Постанова

від 10.08.2022 по справі 904/5693/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року

м. Київ

Cправа № 904/5693/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Білоуса В.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс" - Колошиної О.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ре Кон" - Дробота Д.М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт" - арбітражного керуючого Касаткіна Д.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс" за вх. № 1172/2022

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2022

у складі колегії суддів: Білецької Л.М. (головуюча), Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021

у складі судді Мартинюка С.В.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт"

про визнання грошових вимог

у справі № 904/5693/20

за заявою ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ре Кон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт"

про визнання банкрутом.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс" за вх. № 1172/2022, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 у справі № 904/5693/20 - залишити без змін. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання наявності підстав для визнання/відхилення грошових вимог кредитора у справі про банкрутство, заявлених до боржника на стадії попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство за умови поставки кредитором боржникові неоплаченого товару (цінних паперів) по договору, визнаному у майбутньому недійсним, та перепродажу товару (цінних паперів) боржником третій особі.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. 16.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс" (далі - ТОВ "ЮМ Плюс", продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт" (далі - ТОВ "Метал-Корт"), представленого повіреним - ТОВ "Вокін" (покупець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-20/289/2, відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору) продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказані в п. 1.2. цінні папери, на умовах, передбачених цим Договором.

3. За умовами цього договору (п. 1.2.) передачі у власність покупця підлягають векселя в простій документарній формі, видані ТОВ "Страхова компанія "Оберіг" (код ЄДРПОУ 37955224) у кількості 6 шт. з терміном погашення - за пред`явленням, за якими у чотирьох номінальна вартість: 4 000 000 грн - договірна вартість; 3 620 000 грн за серіями та номером бланку: АА 1295776, АА 1295777, АА 1295778, АА 1295779, а в двох номінальна вартість: 3 100 000 грн - договірна вартість; 2 810 000 грн за серіями та номером бланку: АА 1295790 та АА 1295791.

4. Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. Договору загальна договірна вартість вказаного договору становить 20 100 000 грн без ПДВ. Покупець зобов`язаний сплатити продавцю цінні папери за ціною, встановленою у п. 2.1 Договору до 19.11.2020 (включно).

5. Відповідно до п. 2.3 Договору передача цінних паперів, що є предметом цього Договору, здійснюється до 17.10.2020 (включно).

6. У п. 2.4 Договору визначено, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання за цим Договором, а цінні папери вважаються переданими з моменту підписання акту приймання-передачі цінних паперів та виконаних зобов`язань.

7. Відповідно до п. 9.1. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

8. 16.10.2020 між сторонами складено Акт приймання-передачі цінних паперів до Договору, згідно якого продавець передав покупцю обумовлені Договором цінні папери.

9. Водночас, на розгляді в Господарському суді Дніпропетровської області перебуває справа № 904/5693/20 про банкрутство ТОВ "Метал-Корт", провадження в якій відкрито ухвалою суду від 24.11.2020. Цією ухвалою введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Касаткіна Д.М.

10. 24.11.2020 на сайті Вищого господарського суду України розміщено публікацію № 65506 про відкриття провадження у цій справі про банкрутство.

Подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника.

11. 23.12.2020 до суду від ТОВ "ЮМ Плюс" надійшла заява про визнання конкурсних кредиторських вимог до боржника у розмірі 20 104 819,67 грн та судового збору у розмірі 4 204 грн.

12. ТОВ "ЮМ Плюс" просило визнати грошові вимоги в розмірі 20 100 000 грн боргу на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 16.10.2020 № БВ-20/289/2, укладеного між ТОВ "ЮМ Плюс" (продавець) та ТОВ "Метал- Корт", представленого повіреним - ТОВ "Вокін" (покупець).

Розгляд справи судами.

13. 01.12.2021 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2022, відхилено грошові вимоги ТОВ "ЮМ Плюс" до ТОВ "Метал- Корт".

14. Судові рішення мотивовані тим, що зобов`язання боржника виникли перед ТОВ "Юм Плюс" на підставі договору, який визнано недійсним з підстав фраудаторності такого правочину (постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 16.10.2020 № БВ-20/289/2). Тобто правова підстава, на якій ґрунтувалось зобов`язання боржника по відношенню до ТОВ "Юм Плюс" на час звернення останнього з заявою про визнання грошових вимог,- відсутня.

15. Стосовно застосування до спірних правовідносин двосторонньої реституції суд апеляційної інстанції зазначив, що такої вимоги заявлено не було.

Хоча скаржник стверджував про подальше відчуження боржником цінних паперів, отриманих на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2020 № БВ-20/289/2, на користь третьої особи (ТОВ "НВФ "Будінвестсервіс"), проте матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ "Юм Плюс" з вимогами до боржника або до третьої особи про повернення цінних паперів з чужого незаконного володіння або відшкодування їх вартості.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

16. 04.02.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Стандарт", пошуковий ідентифікатор) ТОВ "Юм Плюс" надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 у справі № 904/5693/20 і визнати грошові вимоги ТОВ "Юм Плюс" до боржника у повному обсязі.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень, ТОВ "Юм Плюс" вказує пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

18. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норм матеріального права викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, та невірно застосовано статті 216, 1212 ЦК України.

19. Також, скаржник звертає увагу Суду на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.12.2021 у справі № 759/9443/17.

20. Водночас, скаржник вважає, що судами не враховано принцип "jura novit curia" (суд знає закони) в розрізі належного застосування статей 216, 1212 ЦК України, яке наведено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

21. До Верховного Суду надійшов відзив від розпорядника майна ТОВ "Метал-Корт" арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. на касаційну скаргу ТОВ "Юм Плюс", в якому з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

22. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку, що зобов`язання боржника виникли перед ТОВ "Юм Плюс" на підставі договору, який визнано недійсним з підстав фраудаторності такого правочину (постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 16.10.2020 № БВ-20/289/2). Тобто правова підстава, на якій ґрунтувалось зобов`язання боржника по відношенню до ТОВ "Юм Плюс" на час звернення останнього з заявою про визнання грошових вимог,- відсутня.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що наполягаючи на застосуванні статей 216, 1212 ЦК України, скаржник все ж вимагає не реституції, чи іншого, а саме по суті здійснити оплату за передані векселі за недійсним правочином, що дійсно не відповідає вимогам діючого законодавства. Стосовно ж реституції чи статті 1212 ЦК України, то скаржник має право повернути векселі, що не є грошовими вимогами у справі про банкрутство.

25. Судова колегія погоджується з цими висновками судів з огляду на таке.

26. У цій справі на розгляд суду винесено питання визнання конкурсних вимог кредитора з умовами визнання недійсним як фраудаторного договору з боржником у справі про банкрутство, на виконання якого кредитор передав боржникові товар (у даному випадку векселі), натомість не отримав оплати, а також відсутності у боржника поставленого товару на час подання заяви про визнання кредиторських вимог.

27. Слід зауважити, що схожа проблематика була предметом розгляду судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15), де розглядалося питання щодо правової природи грошових вимог до боржника, які виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв`язку з визнанням недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, зокрема віднесення їх до поточних вимог кредиторів чи до витрат, понесених у справі про банкрутство, які відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що грошова сума, яка сплачена боржнику за результатами аукціону та підлягає поверненню боржником покупцю після визнання результатів аукціону і укладеного за його наслідком договору недійсними, не є вимогою поточного кредитора до боржника та на неї не поширюються положення статей 64, 133 КУзПБ щодо черговості (порядку) задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, а її повернення боржником має здійснюватися у позачерговому порядку.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути об`єднана з вимогами про визнання правочину недійсним або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову, розгляд якого у справі про банкрутство здійснюється в порядку статті 7 КУзПБ у відокремленому позовному провадженні в разі відмови боржника повернути отримані за цим правочином кошти в добровільному порядку.

Правило статті 216 ЦК України щодо двосторонньої реституції стосується виключно сторін правочину. Для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін здійснила його виконання, положення статті 216 ЦК України не застосовуються, а таке повернення здійснюється на підставі положень глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.

28. Натомість на відміну від справи № 904/1907/15, у якій було розглянуто ситуацію наслідків визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, у справі, що переглядається, стоїть питання визнання вимог конкурсного кредитора, який поставив товар боржникові, проте не отримав оплати по фраудаторному правочину, спрямованому на створення штучної кредиторської заборгованості.

29. Розв`язуючи такий спір, суд має виходити з того, що у даному випадку розглядається специфічне питання визнання конкурсних вимог кредитора у процедурі розпорядження майном боржника, заявлених первісно своєчасно у заяві, поданій 23.12.2020, а потім - у другій заяві від 23.11.2021 (т. 1, а.с. 74) фактично зі зміненою підставою для визнання кредиторських вимог.

30. У другій заяві від 23.11.2021 (т. 1, а.с. 74) заявник просив визнати його вимоги до боржника на підставі статей 216, 236, 1212 ЦК України з огляду на те, що спірний договір купівлі-продажу векселів між заявником та боржником визнано судами недійсним.

31. Частинами першою та другою статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

32. Подібний законодавчий обов`язок поряд із застосуванням принципу jura novit curia ("суд знає закони") зобов`язує суд застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

33. Тому суд на стадії попереднього судового засідання господарського суду у справі про банкрутство повинен надати відповідну кваліфікацію спірним відносинам незалежно від норм права, на які посилається заявник або боржник.

34. Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

35. Частинами першою-третьою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

36. У даному випадку є важливим правило частини третьої статті 216 ЦК України, згідно з яким правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

37. На думку заявника, зазначені вище норми зобов`язують суд визнати його вимоги до боржника як конкурсні, оскільки договір купівлі продажу спірних векселів було визнано судом недійсним.

38. Однак, як зазначалося вище, частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У даному випадку спірні векселі вибули з володіння боржника на користь третьої особи - ТОВ "НВФ "Будінвестсервіс", що боржником не спростовується.

39. При цьому на думку Верховного Суду, інститут визнання у межах справи про банкрутство правочинів боржника спрямований на недопущення доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, що вкладається в ідеологію поєднання у процедурах банкрутства публічно-правової та приватно-правової природи (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 902/560/20, від 06.07.2022 у справі № 914/1661/20, від 16.06.2022 у справі № 924//1277/20 (924/636/21)).

40. У силу статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, серед іншого, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

41. За таких обставин було б нерозумним визнавати у межах справи про банкрутство конкурсні вимоги кредитора, які згідно з судовим рішенням спрямовані на створення штучної заборгованості боржника перед скаржником, лише здебільшого перекваліфікувавши підставу для їх визнання.

42. Водночас Верховний Суд зауважує, що у силу статті 6 Першого протоколу до Конвенції прав людини і основоположних свобод суд повинен зазначити спосіб захисту прав скаржника, оскільки він фактично позбавився своїх векселів, і які, за встановленими судами обставинами, знаходяться у ТОВ "НВФ "Будінвестсервіс". Із цього приводу слід зазначити наступне.

43. Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тобто, такий правочин не породжує переходу права власності до набувача (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/1356/13).

44. У силу принципу Nemo plus iures transferre potest quam ipse habet ("Ніхто не може передати більше прав, ніж має сам"), у даному випадку не виникає право власності й у майбутніх набувачів.

45. При цьому слід зауважити, що норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, на право витребувати в набувача це майно (постанова Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 6-2069цс16).

46. Також Верховний Суд звертається до позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, пункт 64), згідно з якою у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

47. У нинішній справі спірні відносини виникли щодо цінних паперів, що не змінює загального підходу щодо неприпустимості уникнення застосування статей 387, 388 ЦК України як ефективних способів захисту. У такому випадку виникає право скаржника заявити свої права на векселі як цінні папери до поточного володільця на підставі статті 389 ЦК України.

48. На переконання колегії суддів, скаржник мав би звернутися за процедурою поновлення прав на втрачений цінний папір (Глава 7 Розділу 4 ЦПК України)/витребування цінного паперу (статті 387, 388, 389 ЦК України) з необхідністю встановлення добросовісності/недобросовісності набувача цих цінних паперів.

49. Наведене вище спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статей 216, 1212 ЦК України.

50. Відхиляються також колегією суддів доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, наведених у пунктах 18-20 цієї постанови.

51. Із приводу подібності правовідносин судова колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

52. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

53. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

54. Слід зауважити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

55. Відтак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 08.12.2021 у справі № 759/9443/17 та від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

56. Характерним також, на думку Верховного Суду, є склад представників боржника (Колошин В.П., протокол судового засідання Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 - т. 1, а.с. 26 ) та скаржника у суді касаційної інстанції (Колошина О.В.)

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

57. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій. Тому касаційна скарга ТОВ "Юм Плюс" за вх. № 1172/2022 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат.

58. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс" за вх. № 1172/2022 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 у справі № 904/5693/20 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

В. Картере