Ухвала

від 03.08.2022 по справі 357/4909/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 03 серпня 2022 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2022 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_5

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 та накладено арешт на земельні ділянки, що перебувають у приватній власності ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , з кадастровими номерами 3220489500:01:001:0054, 3220489500:01:002:0035, 3220489500:01:001:0059, 3220489500:01:001:0051, 3220489500:01:001:0064, 3220489500:01:001:0063, 3220489500:01:001:0053, 3220489500:01:001:0061, 3220489500:01:002:0038, 3220489500:01:001:0052, 3220489500:01:001:0068, 3220489500:01:002:0036;

- земельну ділянку, що перебуває у приватній власності ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , з кадастровим номером 3220489500:01:001:0065;

- земельну ділянку, що перебуває у приватній власності ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , з кадастровим номером 3220489500:01:001:0062;

- земельну ділянку, що перебуває у приватній власності ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , з кадастровим номером 3220489500:01:001:0060;

- земельну ділянку, що перебуває у приватній власності ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_5 , з кадастровим номером 3220489500:01:001:0057;

- земельну ділянку, що перебуває у приватній власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , з кадастровим номером 3220489500:01:018:0058, із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2022 року, скасувати ухвалу в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:018:0058, та в цій частині постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку апеляційного оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання відбувся без участі власника майна, копію оскаржуваної ухвали отримано поштовим зв`язком 20 липня 2022 року, апеляційну скаргу направлено 25 липня 2022 року поштовим зв`язком.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що розгляд відбувся у відсутність власника майна, що призвело до порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України.

Також апелянт зазначає, що органом досудового розслідування не доведено те, що арештована земельна ділянка має ознаки, передбачені ст. 98 КПК України.

Окрім того, ОСОБА_5 є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки, що підтверджується рішенням Шкарівської сільської Ради « Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі» Серії та номер 43-511, виданої 23.10.2020 р., витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності.

Заслухавши доповідь судді, доводи апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Білоцерківського РУП Головного Управління Національної поліції в Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 20 липня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42021112030000162, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом вчинення службовими особами Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області службової недбалості та службового підроблення під час відведення у приватну власність громадянам земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220489500:01:001:0065, 3220489500:01:001:0062, 3220489500:01:001:0060, 3220489500:01:001:0057, 3220489500:01:001:0054, 3220489500:01:002:0035, 3220489500:01:001:0059, 3220489500:01:001:0064, 3220489500:01:001:0063, 3220489500:01:001:0053, 3220489500:01:001:0061, 3220489500:01:002:0038, 3220489500:01:001:0052, 3220489500:01:001:0068, 3220489500:01:002:0036, 3220489500:01:001:0051, 3220489500:01:018:0058 внаслідок чого землі незаконного вибули із комунальної власності в приватну.

Постановою слідчого слідчого відділу Білоцерківського РУП Головного управління національної поліції в Київській області ОСОБА_12 від 21 червня 2022 року вказані земельні ділянки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021112030000162.

22 червня 2022 року прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на згадані земельні ділянки, з метою збереження речових доказів та із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію(перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників.

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 14 липня 2022 року клопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на

мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст. 170 КПК України).

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42021112030000162 про накладення арешту на вказані земельні ділянкі, в тому числі і на земельну ділянку, що перебуває у приватній власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , з кадастровим номером 3220489500:01:018:0058, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно, задля забезпечення його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників.

Крім того, зазначене майно у даному кримінальному провадженні постановою слідчого відділу Білоцерківського РУП Головного управління національної поліції в Київській області ОСОБА_12 від 21 червня 2022 року визнано речовим доказом у кримінальному провадження № 42021112030000162 (а. с. 19-21)

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власника майна, з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому, доводи апелянта про те, що слідчим суддею безпідставнонакладено арешт на вказане майно, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, оскільки прокурором доведені обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до відчуження, пошкодження, використання, перетворення, майна, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Щодо доводів апелянта з приводу порушення слідчим суддею вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не заслуговують на увагу. Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5 навіть з урахуванням усіх викладених в них доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2022 року.

Ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 ,- без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15

Єдиний унікальний № 357/4909/22 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16

Провадження № 11сс/824/3041/2022 Доповідач ОСОБА_17

Категорія ст.170 КПК України