провадження 2/495/25/2022

29 липня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Ткаченко О.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янкова І.Д.

представника відповідача КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» - адвоката Оснач О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 495/7126/21

за позовом ОСОБА_1

до Комунального закладу «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний»

про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

30.08.2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Комунального закладу «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди (а.с.1-6).

Так, позивач просить суд:

- стягнути з Комунального закладу «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21024424, на мою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 110 349,80 грн.;

- стягнути з Комунального закладу «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21024424, на мою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , користь спричинену мені моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.;

- стягнути з Комунального закладу «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21024424, на мою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , користь судові витрати в розмірі 9 000,00 грн., а саме за оплату правової допомоги.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з 01 липня 2017 року по 23 травня 2018 року він працював в якості охоронця в Комунальному закладі «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний», де йому доводилось постійно виконувати роботу за сумісництвом, не пов`язану з його посадовими обв`язками та під страхом звільнення керівництво закладу примушувало безоплатно його виконувати різноманітні роботи. Крім того, з роботи його звільнили 23 травня 2018 року, а розрахунок провели тільки 01 червня 2018 року, тобто прострочили термін розрахунку на 7 днів. Головним управлінням Держпраці в Одеській області проведена перевірка додержання вимог законодавства про працю керівництвом Комунального закладу «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний», в ході якої були виявлені порушення законодавчих та нормативних документів з кадрової роботи. Також, при звільненні виплата всіх сумм не здійснена в день звільнення.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.09.2021 року відкрито спрощене позовне провадження по цивільній справі № 495/7126/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний»про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди. Справу призначено до судового розгляду (а.с.63-64).

30.11.2021 року, 29.12.2021 рокувід представника відповідача КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» - адвоката Оснач О.А. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких вона позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до акту № ОД438/1663/АВ від 16.06.2020 року, який складений головним державним інспектором Голінським П.І. не встановлено та не знайшло свого документального підтвердження того, що позивач працював позмінно, за графіком змінності, у вихідні та святкові дні, виконував надурочні роботи, виконував іншу роботу, не передбачену трудовим договором. Щодо заборгованості за невчасний розрахунок при звільнені представник відповідача зазначила, що дійсно виплата належних позивачу сум була виплачена із затримкою, але стягнення з роботодавця заборгованості за невчасний розрахунок при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні і не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у відповідача заборгованості. Суми належні позивачу при звільнені виплачені 01.06.2018 року, однак години відпрацьовані понаднормово, робота у вихідні та святкові дні, робота у нічний час позивачем не доведена належними та допустимими доказами і зазначені обставини не відповідають дійсності. Окрім того зазначила, що не було жодного звернення позивача, за період з 01.07.2017 року по 23.05.2018 року щодо не донарахування належної йому заробітної плати. Моральна шкода також не підлягає задоволенню, так як не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, оскільки хвороба позивача виникла раніше, ніж трудовий спір між сторонами (78-81, 155-157).

20.12.2021 року, 10.06.2022 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янкова І.Д. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він зазначив, що письмові пояснення представника відповідача підтверджують той факт, що його довіритель саме у вказаний в позові час працював в якості охоронця в Комунальному закладі «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний». Також відповідач визнає, що розрахувався з його довірителем не в день його звільнення, як цього вимагає Закон, а тільки через 7 днів, тобто 01 червня 2018 року, при цьому підтвердив порушення ним вимог ст. 116 КЗпП України, так як при звільненні виплата всіх сум, що належать позивачу від Закладу, не здійснена в день його звільнення. В ході перевірки були виявлені порушення законодавчих та нормативних документів з кадрової роботи. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган письмово не повідомив його перед виплатою зазначених сум. Зазначені належні позивачу суми при звільнені виплачені 01.06.2018 року. Крім того, в отриманій позивачем відповіді з Головного управління держпраці в Одеській області за №15-Р-445/0313-6522 від 03.07.2020 року позивачу повідомляється, що Головне управління при здійсненні контролю за додержанням законодавства про працю не наділено повноваженнями щодо проведення оперативно-слідчих дій для встановлення фактів, які підтверджують, або спростовують здійснення роботодавцем чи працівником незафіксованих у письмовій формі дій, що підтверджує той факт, що перевірка здійснювалась тільки по тим документам, які були надані відповідачем для перевірки. Відповідачем не надано жодного документу, який би підтвердив той факт, що охоронці підприємства працювали по смінно, цілодобово. В якості доказу того, що його довіритель - ОСОБА_1 , як і всі інші охоронці працював тільки по 8 годин на добу з двома вихідними на неділю, сторона відповідача надала суду посадову інструкцію охоронця від 01 липня 2017 року та Правила внутрішнього трудового розпорядку від 04 січня 2018 року. Між тим, в посадовій інструкції охоронця взагалі нічого не вказано в якому режимі охоронець працює, а режим праці вказаний в Правилах внутрішнього трудового розпорядку від 04 січня 2018 року стосується взагалі усіх працівників підприємства і менш всього стосується охоронців, так як охорона здійснюється та здійснювалась цілодобово, що підтверджується доказами наданими стороною позивача. Крім того, при прийнятті на роботу та і під час роботи, позивача з даною інструкцією відповідач не ознайомлював. Згідно ксерокопії журналу прийому-здачі змін видно, що кожної зміни охоронець приймав під охорону об`єкти, які перераховані на першій сторінці вказаного журналу, на якій, крім жилих корпусів, яких було вказано дев`ять, приймалось під охорону ще 22 об`єкта, про режим охорони яких в посадовій інструкції взагалі нічого не вказано. На підставі наведеного представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.111-113, 178-180).

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Янков І.Д. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, так як працюючи охоронцем у відповідача позивач був позбавлений конституційних прав, відповідачем були грубо порушені його права, передбачені Кодексом законів про працю України. Вважає, що стороною позивача суду надані належні та допустимі докази цих порушень з боку відповідача, які в повному обсязі доводять цей факт. Крім цього зазначив, що замість наказу про працевлаштування позивача на роботі у відповідача, якій необхідно було надати суду, надано наказ, копія якого вже мається в матеріалах справи, про те, що ОСОБА_2 приступає до виконання обов`язків директора Комунального закладу «Саратського дитячого оздоровчого закладу «Сонячний» з 03 січня 2012 року. Журнал прийому-здачі змін охоронцями за період часу, коли позивач працював на підприємстві, тобто з 01 липня 2017 року по 23 травня 2018 року відповідачем не надано, а представник відповідача повідомив суд в усній формі, що цей журнал вже знищено за терміном його зберігання, при цьому не надав ніякого документа, який підтвердив би законність таких дій, більш того ніякого акту про знищення вказаного журналу відповідачем також надано суду не було. Замість розрахункового листа позивача за травень 2018 року, який сторона позивача просила надати, надано лист за квітень 2018 року. Вищевказане свідчить про те, що відповідач намагається ввести суд в оману та уникнути відповідальності за допущені порушення законодавства та прав його довірителя

Представник відповідача КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» - адвокат Оснач О.А.у судовому засіданні з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодилася у повному обсязі. Зазначила, що відповідно до акту № ОД438/1663/АВ від 16.06.2020 року, який складений головним державним інспектором Голінським П.І. не встановлено та не знайшло свого документального підтвердження того, що позивач працював позмінно, за графіком змінності, у вихідні та святкові дні, виконував надурочні роботи, виконував іншу роботу, не передбачену трудовим договором. Щодо заборгованості за невчасний розрахунок при звільнені представник відповідача зазначила, що дійсно виплата належних позивачу сум була виплачена із затримкою, але стягнення з роботодавця заборгованості за невчасний розрахунок при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні і не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у відповідача заборгованості. Суми належні позивачу при звільнені виплачені 01.06.2018 року, однак години відпрацьовані понаднормово, робота у вихідні та святкові дні, робота у нічний час позивачем не доведена належними та допустимими доказами і зазначені обставини не відповідають дійсності. Окрім того зазначила, що жодного звернення позивача за період з 01.07.2017 року по 23.05.2018 року щодо не донарахування належної йому заробітної плати Моральна шкода також не підлягає задоволенню, так як не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Оскільки хвороба позивача виникла раніше, ніж трудовий спір між сторонами. Звернула увагу суду на те, що позовною вимогою позивача є стягнення заборгованості по заробітній платі, але заборгованість за невчасний розрахунок при звільненні не є заробітною платою. Заборгованість із нарахованої та виплаченої заробітної плати у відповідача перед позивачем відсутня. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган за трудовим договором виплачує працівникові за виконану роботу. З врахуванням викладеного просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та вислухавши всіх учасників судового процесу, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 з 01.07.2017 року по 23.05.2018 року працював в якості охоронця в КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний», який розташований за адресою: смт. Сарата, Одеської області, вулиця Крістіана Вернера, будинок 84.

Позивач працював у відповідача згідно із наступним графіком: добу через дві, а іноді добу через добу і тому в місяць виходило відпрацьованих годин 240 (24 год. помножити на 10 робочих діб), що є більше встановленої норми тривалісті робочого часу працівників, про що свідчать табелі обліку робочого часу, який позивач провів на роботі та копія журналу прийому-здачи змін (а.с. 11-15, 17-21).

За твердженням позивача, під час його чергування йому постійно доводилось виконувати роботу за сумісництвом, не пов`язану з його посадовими обв`язками. Під страхом звільнення керівництво закладу примушувало безоплатно його виконувати різноманітні роботи, а саме роботу сантехника, столяра, різноробочого, озеленювача, двірника, мійника туалетів на території закладу, та інше. До шістнадцяті годин на добу він виконував разом зі своєю основною роботою ще вищевказану роботу за сумісництвом і тільки в нічний час займався своєю основною роботою - охороною закладу.

Крім цього, позивач зазначив, що працювати йому доводилось не тільки більше нормальної тривалості робочого часу, але ще у нічний час та у вихідні, святкові дні, за що ніякої доплати він не отримував. З роботи його звільнили 23.05.2018 року, а розрахунок провели тільки 01.06.2018 року, тобто прострочили термін розрахунку на 7 днів.

Після звільнення з роботи позивач почав звертатись до різних інстанцій з приводу порушення його трудових прав, у тому числі і до відповідача.

Головним управлінням Держпраці в Одеській області проведена перевірка додержання вимог законодавства про працю керівництвом КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний», в ході якої були виявлені порушення законодавчих та нормативних документів з кадрової роботи, а саме з наказами про прийом на роботу, звільнення з роботи, у тому числі у особовій картці працівника форми №П-2 позивача не ознайомлено під підпис, що є порушенням вимог п. 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, з правами і обов`язками (посадова інструкція) під підпис його також не ознайомили та при звільненні виплата всіх сумм не здійснена в день його звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган письмово не повідомив, належні суми при звільнені виплачені 01.06.2018 року (а.с.49-51).

Під час проведення вищевказаної перевірки керівництво КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» стверджувало, що позивач та інші охоронці працювали з 8-00 до 17-00, а субота та неділя вихідні, тобто по 40 годин на неділю, що не відповідало дійсності, так як охорона закладу здійснювалась цілодобово і це підтверджується табелями обліку робочого часу, який позивач провів на роботі та копією журналу прийому-здачи змін.

Крім того,позивач вказав, що він ще на півставки працював в Миколаївському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - міжшкільний навчально-виробничий комбінат» гардеробником, що підтверджується довідкою №494 від. 05.12.2018 року та довідкою форми ОК-5 з пенсійного фонду.(а.с.9-10, 24).

З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Одеській області на теперішній час в розмірі 6 000,00 грн., за час роботи позивача в КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний», табелю обліку робочого часу за 2017-2018 роки та розрахунку заборгованості, на думку позивача, йому не донарахували та не доплатили 110 349,80 грн., а саме: за 720 годин відпрацьованих ним понаднормово - 51 998,00 грн.; за 696 годин роботи в вихідні та святкові дні - 50265,00 грн.; за 840 годин роботи у нічний час - 6 064,80 грн.: за заборгованість за невчасний розрахунок при звільненні - 2022,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за період з 01.07.2017 року по 23.05.2018 року (а.с.26).

За твердженням позивача, відповідач незаконними діями спричинив йому моральну шкоду, яка виразилась в принижені його як громадянина, як працівника, як людину. Порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Вищевказані недоплати позначились на виплатах по безробіттю, які він отримував, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості у грудне 2018 року. Оскаржуючи незаконні дії відповідача він втратив своє здоров`я, як результат захворів на тяжку хворобу, що підтверджується довідкою з Миколаївської амбулаторії за №315 від 07.11.2017 року. Також неодноразові звернення до уповноваженого по правам людини Верховної ради України, до Саратської районної ради Одеської області, до Державної служби з питань праці, до Міністерства Фінансів України, до Офісу Президента України, до Державної Фіскальної служби України, до прокуратури Одеської області, до Головного Управління пенсійного Фонду України, до Державної аудиторської служби України, до Державного бюро розслідувань України, все це призвело до втрати коштів та великої напруги всіх членів сімї.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами позивач вважає, що відповідачем заподіяна йому моральна шкода в розмірі 50000,00 грн.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В судове засідання 10.06.2022 року, для допиту та дачі пояснень по справі прибула свідок ОСОБА_3 , яка була приведена до присяги та повідомлена про кримінальну відповідальність за неправдиві показання (а.с.181-183).

Так, свідок ОСОБА_3 пояснила, що позивач є її чоловіком, який працював охоронцем у КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» доба через дві, наказу про його працевлаштування не було та позивач не знав, що він працював «у темну», який взагалі повинен був працювати в денний час доби. Заначила, що в літній період її чоловіка добре кормили, а в зимній погано, ще він працював на іншій роботі три рази на тиждень, що свідчить про те, що він не яким чином не мав змоги працювати у санаторії вдень. Крім того, чоловік виконував ще іншу роботу будучи охоронцем у підприємстві відповідача, а саме роботу різноробочого, була переробка часів від 60 до 80 часів, не платили заробітну плату за роботу в нічні, святкові та вихідні дні. Свідок зауважила, що якби її чоловіку сплачували заробітну плату відповідно до закону, то йому не було б необхідності працювати ще на іншій роботи. Підтвердила, що про те, що її чоловік працював у нічній час бачила це особисто, так як іноді із сином на машині привозила йому їжу. Пояснила, що журнал прийому-здачі змін охоронцями взяла у іншого охоронця, в якому були прострочені табелі. Вказала, що її чоловік неодноразово звертався до різних інстанцій за захистом своїх порушених трудових прав, які він сумлінно виконував, працюючи охоронцем у КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний», але його права визначені трудовим законодавством було грубо порушено.

Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 з відповідною позовною заявою до суду.

Згідно із ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (статті 21, 22 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника (ст.47 КЗпП України).

Згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпІІ стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Згідно із статтею 106 Кодексу законів про працю України, за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Згідно із статтею 107 Кодексу законів про працю України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Згідно із статтею 108 Кодексу законів про працю України, робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, позивач працював у відповідача з 01.07.2017 року по 23.05.2018 року у якості охоронця у КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний», відповідно до наступного графіку: доба через дві, а іноді доба через добу, тобто більше встановленої норми тривалості робочого часу (ст. 50 КЗпП України), що підтверджується табелями обліку робочого часу та копією журналу прийому-здачі змін між охорорнцями.

23.05.2018 року позивача було звільнено з КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» та не проведено своєчасно розрахунок по сплаті належної йому заробітної плати.

Головним управлінням Держпраці в Одеській області була проведена перевірка додержання вимог законодавства про працю відповідачем, в ході якої були виявлені порушення законодавчих та нормативних документів з кадрової роботи.

Крім цього встановлено, що позивач працював у КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» у нічний час доби, вихідні та святкові дні, як вбачається з журналу обліку змін між охоронцями та табелями, за що відповідачем не сплачено заробітну плату відповідно до чинного трудового законодавства.

В свою чергу, суд не приймає до уваги, наданий представником відповідача у якості доказу того, що позивач працював тільки по вісім (8) годин на добу з двома вихідними на неділю, а саме посадову інструкцію охоронця від 01 липня 2017 року та Правила внутрішнього трудового розпорядку від 04 січня 2018 року, оскільки в наданих доказах взагалі нічого не вказано в якому режимі охоронець працює, а вказаний режим праці стосується усіх працівників підприємства і менш всього стосується охоронців, так як охорона здійснюється та здійснювалась цілодобово, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Твердження представника відповідача, що відповідно до акту № ОД438/1663/АВ від 16.06.2020 року, який складений головним державним інспектором Голінським П.І. не встановлено та не знайшло свого документального підтвердження того, що позивач працював позмінно, за графіком змінності, у вихідні та святкові дні, виконував надурочні роботи, виконував іншу роботу, не передбачену трудовим договором повністю спростовуються матеріалами справи, а саме табелями обліку робочого часу, який позивач провів на роботі та копією журналу прийому-здачі змін, а також перевіркою Головним управлінням Держпраці в Одеській області, в ході якої були виявлені певні порушення.

Крім того, вказані вище обставини підтверджуються показами свідка - ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні підтвердила факт понаднормової роботи її чоловіка, а саме у нічній час доби, вихідні та святкові дні, за що відповідачем не виплачена заробітна плата.

Аналізуючи вищенаведене та норми діючого законодавства, судом встановлено, що відповідачем були порушені права позивача, передбачені Кодексом законів про працю (ст.ст. 50, 106, 107, 108, 116).

Таким чином, за час роботи позивача в КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний», відповідно до табелю обліку робочого часу за 2017-2018 роки та розрахунку заборгованості, позивачу не донарахували та не доплатили 110 349,80 грн., а саме: за 720 годин відпрацьованих ним понаднормово - 51 998,00 грн.; за 696 годин роботи в вихідні та святкові дні - 50265,00 грн.; за 840 годин роботи у нічний час - 6 064,80 грн.: за заборгованість за невчасний розрахунок при звільненні - 2022,00 грн.

Статтею 23 ЦК України передбачено, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) встановлено порядок, підстави та умови доказування і стягнення моральної шкоди. Доведення наявності моральної (немайнової) шкоди здійснюється шляхом визначення в позовній заяві конкретних обставин, за яких було заподіяно шкоду, а також зазначення того, які неправомірні діяння було вчинено щодо позивача, в чому полягає шкода, що було підставою визначення запропонованого позивачем розміру або форми її відшкодування, якими доказами це підтверджується. Предметом доказування повинна бути глибина моральної (немайнової) шкоди, від якої в кінцевому підсумку залежать розмір та форми відшкодування останньої.

ОСОБА_1 просить стягнути на його користь з КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» моральну шкоду, що складає 50 000 грн.

Беручи до уваги, що відповідачем були порушені права позивача, а саме невиплачена заробітна плата за роботу у нічний час доби, святкові та вихідні дні, а також не сплачена заробітна плата в повному обсязі в день його звільнення, у зв`язку з чим позивач звертався до всіляких інстанцій за захистом своїх прав, а тому такі дії відповідача дійсно призвели до моральних страждань, негативних емоцій і переживань позивача, а також витрат коштів.

Між тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди підлягає зменшенню з 50 000 грн. до 5 000 грн., у зв`язку з тим, що, по-перше, він надто великий, а, по-друге, в порушення положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ОСОБА_1 не визначено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди саме у розмірі 50 000 грн. та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про часмткову законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим такий позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч.2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Як вбачається, в матеріалах справи перебуває договір (витяг) від 25.08.2021 року про надання адвокатом Янковим І.Д. правової допомоги ОСОБА_1 , а також квитанція № 15 від 25.08.2021 року про сплату ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 1 500 грн. та квитанція № 15 від 29.12.2021 року про сплату ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 1 500 грн. (а.с.57-59, 205).

Таким чином, дослідивши вищезазначені документи по оплаті витрат на правову допомогу встановлено, що позивачем відповідно до вимог ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, надані належні докази щодо обсягу наданих їй представником послуг і виконаних робіт та їх сплаченої вартості; докази, які підтверджують здійснення її представником відповідних витрат; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Між тим, розподіл судових витрат між сторонами покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

У зв`язку з цим, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 до КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» про стягнення на його користь з КЗ «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» витрат на правову допомогу в розмірі 9 000 обґрунтовані, але підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 15-16, 23, ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47, 94, 106-108, 116-117, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1, 21, 22 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 2, 3, 12-13, 76-77, 81, 137, 141, 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» (68200, вул. Крістіана Вернера, буд. 84, смт. Сарата, Одеська область, код ЄДРПОУ 21024424) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 110 349 (сто десять тисяч триста сорок дев`ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з Комунального закладу «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» (68200, вул. Крістіана Вернера, буд. 84, смт. Сарата, Одеська область, код ЄДРПОУ 21024424) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Комунального закладу «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» (68200, вул. Крістіана Вернера, буд. 84, смт. Сарата, Одеська область, код ЄДРПОУ 21024424) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 6 473 (шість тисяч чотириста сімдесят три) гривні 70 (сімдесят) копійок.

В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Комунального закладу «Саратський дитячий оздоровчий заклад «Сонячний» (68200, вул. Крістіана Вернера, буд. 84, смт. Сарата, Одеська область, код ЄДРПОУ 21024424) на користь держави судовій збір у розмірі 1 153 (одну тисячу сто п`ятдесят три) гривні 39 (тридцять дев`ять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 10.08.2022 року.

Суддя В.В. Мишко