Рішення

від 09.08.2022 по справі 902/235/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2022 р. Cправа № 902/235/22

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

За участю представників

позивача Мосьондз С.А., довіреність №007Др-21-1221 від 21.12.2021;

відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 23, м. Вінниця, 21036)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТАУЕР" (вул. Київська, 16-А, м. Вінниця, 21009)

про стягнення 199407,78 грн заборгованості за послуги з постачання природного газу,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТАУЕР" про стягнення заборгованості у розмірі 444 435,06 грн., з яких: 420 000,00 грн. - заборгованості за спожиті послуги з постачання природного газу, 10 446,49 грн. - інфляційного збільшення, 2 486,46 грн. - 3% річних, 16 474,83 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР217-2569-21 від 01.04.2021 в частині оплати за поставлений природний газ.

Ухвалою від 13.04.2022 суд постановив відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначити на 11 травня 2022 року о 10:00 год.

29.04.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав суму основного боргу, разом з тим не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій.

Ухвалою від 11.05.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу №902/235/22 для судового розгляду по суті на 01 червня 2022 р. о 10:00 год.

31.05.2022 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останнім зазначено що станом на день подачі даної заяви відповідач частково сплатив суму основної заборгованості в розмірі 200 000,00 грн, з огляду на це просить стягнути з відповідача 220 000,00 грн. - заборгованості за спожиті послуги з постачання природного газу, 10 446,49 грн. - інфляційного збільшення, 2 486,46 грн. - 3% річних, 16 474,83 грн. - пені.

На визначену судом дату в судове засідання 01.06.2022 з`явись представники сторін.

В даному судовому засіданні судом не розпочато розгляд справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення судового засідання для мирного врегулювання спору.

Представник позивача заявив усне клопотання про розгляд заяви про зменшення позовних вимог в наступному судовому засіданні, оскільки відповідач може здійснити оплати заборгованості до дня наступного судового засідання.

За наслідками судового засідання суд постановив відкласти розгляд заяви про зменшення позовних вимог до наступного судового засідання та задовольнити клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, розгляд справи відкласти на 22.06.2022 о 15:30 год.(Протокольні Ухвали).

21.06.2022 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останнім зазначено що станом на день подачі даної заяви відповідач частково сплатив суму основної заборгованості в розмірі 50 000,00 грн, з огляду на це просить стягнути з відповідача 170 000,00 грн. - заборгованості за спожиті послуги з постачання природного газу, 10 446,49 грн. - інфляційного збільшення, 2 486,46 грн. - 3% річних, 16 474,83 грн. - пені.

На визначену судом дату в судове засідання 22.06.2022 з`явись представники сторін.

В даному судовому засіданні судом не розпочато розгляд справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні подав до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та заявив усне клопотання про відкладення судового засідання для добровільної сплати заборгованості.

Суд розглянувши заяви позивача про зменшення позовних вимог прийняв їх до розгляду, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Представник позивача заявив усне клопотання про те, що заяву про стягнення витрат на правову допомогу буде подано протягом 5 днів з дня ухвалення судом рішення.

За наслідками судового засідання суд постановив відкласти судове засідання з розгляду справи по суті на 10.08.2022 о 12:00 год. (Протокольна Ухвала).

09.08.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

На визначену судом дату в судове засідання з`явився представник позивача, відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався про дату та час був повідомлений належним чином в минулому судовому засіданні.

Суд розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, встановив що воно подано без електронно цифрового підпису, як передбачено ч.8 ст. 42 ГПК України, а тому залишається без розгляду відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи банківської виписки про здійснення відповідачем часткової оплати в сумі 40 000,00 грн.

Суд долучив дане клопотання до матеріалів справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог та часткової оплати здійсненої відповідачем.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.08.2022 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи в зв`язку з неявкою представників сторін на проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТАУЕР" (Споживач, відповідач) укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР217-2569-21 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2021 році природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Додатковою угодою №8/41АР217-2569-21 від 31.12.2021 року внесені зміни до пункту 1.1 до Договору виклавши його в наступній редакції: «Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2021-2022 роках природний газ (далі-газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.».

Розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем (п. 3.1. Договору).

Пунктом 3.2. Договору визначено, що ціпа одного кубічного метра (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 8,11342417 грн., крім того компенсація вартості послуг до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності складає 8,25000017 грн., Податок на додану вартість становить 1,65000003 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9,90000020 грн.

Відповідно до п.3.3 Договору, зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Додатковою угодою №7 від 01.10.2021 року між сторонами узгоджено ціну газу, починаючи з 01.10.2021 року: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 31.25833233 грн. крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,13657600 грн., ціна одного куб.м. природного газу з урахуванням компенсації вартості доступу до потужності складає 31,39490833 грн., податок на додану вартість становить 6,27898167 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 37,67389000 грн.

Додатковою угодою №9/41АР217-2569-21 від 01.01.2022 року між сторонами узгоджено ціну газу, починаючи з 01.01.2022 року: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 54,59166667 грн. крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,13657600 грн., ціна одного куб.м. природного газу з урахуванням компенсації вартості доступу до потужності складає 54,72824267 грн., податок на додану вартість становить 10,94564853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 65,67389120 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: - оплата в розмірі 100% (сто відсотків) здійснюється Споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (підп. 6.2.1. п. 6.2. Договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві на підставі укладеного Договору та Додаткових угод відповідачу було поставлено природний газ в загальній кількості 14 929.06 куб.м, а саме: в квітні 2021р. - 11.5 куб.м. на суму 113,86 грн; в листопаді 2021р. - 0.02 куб.м. на суму 0,76 грн; в грудні 2021 р. - 8 605,8 куб.м. на суму 324 213,97 грн. - в січні 2022 р. - 6 311,74 куб.м. на суму 414 516,53 грн., що в загальному складає 738 845,12 грн, що підтверджується підписаними представниками та скріпленим печатками обох сторін актами приймання - передачі природного газу до договору на постачання природного газу №41АР217-2569-21 від 01.04.2021 року.

Проте, в порушення вимог договору оплату послуг з постачання природного газу відповідачем проведено не в повному обсязі, а саме в оплату послуг з постачання природного газу відповідачем на рахунок позивача перераховано 318 845,12 грн, що підтверджується витягом з банківської виписки.

Таким чином, станом на 07.04.2022 року, заборгованість відповідача за послуги з постачання природного газу складала 420 000,00 грн,

Крім того, відповідно до заяв про зменшення позовних вимог від 31.05.2022 та від 21.06.2022 відповідачем були проведені часткові оплати в загальному розмірі 250 000,00 грн

Відтак станом на 21.06.2022 несплаченим залишився основний борг в розмірі 170 000,00 грн, який заявлено до стягнення. При цьому внаслідок прострочення виконання зобов`язання з Договором Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ" також нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТАУЕР" 10 446,49 грн. - інфляційного збільшення, 2 486,46 грн. - 3% річних, 16 474,83 грн. - пені.

Окремо слід зазначити, що позивач звертався до відповідача з вимогою вих. №217007.2-Ск-787-0322 від 25.03.2022 про сплату вартості поставленого природного газу на яку відповідач відреагував листом від 30.03.2022 №7, в якому фактично визнав заборгованість, однак зазначив що на даний час не має змоги її погасити та просить відтермінувати сплату боргу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 25.03.2022 року отримав від ТОВ «Вінницягаз ЗБУТ» вимогу виконати зобов`язання за Договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР217-2569-21 від. 01.04.2021 року належним чином та в повному обсязі. У разі незгоди з цією вимогою, надати відповідь.

Тож після отримання Вимоги 30.03.2022 року відповідачем була проплачена частина боргу у сумі 56 731.26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 865 від 30.03.2022р та того ж числа направлена відповідь на Вимогу Вих. № 7 від 30.03.22 р. де відповідач не заперечував наявності заборгованості, не ухилявся від регулювання спору в досудовому порядку, лише просив у позивача відтермінувати сплату боргу в зв`язку з військовим станом в країні і форс-мажорними обставинами та економічними проблемами в діяльності товариства на період до припинення чи скасування воєнного стану.

Не отримавши відповіді на лист, відповідач отримав позовну заяву про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу та оплату штрафних санкцій які в військовий час не нараховуються.

Разом з тим, відповідач 14.04.2022 року здійснив ще один платіж у сумі 50 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 877 від 14.04.2022р. чим ще раз зменшив суму заборгованості та підтвердив, що має намір виконати свої зобов`язання за Договором і не ухиляється від них.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

А тому на підставі викладеного вище та керуючись 165, 170, 172, 178, 181, 182 ГПКУ, а також відповідно до умов Договору та згідно наданих матеріалів і розрахунків заборгованість визнаємо лише в частині стягнення суми основного боргу. Разом з тим не погоджуємось на всі штрафні санкції бо вважаємо, що на даний час відповідач не може виконувати зобов`язання, в тому числі сплачувати неустойку на період дії військового стану, як форс-мажорних обставин. Тому вважаємо, що штрафні санкції і збитки нарахуванню не підлягають і відповідно не можуть з нас стягуватись.

Крім того, як зазначалось вище 22.06.2022 в судовому засіданні представником відповідача подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР217-2569-21 від. 01.04.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним (п. 4.2. Договору).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як підтверджується матеріалами справи, станом на 21.06.2022 (день подачі заяви про зменшення позовних вимог) у відповідача перед позивачем рахувалась заборгованість по переданому позивачем відповідачу в січні 2022 року газу за Договором в сумі 170 000,00 грн.

Разом з тим, на день прийняття рішення у справі відповідач здійснив часткову оплату заборгованості в розмірі 40 000,00 грн, що стверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача за період з 21.06.2022 по 09.08.2022 відповідно до якої відповідач здійснив оплату 05.08.2022 на суму 40 000,00 грн. Дана виписка додана позивачем до клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 10.08.2022.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За наведених обставин, з урахуванням поданих позивачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення частини основного боргу в розмірі 40 000,00 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині основного боргу підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням витрат на сплату судового збору в цій частині на відповідача.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 130 000,00 грн, як обґрунтовані, підтвердженні доказами та визнані відповідачем.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 10 446,49 грн. - інфляційного збільшення, 2 486,46 грн. - 3% річних, 16 474,83 грн. - пені.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони дійшли згоди, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (підп. 6.2.1. п. 6.2. Договору).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу, суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Стосовно доводів відповідача, що він звільняється від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами оскільки в країні введено воєнний стан, суд зазначає, що за умовами пункту 6.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин), разом з тим воєнний стан на території України був введений Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, а зобов`язання сплатити за поставлений в грудні 2021 та січні 2022 року природний газ виникли з 11.01.2022 та з 11.02.2022 відповідно, тобто ще до введення в країні воєнного стану.

З огляду на викладене, відповідач безпідставно посилається на вказані обставину як на підставу звільнення його від відповідальності за невиконання умов Договору.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат судом помилок не виявлено, що свідчить про обґрунтованість заявлених до стягнення 10 446,49 грн.- інфляційних втрат.

Разом з тим перевіривши нарахування 3% річних та пені судом встановлено що в одному з періодів розрахунку (з 22.02.2022 до 30.03.2022) позивачем помилково визначено кінець періоду а саме 30.03.2022 на суму 476731,26 грн., оскільки відповідачем 30.03.2022 було здійснено часткову оплату тому період заборгованості на суму 476731,26 грн. є з 22.02.2022 по 29.03.2022, з огляду на це судом здійснено власний розрахунок за даний період (який долучено до матеріалів справи), з огляду на що арифметично вірний розмір відсотків річних становить 2 447,27 грн, а пені 16 213,60 грн, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 486,46 грн. - 3% річних, 16 474,83 грн. - пені підлягають частковому задоволенню у розмірі визначеному судом. При цьому в позові на суми 39,19 грн - 3% річних та 261,23 грн - пені слід відмовити у зв`язку з безпідставно заявленими.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені суд приймає до уваги такі обставини:

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;

- відсутність підстав вважати, що несвоєчасне погашення відповідачем вартості отриманого газу потягло за собою значні збитки для позивача;

- здійснення відповідачем часткової оплати як до подачі позовної заяви до суду так і після.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%.

Таким чином, з обрахованих судом 16 213,60 грн пені підлягають стягненню з відповідача 50% в сумі 8 106,80 грн. При цьому в позові на суму 8 106,80 грн пені слід відмовити у зв`язку з її зменшенням судом.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір при поданні позовної заяви до суду - в розмірі 6666,53 грн, згідно платіжного доручення №29 від 07.04.2022 року.

Як зазначалось вище позивач, в строки передбачені ч. 2 ст. 46 ГПК України, подав до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В заявах про зменшення позовних вимог позивач просить повернути судовий збір, в зв`язку із зменшенням позовних вимог.

Оскільки з заявлених позовних вимог про стягнення 170 000,00 грн. - заборгованості за спожиті послуги з постачання природного газу, 10 446,49 грн. - інфляційного збільшення, 2 486,46 грн. - 3% річних, 16 474,83 грн. - пені, позивач мав сплатити 2991,12 грн (199407,78*1.5%) судового збору поверненню з Державного бюджету підлягає судовий збір в розмірі 3675,41 грн на підставі ухвали суду.

З огляду на викладене розподілу між сторонами підлягає судовий збір в розмірі 2991,12 грн.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, разом з тим в частині закриття провадження та зменшення пені витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи розміру закриття та зменшення.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у частині стягнення 40 000,00 грн. основного боргу закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТАУЕР" (вул. Київська, 16-А, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 42189313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 23, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 39593306) 130 000,00 - основного боргу, 10 446,49 грн - інфляційних втрат, 2 447,27 грн - 3% річних, 8 106,80 грн - пені та 2 986,61 грн - витрат на сплату судового збору.

4. В частині стягнення 3% річних в сумі 39,19 грн та пені в сумі 8368,03 грн - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - gaszbut@vngas.com.ua, відповідача - tetris2019.vn@gmail.com.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 19 серпня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи