Постанова

від 09.08.2022 по справі 308/11495/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/11495/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 серпня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КУШТАНА Б.П., ГОТРИ Т.Ю.

за участю секретаря БОЧКО Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу Ужгородської міської ради Закарпатської області у справі № 308/11495/17 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2021 року, повний текст якої складено 25 жовтня 2021 року, головуюча суддя Бенца К.К., про забезпечення позову ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради Закарпатської області, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради Закарпатської області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, -

встановив:

Відповідач Ужгородська міська рада оскаржив ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20.10.2021, що нею забезпечено зазначений позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна вбудовані нежитлові приміщення площею 36,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487894221101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку сторони, ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права. Так, заява про забезпечення позову бездоказова та ґрунтується лише на припущенні про наявність загрози продажу об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 148789422110, що утворився в результаті поділу об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1487894221101 та є аркою (проїздом), що унеможливить ефективний захист прав позивача як співвласника приміщень.

Однак, зараз відсутні будь-які рішення чи наміри міської ради щодо включення цього об`єкта до числа тих, що підлягають приватизації.

Крім цього, на час вирішення питання про забезпечення позову на вбудовані нежитлові приміщення площею 36,2 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487894221101) по АДРЕСА_1 вже був накладений арешт і була встановлена заборона відчуження.

Тому твердження сторони про загрозу відчуження майна безпідставне.

Позов ОСОБА_1 має немайновий характер, а вищевказане нерухоме майно перебуває з 21.09.2016 в оренді у ФОП ОСОБА_3 , відтак забезпечення позову в обраний позивачем спосіб невиправдано обмежить майнові права орендаря майна, що потягне і зменшення обсягу орендних платежів, які надходять до бюджету територіальної громади від цього підприємця.

Насамкінець, права позивача ОСОБА_1 не є порушеними по суті, тож він не мав підстав вимагати забезпечення позову.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є необґрунтованою, суд не мав підстав для її задоволення, сторона просить ухвалу скасувати, у забезпеченні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України апеляційну скаргу за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Як убачається з наявних матеріалів, заявою від 19.10.2021 позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяла адвокат Майстренко Н.М., просив забезпечити його позов до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення шляхом арешту об`єкта нерухомого майна вбудованих нежитлових приміщень площею 36,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148789422110, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25-27).

У позовній заяві предметом пред`явленого 15.11.2017 позову визначено визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 21.09.2016 № 1048/0, укладеного Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с. 2-8).

Позов був умотивований, зокрема, тим, що на підставі оспореного договору в оренду були передані вбудовані нежитлові приміщення першого поверху площею 64,1 кв. м, що належать територіальній громаді міста Ужгорода і розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входить і проїзд (арка) до закритого двору будинку, власником нежитлових приміщень у якому є позивач. Відповідно до закону зазначений об`єкт (конструктивні елементи будинку) належить до спільного майна багатоквартирного будинку, який слугує задоволенню потреб усіх співвласників і користувачів приміщень у будинку та не може бути об`єктом оренди. Органи місцевого самоврядування розпорядилися вказаним майном без згоди і врахування законних прав та інтересів співвласників і користувачів приміщень у будинку, чим порушили їхні права, в тому числі, права позивача.

Ставлячи перед судом питання про забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 вказував, серед іншого, що з моменту пред`явлення позову одне з приміщень, щодо оренди яких ставилися вимоги, змінило власника за договором купівлі-продажу від 16.02.2018 (приміщення площею 27,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1486363921101) існує очевидна загроза продажу й іншого об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148789422110). Врегулювати з приватним підприємцем ОСОБА_2 у позасудовому порядку питання щодо унеможливлення забудови проїзду (арки) до двору будинку не вдалося. З приводу оформлення за територіальною громадою міста Ужгорода права власності на проїзд (арку) до двору будинку як на об`єкт нерухомого майна мало місце кримінальне провадження № 12017070030003180, за результатом якого особу, обвинувачену у вчиненні злочину, передбаченого ст. 358 ч. 2 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням установленого законом строку давності.

З огляду на такі обставини невжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 150 ЦПК України, може істотно утруднити чи унеможливити захист і поновлення прав позивача в разі задоволення пред`явлених вимог, вимагатиме від нього вжиття додаткових заходів для захисту права.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.10.2021 заяву позивача задоволено, забезпечено позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна вбудовані нежитлові приміщення площею 36,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487894221101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 39-42).

Приймаючи таке процесуальне рішення, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи унеможливити ефективний захист і поновлення прав позивача у разі задоволення пред`явлених вимог.

Відповідно до ст. 149 ч.ч. 1, 2, ст. 150 ч. 1 п. 1, ч. 3, ст. 151 ч. 1 ЦПК України, суд за заявою позивача може вжити передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; з`ясувати обсяг позовних вимог та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 119,6 кв. м в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9-10). Спір виник у зв`язку з передачею в оренду для використання під буфет фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 вбудованих нежитлових приміщень першого поверху площею 64,1 кв. м, що належать територіальній громаді міста Ужгорода і розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входить і проїзд (арка) до закритого двору будинку, чим порушені права позивача та інших співвласників і користувачів приміщеннями в будинку на доступ до будинку, користування ним тощо. В тому числі, позивачем ставиться питання про недопустимість забудови зазначеного проїзду (арки).

З наявних у справі інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.11.2017 № 103732739, від 26.04.2018 № 122197593 і № 122197644 випливає, що:

26.09.2016 право власності на вбудовані нежитлові приміщення площею 64,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване за територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1036800621101 (а.с. 14-15);

14.02.2018 право власності на вбудовані нежитлові приміщення площею 36,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 в результату поділу об`єкта нерухомого майна зареєстроване за територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487894221101 (а.с. 28-29);

21.02.2018 право власності на вбудовані нежитлові приміщення площею 27,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Шешенею Т.О. за реєстровим № 28, зареєстроване за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1486363921101 (а.с. 30-31).

Оскільки предметом позову є дійсність правочину про передачу нерухомого майна в оренду, що позивач вважає недопустимим відповідно до закону і таким, що порушує його майнові права, а у випадку задоволення позову відповідні підстави для передачі нерухомого майна в оренду перестають існувати, доводи позивача про необхідність і доцільність забезпечення позову шляхом арешту майна заслуговують на увагу.

На час розгляду заяви позивача у справі були наявні документи, які свідчать про реальність ризику зміни фактичного стану нерухомого майна та зміни його правового статусу, оскільки відбувся поділ майна в натурі та відчуження частини поділеного майна. Будучи власниками відповідних частин майна як Ужгородська міська рада, так і ОСОБА_2 мають реальну можливість його відчуження, обтяження, зміни фактичного стану і правового статусу майна в інший спосіб. Такі дії відповідачів перебувають поза межами контролю позивача. Діючи в процесі на захист своїх прав, які вважає порушеними, позивач не може залежати від того, які наміри є чи можуть виникнути в майбутньому щодо нерухомого майна у відповідачів, у тому числі, включатиметься міською радою певне майно до плану приватизації, чи ні.

Посилання апелянта Ужгородської міської ради на те, що наразі на вбудовані нежитлові приміщення площею 36,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт постановою держвиконавця від 11.06.2018, зареєстрований цього ж дня (а.с. 50-51), правового значення для вирішення питання про забезпечення позову не має.

Наявність у провадженні суду або інших уповноважених державних органів кількох справ щодо різних предметів, хоча б і пов`язаних між собою певним чином, не може слугувати підставою для відмови учаснику процесу в реалізації його процесуальних прав, для їх обмеження з тих мотивів, що, до прикладу в іншій справі чи в іншому провадженні, яке здійснюється уповноваженим державним органом, вже вчинені певні процесуальні дії, прийняті процесуальні рішення, в тому чисті, забезпечувального характеру, і тому такі дії чи рішення не можуть бути вчинені (прийняті) в іншій справі. Цивільним процесуальним законом такі обмеження процесуальних прав не передбачені. У кожній цивільній справі учасник процесу має увесь комплекс процесуальних прав і обов`язків, передбачений ст.ст. 43, 49 та іншими нормами ЦПК України, і вправі клопотати, зокрема, й про забезпечення позову. Слід враховувати й те, що в кожній окремій справі (окремому провадженні), що здійснюється судом чи іншим уповноваженим державним органом, учасники справи (процесу) реалізують свої процесуальні права та виконують процесуальні обов`язки вільно, на свій розсуд, чим обумовлюють власне і рух відповідних справ, проваджень, їх результат, який не може бути передбаченим однозначно і може змінюватися залежно від намірів сторін та їхніх дій у процесі.

Тому накладення арешту держвиконавцем на вищевказане нерухоме майно не може слугувати підставою для відмови в забезпеченні позову в справі № 308/11495/17.

Міркування в апеляції про те, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб невиправдано обмежить майнові права орендаря майна, що потягне і зменшення обсягу орендних платежів, які надходять до бюджету територіальної громади, а права позивача не є порушеними, не впливають на необхідність забезпечення позову. Вказівка на обмеження прав орендаря та втрати бюджету міста є припущенням, такі обставини, коли б і мали місце, не мають стосунку саме до даного спору, а питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача є предметом доказування в спорі по суті і не розглядається судом при вирішенні заяви сторони про забезпечення позову.

Тож спір позивачем ініційований, існує, як з урахуванням обставин справи існує й необхідність виключити можливість зміни фактичного і правового статусу нерухомого майна, його подальше відчуження. Відсутність забезпечення позову вочевидь може істотно утруднити ефективний захист прав позивача або й унеможливити поновлення цих прав у разі задоволення позову в контексті прав як співвласника будинку. Це може мати наслідком виникнення необхідності у докладанні в подальшому значних зусиль для відновлення та захисту відповідних прав, може потягти порушення прав як позивача, так і інших осіб. Доводи позивача про можливість порушення його прав діями, спрямованими на відчуження нерухомого майна, яке є частиною (конструктивними елементами) будинку, та відповідні цьому ризики з огляду на особливості правової ситуації, що виникла, не можна вважати необґрунтованими, відчуження частини цього майна вже мало місце, а власне необхідність унеможливлення відповідних дій підтверджується обставинами справи.

За таких умов, позивач обґрунтовано просив застосувати вид забезпечення позову, прямо передбачений цивільним процесуальним законом і за наявності підстав для цього. Запропонований позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами. Забезпечення позову, що на період спору зупиняє можливість зміни фактичного і правового статусу, зокрема, відчуження нерухомого майна, має запобіжний характер, є достатнім і спрямоване на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір, а також прав третіх осіб.

Суд першої інстанції врахував обставини справи та ухвалив процесуальне рішення з додержанням вимог закону, чого доводи апеляції не спростовують.

Відтак, на підставі ст. 375 ЦПК України апеляцію слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п.1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргуУжгородської міськоїради Закарпатськоїобласті залишитибез задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2021 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 19 серпня 2022 року.

Судді