Постанова

від 16.08.2022 по справі 826/10089/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 826/10089/18

адміністративне провадження № К/9901/25259/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №11904205 від 14.06.2018,

УСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (далі - Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011904205 від 14 червня 2018 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Підприємство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати а позов задовольнити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що

Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та своєчасності сплати податків до державного бюджету України по операціях із ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, із відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, за результатом якої складено акт №1499/28-10-42-05/30603572 від 24.05.2018 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 869 036 грн.

Відповідач прийшов до таких висновків, оскільки керівник та головний бухгалтер ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» з 23.09.2016 - ОСОБА_1 зазначив про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того відповідно до вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.02.2017 в кримінальній справі №361/339/17 ОСОБА_2 (директор ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу. Також ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» відсутня за місцезнаходженням, що засвідчено актом від 19.12.2016 року №743/10-02-14-03/ 3982137; у ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» відсутні необхідні активи для фінансово-господарських операцій із Підприємством з іноземними інвестиціями «Амік Україна».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0011904205 від 14.06.2018 року, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 869 036 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0011904205 від 14.06.2018 року, Підприємство звернулося до суду із позовом.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення фактичного відпуску паливно-мастильних матеріалів на підставі паливних карток (талонів) та отримання ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» таких талонів, отже фактичне збільшення активів позивача відбулось за рахунок надходження коштів від іншої особи без надання/постачання товару, що вказує на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно із п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), згідно з абз.11 ст.1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 5 наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153; далі - Положення №290) визначено, що «Дохід» визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, зокрема сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо (пп.6.2 п.6 Положення №290).

За приписами п.5 Положення №290 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Отже, для віднесення сум до безповоротної фінансової допомоги необхідно встановити, чи відбулось фактичне збільшення активів платника податків за рахунок надходження коштів від іншої особи без надання/постачання певних товарів, робіт, послуг, або навпаки за рахунок надходження товарів, робіт, послуг без відповідної їх оплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до виписок по рахунку, загальна сума отриманих позивачем коштів від ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» за період 2016 року становить 9 869 036 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості 36 рахунку з ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» обороти складають: станом на 28.02.2016 року - 839 180,00 грн; станом на 31.03.2016 року - 2 443 998,00 грн; станом на 30.04.2016 року - 1 407 664,00 грн; станом на 31.05.2016 року- 1 210 717,2 грн; станом на 30.06.2016 року- 1 070 277,00 грн; станом на 31.07.2016 року - 2 553 820,00 грн; станом на 31.08.2016 року - 343 380,00 грн, що в загальному складає 9 869 036 грн.

На підтвердження факту реалізації пального ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» позивачем надано суду копії рахунків-фактури та видаткових накладних.

ПзІІ «Амік Україна» виставляло рахунки ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» та отримувало грошові кошти від свого контрагента, а на АЗС позивача мали заправлятися автомобілі за талонами (бланками-дозволами на відпуск пального), між Підприємством та ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» складалися та підписувалися видаткові накладні.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафти і нафтопродуктів, установлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496; далі - Інструкція №281).

Відповідно до п.7.1 Інструкції №281 відпуск нафтопродуктів споживачам здійснюється на підставі договорів або за готівку, зокрема, за талонами (форму, зміст і ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона; необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери) (пп.10.3.3.1, 10.3.3 п.10.3 Інструкції №281).

Отже, талони, смарт-картки, паливні картки за своїм змістом є товарно-розпорядчими документами (далі - ТРД), на підставі яких відбувається відпуск пального.

Проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази як здійснення фактичного відпуску паливно-мастильних матеріалів на підставі паливних карток (талонів), так і отримання ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» самих талонів (смарт-карток). Наявні в матеріалах справи копії рахунків-фактури містять застереження, що для отримання документів на відпуск пального необхідно мати, зокрема, довіреність на визначену кількість н/п.

Проте, документи, що засвідчують факт передачі документів на відпуск пального, до суду першої та апеляційної інстанції позивачем не надавалися.

Суди попередніх інстанцій надали оцінку вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2017 року в кримінальній справі №361/339/17. Вказаним вироком ОСОБА_2 (директора ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, і призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700,00 грн.

Зі змісту вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2017 року в кримінальній справі №361/339/17 судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.07.2016 року обвинувачений, перебуваючи на території належної ОП «Броварипромжитлобуд» (код за ЄДРПОУ 05472985) та орендованої ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» відповідно до договору найму №3 від 24.09.2015 року автозаправної станції, розташованої по вул. Лісовій, 4 в м. Бровари Київської області, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на незаконний збут підакцизних товарів, діючи з корисливого мотиву та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно придбав у невстановлених слідством осіб за готівкові кошти за ціною, значно нижчою за ринкову вартість, бензин моторний марки «А-95» об`ємом 5 500 літрів та дизельне паливо об`ємом 17 000 літрів без документів про походження (виготовлення) нафтопродуктів, сертифікатів якості, при цьому надав усну вказівку оператору, не обізнаному зі злочинними намірами ОСОБА_2 , злити пальне в підземні ємкості №№2, 3, 4 автозаправної станції. У подальшому в період з 25.07.2016 року по 02.08.2016 року обвинувачений, використовуючи підземні ємності орендованої ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» автозаправної станції, незаконно зберігав нафтопродукти з метою збуту.

Отже, вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2017 року в кримінальній справі №361/339/17 підтверджено придбання ТОВ «Нафто-Транспортна компанія» пального за готівкові кошти за ціною, значно нижчою за ринкову вартість з метою подальшої його реалізації.

З огляду на те, що позивач вказує на реалізацію ТОВ «Нафто-Транспортна компанія» талонів по безготівковому розрахунку, як вірно зауважив суд першої інстанції, фактичні обставини, викладені у вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2017 року в кримінальній справі №361/339/17, не є беззаперечним доказом безтоварності операцій позивача із вказаним контрагентом.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2017 року в кримінальній справі №361/339/17 встановлено факт реалізації ТОВ «Нафто-Транспортна компанія» пального через АЗС, зазначене унеможливлює використання названим товариством талонів, придбаних у позивача.

З урахуванням наведеного вище, оскільки в матеріалах справи відсутні докази як здійснення фактичного відпуску паливно-мастильних матеріалів на підставі паливних карток (талонів), так і отримання ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» самих талонів, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що доводи відповідача є обґрунтованими, отже в даному випадку відбулось фактичне збільшення активів Підприємства за рахунок надходження коштів від іншої особи без надання/постачання товару.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 14.06.2018 року №0011904205 є правомірним та не підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає..

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

М.М.Яковенко