Постанова

від 14.08.2022 по справі 278/1089/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 278/1089/20

провадження № 61-6266св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , третя особа - Житомирська місцева прокуратура,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області та заступника керівника Житомирської прокуратури на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2020 року у складі судді Грубіяна Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області

У квітні 2020 року Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області (далі - Оліївська сільська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів.

Свої вимоги сільська рада обґрунтовувала тим, що 19 грудня 2019 року між нею та відповідачем укладено договори купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва загальною площею 5 643,7 га (відсоток готовності 40 %) та земельної ділянки площею 1,4538 га, розташованих на АДРЕСА_1 .

08 квітня 2020 року рада зверталася до ОСОБА_1 з листом про розірвання вищевказаних договорів, посилаючись на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при їх укладенні, а саме: у зв`язку з ненадходженням до бюджету сільської ради податків та інших зборів, обмеженим фінансуванням сільського бюджету, за рахунок яких рада мала розрахуватися за цими договорами, а також у зв`язку зі спрямуванням коштів на ліквідацію пандемії, запобігання поширенню на території України коронавірусу. Крім того, відповідно до попереднього висновку спеціаліста при укладенні радою оспорюваних договорів вартість об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки завищено більш, ніж у 6 разів, про що раді не було відомо станом на момент підписання правочинів.

ОСОБА_1 відмовився від розірвання цих договорів.

Як на підставу недійсності оспорюваних правочинів Оліївська сільська рада посилалася на істотну, на її переконання, зміну обставин: фінансову неспроможність сплатити відповідачу 18 169 984,00 грн за об`єкт незавершеного будівництва та 2 685 459,00 грн за земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований; отримання радою 21 квітня 2020 року експертної грошової оцінки об`єкта незавершеного будівництва, згідно з якою вартість цього об`єкта становить 2 862 903,00 грн, що є меншим у 6,4 разів, за вартість вказану у договорі.

У зв`язку з наведеним Оліївська сільська рада просила визнати недійсними договори купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , від 19 грудня 2019 року.

Зміст вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 .

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що умовами договорів купівлі-продажу від 19 грудня 2019 року передбачено проведення розрахунку до 01 травня 2020 року, проте покупець - сільська рада сплатила йому лише 1 774 500,00 грн.

Посилаючись на те, що зобов`язання мають виконуватись належним чином, ОСОБА_1 просив стягнути з сільської ради заборгованість за договорами купівлі-продажу від 19 грудня 2019 року в розмірі 16 395 485,00 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2020 року у задоволенні первісного позову Оліївської сільської ради відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Оліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 19 грудня 2019 року та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19 грудня 2019 року у розмірі 16 395 485,00 грн.

Стягнуто з Оліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в розмірі 10 510,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- сільська рада не навела обставин, які дають достатні підстави стверджувати про допущення помилки при укладенні оспорюваних правочинів. Заявляючи вимоги про визнання правочинів недійсними, рада посилалась на те, що помилилась щодо ціни об`єктів нерухомості, яка була істотно завищена продавцем під час продажу. Разом з тим, представники органу місцевого самоврядування у судовому засіданні не змогли відповісти на запитання, що перешкоджало раді самостійно визначитись із ціною нерухомості, яка розташована на території тієї ж сільської ради, до укладення правочинів. Не надали представники ради і відповідь на запитання, хто або що перешкоджало належним чином підготуватись до укладення правочинів у частині з`ясування ринкової вартості такого майна, а так само і те, чому рада не відмовилась від запропонованих продавцем умов договору щодо його вартості. Судом встановлено та не спростовано сторонами, що запропонована продавцем ціна договорів майна була затверджена двома рішення сільської ради на пленарних засіданнях після заслуховування інформації секретаря ради, врахування висновків постійної комісії з питань бюджету, комунальної власності та планування соціально-економічного розвитку, комісій з питань земельних відносин, будівництва та екології. Ці рішення органу місцевого самоврядування на час прийняття вказаного рішення були чинними, нескасованими та сумніву не піддавались, а тому стверджувати про наявність обставин, які б перешкоджали повно, всебічно та об`єктивно підготуватись до придбання спірного майна немає підстав. Рішення щодо придбання майна приймалось не одноособово і не одномоментно, а колегіально, та підготовка тривала достатній проміжок часу, який дозволяв достеменно підготуватись з усіх питань, у тому числі щодо ціни нерухомості;

- аналіз фактичних обставин справи та доказів, наданих сторонами, не дає підстав вважати, що рада могла допуститися помилки щодо ціни;

- зміст рішення сільської ради від 03 квітня 2020 року у сукупності із предметом заявленого первісного позову свідчить про бажання в односторонньому порядку припинити зобов`язання за правочинами, що не передбачено досягнутими домовленостями та суперечить засадам цивільного законодавства, тобто не містить під собою підґрунтя для захисту прав позивача за первісним позовом, як таких, які не порушувались будь-якими діями відповідача та продавця за укладеними договорами у цьому випадку. Іншого встановити за наявними матеріалами не виявилося можливим;

- не може бути підставою для визнання правочинів недійсними помилка внаслідок власного недбальства. Саме недбальством, на переконання суду, є укладення правочинів щодо об`єктів нерухомості розташованих у межах одного із сільською радою населеного пункту за узгодженою ціною, що затверджувалась чисельними рішеннями сільської ради за попередньою підготовкою спеціально створеною для цього комісією, яка в подальшому відкинута як завищена;

- висновки експертизи, які позивач за первісним позовом мав намір отримати, однак рішення щодо проведення якої судом було скасовано, не мають значення для законності та правильності ухвалення рішення у цій справі, а мали суто інформативний характер щодо ринкової вартості майна в той час, коли ціну договору сторони визначили на власний розсуд. Зокрема, земельна ділянка була придбана за символічну ціну в 1 гривню. Тобто укладеними правочинами ціна предмету договорів визначалась відповідно до засад вільності укладення договорів - за взаємною згодою без жодної прив`язки до висновків товарознавчого дослідження цього питання. Разом з тим, чинне законодавство жодним чином не обмежувало сторони визначити ціну договору відповідно до висновків товарознавчого дослідження обраного за обопільною згодою. Саме вказані доводи і дають підстави стверджувати про відсутність будь-якого значення такого висновку на результати вирішення заявлених вимог та правильність зроблених судом висновків;

- правочини щодо об`єктів нерухомості укладені сторонами відповідно до законодавства України та свідчать про придбання майна органом місцевого самоврядування за взаємною згодою на обумовлених засадах. У подальшому права власності на такі об`єкти нерухомості зареєстровані за новим власником. Податки, у зв`язку із вчиненням правочинів, сплачені. Однак покупцем майна у визначені строки без поважних причин не сплачено кошти за його придбання, що вказує на порушення умов зобов`язання, а, отже, і про ігнорування прав продавця, що є підставою для стягнення з органу місцевого самоврядування коштів, які не були доплачені за договором.

Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Оліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Суд першої інстанції вказав, що надані суду докази свідчать про витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу, які підтверджуються, серед іншого, і актом прийому-передачі послуг від 22 грудня 2020 року № 52.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року апеляційні скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, Оліївської сільської ради залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2020 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що:

- згідно зі змістом договорів купівлі-продажу (пункт 2.3, 2.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки та пункти 3.3, 3.4 договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва) 5 % ПДФО та 1,5 % військового збору сплачені до моменту посвідчення договорів. Враховуючи, що колегіальним рішенням від 15 листопада 2019 року, яке є чинним, Оліївська сільська рада визначила договірну ціну нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 : 18 169 984,00 грн - об`єкт незавершеного будівництва та 1,00 грн - земельна ділянка, при цьому договірна ціна земельної ділянки значно менша її оціночної вартості за звітами про оцінку як ФОП ОСОБА_2 , так і ФОП ОСОБА_3 , суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність помилки покупця щодо ціни об`єктів купівлі-продажу і відсутність підстав для визнання договорів купівлі-продажу недійсними;

- пунктом 3.6 договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , із готовністю 40 %, загальною площею 5 643,7 кв. м, та пунктом 2.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки за цією ж адресою обумовлено розрахунок із відстрочкою платежу з датою остаточного розрахунку за обидва об`єкти нерухомого майна не пізніше 01 травня 2020 року. При цьому 1 418 300,16 грн покупець перераховує продавцю протягом десяти банківських днів з дня його укладення. Олїівська сільська рада сплатила ОСОБА_1 за договорами 1 774 500,00 грн, недоплаченою залишилась сума 16 395 485 грн. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні первісного позову і задовольнив зустрічний позов;

- протокольною ухвалою в судовому засіданні 21 грудня 2020 року головуючий суддя Грубіян О. Є. залишив без розгляду клопотання представника позивача про відвід судді на підставі частини другої статті 126, частини третьої статті 39 ЦПК України. Обов`язок суду постановити ухвалу щодо відводу в нарадчій кімнаті, передбачений лише частиною п`ятою статті 40 ЦПК України, при вирішенні питання про відвід у суді, де здійснюють правосуддя менше трьох суддів. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 259 ЦПК України ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати без оформлення окремим документом, заносяться до протоколу судового засідання. Тому, не встановивши винятковості випадку щодо заявленого під час судового засідання відводу, головуючий залишив заяву про відвід без розгляду з дотриманням норм процесуального права;

- ухвалою від 09 листопада 2020 року скасована ухвала від 01 червня 2020 року про призначення (за клопотанням Оліївської сільської ради) судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи. Докази про оплату Оліївською сільською радою експертизи станом на день скасування ухвали відсутні. ЦПК України передбачає можливість скасування судом своєї ухвали про призначення експертизи, що тягне за собою обов`язок експерта негайно повернути суду матеріали справи без проведення експертизи (частина четверта статті 107 ЦПК). Оскільки законодавцем не визначений перелік випадків, коли ухвала може бути скасована судом, який її постановив, реалізація такої процесуальної можливості є дискреційним повноваженням суду. Ухвалою від 19 листопада 2020 року за клопотанням Оліївської сільської ради та прокурора суд призначив комплексну оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручив судовому експерту Свістунову І. С. з покладенням обов`язку по оплаті експертизи на Оліївську сільську раду, і ТОВ «Експертно-консалтингова компанія «Юрекс» з покладенням обов`язку по оплаті експертизи на ОСОБА_1 , визначивши строк проведення експертизи до 11 грудня 2020 року. Протокольною ухвалою від 21 грудня 2020 року суд скасував ухвалу про призначення експертизи від 19 листопада 2020 року. Докази про оплату Оліївською сільською радою експертизи станом на день скасування ухвали відсутні. Продовження строку проведення експертизи за клопотанням експерта є правом, а не обов`язком суду. У частині третій статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду, так і на замовлення учасника справи. Процесуальні дії суду не суперечать положенням частини третьої статті 135, частинам четвертій, п`ятій статті 259 ЦПК України.

Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 17 травня 2021 року стягнуто з Оліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд зазначив, що враховуючи письмові докази, надані ОСОБА_1 , складність справи, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги Оліївської сільської ради

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Оліївської сільської ради, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції; вирішити питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник Оліївської сільської ради зазначає, що:

- суд першої інстанції помилково розглянув справу у порядку спрощеного провадження;

- суд першої інстанції порушив норми процесуального права, скасовуючи ухвалу про призначення судової експертизи та враховуючи відмову у задоволені апеляційної скарги про скасування цієї ухвали. Такі повноваження надані лише суду апеляційної інстанції;

- необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на те, що метою скасування ухвали про призначення експертизи є дотримання розумних строків розгляду справи, оскільки ухвалою про призначення судової експертизи від 01 червня 2020 року суд зупинив провадження у справі до проведення експертизи і строки розгляду справи зупинені;

- ухвалою від 19 листопада 2020 року Житомирський районний суд Житомирської області знову призначив судову комплексну оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу, проте провадження у справі не зупинив та встановив строк надання висновку до 11 грудня 2020 року. Листом від 25 листопада 2020 року судовий експерт Свістунов І. С. повідомив, що лише 25 листопада 2020 року до експертної установи надійшла ухвала про призначення судової експертизи і виконати експертизу до 11 грудня 2020 року не має можливості. Експерт просив суд погодити проведення експертизи у строк 45 днів та зазначив про необхідність натурного обстеження об`єктів. Листом від 07 грудня 2020 року ТОВ «Експертно правова консалтингова компанія ЮРЕКС» зазначила, що ухвалу суду отримали 27 листопада 2020 року і провести судову експертизу в строк, визначений в ухвалі, не має можливості. На виконання вимог експертних установ було надано всі необхідні документи представниками Оліївської сільської ради;

- у судовому засіданні 21 грудня 2020 року судом відмовлено представнику позивача за первісним позовом в оголошенні перерви до надходження висновку судового експерта. Крім того, представником позивача подано заяву про відвід. Судом усупереч частині одинадцятій статті 40 ЦПК України без постановлення ухвали відмовлено у задоволенні заяви про відвід (відомості про відмову зазначені в протоколі судового засідання). Мотиви відмови пов`язані з порушенням строків заявлення відводу, хоча в заяві вказано, що такі обставини упередженості виникли саме в судовому засіданні 21 грудня 2020 року;

- суд провів розгляд справи по суті в судовому засіданні і після вступного слова та перед судовими дебатами скасував ухвалу суду про призначення судової експертизи (мотиви такого рішення викладені в протоколі судового засідання - невиконання експертами вимог суду щодо строків проведення експертизи);

- 05 квітня 2021 року в суді апеляційної інстанції також заявлено клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи з метою визначення реальної вартості об`єкта нерухомості. Судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання. Представником ради заявлено клопотання по надання часу ознайомитись з повним текстом ухвали про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, проте судом також відмовлено у задоволенні такого клопотання;

- договори купівлі-продажу від 19 грудня 2019 року, укладені між Оліївською сільською радою та ОСОБА_1 , щодо об`єкта незавершеного будівництва загальною площею 5 643,7 га з відсотком готовності 40 % та земельної ділянки загальною площею 1,4538 га кадастровий номер 1822085600:03:001:0025, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають визнанню недійсними, оскільки при укладенні цих договорів сторони керувалися пунктом 1.8 договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, наданим продавцем ОСОБА_1 висновком про вартість майна, виконаним на замовлення продавця ФОП ОСОБА_2 від 30 вересня 2019 року, вартість якого становила 18 169 984,00 грн, та пунктом 2.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, наданим продавцем ОСОБА_1 висновком про вартість майна, виконаним на замовлення продавця ФОП ОСОБА_2 від 30 вересня 2019 року, вартість якого становила 2 685 459 грн. 21 квітня 2020 року Оліївська сільська рада отримала експертну грошову оцінку вказаних об`єктів, яку проводив ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якої вартість об`єкта незавершеного будівництва становить 2 862 903,00 грн, яка є меншою в 6,4 рази, ніж вказана продавцем, а земельної ділянки - 1 645 280,00 грн, що є удвічі меншою, ніж зазначена у висновку, ніж вказана продавцем;

- Оліївській сільській раді при укладенні договорів купівлі-продажу з ОСОБА_1 , не було відомо про реальну вартість об`єктів нерухомого майна. Крім того, до укладення договорів купівлі-продажу Оліївська сільська рада була позбавлена можливості належним чином провести оцінку майна, оскільки відповідно до вимог статті 9 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулюванні оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються КМ України або Фондом державного майна України. Відповідно до постанови КМ України від 10 вересня 2003 року № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, за винятком документів, які зобов`язаний надати замовник. До цих документів, які зобов`язаний надати замовник, це документи, які посвідчують право власності на об`єкт нерухомості, цільове призначення об`єкта нерухомості, дозволи на будівництво, паспорти та інша технічна документація для визначення коефіцієнта зносу приміщенні, яких в Оліївській сільській раді до моменту укладення договорів купівлі продажу вказаних об`єктів не було і в зв`язку з цим неможливо було провести оцінку майна. За таких обставин договори купівлі-продажу від 19 грудня 2019 року вчинено під впливом помилки, що має істотне значення при укладенні договору купівлі-продажу, укладення вказаних договорів призвело до понесення невиправданих збитків, заподіяння шкоди Оліївській територіальній громаді, а тому вони повинні бути визнані недійсними.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції; вирішити питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заступник керівника Житомирської обласної прокуратури вказує, що:

- судом першої інстанції порушено право на справедливий суд, а саме - необґрунтовано відхилено клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не призначено комплексну оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи;

- судом апеляційної інстанції це порушення не усунуто, клопотання про призначення комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи відхилено за необґрунтованістю;

- ціна в оспорюваних договорах купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки від 19 грудня 2019 року ґрунтувалася на висновку про вартість майна, виконаного ФОП ОСОБА_2 від 30 вересня 2019 року, який є сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності. Житомирською місцевою прокуратурою внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про підробку ФОП ОСОБА_2 висновків про вартість майна шляхом внесення до них завідомо недостовірних відомостей;

- на час укладення договорів сільська рада була позбавлена можливості провести власну оцінку майна, оскільки замовник зобов`язаний надати документи, які посвідчують право власності на об`єкт нерухомості, цільове призначення об`єкта нерухомості, дозволи на будівництво, паспорти, іншу технічну документацію, які в Оліївської сільської ради до укладення договорів купівлі-продажу були відсутні;

- помилка щодо реальної вартості придбаного майна зумовлена недостовірністю висновків про вартість майна ФОП ОСОБА_2 . Суди не з`ясували причини різниці вартості у 6 разів між оцінками майна, які долучені до матеріалів справи;

- Оліївською сільською радою та Житомирською місцевою прокуратурою тричі заявлялися клопотання про проведення комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз з метою встановлення дійсної вартості спірних об`єктів. Двічі судом першої інстанції такі експертизи призначалися, однак у подальшому скасовувалися за власною ініціативою суду. Судом апеляційної інстанції у призначенні вказаних експертиз відмовлено, тому питання відповідності ціни на об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, розташованих на АДРЕСА_1 , визначеної в оспорюваних договорах купівлі-продажу від 19 грудня 2019 року, що беззаперечно є складовою предмета доказування у цій справі, з усією необхідною повнотою досліджено не було, чим порушено принцип на справедливий суд. Непроведенням указаних експертиз обмежено позивача у використанні переліку засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Оліївської сільської ради та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року зазначено, що підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що: місцевий суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України); апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2021 року зазначено, що підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання про призначення комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 18 жовтня 2020 року Оліївська сільська рада, заслухавши інформацію секретаря ради, враховуючи висновки постійної комісії з питань бюджету, комунальної власності та планування соціально-економічного розвитку, рішенням № 820 (25-ої сесії 7-го скликання) надала дозвіл виконавчому комітету на придбання (купівлю) об`єкта незавершеного будівництва загальною площею 5 643,7 кв. м та земельної ділянки площею 1,4538 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за 18 169 984,00 грн.

15 листопада 2019 року Оліївська сільська рада, заслухавши інформацію секретаря сільської ради, враховуючи пропозиції продавця ОСОБА_1 , приймаючи до уваги висновки постійних комісій з питань бюджету, комунальної власності та планування економічного розвитку, з питань земельних відносин, будівництва та екології, рішенням № 848 (26-ої сесії 7-го скликання) затвердила умови придбання зазначених об`єктів нерухомості загальною вартістю 18 169 985,00 грн, з них: 18 169 984,00 грн - об`єкт незавершеного будівництва та 1,00 грн - земельна ділянка. Оплату за придбане майно вирішено здійснювати частинами, однак у строк до 01 травня 2020 року.

19 грудня 2019 року між Оліївською сільською радою та ОСОБА_1 укладено два договори купівлі-продажу: об`єкта незавершеного будівництвом за вказаною адресою із готовністю 40 %, загальною площею 5 643,7 кв. м, та земельної ділянки під такими будівлями з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель з кадастровим номером 1822085600:03:001:0025 загальною площею 1,4538 га. Зазначене майно покупець купив за 18 169 985,00 грн (18 169 984,00 грн - об`єкт незавершеного будівництва та 1,00 грн - земельна ділянка). Правочином обумовлено розрахунок з відстрочкою, за яким частину грошей покупець перераховує продавцю протягом десяти банківських днів з дня його укладення, а решту - не пізніше 01 травня 2020 року.

Станом на день звернення до суду покупцем сплачено за договорами кошти в розмірі 1 774 500,00 грн; несплачена частина становить 16 395 485,00 грн.

Договором обумовлено, що усі витрати, пов`язані із укладенням договору, сплачує продавець.

Право власності за укладеними правочинами на об`єкти нерухомості виникло в органу місцевого самоврядування того ж дня, 19 грудня 2020 року.

06 лютого 2020 року ОСОБА_1 звертався до сільської ради із листом, яким просив повідомити причини затримки здійснення розрахунків за придбане у нього майно та надати графік проведення платежів.

25 лютого 2020 року секретар сільської ради листом повідомив ОСОБА_1 , що строк виконання зобов`язання щодо надання коштів за придбані об`єкти ще не настав, оскільки правочинами визначено граничний строк проведення оплати до 01 травня 2020 року.

03 квітня 2020 року Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області у зв`язку із запровадженням на території України надзвичайної ситуації, пов`язаної з поширенням коронавірусу, ненадходженням до бюджету ради податків та інших зборів, обмеженим фінансуванням бюджету, враховуючи розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 25 березня 2020 року № 222 «Про здійснення видатків з обласного бюджету», відповідно до статей 651, 652 та 654 ЦК України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішенням № 1056 (33-ої сесії 7-го скликання), прийняла рішення про розірвання договору купівлі-продажу зазначених об`єктів нерухомості; уповноважила секретаря сільської ради підписати додаткову угоду у зв`язку із цим та в разі відмови ОСОБА_1 розірвати договір за угодою сторін - звернутись до суду з позовом про розірвання договору в примусовому порядку.

08 квітня 2020 року сільською радою на адресу ОСОБА_1 направлено лист із пропозицією розірвання укладених правочинів у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні таких договорів з урахуванням положень статті 625 ЦК України; ОСОБА_1 запропоновано з`явитись у сільську раду за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вулиця Садова, 4.

У 2019 році ФОП ОСОБА_2 склав звіти про оцінку об`єктів нерухомості, за якими вартість земельної ділянки становить 2 685 459,00 грн, а об`єкта незавершеного будівництва - 18 169 984,00 грн.

У 2020 році ФОП ОСОБА_3 склав звіти про експертну грошову оцінку, відповідно до яких вартість земельної ділянки становить 1 645 280,00 грн, а недобудови - 2 862 903,00 грн.

На звіт про оцінку ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_4 надавалась рецензія, якою зазначено, що звіт про оцінку складався з метою реалізації та цілей оподаткування і відповідає законодавству.

На звіт про оцінку ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_5 надавалась рецензія, якою зазначено, що звіт про оцінку відповідає законодавству.

На звіт про оцінку ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_6 надавалась рецензія, якою зазначено, що звіт про оцінку не в повній мірі відображає дійсні характеристики об`єкта недобудови, обґрунтування вибору відповідної бази оцінки відсутнє, що не відповідає пункту 56 НСО1. У звіті застосовується термінологія, що не відповідає чинним нормативним актам, зокрема, НСО1, НСО2. Відсутня інформація щодо наявності або відсутності проєктної документації, за якою повинен бути складений кошторисний розрахунок. Розрахунок не відповідає будівельним характеристикам оцінюваного об`єкту. Загалом, зібрані вихідні дані неповні та недостатні для здійснення оцінки. Звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

27 травня 2020 року до ЄДРДР внесено відомості за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною другою статті 358 КК України, з приводу підробки ФОП ОСОБА_2 шляхом внесення у висновки про оцінку майна завідомо недостовірних відомостей. Результатів проведення досудового розслідування за цим правопорушенням станом на день прийняття рішення суду не повідомлено.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина перша статті 632 ЦК України).

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18) вказано, що «для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року у справі № 133/1804/20 (провадження № 61-18827св21) вказано, що:

«відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним»;

«під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі № 910/21221/20 зазначено, що:

«…Чи міг продавець істотно помилятися стосовно вартості відчуженої частки через те, що фінансова звітність товариства не містила відомостей про вартість найбільш цінних активів останнього?

Скаржниця стверджує, що на час укладання Договору 12.12.2017 вона не знала і не могла знати про реальний обсяг майна товариства, оскільки відповідна інформація не була відображена у фінансовій звітності товариства.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи містила фінансова звітність ТОВ «Рідний край» відомості про вартість нерухомого майна, яке за твердженнями скаржниці не було включено до складу активів товариства, незважаючи на тривалий строк володіння цим майном (з 2007 року).

Суди попередніх інстанцій також не врахували, що скаржниця, по суті, стверджує, про те, що її помилка була викликана діями ТОВ "Рідний край", директором якого був за твердженням скаржниці ОСОБА_5 (особа, пов`язана з покупцем), що може свідчити не про помилку, а про вчинення правочину продавцем через введення його в оману щодо дійсної вартості активів товариства та його майнового стану.

Водночас, Верховний Суд вважає, що невстановлення зазначених обставин та часткове неврахування доводів скаржниці судами попередніх інстанцій не є підставою для скасування судових рішень, виходячи з наступного.

По-перше, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перед укладенням правочину не запитувала інформацію про фінансовий стан товариства в порядку, передбаченому ст.10 Закону "Про господарські товариства". Таким чином, не можна стверджувати про навмисне введення її в оману шляхом надання товариством недостовірної фінансової звітності. Якщо ОСОБА_1 мала сумніви у достовірності фінансової звітності, то як учасник товариства могла ініціювати на загальних зборах проведення аудиторської перевірки.

По-друге, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 безпосередньо брала участь у загальних зборах учасників 28.09.2017, на яких розглядалися питання щодо активів товариства, зокрема, щодо поділу нерухомого майна, яке, як стверджує ОСОБА_1 , не було відображене у фінансовій звітності товариства. Рішення загальних зборів оформлене протоколом №1/138-п, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з усіх питань порядку денного голосувала «за» та будь-яких коментарів або зауважень не висловлювала. Підписи учасників зборів на протоколі засвідчені нотаріально. Відтак, ОСОБА_1 перед укладенням спірного правочину було відомо про наявність у товариства майна, інформація щодо якого не була відображена у фінансовій звітності.

По-третє, як вже зазначалося вище, з метою визначення ринкової вартості своєї частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_1 могла замовити її незалежну оцінку, але не скористалася цією можливістю.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що у Договорі ціна частки ОСОБА_1 визначена сторонами на рівні її номінальної вартості (9 250 грн).

Згідно зі ст.6, ч.1 ст.627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 ЦК).

Отже, визначивши ціну своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Рідний край» за номінальною вартістю, ОСОБА_1 скористалася своїм передбаченим законодавством правом вільного волевиявлення та свободи договору і, вочевидь, не мала наміру вказувати у Договорі ринкову вартість відчужуваної частки».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається:

- на обґрунтування позовних вимог Оліївська сільська рада посилалася на те, що оспорювані договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 19 грудня 2019 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки під такими будівлями від 19 грудня 2019 року укладені нею під впливом помилки;

- сільська рада зазначала, що помилилась щодо ціни об`єктів нерухомості, яка була значно завищена продавцем під час продажу. Судами встановлено, що представники органу місцевого самоврядування у судовому засіданні не надали відповідь на запитання, що перешкоджало їй самостійно визначитись із ціною нерухомості, яка розташована на території тієї ж сільської ради, до укладення правочинів. Представники ради не вказали, хто або що перешкоджало належним чином підготуватись до укладення правочинів у частині з`ясування ринкової вартості такого майна, а так само і те, що перешкоджало їй відмовитись від запропонованих продавцем умов договору щодо його вартості. Судом встановлено та не спростовано сторонами, що запропонована продавцем ціна договорів майна була затверджена двома рішення сільської ради на пленарних засіданнях після заслуховування інформації секретаря ради, врахування висновків постійної комісії з питань бюджету, комунальної власності та планування соціально-економічного розвитку, комісій з питань земельних відносин, будівництва та екології. Означені рішення органу місцевого самоврядування на час прийняття рішення про придбання майна були чинними, не скасованими та не піддавались сумніву, а тому відсутні підстави вважати, що існували обставини, які перешкоджали повно, всебічно та об`єктивно підготуватись до придбання майна. Рішення щодо придбання майна приймалось колегіально, підготовка до його прийняття тривала достатньо великий проміжок часу, що дозволяло підготуватись до усіх питань, у тому числі щодо його ціни;

- суди попередніх інстанцій вказали, що зміст рішення сільської ради від 03 квітня 2020 року у сукупності із предметом заявленого первісного позову свідчить про бажання в односторонньому порядку розірвати правочини та припинити зобов`язання за ними;

- встановивши, що Оліївська сільська рада скористалася своїм передбаченим законодавством правом вільного волевиявлення та свободи договору, суди зробили правильний висновок, що органом місцевого самоврядування не наведено обставин, які б давали достатні підстави стверджувати про допущення помилки при укладенні оспорюваних правочинів, у зв`язку з чим відмовили у задоволенні первісного позову;

- у договорах купівлі-продажу сторони домовились про розрахунок з відстрочкою, за яким частину грошей покупець перераховує продавцю протягом десяти банківських днів з дня його укладення, а решту - не пізніше 01 травня 2020 року (пункт 3.6. договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 19 грудня 2019 року та пункт 2.5. договору купівлі-продажу земельної ділянки під такими будівлями від 19 грудня 2019 року). Станом на день звернення до суду із позовом покупцем сплачено за договорами 1 774 500,00 грн; іншу частині коштів у розмірі 16 395 485 грн рада в обумовлені строки не сплатила продавцю за договором;

- зважаючи на те, що Оліївська сільська рада належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань щодо доплати вартості придбаного майна, суди обґрунтовано дійшли висновку про задоволення зустрічного позову.

Посилання Оліївської сільської ради у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу у порядку спрощеного провадження, колегія суддів відхиляє. Аналіз матеріалів справи свідчить, що справа розглянута в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні за участю сторін, що підтверджується протоколом судового засідання від 21 грудня 2020 року (т. 3, а. с. 169-178).

Аргументи Оліївської сільської ради та прокурора Житомирської обласної прокуратури про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, скасовуючи ухвали про призначення судової експертизи, є необґрунтованими.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 01 червня 2020 року клопотання Оліївської сільської ради та Житомирської місцевої прокуратури задоволено. Призначено у справі комплексну оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи, проведення яких доручено експертам Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Оплату за проведення експертизи покладено на Оліївську сільську раду. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2020 року поновлено провадження у справі. Скасовано призначені ухвалою суду від 01 червня 2020 року комплексні оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи у справі. Призначено підготовче судове засідання на 10 год 00 хв. 19 листопада 2020 року.

Суд першої інстанції зазначив, що 19 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, якою позивач за зустрічною позовною заявою зазначив, що заперечує щодо тривалого понад визначеного законом строку проведення експертизи. У зв`язку з цим листом від 20 жовтня 2020 року Оліївській сільській раді судом надано строк до 31 жовтня 2020 року для зазначення альтернативної експертної установи або судового експерта, які можуть виконати поставлені перед експертизою запитання у передбачений законодавством для проведення експертизи строк.

Станом на 09 листопада 2020 року відповіді на цей лист до суду не надходило.

Відповідно до статті 121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Згідно з частинами другою, третьою статті 135 ЦПК України суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією. У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк відповідних сум авансом суд вправі відхилити клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів та ухвалити рішення на підставі інших поданих учасниками справи доказів або скасувати раніше постановлену ухвалу про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування доказів або огляд доказів за їх місцезнаходженням.

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі

№ 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Докази про оплату Оліївською сільською радою експертиз станом на 09 листопада 2020 року відсутні.

За таких обставин, установивши, що станом на 09 листопада 2020 року відсутні докази оплати проведення експертиз, врахувавши, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи, суд першої інстанції зробив правильний висновок про поновлення провадження та скасування ухвали про призначення експертиз.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2020 року клопотання Оліївської сільської ради та Житомирської місцевої прокуратури задоволено. Призначено у справі комплексну оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу. Строк для проведення експертизи визначено до 11 грудня 2020 року включно. Оплату за проведення експертизи покладено на Оліївську сільську раду в разі проведення експертизи Свістуновим І. С. та на ОСОБА_1 - у разі проведення експертизи ТОВ «Експертно правова консалтингова компанія «ЮРЕКС».

Протокольною ухвалою від 21 грудня 2020 року Житомирський районний суд скасував ухвалу про призначення експертизи від 19 листопада 2020 року.

З огляду на те, що станом на 21 грудня 2020 року відсутні докази оплати проведення експертиз, що свідчить про незацікавленість ради в отриманні висновків експертизи, врахувавши, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано скасував ухвалу про призначення експертиз.

Відповідно до частин першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У зв`язку із цим безпідставним є посилання у касаційних скаргах на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, оскільки з урахуванням установлених обставин (неодноразової несплати радою витрат на проведення експертиз у суді першої інстанції) відсутні підстави вважати, що мав місце винятковий випадок, у зв`язку з яким сільська рада не змогла надати висновки експерта у суді першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги Оліївської сільської ради про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про відвід без постановлення ухвали.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у судовому засіданні 21 грудня 2020 року Оліївська сільська рада заявила відвід судді Грубіяну Є. О. (т. 3, а. с. 168).

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу (частина третя статті 39 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання (частина п`ята статті 259 ЦПК України).

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 13 травня 2020 року відкрито провадження за позовом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки недійсними.

З урахуванням того, що заява про відвід подана Оліївською сільською радою з порушенням строку, визначеного частиною третьою статті 39 ЦПК України, і без клопотання про поновлення строку, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального права постановив протокольну ухвалу від 21 грудня 2020 року про залишення заяви про відвід без розгляду у зв`язку з порушенням строків її подання (т. 3, а. с. 171, 172).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року у справі № 133/1804/20 (провадження № 61-18827св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у cправі № 910/21221/20, колегія суддів вважає, що касаційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення, то судовий збір за подання касаційних скарг покладається на осіб, які подали касаційні скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року залишити без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар