Постанова

від 17.08.2022 по справі 420/6355/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 420/6355/20

адміністративне провадження № К/9901/48135/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за заявою Приватного підприємства «Мода» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Мода» до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо надання погодження організації дорожнього руху за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17-А та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Юхтенко Л.Р. від 20 жовтня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коваля М.П., Домусчі С.Д., Кравця О.О. від 01 грудня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

Вступ

Судовим рішенням зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради розглянути заяву позивача щодо погодження схеми організації дорожнього руху із перенесенням огородження на період будівництва. Окружним судом видано позивачу виконавчий лист. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомив державного виконавця, що питання у сфері благоустрою (питань щодо погодження схем дорожнього руху) віднесено до повноважень Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради. Позивач звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Зважаючи на встановлені обставини, доводи учасників справи, вирішуючи справу, Суду слід дати відповідь на таке питання: чи допускається правонаступництво на стадії виконання рішення суду у разі передачі повноважень від одного суб`єкта владних повноважень іншому?

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство «Мода» звернулось до суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо погодження схеми організації дорожнього руху за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17-А (заїздів - виїздів на ділянку) із встановленням будівельного піддашку на період будівництва;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо погодження схеми організації дорожнього руху із перенесенням огородження на період будівництва;

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради погодити схему організації дорожнього руху із перенесенням огородження на період будівництва;

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради видати дозвіл на порушення об`єктів благоустрою: земельні або монтажні роботи, не пов`язані з перекладання, ремонтом інженерних мереж і споруд (благоустрій території) за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17-А.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, позовні вимоги Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо нерозгляду заяви від 09 жовтня 2019 року ПП «Мода», з проханням погодити схему організації дорожнього руху із перенесенням огородження на період будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17-А.

Зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради розглянути заяву ПП «Мода» від 09 жовтня 2019 року, з проханням погодити схему організації дорожнього руху із перенесенням огородження на період будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17-А, з урахуванням висновків суду.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо нерозгляду заяви ПП «Мода» від 26 травня 2020 року з проханням погодити схему організації дорожнього руху (заїздів-виїздів на ділянку) із встановленням будівельного піддашку на період будівництва об`єкту з адресою: вул. Ак. Глушка,17-а.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, задоволено заяву ПП «Мода» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 420/6355/20.

Замінено сторону (боржника) виконавчого провадження Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради на Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради.

4. Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до Положення про Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 03 лютого 2021 року № 35-VІІІ, завданням Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради є, зокрема, реалізація на території міста Одеси державної та місцевої політики у сфері благоустрою населених пунктів.

5. Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: погоджує відповідно до законодавства України проекти благоустрою території, в тому числі комплексного, узгоджує розміщення об`єктів благоустрою, монументального і монументально-декоративного мистецтва, проекти з питань, будівництва, реконструкції та ремонту об`єктів та елементів благоустрою міста; погоджує розташування на території об`єкта благоустрою будівель та споруд торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення відповідно до затвердженої містобудівної документації, погоджує розташування місць стоянок транспортних засобів на об`єктах благоустрою міста, погоджує терміни проведення робіт з реконструкції та капітального ремонту об`єктів благоустрою, під час прийняття в експлуатацію об`єктів нового будівництва, реконструкції, реабілітації та капітального ремонту будівель чи споруд надає інформацію відповідним компетентним органам щодо завершеності комплексного благоустрою відповідної території.

6. З огляду на те, що предметом спору у справі № 420/6355/20 було питання, що випливають із здійснення повноважень суб`єкта владних повноважень у сфері благоустрою міста, суд дійшов висновку про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 420/6355/20 з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради на Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ПП «Мода» про заміну сторони виконавчого провадження у справі відмовити у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, визнано протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо нерозгляду заяви від 09 жовтня 2019 року ПП «Мода», з проханням погодити схему організації дорожнього руху із перенесенням огородження на період будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17-А;

зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради розглянути заяву ПП «Мода» від 09 жовтня 2019 року, з проханням погодити схему організації дорожнього руху із перенесенням огородження на період будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17-А, з урахуванням висновків суду;

визнано протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо нерозгляду заяви ПП «Мода» від 26 травня 2020 року з проханням погодити схему організації дорожнього руху (заїздів-виїздів на ділянку) із встановленням будівельного піддашку на період будівництва об`єкту з адресою: вул. Ак. Глушка,17-а.

Одеським окружним адміністративним судом видано позивачу виконавчий лист по справі, який подано ПП «Мода» у Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

9. Постановою старшого державного виконавця Косютою В.І. від 20 серпня 2021 року за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № 66590811.

10. Листом від 28 серпня 2021 року Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомив державного виконавця, що рішенням Одеської міської ради від 03 лютого 2021 року № 35-VІІІ створено Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради, до повноважень якого віднесено повноваження у сфері благоустрою. Розгляд питань щодо погодження схем дорожнього руху не відноситься до компетенції Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, та такі вимоги мають бути звернуті до Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі з`ясував всі обставини справи чим допустив порушення права особи на судовий захист та можливість оскарження судового рішення.

12. Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради вказує на те, що вирішуючи спірне питання, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради є правонаступником Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради.

13. Також, заявник звертає увагу, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 420/6355/20 було виконано Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради, а саме: розглянуто заяву ПП «МОДА» від 09 жовтня 2019 року щодо погодження схеми організації дорожнього руху із перенесенням огородження на період будівництва об`єкту за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 17-А, з урахуванням висновків суду, та надано відповідь ПП «МОДА» листом від 12 лютого 2021 року № 01-15/302п, про що Департаментом благоустрою міста Одеської міської ради було повідомлено суд першої інстанції.

14. Відзиву на касаційну скаргу Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року ПП «Мода», Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права

15. У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

16. Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

17. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

18. Згідно із частиною першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. З вищенаведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

20. За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

21. З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

22. Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 Кодексу адміністративного судочинства України).

23. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

24. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій узагалі.

25. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

26. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

27. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

28. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

29. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

30. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

31. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

32. При визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

33. У рішенні Конституційного Суду України (Велика палата) від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 Суд звернув увагу на принцип інституційної безперервності, який полягає у тому, що органи державної влади, встановлені Основним Законом України, продовжують функціонувати в інтересах Українського народу та реалізовувати свої повноваження, виконувати завдання і функції, визначені у Конституції України, незалежно від цих змін, якщо тільки цими змінами не передбачено істотну (докорінну) зміну їх конституційного статусу, у тому числі їх ліквідацію.

34. При цьому, як встановлено частиною першою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

35. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

36. Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

37. Також, Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

38. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на Рекомендації № Rec 16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про виконання адміністративних рішень і судових рішень в області адміністративного права, в розділі II яких «Виконання судових рішень, що стосуються адміністративних органів» зазначено, що Держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративні органи виконували судові рішення в розумні терміни. Щоб повністю виконати судові рішення, адміністративні органи повинні вживати всіх необхідних заходів відповідно до законодавства (пункт а). У випадку невиконання адміністративним органом судового рішення, повинна бути передбачена відповідна процедура забезпечення виконання цього рішення (пункт b).

39. Також Верховний Суд враховує практику застосування Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Так ЄСПЛ зазначив, що неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини (справа Жовнер проти України, заява № 56848/00, пункт 33). Суд також зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

40. Верховний Суд звертає увагу на пілотне рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

41. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 27 лютого 2007 року по справі «Істинна Православна Церква в Молдові та інші проти Молдови» у справах, де боржником є сама держава, не має значення, який із органів державної влади брав участь у судових спорах та який із них несе відповідальність за виконання кінцевого рішення. Держава має бути спроможною виконати судове рішення, ухвалене на користь сторони, упродовж розумного строку.

42. Згідно з пунктом 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

43. Колегія суддів Верховного Суду також вважає за необхідне наголосити на тому, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили, є складовою частиною принципу юридичної визначеності, без якого є неможливим ефективне відновлення порушених прав, за захистом яких особа звертається до суду.

44. Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

45. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 429/3281/13-а.

46. Відповідно до Положення про Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 03 лютого 2021 року № 35-VІІІ, завданням Департаменту є, зокрема, реалізація на території міста Одеси державної та місцевої політики у сфері благоустрою населених пунктів.

47. Пунктами 2.2.14 - 2.2.18 Положення про Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради передбачено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань:

погоджує відповідно до законодавства України проекти благоустрою території, в тому числі комплексного, узгоджує розміщення об`єктів благоустрою, монументального і монументально-декоративного мистецтва, проекти з питань, будівництва, реконструкції та ремонту об`єктів та елементів благоустрою міста;

погоджує розташування на території об`єкта благоустрою будівель та споруд торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення відповідно до затвердженої містобудівної документації;

погоджує розташування місць стоянок транспортних засобів на об`єктах благоустрою міста;

погоджує терміни проведення робіт з реконструкції та капітального ремонту об`єктів благоустрою;

під час прийняття в експлуатацію об`єктів нового будівництва, реконструкції, реабілітації та капітального ремонту будівель чи споруд надає інформацію відповідним компетентним органам щодо завершеності комплексного благоустрою відповідної території.

48. Отже, Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради наділений повноваженнями у сфері благоустрою.

49. Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради розглянути заяву ПП «Мода» від 09 жовтня 2019 року, з проханням погодити схему організації дорожнього руху із перенесенням огородження на період будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17-А, з урахуванням висновків суду.

50. Тобто судовим рішенням у справі № 420/6355/20 зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради вчинити дії у сфері благоустрою м. Одеси.

51. На час виникнення спірних правовідносин, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради не був наділений повноваженнями у сфері благоустрою, оскільки рішенням Одеської міської ради від 17 березня 2021 року № 138-VIII затверджено Положення про Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради у новій редакції, у якому повноваження у сфері благоустрою виключено.

52. Рішенням Одеської міської ради від 03 лютого 2021 року № 35-VІІІ «Про створення Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради» створено у межах затвердженої рішенням Одеської міської ради від 17 грудня 2013 року № 4185-VI «Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів в новій редакції» штатної чисельності виконавчих органів Одеської міської ради Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради та затверджено Положення про Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради.

53. Відповідно до Положення про Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 03 лютого 2021 року № 35-VІІІ, повноваження щодо реалізація на території міста Одеси державної та місцевої політики у сфері благоустрою покладено на Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради.

54. Зважаючи на те, що рішенням Одеської міської ради від 03 лютого 2021 року № 35-VІІІ створено Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради до повноважень якого віднесено реалізацію на території міста Одеси державної та місцевої політики у сфері благоустрою, колегія суддів дійшла висновку про те, що лист Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 12 лютого 2021 року № 01-15/302ц, яким повідомлено ПП «Мода» про відмову у погодженні схеми організації дорожнього руху із перенесенням огородження на період будівництва об`єкту за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 17-А, не є доказом виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 420/6355/20 належним відповідачем.

55. Також колегія суддів звертає увагу на те, що посилання Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, як на підставу відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження на те, що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради було виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 420/6355/20 у лютому 2021 року, тобто до відкриття виконавчого провадження, є безпідставним, оскільки відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, заміна сторони правонаступником можлива і після закриття виконавчого провадження у зв`язку з його виконанням.

56. З огляду на те, що предметом спору у справі № 420/6355/20 було питання, щодо здійснення повноважень суб`єктом владних повноважень у сфері благоустрою міста, які на час виникнення спірних правовідносин віднесено до компетенції Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 420/6355/20 з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради на Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин при дотриманні норм процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа