Постанова

від 17.08.2022 по справі 548/509/16-а

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 р. Справа № 548/509/16-аДругий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 27.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Нагорна Н.В., м. Пирятин, повний текст складено 27.10.21 по справі № 548/509/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області

про перерахунок пенсії по інвалідності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій, керуючись п.п.1 п.5 ст.361 КАС України прохав переглянути постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 26.05.2016 року (справа №548/509/16-а). Зазначив, що підставою для перегляду судового рішення є Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року, яке офіційно оприлюднено в офіціальному віснику України №36 від 11 травня 2021 року.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 23.09.2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року, у справі №548/509/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про перерахунок пенсії по інвалідності, що настала від захворювань пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при виконанні обов`язків військової служби, за виключними обставинами - залишено без руху. Установлено заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Зазначену вище ухвалу ОСОБА_1 отримав 01.10.2021 року.

08.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Пирятинського районного суду Полтавської області із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначив, що підставою для перегляду рішення за виключними обставинами є Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року. Вказане Рішення Конституційного Суду України було офіційно оприлюднено 08 квітня 2021 року. Зазначив, що не має ні навичок роботи, ні доступу до мережі Інтернет та до Офіційного веб-сайту Конституційного Суду України; про існування зазначеного Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року він дізнався після його оприлюднення в Офіційному віснику України №36 від 11.05.2021 р. Зазначив, що в умовах дії загальнонаціонального карантину, викликаного захворюваністю на СОVID-19, він (як інвалід 3-ї групи та пенсіонер) обмежив своє пересування та не мав можливості дізнатися про існування Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року безпосередньо в органах державної влади будь-яких інших установах протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення. Прохав суд поновити строк звернення до адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Хорольського районного суду Полтавської області від травня 2016 року, у справі №548/509/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про перерахунок пенсії по інвалідності, що настала від захворювань пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при виконанні обов`язків військової служби.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 27.10.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №548/509/16-а за виключними обставинами - відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №548/509/16-а за виключними обставинами - повернуто позивачу.

ОСОБА_1 , не погодившись з наведеної вище ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій прохав суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу колегії суддів Пирятинського районного суду Полтавської області від 27.10.2021 року, поновити строк звернення до адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25.05.2016 р. у справі № 548/509/16-а за виключними обставинами і направити справу для розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поновлення процесуальних строків є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Вважає, що судом не в повній мірі оцінені обставини справи, на які він посилався у своїй заяві, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду. Вказує, що він, не будучи юридично обізнаною людиною, не маючи доступу до мережі Інтернет та до Офіційного веб-сайту Конституційного Суду України не знав і не міг дізнатися про існування Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 інакше як після його опублікування в Офіційному віснику України №36 від 11 травня 2021 року. Окрім того, в умовах дії загальнонаціонального карантину, викликаного захворюваністю на СОVID-19, він, як інвалід 3-ї групи та пенсіонер, був обмежений у можливості відвідувати органи державної влади та установи, а, відповідно, не мав можливості дізнатися про існування Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року безпосередньо в органах державної влади чи будь-яких інших установах в досить-таки обмежений строк - протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення. Наявність карантинних обмежень в України є загальновідомим фактом, а тому не потребує додаткового доказування. Лише після опублікування нормативно-правового документа він детально ознайомився з ним та опрацював, зробив висновок стосовно порушення своїх прав та інтересів, визначив за можливе захищати їх в суді у спосіб перегляду постанови Хорольського районного суду від 25 травня 2016 року у справі № 548/509/16-а за виключними обставинами. Вважає, що пропустив тридцятиденний строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення, яке набрало законної сили, за виключними обставинами, з поважних причин.

Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 7 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

З урахуванням наведеної вище норми КАС України суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у порядку письмового провадження.

Учасникам по даній справі було направлено та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. Управлінню Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення (ухвалу) суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №548/509/16-а за виключними обставинами та про повернення позивачу заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №548/509/16-а за виключними обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду із заявою про перегляд рішення за виключними обставинами підстави щодо поважності причин пропуску такого строку не є поважними для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення з даною заявою, мотивуючи це тим, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку. Оскільки зазначені в заяві про поновлення пропущеного строку причини є неповажними, тому суд першої інстанції заяву про перегляд рішення за виключними обставинами вирішив повернути позивачеві.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 364 КАС України передбачено, що заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції.

До заяви не оформленої відповідно до ст.364 КАС України застосовуються правила статті 169 цього кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.363 КАС України заяву про перегляд про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної п.1 ч.5 ст.361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч.6 ст.161 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій, керуючись п.п.1 п.5 ст.361 КАС України прохав переглянути постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 26.05.2016 року (справа №548/509/16-а), зазначаючи, що підставою для перегляду судового рішення є рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року, яке офіційно оприлюднене в офіціальному віснику України №36 від 11 травня 2021 року.

Залишаючи без руху заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року, у справі №548/509/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про перерахунок пенсії по інвалідності, що настала від захворювань пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при виконанні обов`язків військової служби, за виключними обставинами та установлюючи заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, суд першої інстанції виходив з того, що заявник звернувся до суду 08 червня 2021 року, таким чином пропустивши встановлений п.4 ч.1 ст.363 КАС України строк на звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами, при цьому заяви про поновлення строку на звернення до суду з даною заявою від заявника не надходило.

Позивачем на виконання зазначеної вище ухвали було надано до суду відповідну заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначаючи про те, що не має ні навичок роботи, ні доступу до мережі Інтернет та Офіційного веб-сайту Конституційного Суду України; про існування Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року він дізнався після його оприлюднення в Офіційному віснику України №36 від 11.05.2021 р. В умовах дії загальнонаціонального карантину, викликаного захворюваністю на СОVID-19, він (як інвалід 3-ї групи та пенсіонер) обмежив своє пересування та не мав можливості дізнатися про існування Рішення Конституційного Суду України р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року безпосередньо в органах державної влади будь-яких інших установах протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №548/509/16-а за виключними обставинами та повертаючи позивачу заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №548/509/16-а за виключними обставинами, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі виходив з того, що наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду із заявою про перегляд рішення за виключними обставинами підстави щодо поважності причин пропуску такого строку не є поважними для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення з даною заявою.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та оцінками останніми поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки наведені заявником причини фактично могли слугувати підставою для поновлення пропущеного ним строку.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі по тексту - «ЄСПЛ») пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - «Конвенція») містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France»).

Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain).

Також Європейським судом з прав людини зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29).

При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначене у постанові від 5 грудня 2018 року по справі №11-989заі18 остання зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті наведеного вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було належним досліджено та не надано належної правової оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що останній про існування зазначеного Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року дізнався лише після його оприлюднення в Офіційному віснику України №36 від 11.05.2021 р.

Висновки суду першої інстанції про те, що наведені доводи ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду не є такими, що не залежали від самого позивача, не являються об`єктивно непереборними та не пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду із заявою про перегляд рішення за виключними обставинами, при цьому зазначаючи, що закон пов`язує початок перебігу строку звернення до суду із заявою про перегляд рішення за виключними обставинами з дати офіційного оприлюднення Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021, в даному випадку з 08.04.2021, а не з моменту його опублікування в Офіційному віснику України, при цьому будь-яких належних та допустимих доказів того, що про Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 позивач дізнався з Офіційного віснику України №36 від 11.05.2021, останнім суду не надано, колегія суддів відхиляє, як передчасні та необґрунтовані.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що в умовах дії загальнонаціонального карантину, викликано захворюваністю на СОVID-19, він (як інвалід 3-ї групи та пенсіонер) обмежив своє пересування та не мав можливості дізнатися про існування Рішення КСУ р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року безпосередньо в органах державної влади будь-яких інших установах протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення, оскільки в даному випадку Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, якою з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2022 р. установлено на території України карантин та відповідні обмежувальні заходи з протидії вказаної хвороби є чинною. Окрім того, запровадження карантину та відповідних обмежень на території України є загальновідомим фактом.

Також, в контексті вже вищевикладеного, колегія суддів також враховує те, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи, а також учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 року (категорія 1), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних посвідчень.

Доводи суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку є передчасними та необґрунтованими з огляду на наведені вище висновки.

Враховуючи викладене вище, судом першої інстанції не було належним чином досліджено та проаналізовано поважність причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року, у справі №548/509/16-а за виключними обставинами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустивши надмірний формалізм при розгляді даної справи, дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №548/509/16-а за виключними обставинами, та як наслідок про повернення позивачу заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016року у справі №548/509/16-аза виключними обставинами.

У відповідності до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку вимоги скаржника про поновлення строку звернення до адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25.05.2016 р. у справі №548/509/16-а за виключними обставинами не підлягають задоволенню, оскільки таке питання належить до компетенції суду першої інстанції і в даному випадку суд апеляційної інстанції не має відповідних повноважень під час апеляційного перегляду оскаржуваної у даній справі ухвали.

Відповідно, з урахуванням наведеного вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 321, 325, 328, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 27.10.2021 по справі №548/509/16-а - скасувати.

Справу №548/509/16-а направити до суду першої інстанції для продовження для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Г.Є. Бершов З.Г. Подобайло