Ухвала

від 15.08.2022 по справі 369/1906/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 369/1906/18

провадження № 61-1706св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради», тимчасово виконуючий обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» Ткаченко Олег Андрійович,

треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація, Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду

від 06 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» (далі - КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради»), тимчасово виконуючого обов`язки директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» Ткаченка О. А., треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація, Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації, про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості по оплаті праці та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за затримку видачі трудової книжки, компенсації за дні невикористаної відпустки та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 17 листопада 2017 року він звернувся до головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» Ткаченка О. А. із письмовою заявою про звільнення на підставі

статті 38 КЗпП України за власним бажанням з посади лікаря загальної практики-сімейної медицини Боярської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини

№ 1. Однак КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» відмовило йому у звільненні, оскільки відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» він зобов`язаний відпрацювати

у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» не менше трьох років.

ОСОБА_1 вважає, що такими своїми діями КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» порушує його трудові права.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив зобов`язати

КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» належним чином оформити його звільнення з роботи лікаря загальної практики-сімейної медицини відповідним наказом роботодавця, згідно з його письмовою заявою про звільнення на підставі статті 38 КЗпП України; негайно видати трудову книжку із записом про звільнення з роботи з посади лікаря загальної практики-сімейної медицини за власним бажанням на підставі статті 38

КЗпП України з 01 грудня 2017 року та копію наказу про звільнення; стягнути

з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» на його користь грошову компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки за період роботи із 01 липня 2017 року до 01 грудня 2017 року, яка з урахуванням середньоденного заробітку у розмірі 225,31 грн, становить 1 802,48 грн; стягнути з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» на його користь грошову компенсацію в розмірі середньомісячного заробітку за затримку видачі трудової книжки та за затримку розрахунку при звільненні з роботи у період із 01 грудня 2017 року до 14 червня 2019 року (560 днів) у розмірі 126 173,60 грн; стягнути з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» на його користь 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня

2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 10 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» належним чином оформити звільнення з роботи з посади лікаря загальної практики-сімейної медицини ОСОБА_1 відповідним наказом згідно з його письмовою заявою про звільнення за власним бажанням відповідно до вимог

статті 38 КЗпП України, негайно видати ОСОБА_1 трудову книжку із записом про звільнення з роботи з посади лікаря загальної практики-сімейної медицини за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з 01 грудня 2017 року, видати ОСОБА_1 копію наказу про звільнення з роботи з посади лікаря загальної практики-сімейної медицини за власним бажанням на підставі статті 38

КЗпП України з 01 грудня 2017 року. Стягнуто з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки за період роботи із 01 липня 2017 року до 01 грудня 2017 року в розмірі 1 802,48 грн, грошову компенсацію за затримку видачі трудової книжки та за затримку розрахунку при звільненні з роботи, починаючи із 01 грудня 2017 року до 14 червня 2019 року, у розмірі 126 174,50 грн, на відшкодування моральної шкоди - 5 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін апеляційним судом, мотивоване тим, що КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» у супереч вимогам трудового законодавства України не розглянуло заяву позивача та не вирішило питання щодо його звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, не видало відповідний наказ про звільнення, і всупереч вимогам статей 47, 48 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, не видало позивачу трудову книжку із записом про його звільнення, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Оскільки відповідачем порушені вимоги трудового законодавства з нього на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація за невикористані дні відпустки, за затримку видачі трудової книжки, за затримку розрахунку при звільненні з роботи та відшкодування моральної шкоди. Також підлягає відшкодуванню моральна шкода, розмір якої визначено виходячи із конкретними обставинами справи, засад розумності, виваженості та справедливості, характером та обсягом страждань, яких зазнав позивач через неправомірні дії відповідача щодо порушення його права на свободу праці.

Постановою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року касаційну скаргу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 10 червня

2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо неналежного відповідача у справі, посилалася на підпункт 7.6.10 статуту КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» саме до компетенції директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» належить питання щодо прийняття рішень про прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників підприємства, а також інші передбачені законодавством про працю рішення в сфері трудових відносин, проте в матеріалах справи відсутня у повному обсязі копія статуту КЗ «Києво-Святошинський центр первинної медико-санітарної допомоги», правонаступником якого з 29 листопада 2018 року є КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради», яка б підтверджувала або спростовувала доводи відповідача щодо незалучення до справи належного відповідача.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року апеляційну скаргу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд відмовляючи у задоволені позову виходив з того, що у справі міститься частина Статуту у редакції, затвердженій та погодженій у листопаді

2018 року, тоді як порушення прав позивача щодо відновлення яких він ставив питання у позові виникли у грудні 2017 року. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що станом на грудень 2017 року редакція Статуту відповідача, який діяв на той час, мала такі ж положення суду не надано. Отже, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами належність визначеного ним відповідача саме КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради».

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У січні 2022 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду

від 06 грудня 2021 року, в якій просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 362/3528/17. Також, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судового рішення заявник та його представник посилаються на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Рух справи у суді касаційної інстанції, позиції інших учасників справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2022 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» подало до суду відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , у якому заявник просить касаційну скаргу відхилити, а постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що Відділ охорони здоров`я Києво-Святошинського РДА приймав рішення про прийняття на роботу позивача, тому саме Відділ, а не відповідач, повинен був видати розпорядчий акт про звільнення позивача із займаної посади.

28 липня 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради», тимчасово виконуючого обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради» Ткаченка Олега Андрійовича, треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація, Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації, про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості по оплаті праці та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за затримку видачі трудової книжки, компенсації за дні невикористаної відпустки та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою

ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 рокупризначити до судового розгляду на 31 серпня 2022 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний