Рішення

від 18.07.2022 по справі 169/344/20

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/344/20

Провадження № 2/169/107/22

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю: секретаря судового засідання Мисюка П.З.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача

ОСОБА_2 - адвоката Карпюк Л.В.

представника відповідача

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Ковельська районна державна адміністрація Волинської області, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 , Турійська селищна рада Волинської області, приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Гут Анатолій Павлович, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування та про визнання недійсними свідоцтв

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Турійська районна державна адміністрація, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно, зокрема, право на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії ВЛ №0126260, виданого Турійською районною державною адміністрацією 28 січня 1997 року. Відповідно до заповіту від 18 квітня 2003 року право на вказану земельну частку (пай) ОСОБА_5 заповів у рівних частках своїм синам: позивачу ОСОБА_1 та його рідному братові ОСОБА_2 . Вказуючи, що він не знав про наявність заповіту та на час відкриття спадщини перебував на заробітках за кордоном, тому строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин, то просив визнати за ним право власності на 1\2 спадкового майна.

Суддя своєю ухвалою позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення щодо позову, де вказав, що він прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Про існування заповіту після смерті батька ніхто із спадкоємців не знав. 19 червня 2006 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), а 12 серпня 2014 року - свідоцтво про право власності на земельні ділянки. Вказуючи, що позивач з 2003 року жодних дій, які б свідчили про його бажання прийняти спадщину після смерті батька, не вчиняв, доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини не надав, просив у задоволенні позову відмовити.

У додаткових поясненнях ОСОБА_2 просив застосувати строк позовної давності та відмовити у позові з підстав пропуску цього строку, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 ще з 2003 року знав про наявність спадкового майна після смерті батька, однак з позовом про визнання права власності на нього звернувся лише у 2020 році.

Ухвалою Турійського районного суду від 14 вересня 2021 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Турійську районну державну адміністрацію Волинської області на її правонаступника - третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Ковельську районну державну адміністрацію Волинської області, відповідача - Купичівську сільську раду Турійського району Волинської області на відповідача ОСОБА_2 ; залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Турійську селищну раду Волинської області та приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Гута Анатолія Павловича, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив:

- визнати частково недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 в частині 1/2 частки на земельну ділянку, кадастровий номер 0725582200:05:001:2478, площею 1,888 га, склад угіддя - рілля, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що на території Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області, індексний номер 25474860, видане реєстраційною службою Турійського районного управління юстиції Волинської області 12.08.2014 року;

- визнати частково недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 в частині 1/2 частки на земельну ділянку, кадастровий номер 0725582200:05:001:2477, площею 2,838 га, склад угіддя рілля, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що на території Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області, індексний номер 25473079, видане реєстраційною службою Турійського районного управління юстиції Волинської області 12.08.2014 року;

- визнати за ним право власності за заповітом на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 0725582200:05:001:2478, площею 1,888 га, склад угіддя - рілля, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що на території Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області;

- визнати за ним право власності за заповітом на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 0725582200:05:001:2477, площею 2,838 га, склад угіддя - рілля, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що на території Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом, видане 19 червня 2006 року державним нотаріусом Турійської державної нотаріальної контори Волинської області Гутом А.П.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Москвичов С.І. позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Ковельської районної державної адміністрації Волинської області у судове засідання не з`явився однак, голова районної адміністрації О. Черен подала адресовану суду заяву, в якій вказала, що не заперечує проти вирішення спору на користь позивача за умови достатніх правових підстав і просила справу за вказаним позовом розглядати за відсутності представника Ковельської районної державної адміністрації Волинської області.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Карпюк Л.В. та представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , кожен зокрема, позовні вимоги позивача не визнали та просили відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, однак подала адресовану суду заяву, в якій просила справу за вказаним позовом розглядати за її відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Турійської селищної ради Волинської області у судове засідання не з`явився, однак Турійський селищний голова О. Безсмертний подав адресовану суду заяву, в якій просив справу за вказаним позовом розглядати за відсутності представника Турійської селищної ради.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Гут А.П.у судове засідання не з`явився, однак подав адресовану суду заяву, в якій вказав, що у зв`язку з відсутністю в провадженні нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Гута А.П. спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , надати будь-які пояснення в межах розгляду вказаної цивільної справи не вбачається можливим, просив проводити розгляд вказаної справи без його участі.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як установив суд, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 11 на звороті) і після його смерті відкрилася спадщина.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України спірні відносини спадкування регулюються Цивільним кодексом УРСР 1963 р., який діяв на час відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (стаття 529 Цивільного кодексу УРСР).

Відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Встановлено, що за життя ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений 18 квітня 2003 року Купичівською сільською радою Турійського району Волинської області за №26, згідно з яким заповів в рівних частках своїм синам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зокрема, право на земельну частку (пай) (а. с. 10).

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) вказаний заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі 19 квітня 2007 року за номером 42248836.

Крім того, того ж дня - 19 квітня 2007 року у Спадковому реєстрі зареєстровані заповіти, що складені ОСОБА_5 та посвідчені Купичівською сільською радою Турійського району Волинської області 22 квітня 2003 року за №27 (номер у Спадковому реєстрі 42248847) та 24 квітня 2003 року за №28 (номер у Спадковому реєстрі 42248863) (а. с. 13-14).

Відомості про посвідчення Купичівською сільською радою Турійського району Волинської області заповітів ОСОБА_5 18, 22 та 24 квітня 2003 року міститься і в Книзі нотаріальних дій за 2003 рік (а. с. 228-229).

Між тим, як установив суд, про наявність складених ОСОБА_5 заповітів спадкоємцям не було відомо.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є синами спадкодавця, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а. с. 10 на звороті, 128).

Відповідно до довідки Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області від 13 червня 2006 року № 392, в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_5 з дня його смерті вступив його син ОСОБА_2 , який проживав в селі Купичів Турійського району Волинської області (а. с. 129).

З огляду на вказане, відповідач ОСОБА_2 , як син спадкодавця, в контексті положень статей 548, 549 ЦК УРСР у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5

19 червня 2006 року державний нотаріус Турійської державної нотаріальної контори Волинської області Гут А.П. видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП «Дружба», місцезнаходження якого с. Купичів Турійського району Волинської області, розміром 5.24 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а. с. 131).

Наведені обставини справи об`єктивно підтверджуються дослідженими судом матеріалами спадкової справи № 172/06 до майна померлого ОСОБА_5 (а. с. 126-133), з яких також видно, що ніхто, окрім відповідача ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріуса не звертався, дружина померлого ОСОБА_6 подала заяву про те, що вона на Ѕ спадкового майна, а саме: права на земельну частку (пай), згідно статті 60 СК України не претендує, так як це особисте майно померлого чоловіка.

Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 12 серпня 2014 року, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, ОСОБА_2 є власником земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області, кадастровий номер 0725582200:05:001:2477, 0725582200:05:001:2478 (а. с. 91-94).

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 є законним власником спірних земельних ділянок, які він отримав в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 у встановленому законом порядку - шляхом вступу в управління та володіння майном, що підтверджується довідкою Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області від 13 червня 2006 року № 392, та йому 19 червня 2006 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки станом на день видачі цього свідоцтва відомості про складені ОСОБА_5 заповіти у Спадковому реєстрі були відсутні (а. с. 13).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 в контексті положень статей 548, 549 ЦК УРСР у встановленому законом порядку не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , оскільки він фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном; не подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як установлено судом і не спростовано матеріалами справи, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 (2003 рік) будинок в с. Купичів Турійського району Волинської області не був постійним місцем проживання позивача ОСОБА_1 , хоча він був зареєстрований у цьому будинку і право його проживання у ньому не обмежувалось. Натомість з 2001 року по 2005 рік, як зазначає сам позивач, він перебував на заробітках у Португалії, в утриманні будинку, що в с. Купичів Турійського району Волинської області, участі не брав, оплату житлово-комунальних послуг не здійснював.

У визначений законом строк ОСОБА_1 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Державна реєстрація ОСОБА_1 у будинку, що в с. Купичів Турійського району Волинської області, сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті батька ОСОБА_5 за цією адресою реєстрації, оскільки спростована належними та допустимими доказами, зокрема, й довідкою Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області від 13 червня 2006 року № 392 про те, що в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_5 вступив його син ОСОБА_2 .

Для прийняття спадщини необхідним є наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрація місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №569/15147/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17, від 10 квітня 2020 року у справі №355/832/17, від 19 травня 2021 року у справі №937/10434/19, від 28 квітня 2021 року у справі №204/2707/19.

Також не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не знав про наявність заповіту та перебував за кордоном на час відкриття спадщини.

Так, законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Оскільки позивач є сином померлого, тому незалежно від наявності заповіту на його ім`я, він, у випадку, якщо бажав би прийняти спадщину, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.

У випадку якби позивач не був спадкоємцем першої черги, він дійсно б не мав підстави звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, аж доки б не дізнався про існування заповіту і така обставина могла бути підставою для подання заяви про продовження такого строку.

Незалежно від обізнаності про існування заповіту позивач міг реалізувати своє волевиявлення на прийняття спадщини після смерті батька як спадкоємець першої черги за законом шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса у встановлений 6-місячний строк. Проте, така заява позивачем у шестимісячний строк подана не була. Обставини, на які посилався позивач, не є поважними (пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій) причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 червня 2021 року у справі №671/308/20.

Невчинення нотаріусом дій щодо виклику позивача через оголошення в пресі також не становить підставу для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки він був обізнаний про смерть батька, тобто про відкриття спадщини, а тому міг звернутися із заявою про прийняття спадщини у встановлений строк.

Не є такою перешкодою перебування позивача на заробітках у Португалії на час відкриття спадщини, оскільки позивач не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, або подати заяву про прийняття спадщини, звернувшись до посадової особи Посольства України у Португальській Республіці на підставі статті 38 Закону України «Про нотаріат», а тому саме по собі проживання позивача за межами України (без доведення поважності інших причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини) не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Близький за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17, від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19, від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18, від 09 грудня 2021 року №464/4722/19.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі №398/3651/19 від 14 грудня 2021 року «якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».

Таким чином, позивач не надав належних та допустимих доказів про те, що він прийняв спадщину після смерті батька чи пропустив строк для її прийняття з поважних причин.

Отже, позивач ОСОБА_1 вважається таким, що спадщину після смерті батька ОСОБА_5 не прийняв та спадкових прав не набув.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що оспорювані свідоцтво про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видані відповідачу, не порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача, та дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання їх недійсними, а відповідно - і визнання права власності на спадкове майно за позивачем, задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

За змістом статей 256, 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018року у справі №183/1617/16 (пункт73), від 28 листопада 2018року у справі №504/2864/13-ц (пункт80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134)).

Враховуючи вищевикладене, те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог, заява відповідача про застосування строку позовної давності до задоволення не підлягає.

У відповідності до вимог частини першої статті 141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору відсутні.

На підставі викладеного, статей 15, 16, 1216, 1218 ЦК України, статей 548, 549 ЦК УРСР, та керуючись статтями 141, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Ковельська районна державна адміністрація Волинської області, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 , Турійська селищна рада Волинської області, приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Гут Анатолій Павлович, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування та про визнання недійсними свідоцтв відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ім`я позивача - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , житель: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Турійським РВ УМВС України у Волинській області 18 лютого 1997 року.

Ім`я представника позивача - ОСОБА_7 , місце перебування: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , номер і серія паспорта невідомі.

Найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Ковельська районна державна адміністрація Волинської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 73, м. Ковель, Волинська область, код ЄДРПОУ 04051402.

Ім`я відповідача - ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Турійським РВ УМВС України у Волинській області 18 лютого 1997 року.

Ім`я представника відповідача - ОСОБА_8 , місце перебування: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта невідомі.

Ім`я представника відповідача - ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Турійським РВ УМВС України у Волинській області 22 квітня 1996 року.

Ім`я третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 , жителька: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий Турійським РВ УМВС України у Волинській області 09 грудня 2009 року.

Найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача- Турійська селищна рада Турійського району Волинської області, місцезнаходження: майдан Центральний, 1, селище міського типу Турійськ, Волинська область, код ЄДРПОУ 04333052.

Ім`я третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача- приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Гут Анатолій Павлович, місце перебування: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта невідомі.

Головуючий

Повне судове рішення складено 17 серпня 2022 року.