Постанова

від 15.08.2022 по справі 727/6625/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року м. Чернівці

Справа № 727/6625/21

Провадження №22-ц/822/571/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Литвинюк І.М.,

суддів: Владичана А.І., Перепелюк І.Б.,

секретар Собчук І.Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 , Чернівецька міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2022 року, головуючий у І-й інстанції Смотрицький В.Г., повний текст рішення складено 16 травня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Чернівецької міської ради про скасування пункту рішення Чернівецької міської ради та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . Також вона є співвласницею 1/2 частки земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №247518955 від 10 березня 2021 року.

Відповідно до протоколу про погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, вона є суміжною власницею земельної ділянки з власником земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2

Згідно з витягом з рішення Чернівецької міської ради 2 сесії VIII скликання від 28 січня 2021 № 65, п. 45.1 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0526 га (кадастровий номер 7310136300:13:001:0165) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (підстава: заява ОСОБА_2 , зареєстрована 26 листопада 2020 року за №П-7226/0-04/01 (ЦНАП), дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведеннярішення міської ради VIII скликання від 06 грудня 2018 року №1554 (пункт 1.4) та від 05 вересня 2019 року № 1822 (пункт 3.1), витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.11.2020 р. № НВ-7419026842020.

Зазначала, що пункт 45.1 вищезазначеного рішення є протиправним, прийнятим з порушенням чинного законодавства та порушує права суміжного землекористувача.

Так, в протоколі про погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, вона вказана як суміжна власниця земельної ділянки з власником земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 0,0526 га, з якою нібито погоджено межі.

Проте підписи в протоколі про погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання є підробленими і вона фізично не могла підписати вищевказані документи, оскільки на той час знаходилася за межами України.

Разом з тим, вона або уповноважена нею особа про визначення меж земельної ділянки на місцевості, яку приватизував ОСОБА_2 , не повідомлялися, не були присутні при визначенні суміжних меж, та нею не підписувалася вказані вище акти, які були складені ФОП ОСОБА_4 .

Дана земельна ділянка не є вільною, на ній знаходиться альтанка, яка була збудована за її рахунок та якою вона користувалась ще до того, як затвердили проєкт землеустрою відповідно до рішення 2 сесії VIII скликання від 28 січня 2021 року №65. Також частина даної земельної ділянки є огородженою та обробляється нею.

Чернівецька міська рада не звернула уваги на те, що технічна документація складена з порушенням Інструкції, та що передача у власність земельної ділянки відбулась за рахунок включення до її складу частини земельної ділянки, якою користується вона, що призвело до порушення її прав.

Просила визнати протиправним та скасувати пункт 45.1 рішення 2 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання від 28 січня 2021 року № 65 «Про розгляд звернень фізичних осіб щодо передачі безоплатно у власність та надання в оренду земельних ділянок, надання дозволів на складання проектів та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визнання такими, що втратили чинність та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0526 га (кадастровий номер 7310136300:13:001:0165) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0526 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд від 18 лютого 2021 року індексний номер: 56677610 та стягнути на її користь понесені судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 липня 2021 року, у вигляді накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0526 га, кадастровий №7310136300:13:001:0165, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та розташована по АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,скасовано.

На зазначене рішення суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, оскільки суд під час розгляду даної справи неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Зазначає, що спірною земельною ділянкою користується позивачка ОСОБА_1 , тобто земельна ділянка не є вільною. На земельній ділянці площею 0,056 га кадастровий номер 7310136300:13:001:0165 знаходиться альтанка, яка була збудована за рахунок ОСОБА_1 та якою вона користувалась до того, як затвердили проєкт землеустрою відповідно до рішення 2 сесії VIII скликання від 28 січня 2021 року №65. Частина земельної ділянки є огородженою та обробляється ОСОБА_1 . Отже, Чернівецька міська рада не мала права затверджувати проект землеустрою, оскільки ОСОБА_2 не користувався спірною земельною ділянкою.

Позивачка про визначення меж земельної ділянки на місцевості, яку приватизував ОСОБА_2 , не повідомлялась та не була присутня при визначенні суміжних меж, та нею не підписувалися акти, які були складені ФОП ОСОБА_4 .

Стверджує, що виготовлення для ОСОБА_2 матеріалів технічної документації із землеустрою, зокрема встановлення меж земельної ділянки на місцевості, закріпленні їх межовими знаками, було проведено з порушенням вимог Інструкції, а саме у відсутності позивачки, як суміжного землекористувача, без урахування об`єктивних даних про дійсний розмір та конфігурацію земельної ділянки, яка підлягала приватизації.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2022 року прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та справедливим. Позивачкою не надано доказів для встановлення факту, що передача у власність спірної земельної ділянки відбулась за рахунок включення до її складу частини земель, якою користується позивачка, а також не доведено, що існують будь-які накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку, яка є у фактичному користуванні позивачки. Позивачкою не надано доказів того, що земельна ділянка відповідача після встановлення меж в натурі накладалася на її земельну ділянку. Судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання позивачки на користування спірною земельною ділянкою, наявність альтанки на даній ділянці та те, що її частина огороджена та обробляється, не породжує права власності на земельну ділянку.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернівецька міська рада просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

При цьому зазначає, що передача у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0526 га кадастровий номер 7310136300:13:001:0165 відбулась у відповідності до чинного законодавства, докази щодо накладання спірної земельної ділянки на сусідню земельну ділянку, відсутні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів для встановлення факту, що передача у власність земельної ділянки площею 0,0526 га, кадастровий №7310136300:13:001:0165, відбулась за рахунок включення до її складу частини земель, якою користується позивачка, а також не доведено, що існують будь-які накладення земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка є у фактичному користуванні позивачки.Позивачкою не доведено порушення її прав і не надано доказів того, що земельна ділянка відповідача після встановлення меж в натурі накладається на її земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136300:13:001:0107.

Згідно з протоколом про погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та актом прийому-передачі межових знаків на зберігання, ОСОБА_1 є суміжною власницею (землекористувачем) земельної ділянки з власником земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 0,0526 га.

Відповідно до 1.4 Рішення 65 сесія VІІ скликання Чернівецької міської ради від 06 грудня 2018 року №1554 ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га, у власністьза рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Згідно з п. 1.4.1 вирішено присвоїти земельній ділянці поштову адресу: АДРЕСА_3 .

Також встановлено, що за заявою ОСОБА_2 від 22 квітня 2019 року за №П-2901/0-04/01 в п. 3.1 Рішення 72 сесія VІІ скликання Чернівецької міської ради від 05 вересня 2019 року №1822 було внесено зміни до пункту 1.4 рішення міської ради VІІ скликання від 06 грудня 2018 року №1554 «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань» щодо надання ОСОБА_2 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га, у власність за рахунок земельзапасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , а саме: слова та цифри« АДРЕСА_3 , між будинковолодіннями АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 » замінити словами та цифрами « АДРЕСА_2 ».

Як вбачається з розробленого ФОП ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), до матеріалів щодо перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) включено, зокрема, протокол погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами з відповідними підписами позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та список межових знаків, переданих на зберігання.

04 листопада 2020 року відділом у Коропському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , та присвоєно кадастровий номер 7310136300:13:001:0165, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 139).

Відповідно до витягу з рішення Чернівецької міської ради 2 сесії VIII скликання від 28 січня 2021 року № 65, п. 45.1 Чернівецька міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення та передати ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0526 га (кадастровий номер 7310136300:13:001:0165) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (підстава: заява ОСОБА_2 , зареєстрована 26 листопада 2020 року за №П-7226/0-04/01 (ЦНАП), дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведеннярішення міської ради VIII скликання від 06 грудня 2018 року №1554 (пункт 1.4) та від 05 вересня 2019 року № 1822 (пункт 3.1), витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04 листопада 2020 року № НВ-7419026842020 (а.с. 23).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0526 га (кадастровий номер 7310136300:13:001:0165) на підставі рішення органу місцевого самоврядування (а.с. 17).

Згідно з частинами 1 і 2статті 116ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 6, 7статті 118ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихст. 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1статті 122ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентований статтею 123 ЗК України.

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина першастатті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19) зазначено, що: «орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України. […] Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16 (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, щорішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку».

У справі, що переглядається, встановивши, що набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку відбулося відповідно до вимог закону, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивачка ОСОБА_1 не довела факт порушення її прав відповідачами.

За змістомстатті 198 ЗК Українипогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції №376 про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі Інструкція), затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року за №376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Верховний Суд постановою від 21 січня 2022 року по справі №635/8990/19-ц, провадження №61-1699св21 зазначив, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.Стаття 198 ЗК Українилише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа, акту погодження меж, потрібно вважати, що погодження меж не відбулося.

Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, оскільки не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на непогодження ним як суміжним землекористувачем меж спірної земельної ділянки, оскільки вказана обставина не є підставою для відмови в затвердженні проєкту землеустрою.

З урахуванням викладеного, також безпідставними є доводи апелянта про те, що виготовлення для ОСОБА_2 матеріалів технічної документації із землеустрою було проведено з порушенням вимог Інструкції, а саме, у відсутність позивачки, як суміжного землекористувача, без урахування об`єктивних даних про дійсний розмір та конфігурацію земельної ділянки, яка підлягала приватизації.

Вищенаведеним спростовуються твердження апелянта про те, що Чернівецька міська рада не мала права затверджувати проект землеустрою, оскільки ОСОБА_2 не користувався спірною земельною ділянкою, а нею користувалася позивачка та дана земельна ділянка на час приватизації не була вільною.

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Позивачка не довела незаконності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку та сама не має права власності чи користування цією земельною ділянкою, а її посилання на відкрите користування земельною ділянкою площею 0,0526 га та наявність на даній ділянці альтанки, не породжує таке право.

Позивачкою ОСОБА_1 не надано жодних доказів для встановлення факту, що передача у власність земельної ділянки площею 0,0526 га, кадастровий №7310136300:13:001:0165, відбулась за рахунок включення до її складу частини земель, якою вона користується, а також не доведено, що існують будь-які накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку, яка є у її фактичному користуванні.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Чернівецька міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах наданих їй повноважень, процедура отримання відповідачем права власності на земельну ділянку відбулася згідно з вимогами закону. Відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку відповідно до вимог закону, а позивачкою не доведено порушення її прав внаслідок порушення норм земельного чи цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно зістаттею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2022 року - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 17 серпня 2022 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: А.І. Владичан

І.Б.Перепелюк