Постанова

від 10.08.2022 по справі 504/44/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3442/22

Справа № 504/44/19

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 5

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙСУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою представника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1 , Лиманської районної держаної адміністрації Одеської області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2021 року Військовий прокурор Одеського регіону України звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , Лиманської районної держаної адміністрації Одеської області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку. Просив суд визнати недійсним державний акт серії ЯА №163004 від 16.11.2004 року на право власності на земельну ділянку площею 1 га, розташовану за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Красносільської сільської ради, виданий Лиманською (Комінтернівською) районною державною адміністрацією Одеської області ОСОБА_1 на підставі розпорядження Лиманської (Комінтернівської) районної державної адміністрації Одеської області; зобов`язати ОСОБА_1 повернути за актом прийому-передач державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси земельну ділянку, площею 1 га, межі якої визначено у державному акті серії ЯА №163004 від 16.11.2004 року (а.с. 1-8).

26 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 подав клопотання про повернення позовної заяви. Клопотання обґрунтовано тим, що на думку відповідача, прокурором не було виконано вимоги профільного та не дотримано вимог процесуального закону, щодо зазначення законних підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі та не обґрунтовано необхідність її захисту. Тому відповідач вважає, що прокурор є неналежним позивачем у справі, в позовній заяві не обґрунтовує необхідності своєї участі у справі, у зв`язку з чим просить повернути позовну заяву прокурору на підставі п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України (а.с. 102).

26 квітня 2021 року ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області позовну заяву Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1 , Лиманської районної держаної адміністрації Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку залишено без розгляду (а.с. 104-105).

30 червня 2021 року Одеською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері направлено засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2021 року. Апелянт зазначає, що не погоджується з прийнятою ухвалою суду через її незаконність, необґрунтованість та прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що в даній справі позов подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Проте, апелянт наголошує на тому, що звертаючись з позовною заявою, прокурор вказав, що безпідставне передання у приватну власність земельних ділянок, що належать до земель оборони, завдає шкоду інтересам держави. Апелянт також вказує, що суду першої інстанції було відомо про явку уповноваженого прокурора до судового засідання 26.04.2021 року о 10:40 год, проте у прийнятій ухвалі вказано про те, що прокурор до судового зсідання не з`явився. Крім того, апелянт наголошує, що під час винесення ухвали було порушено п. 14 ст. 7 та ст. 247 ЦПК України, а саме, не проводилася відео- та звукофіксування. З урахуванням викладеного, апелянт просить суд скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.04.2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 108-114).

19 жовтня 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Артьомової Т.К., в якому представник відповідача зазначила, що заперечує проти апеляційної скарги та вважає вимоги, викладені в позові та апеляційній скарзі, необґрунтованими. Так, представник відповідача вказує на те, що фактично з 1992 року спірними земельними ділянками користуються громадяни, з 2004 року ними оформлено право власності. Представник відповідача вважає, що Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси мали можливість оскаржити спірні правовідносини з 11.03.2004 року, але жодних дій з цього приводу не вчинили, до суду не зверталися і в червні 2013 року їх інтереси почала представляти Одеська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері. На думку представника відповідача, прокурор не обґрунтував в суді підстави для представництва, а тому просила апеляційну скаргу залишити без розгляду, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін (а.с.145-146).

29 жовтня 2021 року Одеська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону надіслала відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому апелянт, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18, зазначив, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Відтак, як вказує апелянт, з урахуванням загрози закінчення перебігу позовної давності для звернення до суду та нездійснення Міністерством оборони України заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку, Військова прокуратура Одеського гарнізону Південного регіону України у листопаді 2018 року відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснено представництво в суді інтересів держави в особі оборонного відомства. Враховуючи викладене, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 148-153).

08 листопада 2021 року Головне управління Держгеокадастру в Одеські області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Відповідач вважає, що ані під час пред`явлення позову, ані в судовому засіданні прокурором не обґрунтована підстава для представництва. Тому, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 165-169).

04 серпня 2022 року представник Міністерства оборони України подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року.

В судовому засіданні 11 серпня 2022 року, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Холоша Христина Юріївна апеляційну скаргу підтримала, представник Міністерства оборони України Дубчак Дмитро Володимирович апеляційну скаргу підтримав, представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса Сімбірський Кім Валерійович апеляційну скаргу підтримав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, які свідчать про відсутність у прокурора повноважень на ведення справи були виявлені після відкриття провадження по справі, у підготовчому судовому засіданні, а тому вважав за доцільне застосувати в даному випадку положення п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та залишити позовну заяву без розгляду (а.с. 105).

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з ч. 4 ст. 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави, зокрема, у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в судовому процесі, зокрема, у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Пунктом 2 частини 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що однією із функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України вказував на те, що безпідставне передання у приватну власність земельних ділянок, які належать до земель оборони, завдає шкоду інтересам держави та порушує права держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України. Водночас, військовий прокурор зазначав, що Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси заходів представницького характеру з питань захисту інтересів держави на земельну ділянку військового містечка Краснопілка-10 не вжито (а.с. 3).

Крім того, військовий прокурор зазначив, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» військовою прокуратурою Південного регіону України повідомлено суб`єктів владних повноважень Міністерство оборони України про необхідність представництва військовою прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.

З урахуванням обставин цієї справи, апеляційний суд вважає, що прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зокрема порушення інтересів держави та неналежне здійснення компетентним органом захисту інтересів держави.

При цьому, відповідно до постанови Верховного Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі 196/1301/18 сама по собі наявність уповноваженого органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, не позбавляє прокурора права захищати інтереси держави в суді у випадку неналежного виконання цим органом своїх обов`язків.

Отже, доводи представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , викладені в клопотанні про залишення позову без розгляду, про те, що прокурор у даній справі не був наділений повноваженнями представляти інтереси держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, є безпідставними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду та направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері задовольнити частково.

Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст цієї постанови складено 17 серпня 2022 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк