Постанова

від 16.01.2023 по справі 495/7126/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3656/23 Головуючий у 1-й інстанції: Мишко В.В.

Єдиний унікальний номер судової справи:495/7126/21 Доповідач Базіль Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) - Базіль Л.В.,

суддів: Воронцової Л.П.

Полікарпової О.М.,

секретар Куріньова Л.С.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справуза апеляційноюскаргою Комунального підприємства Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Мишка В.В. зі складенням повного тексту судового рішення 10.08.2022 року у справі №495/7126/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

30 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Комунального закладу Саратський дитячий оздоровчий закладСонячний про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що працював у відповідача з 01 липня 2017 року по 23 травня 2018 року в якості охоронця згідно графіку - добу через дві, а іноді добу через добу і тому в місяць виходило відпрацьованих годин 240

(24 год. х 10 робочих діб), а то і більше, тоді як ст.50 КЗпП України встановлено тривалість робочого часу працівників не більше 40 годин на тиждень. Зазначав, що під час свого чергування йому постійно доводилось виконувати роботу за сумісництвом, не пов`язану з його посадовими обов`язками. Під страхом звільнення керівництво закладу примушувало безоплатно його виконувати різноманітні роботи - сантехніка, столяра, різноробочого, озеленювача, двірника, мийника туалетів на території закладу, яку виконував прибувши на чергування о 8.00 годині ранку, по 16 годин на добу, і тільки в нічний час займався своєю основною роботою охороною закладу. Вказував, що працювати йому доводилось не тільки більше нормальної тривалості робочого часу, але ще у нічний час та у вихідні і святкові дні, за що ніякої доплати не отримував.

Крім того у день його звільнення 23 травня 2018 року розрахунок з ним не провели, а провели тільки 01 червня 2018 року, прострочивши термін розрахунку на 7 днів.

Позивач вважає, що йому не донарахували та не доплатили за період його роботи - 110349 грн. 80 коп., а саме: за 720 годин відпрацьованих ним понаднормово 51998,00 грн; за 696 годин роботи в вихідні та святкові дні 50265,00 грн; за 840 годин роботи у нічний час 6064,80 грн; за заборгованість за несвоєчасний розрахунок при звільненні 2022,00 грн. Вказані суми розраховані виходячи з розміру мінімальної заробітної плати в Одеській області.

Такими незаконними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка виразилась в принижені його як громадянина, як працівника і врешті решт як людини, порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Недоплати по заробітній платі позначились на виплатах по безробіттю, які він отримував перебуваючи на обліку в центрі зайнятості в грудні 2018 року. Позивач вказував, що оскарження незаконних дій відповідача вплинуло на його здоров`я, та як результат захворів на тяжку хворобу, що підтверджується довідкою з Миколаївської амбулаторії за № 3315 від 07.11.2017 року, оскільки до того як звернутися до суду з цим позовом, він неодноразово звертався до уповноваженого по правам людини Верховної ради України, до Саратської районної ради Одеської області, до Державної служби з питань праці, Міністерства Фінансів України, Офісу Президента України, прокуратури, що вимагало нервової напруги не тільки його, а й членів його сім`ї, тому вважає, що відповідачем спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 50000,00 грн.

Посилаючись на викладене просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 110349,80 грн;

50000,00 грн моральної шкоди, судові витрати в розмірі 9000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 29липня 2022року позовнузаяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Комунального закладу Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 110349,80 коп., 5000,00 грн. моральної шкоди, 6473,70 грн. витрати на правову допомогу. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Стягнуто з Комунального закладу Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний на користь держави судовий збір у розмірі 1153,39 грн.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі керівник комунального підприємства Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний Комісаренко Д.Т. просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити, зазначаючи, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, ухвалено без повного і всебічного з`ясування обставин справи.

Зазначає, що висновки суду про те, що позивач працював у відповідача більше встановленої норми тривалості робочого часу працівників є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені жодними належними доказами у справі. Твердить про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення судом взагалі не взято до уваги доводи відповідача, так само як і не досліджено надані відповідачем докази. Так, суд залишив поза увагою висновки, що містяться в акті інспекційного відвідування №ОД438/1663/АВ від 26.06.2022 року, відповідно до яких ОСОБА_1 працював щоденно по 8.00 годин на день, з двома вихідними днями (субота, неділя) та скороченням робочого часу на одну годину перед святковими днями.

Крім того до розрахунку позивач включив також заборгованість за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що на думку скаржника, є безпідставним у зв`язку з відсутністю спору з цього приводу. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи (а.с.28) міститься лист відповідача №35 від 06.07.2020 року, в якому відповідач запрошував ОСОБА_1 прийти та отримати суми виплат внаслідок порушення ст.116 КЗпП України невиплати належних позивачу сум у день звільнення.

Позиція позивача на стадії апеляційного перегляду справи.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 з її доводами не погодився, вважає рішення суду законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний розгляд справи.

Директор комунального підприємства Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний Комісаренко Д.Т. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з підстав у ній викладених.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Янков І.В., приймаючи участь в судових засіданнях 24.10.2022 року та 14.11.2022 року в режимі відеоконференції, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, покликаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Від позивача ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшли заяви, датовані 22.11.2022 року та 14.12.2022 року у яких позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. Розгляд справи здійснювати без участі та за відсутності його представника.

У відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника, які належним чином повідомлені про дату, час та місцем розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України,апеляційний судв складіколегії суддівсудової палатиз розглядуцивільних справзробив висновокпро те,що апеляційнаскарга підлягаєзадоволенню зтаких підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 працював у відповідача згідно із графіком: добу через дві, а іноді добу через добу і тому в місяць виходило відпрацьованих годин 240, що є більше встановленої норми тривалості робочого часу працівників, про що свідчать табелі обліку робочого часу, а тому оплата його праці в розмірі 110349,80 грн. є заборгованою та підлягає стягненню в судовому порядку.

Обставини справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював у КЗ Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний на посаді охоронця з 01 липня 2017 року по 23 травня 2018 рік з оплатою праці згідно штатного розпису.

Також встановлено, що в день звільнення позивачу КЗ Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний не виплатило належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116КЗпП України (а.с.105).

Звертаючись до суду ОСОБА_1 заявляв, що працюючи охоронником в комунальному підприємстві Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний з 01.07.2017 року по 23.05.2018 рік він систематично виконував свої обов`язки понадурочно, а також у вихідні, святкові дні, виконував роботу у нічний час.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.

Як передбачено вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних, допустимих доказів того, що адміністрація підприємства, де працював позивач, примушувала його до виконання роботи понаднармовано, а також у вихідні, святкові дні, роботи у нічний час.

Як вбачається із матеріалів справи в комунальному закладі Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний діють прийняті та затверджені загальними зборами трудового колективу правила внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 6 яких, тривалість робочого часу працівників закладу становить 40 годин на тиждень з двома вихідними днями (субота і неділя). Початок і закінчення роботи встановлено з 8.00 до 17.00, перерва з 13.00 до 14.00, напередодні святкових днів тривалість робочого часу скорочується на одну годину.

Додержання законодавства про працю Комунальним закладом Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний було предметом державного контролю Головного Управління Держпраці в Одеській області, за результатами перевірки якого твердження позивача щодо його роботи понадурочно, а також у вихідні, святкові дні, виконував роботу у нічний час не знайшло свого підтвердження (акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ОД438/1663/АВ від 16 червня 2020 року).

Суд першої інстанції не приймаючи правила внутрішнього трудового розпорядку, як доказ на підтвердження режиму роботи в даному закладі, послався на те, що в ньому нічого не вказано в якому режимі працює охоронець, однак при цьому залишив поза увагою, що відповідно до положень трудового законодавства правила внутрішнього трудового розпорядку є обов`язковим документом, що регулює внутрішній трудовий розпорядок в закладі для всіх працівників. Поза увагою суду залишилась і та обставина, що надані позивачем табелі робочого часу, перелік об`єктів, що охороняються, вибіркові сторінки журналу прийому-здачі змін не є документами, які б змінювали встановлений режим роботи в закладі та безумовно свідчили про те, що позивач відпрацював 720 годин понаднармовано, 696 годин у вихідні та святкові дні, 840 годин у нічний час.

Покази свідка ОСОБА_2 в цій частині не є належним доказом того, що адміністрація закладу Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний встановила такий графік роботи охоронців, оскільки вказаний свідок є дружиною позивача, має відповідний інтерес до вирішення справи, крім того відповідно до вимог законодавства та правил бухгалтерського обліку нарахування плати на підставі показів свідків не допускається.

В ході апеляційного розгляду справи уповноваженим представником відповідача були надані копії Статуту Комунального закладу Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний від 30.11.2016 р., кошторис закладу на 2017, 2018 р.р., штатні розписи, положення про охорону об`єкта, інформація щодо встановлення системи відеоспостереження на території закладу.

Зважаючи на приписи ст. 367 ЦПК України, невиконання судом першої інстанції вимог п.3 ч.5 ст.12 ЦПК України щодо роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних, суд апеляційної інстанції вважав за можливе прийняти надані відповідачем докази та дослідити їх.

З наданих письмових доказів вбачається, що Комунальний заклад Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний є дитячим позаміським закладом оздоровлення та відпочинку. Заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, основний та інші рахунки і належить на праві спільної власності територіальним громадам сіл, селища Саратського району Одеської області, інтереси яких представляє Саратська районна рада Одеської області в межах повноважень, визначених законодавством України.

Відповідно до п.8.2 Статуту трудові відносини з найнятими робітниками, зокрема, питання робочого часу та відпочинку, оплати та охорони праці, гарантій та компенсацій, регулюються, зокрема, внутрішніми актами закладу.

Згідно Положення про охорону об`єкта, прийнятого та затвердженого директором КЗ Саратський ДОЗ Сонячний Комісаренко Д.Т. в комунальному закладі проваджена комбінована система охорони території та майна, а саме в данний час персоналом охорони сторожа, які працюють в закладі, згідно штатного розпису та посадових інструкцій; в нічний час технічними засобами охорони системою відеоспостереження, яка складається з автоматизованого пульту і 16 камер спостереження.

Згідно інформації ФОП ОСОБА_3 в закладі КЗ Саратський ДОЗ Сонячний 17 лютого 2017 року встановлена система відеоспостереження в кількості 16 камер відеонагляду з відеофіксацією.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено, що він працював в іншому режимі роботи, ніж то передбачено правилами внутрішнього трудового розпорядку закладу, а відтак підстави для задоволення його позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі відсутні.

Не можна погодитися і з висновками суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП, оскільки на вказані вимоги застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений ч.1 ст.233 КЗпП України, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Матеріалами справи підтверджено, що розрахунок з позивачем при його звільненні 23 травня 2018 року фактично проведений 01.06.2018 року, з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України позивач звернувся 30.08.2021 року, тобто поза межами тримісячного строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України.

Вказані правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 204/3645/20 (провадження № 61-2520св22).

Суд першої інстанції при вирішенні спору викладеного вище не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав вище викладених. Оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними вимогами від стягнення заборгованості по заробітній платі, в їх задоволенні також слід відмовити.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за законом.

Повний текст постанови складений 20.01.2023 р.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 липня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, понесені Комунальним підприємством Саратський дитячий оздоровчий заклад Сонячний у сумі 1730,10 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий Л.В. Базіль

Судді: Л.П. Воронцова

О.М. Полікарпова