Постанова

від 17.08.2022 по справі 201/9207/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4704/22 Справа № 201/9207/21 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного судум.Дніпропетровська від 02березня 2022 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2021 року Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Гагаріна 7» (далі - ОСББ «Гагаріна 7») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії,мотивуючи йоготим,що вони здійснюють управління будинком АДРЕСА_1 . Влітку 2019 року ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі рішення міської постійної комісії виконавчого комітету Дніпровської міської ради з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оформленого протоколом №2МК від 21 березня 2019 року, було влаштовано індивідуальне опалення, що підтверджується актом від 09 жовтня 2019 року, відповідно до якого квартира відповідача була відключена від мереж центрального опалення у зв`язку із переходом на індивідуальне джерело опалення (газовий котел), у квартирі було демонтовано 3 радіатори.

Вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року по справі №160/1940/21 вищевказане рішення міської постійної комісії в частині надання дозволу ОСОБА_1 на відключення приміщень відповідно до переліку (додатку) від центрального опалення та гарячого водопостачання з установленням автономного джерела опалення у квартирі АДРЕСА_2 було скасовано.

В той же час, відповідач прохання привести систему опалення у квартирі до попереднього стану ігнорує, невмотивоване змінення опалення, втручання в внутрішньобудинкову систему централізованого опалення погіршує роботу системи загалом, та у зв`язку з чим порушує права інших співвласників. Крім того, вказує, що відповідач оплату за опалення місць загального користування не здійснює, а сплачує лише газ у своїй квартирі згідно показань приладів обліку, у зв`язку з чим, оплата вказаних місць розподіляється між іншими співвласниками будинку, що також порушує їх права, на підставі чого просив суд зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести мережу централізованого опалення житлового приміщення, а саме, квартири АДРЕСА_2 , до попереднього стану шляхом приєднання трьох радіаторів до стояків централізованої системи опалення.

Рішенням Жовтневого районного судум.Дніпропетровська від 02березня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Жовтневого районного судум.Дніпропетровська від 02березня 2022 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було залучено до розгляду справи теплопостачальну організацію, яка б могла надати пояснення щодо відключення від центрального опалення належної йому квартири, та його вплив на опалювальну систему будинку та опалення місць загального користування та допоміжних приміщень. Судом не взято до уваги, що фактично 45% квартир у будинку мають індивідуальне опалення, а місця загального користування та допоміжні приміщення у будинку взагалі від`єднані від центральної системи опалення і не опалюються, платіжні документи на оплати відповідних послуг йому не надходять вважає безпідставним твердження позивача, що відключення окремої квартири по стояку призведе до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, оскільки кілька років через аварійний стан теплових мереж будинок не забезпечується подачею теплової енергії належної якості через зношеність теплових мереж. Вказує, що технічної можливості під`єднати відповідні батареї він не має, зважаючи на те, що останні не можуть в подальшому нормально експлуатуватися. Зазначає, що судом першої інстанції було порушено його процесуальні права, зокрема, на належне повідомлення про час і місце розгляду справи, крім того, незважаючи на дію в період розгляду справи воєнного стану, не відклав розгляд справи за клопотанням сторони відповідача та ухвалив рішення по справі.

Позивачем ОСББ «Гагаріна 7» надано відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що відповідач з клопотанням про залучення третьої особи теплопостачальної організації не звертався. Вказує, що відповідач єдиний, хто облаштував індивідуальне опалення після змін у відповідному законодавстві. Зазначає, що об`єднання постійно здійснює поточні ремонти для підтримання системи опалення у справному стані. Неможливість відключення квартири від центрального теплопостачання прямо встановлена законом та додаткові докази технічної можливості проведення відключення не вимагаються.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Розглянувши матеріалисправи,перевіривши законністьта обґрунтованістьрішення судув межахдоводів апеляційноїскарги тазаявлених вимог,колегія суддівприходить довисновку,що апеляційнаскарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, щоОСББ «Гагаріна 7» здійснює управління будинком АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 є власником та фактичним користувачем квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією зДержавного реєструречових правна нерухомемайно (а.с.28 29)та довідкою ОСББ «Гагаріна 7» №01-12/07 (а.с.11).

Згідно листа Дніпровської міської ради від 16 грудня 2020 року №8/13-120 повідомлено, що ОСОБА_1 звертався до комісії 20 березня 2019 року із заявою затвердженого зразка щодо відключення його квартири АДРЕСА_2 від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. За результатами розгляду заяви комісією прийнято позитивне рішення. Оригінал протоколу комісії надано власнику квартири АДРЕСА_2 в одному примірнику. Надано копію протоколу засідання комісії від 21 березня 2019 року №2МК (а.с.2126,30).

Згідно з актом від 09 жовтня 2019 року, складеним представниками монтажної організації ПП «Газсервісполюс», підприємством теплопостачання Національної металургійної академії України та власником квартири ОСОБА_1 , квартира, розташована у АДРЕСА_3 , відключена від центрального опалення, у зв`язку із переходом на індивідуальне опалення, джерело опалення газовий котел. У квартирі демонтовано 3 радіатори. Транзитні трубопроводи теплоізольовані (а.с.10).

Рішенням засідання міської постійної комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оформленого протоколом №2МК від 21 березня 2019 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на відключення приміщень відповідно до переліку (додатку) від центрального опалення та гарячого водопостачання з установленням автономного джерела опалення у квартирі АДРЕСА_2 при виконанні технічних умов балансоутримувача житлового будинку, теплопостачальних підприємств, ПАТ «Дніпрогаз», ДМЕМ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», головного архітектурно-планувального управління міської ради. Роботи щодо відключення від системи центрального теплопостачання виконати в міжопалювальний період.

Затверджено акти про відключення квартир від внутрішньобудинкових мереж ЦО та ГВП (а.с.24-25,30).

ПАТ «Дніпрогаз» надано лист, в якому останнє не заперечувало проти влаштування системи індивідуального теплопостачання в приватній квартирі відповідача з встановленням газових та електричних опалювальних приладів (а.с.28-29).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року по справі №160/1940/21 задоволено позов ОСББ «Гагаріна 7» до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення. Визнано протиправним та скасовано рішення міської постійної комісії виконавчого комітету Дніпровської міської ради з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оформленого протоколом № 2МК від 21 березня 2019 року в частині надання дозволу ОСОБА_1 на відключення приміщень відповідно до переліку (додатку) від центрального опалення та гарячого водопостачання з установленням автономного джерела опалення у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.34 36).

Задовольняючи позов,суд першоїінстанції виходивз того,що законвстановлює,що здійсненнявласником квартирисвоїх правобмежується правамивласників іншихквартир убагатоквартирному житловомубудинку тасанітарно-технічнимивимогами,правилами експлуатаціїбудинку. ОСОБА_1 не здійснюєоплату заопалення місцьзагального користуваннябудинку,сплачує лишеза газу квартирізгідно показаньприладів обліку,у зв`язкуз чим,оплата опаленнямісць загальногокористування будинкурозподіляється міжіншими співвласникамибудинку,що впливаєна їхправа,що єпідставою длязадоволення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок привести мережу централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України №1875-ІV від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон №1875-ІV), Законом України від 02 червня 2005 року №2633-IV «Про теплопостачання» (далі Закон №2633-IV), іншими нормативно-правовими актами.

Закон №1875-ІV визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За термінами, визначеними у статті 1 Закону №2633-IV, система централізованого теплопостачання сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для тепло-забезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 4 Закону №2633-ІV встановлено, що проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктом 2 статті 8 Закону №1875-ІV передбачено, що стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання встановлені статтею 13 Закону №2633-ІV.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об`єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території.

Відповідно до статті 19 Закону №2633-ІV споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Положеннями статті 24 Закону №2633-ІV визначено, що споживач теплової енергії має право на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків.

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів врегульовано пунктами 24-28 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 №630 (далі по тексту - Правила).

Згідно із пунктом 24 цих Правил споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (пункт 28 Правил №630).

Отже, з системного аналізу наведених вище норм діючого у цій сфері законодавства вбачається, що чинним законодавством України фактично передбачено право споживачів, у тому числі індивідуальних, відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Так, на виконання вимог пункту 25 Правил №630 наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 було затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Відповідно до вимог пункту 1.2 вказаного Порядку №4 для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Засідання постійно діючої міжвідомчої комісії відбуваються у міру потреби, але не рідше одного разу на місяць.

Процедура розгляду та прийняття рішення про відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання визначена у Розділі ІІ Порядку №4.

Відповідно до пункту 2.1 цього ж Порядку №4 для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Далі, у відповідності до пункту 2.2 даного Порядку №4, комісія розглядає надані заявником документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї.

Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.

Водночас, обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньо-квартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання.

Засідання комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.

При позитивному рішенні комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2019 року комісією розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на відключення від централізованого опалення і гарячого водопостачання квартири АДРЕСА_2 , за результатом розгляду якої було вирішено надати дозвіл на відключення від мереж ЦО та ГВП цієї квартири і зобов`язано ОСОБА_1 виконати будівельно-монтажні роботи у міжопалювальний період, здійснити замовлення проектної документації та виконання відповідних робіт у виконавця, який має на це відповідні дозвільні документи (сертифікат, ліцензія).

Тобто відключення власником ОСОБА_1 спірної квартири від централізованого опалення здійснювалися ним за наявності дозволу міської постійної Комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

В той же час, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року по справі №160/1940/21 вищевказане рішення міської постійної комісії виконавчого комітету Дніпровської міської ради з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оформленого протоколом №2МК від 21 березня 2019 року в частині надання дозволу ОСОБА_1 на відключення приміщень відповідно до переліку (додатку) від центрального опалення та гарячого водопостачання з установленням автономного джерела опалення у квартирі АДРЕСА_2 було судом визнано протиправним та скасовано, посилаючись на ненадання ОСОБА_1 комісії, разом із заявою про надання йому дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та встановлення автономного джерела опалення, згоду всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень житловому будинку, розташованого у АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи відповідне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідне відключення відповідачем своєї квартири від центрального опалення є за своєю суттю самовільним та таким, що порушує права інших співвласників будинку.

Колегія суддів не може погодитися із таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.8,129,147 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права як фундаментальний концепт європейської та національної правових систем має доволі широкий зміст та включає, серед іншого, такий елемент як юридична визначеність, про що, зокрема, йдеться уп.41 Доповіді «Верховенство права», схваленої Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року. У п. 48 цієї доповіді також наголошується на тому, що юридична визначеність, крім іншого, означає, що держава загалом повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 з цього приводу акцентовано увагу на тому, що складовим елементом загального принципу юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) також є принцип правомірних (легітимних) очікувань, який, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань.

В Окремій думці на ухвалу Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі №826/2195/16 розкрито поняття легітимних очікувань в публічно-правових відносинах у практичній площині, зокрема, він зазначив, що якщо суб`єкт владних повноважень створив для осіб обґрунтовані підстави сподіватися на отримання певних прав понад ті, що гарантуються у відповідності до принципів справедливості і природного права, відповідні особи вважаються такими, які мають легітимні (законні) очікування, що підлягають захисту. Такий підхід забезпечує особам, на яких поширюється дія рішень органів публічної влади, можливість завбачливо вибудувати свою поведінку та очікувати настання відповідних наслідків.

При цьому, колегія суддів зауважує, що обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування та стає предметом захисту у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, є те, що таке очікування (вимога) повинно мати належне правове підґрунтя, тобто або бути заснованим на нормі права чи правовому акті (аналогічні висновки викладені рішенні ЄСПЛ у справі «Saghinadze and Others v. Georgia» (заява № 18768/05) та у рішенні ЄСПЛ у справі «Ceni v. Italy» (заява № 25376/06), або правовий акт, як акт індивідуальної дії (адміністративний акт). Останнє тлумачення було розроблене у рішенні по справі «Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland» (заява № 12742/87), в якому ЄСПЛ визнав виникнення у компаній-заявників легітимного очікування на земельну ділянку з метою її меліорації на підставі рішення державного органу про надання дозволу на розробку плану.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спеціальною ознакою правомірного очікування є «пов`язаність з наслідками, на виникнення яких особа законно сподівається».

Так, як вбачається з матеріалів справи, що здійснюючи відключення власної квартири від централізованого опалення відповідач діяв за наявності дозволу міської постійної Комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Отже, правом на відключення його квартири від централізованого опалення його було наділено відповідним актом виконавчого органу держави, який за своєю суттю має силу судового рішення, оскільки підлягає обов`язковому виконанню.

Таким чином, з отриманням вказаного адміністративного акту, в даному випадку, рішення міської постійної комісії виконавчого комітету Дніпровської міської ради з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оформленого протоколом №2МК від 21 березня 2019 року, який за своєю суттю втілює волю держави, відповідач отримав і «правомірні очікування» на те, що відповідний акт забезпечив його законним та легітимним правом на здійснення певних переобладнань квартири з метою переходу на індивідуальне опалення.

Тобто, відповідач, діючи саме на підставі відповідного акту держави, а не самовільно, як стверджує суд першої інстанції, здійснив відключення спірної квартири від централізованого опалення.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що «правомірне очікування» може ґрунтуватися навіть на адміністративному акті, який прийнято з порушенням процедури або перевищенням повноважень, у тому разі, якщо особа діяла добросовісно, тобто не знала й не могла знати про допущені адміністративним органом помилки у разі прийняття відповідного акта.

В даному випадку, відповідний принцип діє з урахуванням іншого принципу, а саме принципу «належного урядування», закріпленого практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Рисовський проти України», заява №29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року (остаточне 20 січня 2012 року), в якому Європейський суд зазначав, що принцип «належного врядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Разом з тим, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином утручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки держоргану має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Дотримання принципу належного врядування оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності» при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний та стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Відповідні принципи, втілені в рішеннях ЄСПЛ, знаходять своє відображення і в національній практиці. Так, зокрема, Верховний Суд у своїй постанові №460/762/16-ц зробив висновок, що «намагання виправити допущену органом влади в минулому помилку не може перекладати на громадянина всі її негативні наслідки», таким чином втілюючи в своєму рішенні відповідний принцип «належного врядування».

Таким чином, колегія суддів зауважує, що дійсно допущення органом державної влади помилки при прийнятті певного рішення не може покладати тягар по її виправленню на вказану особу, якої вона стосується. Отже, в разі встановлення відповідної ситуації в якій державою було здійснено помилку при прийнятті адміністративного рішення, суд повинен уникати формального розгляду справи, а здійснити розгляд справи з урахуванням принципів, закріплених практикою ЄСПЛ, з`ясувавши всі обставини справи та ухвалити відповідне рішення з урахуванням принципу «пропорційності» та «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини».

Так, як вбачається з матеріалів цивільної справи, та як вже було встановлено вказаною постановою, відключення квартири відповідача від централізованого опалення було здійснено останнім не з власної ініціативи, а виключно на підставі дозволу міської постійної комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, яке було оформлено відповідний рішенням зазначеної комісії, та яка на момент відключення спірної квартири від централізованого опалення скасована не була.

Тобто відповідач діяв у на підставі та у межах наданих йому органом державної влади прав, та не мав жодної підстави вважати, що діяв незаконно чи недобросовісно, зважаючи на те, що єдиною підставою для відключення квартири (будинку) від централізованого опалення згідно чинного законодавства є рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП. При цьому, відповідне рішення Комісії ухвалюється на підставі наданих заявником документів з урахуванням технічної можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання.

Отже, у разі ненадання заявником певних документів, або за наявності інших законодавчо визначених підстав для відмови у надані дозволу на відключення від централізованого опалення, в тому числі у разі відсутності технічної можливості здійснити відповідне відключення, комісія мала б винести рішення про відмову у наданні відповідного дозволу. В той же час, відповідна заява ОСОБА_1 була задоволена виконавчим органом влади та надала йому право на переведення власної квартири на індивідуальне опалення.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що комісія допустила відповідну помилку, надаючи відповідачу дозвіл на відключення від централізованого опалення будинку, тобто діяла всупереч чинного законодавства, що і було встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року по справі №160/1940/21, яким відповідне рішення було визнане протиправним та скасоване.

В той же час, колегія суддів зауважує, що в даному випадку, державою було видано два обов`язкові для виконання рішення, акт індивідуальної дії виконавчого органу влади, який наділив відповідача правом на переобладнання його квартири та відключення від централізованого опалення, а потім держава у вигляді судового органу прийняла рішення про визнання такого акту незаконним та таким чином позбавила права останнього на проведення відповідних дій щодо власного майна.

Вказані дії, на думку колегії суддів, вочевидь свідчать про порушення державою принципу «правомірних очікувань» та «правової визначеності», та у свою чергу перекладає наслідки внаслідок недоліків роботи та професійних помилок органів виконавчої влади на пересічного громадянина, який наразі вимушений захищати вже надане йому право на користування індивідуальним опаленням у суді.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в даному випадку, розгляд справи по суті спору має здійснюватися з урахуванням принципу «пропорційності» та «принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини», отже, суд, зважаючи на вже реалізоване відповідачем рішення Комісії, повинен встановити, чи порушують відповідні дії відповідача права інших осіб, які наслідки має реалізація ним дійсного рішення комісії, та чи буде виправдане та пропорційне втручання в право власності відповідача.

Так, частиною другою статті 383 ЦК України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Отже здійснення власником квартири своїх прав обмежується правами власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та санітарно-технічними вимогами, правилами експлуатації будинку, оскільки останні розробляються спеціалістами у галузі теплопостачання з урахуванням відповідних будівельних норм та правил.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №826/9835/16 та підтримана у ряді інших постанов, зокрема від 09 липня 2020 року у справі №401/497/17(2-а/401/63/17), від 22 жовтня 2020 року у справі № 766/16428/16-а.

Колегія суддів наголошує, що невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 Порядку було безумовною підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП (п.п.2.2.2 пункту 2.1 Порядку №4).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до Комісії разом із заявою не було подано підтриманого всіма власниками рішення про відключення квартири АДРЕСА_2 від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення, тобто невиконані умови, визначені у пункті 2.1 Порядку №4, то підстав для надання дозволу не було, що і було встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року по справі № 160/1940/21, яким рішення Комісії і було скасовано.

Згідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріального - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення(визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права . Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямого визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7», звертаючись з позовом до суду про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести мережу централізованого опалення житлового приміщення, а саме, квартири АДРЕСА_2 , до попереднього стану шляхом приєднання трьох радіаторів до стояків централізованої системи опалення, посилалося на те, що відповідне невмотивоване втручання у внутрішньобудинкову систему централізованого опалення погіршує роботу системи загалом, крім того, внаслідок переходу відповідача на автономне опалення відповідач оплату за опалення місць загального користування не здійснює, а сплачує лише газ у своїй квартирі згідно показань приладів обліку, що у свою чергу покладає додатковий тягар по їх сплаті на інших співвласників будинку.

В той же час, колегія суддів зауважує, що доказів з метою підтвердження порушення відповідних прав, зокрема, що відповідне відключення призвело до незадовільного опалення будинку чи порушення конструктивних елементів будинку, позивач не надав і такі у матеріалах справи відсутні. Як і не надано доказів, що відключення квартири по стояку може привести до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що було б причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки і, як наслідок, незадовільного опалення будинку, з клопотанням про проведення експертизи на предмет підтвердження настання вказаних наслідків не проведено, теплопостачальна організація не була залучена під час розгляду справи для надання власних пояснень.

Тобто, можна дійти висновку, що вказані посилання мають ознаки припущень і не свідчать про встановлення дійсного факту.

Посилання ж на те, що незадовільне опалення будинку завдасть шкоди правам інших співвласників квартир багатоквартирного будинку, не може бути прийнято до уваги як таке, що подане в інтересах вказаних співвласників квартир, які не є учасниками цієї справи та не уповноважували позивача на захист своїх прав.

Більш того, колегія суддів зазначає, що базові знання термодинаміки навпаки спростовують доводи позивача, що відключення відповідача від централізованого опалення призводить до незадовільного опалення будинку, оскільки метою встановлення автономного опалення є отримання теплоенергії за мінімальних втрат. При цьому, перехід відповідача на автономне опалення не є відключенням від теплопостачання, яке у такому разі призводило б до отримання теплової енергії з суміжних опалювальних приміщень, що призводило б у такому разі до зниження їх температурного повітря, у зв`язку з чим не може порушувати будь-яких прав власників суміжних квартир, зокрема доказів на підтвердження зворотного позивачем надано не було. Перехід квартири на автономне опалення навпаки знижує навантаження системи, що у свою чергу поліпшує подачу тепла до квартир по стояку.

Також, колегія суддів вважає за необхідне наголосити увагу на тому, що рішення на відключення квартири відповідача від централізованого опалення приймалося колегіально наступними спеціалістами, а саме інженером виробничо-технічного управління ПАТ Дніпрогаз, головним спеціалістом відділу цивільної забудови та забезпечення діяльності архітектурно-містобудівної ради головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, провідним інженерним виробничо-технічного відділу КП Комунжилсервіс ДМР, начальником відділу контролю за експулатацією житлового господарства управління по експлуатації житлового господарства ДМР, провідним інженером виробничо-технічного відділу Дніпровських міських електричних мереж АТ Дтек Дніпровські електромережі та начальником виробничо-технічного відділу КП Теплоенерго ДМР. Вказані учасники комісії, згідно з їх посад, є провідними спеціалістами з питань централізованого опалення та інженерами, які, дослідивши технічні документи заявника, надали свою згоду на відключення останнього від централізованого опалення, отже не вбачали будь-яких технічних підстав вважати, що відповідне відключення призведе до порушення будь-яких конструкцій будинку, чи самої системи опалення будинку, що постачається до співвласників будинку, тобто будь-яким чином порушувати права інших осіб.

Колегія суддів також зауважує, що посилання позивача на той факт, що перехід квартири відповідача на автономне опалення звільняє його від сплати послуг за опалення місць загального користування є безпідставним, зважаючи на те, що закон чітко встановлює обов`язок споживачів, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (пункт 28 Правил №630).

При цьому, сама по собі несплата відповідачем коштів за опалення місць загального користування не може слугувати підставою для звернення об`єднання до суду саме із дійсним позовом, предметом якого є зобов`язати відповідача підключитися до централізованого опалення, оскільки факт наявності боргу у відповідача за опалення місць загального користування, може бути досліджений судом при вирішення іншого спору, зокрема, спору щодо стягнення із споживача заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання цього позову сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

З огляду на викладене, на основіповно тавсебічно з`ясованихобставин справи,на якіпосилаються сторони,як напідставу своїхвимог тазаперечень,встановивши правовідносини,які випливаютьіз встановленихобставин таправові норми,які підлягаютьзастосуванню доцих правовідносин,враховуючи,що рішеннямсуду першоїінстанції було порушеноправо приватноївласності відповідача,а такожпринципи пропорційності,належного урядуваннята правомірнихочікувань,судом небуло дотриманопринципу справедливоїрівноваги міжінтересами суспільствата необхідністюдодержання фундаментальнихправ окремоїлюдини,у зв`язкуз чим, колегіясуддів приходитьдо висновкупро скасуваннярішення зухваленням новогопро відмовуу задоволенніпозову ОСББ «Гагаріна 7» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку із задоволення апеляційної скарги, з ОСББ «Гагаріна 7» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 3 405 грн.

Керуючись ст.ст. 367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від 02березня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3405 (три тисячі чотириста п`ять) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2022 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.