Ухвала

від 21.07.2020 по справі 369/1906/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

21 липня 2020 року

м. Київ

справа № 369/1906/18

провадження № 61- 10314ск 20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво - Святошинської районної ради на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради , т.в.о. директора Ткаченко О.А., третя особа: Києво-Святошинська РДА, Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації про звільнення з роботи за власним бажанням, видачу трудової книжки та копії наказу про звільнення, стягнення заборгованості по оплаті праці, стягнення середнього заробітку за весь час затримання розрахунку при звільненні за затримку видачу трудової книжки, відшкодування компенсації за дні невикористаної відпустки та моральну шкоду, завдану роботодавцем внаслідок грубого порушення трудових прав,

В С Т А Н О В И В :

09 липня 2020 року, засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво - Святошинської районної ради на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2020 року, у якій скаржник просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки скаржником порушено вимоги частини 2 статті 389 та пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

При цьому під порушенням норм матеріального та процесуального права розуміється певна (певні) норма (норми) певного закону (законів), у випадках передбачених частиною 2 статті 376 ЦПК України (порушення норм матеріального права) або здійснення процесуальних дій всупереч приписам процесуального закону (порушення норм процесуального права), а отже у касаційній скарзі слід зазначити норму матеріального права, яка була неправильно застосована.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Крім того, слід зазначити й норму матеріального або процесуального права, яка була неправильно застосована.

Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав) .

За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави) із зазначенням конкретного конкретних пункту (пунктів), на який (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтовано (мотивовано) наявності цієї підстави (підстав) , та надати копії уточнених скарг відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво - Святошинської районної ради залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби ( COVID-19).

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко